10 вересня 2025 рокуСправа №160/15376/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
27.05.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідачі), в якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 047050031851 від 09.04.2025 року (яке підписано 09.05.2025 9915/03-16) про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком № 2;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи з Списком № 2 період навчання у СПТУ № 22 м. Дніпродзержинська з 01.09.1987 по 06.07.1990;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу її роботи за Списком № 2 періоди з 20.07.1990 по 06.05.1992, з 11.08.1993 по 31.03.1995, з 06.08.1996 по 16.02.2014 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу її роботи за Списком № 1 період з 27.05.1993 по 11.08.1993 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат»";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 , відповідно до п. б) ст. 13 Закону № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», в редакції рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, за її заявою від 02.05.2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, так як остання має необхідну кількість пільгового стажу роботи за Списком № 2 та досягла необхідного пенсійного віку.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02.05.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 09.04.2025 №047050031851 позивачці було відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Вважаючи рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами з 17.06.2025 року, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та витребувано матеріали пенсійної справи позивача.
09.06.2025 засобами системи «Електронний суд» від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на виконання ухвали від 02.06.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшли копії матеріалів пенсійної справи позивача.
Відповідачі станом на 10.09.2025 правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися, про розгляд справи повідомлялися належним чином шляхом доставлення ухвали про відкриття спрощеного провадження в електронний кабінет системи «Електронний суд», про що в матеріалах справи міститься відповідна довідка.
За приписами п. 5, 7 ст. 18 КАС України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи.
Відповідачі мають зареєстрований електронний кабінет в підсистемі «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому суд вважає їх належним чином повідомленими про розгляд цієї справи.
Згідно із ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалам.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 02.05.2025 ОСОБА_1 у віці 53 роки звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 09.04.2025 №047050031851 позивачці відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», через відсутність необхідного пільгового стажу.
У вищевказаному рішенні зазначено, що вік заявниці на момент звернення до пенсійного органу - 53 роки 5 місяців 21 день. Страховий стаж становить 37 років 5 місяців 26 днів. Пільговий стаж особи за Списком №1 або за Списком №2 не визначений.
Внаслідок розгляду документів, доданих до заяви, пенсійний орган за доданими документами до страхового стажу зарахував всі періоди трудової діяльності; до пільгового стажу не враховано період роботи з 20.07.1990 по 02.08.2021 згідно архівної довідки №К-21/2-09/367 дата видачі 28.03.2025, оскільки довідка не відповідає вимогам Постанови №637 п.20 додаток 5.
Позивач не погоджується із вказаними рішенням відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах та у не зарахуванні пільгового стажу трудової діяльності, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.
Отже, спір між сторонами виник з підстав протиправності дій відповідача щодо відмови в призначенні пенсії.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Згідно зі ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
За унормуванням п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону № 1058-ІV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно пункту "а" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII від 05.11.1991, у редакції чинній до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Згідно пункту "б" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII від 05.11.1991, у редакції чинній до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Частиною четвертою статті 24 Закону № 1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з нормами статті 114 зазначеного Закону, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Отже, надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників. Таким чином, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону № 1058 є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списках №1 та №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.
Також, суд зазначає, що відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 року № 58 до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з пунктом 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботі особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтверджень документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92р. та результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92р.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_1 позивач у спірний пільговий період:
01.09.1987 - 06.07.1990 - навчалася у СПТУ № 22 м. Дніпродзержинська за спеціальністю лаборант хімічного аналізу 4 розряду;
20.07.1990 - прийнята до Дніпровського металургійного комбінату ім. Ф.Е.Дзержинського у центральну лабораторію металургійного комбінату група підготовки виробництва шліфувальником 3 розряду ЦХЛ тимчасово;
01.03.1992 - у зв'язку з реорганізацією технічних служб комбінату переведена у науково-виробниче об'єднання шліфувальником групи підготовки виробництва ЦХЛ 3 розряду;
06.05.1992 - звільнена з металургійного комбінату за згодою сторін п. 1 ст. 36 КЗпП УРСР;
20.05.1992 - прийнята укладчиком-упакувальником магазину № 14 тимчасово;
25.06.1992 - звільнена за п. 2 ст. 36 КЗпП УРСР - закінчення строку договору;
06.07.1992 - прийнята до Дніпровського металургійного комбінату ім. Ф.Е. Дзержинського в цех підготовки виробництва робочою виробничих лазень;
27.05.1993 - переведена в цех підготовки складів підготовником складів до розливання плавок 3 розряду;
11.08.1993 - переведена у сортопрокатний цех учнем оператора посту управління по 1 розряду;
10.02.1994 - переведена там же оператором посту управління по 3 розряду;
31.03.1995 - переведена у відділ технічного контролю сортопрокатної дільниці контролером у виробництві чорних металів на відвантаженні готової продукції холодна ділянка 4 розряду тимчасово;
06.08.1996 - переведена там же тимчасово сортопрокатна дільниця контролером у виробництві чорних металів порізки металу на ножицях гарячої ділянки 4 розряду;
ДМК ім. Дзержинського з 28.02.1997 року перейменовано у ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат» ім. Ф.Е. Дзержинського;
05.10.1998 - переведена там же сортопрокатна дільниця контролером у виробництві чорних металів на прийомці металу на складі гарячої ділянки 3 розряду тимчасово;
02.08.1999 - переведена там же сортопрокатна дільниця контролером у виробництві чорних металів на прийомці металу у потоці гарячої ділянки 4 розряду тимчасово;
15.06.2000 - переведена там же сортопрокатна дільниця контролером у виробництві чорних металів порізки металу на ножицях гарячої ділянки 4 розряду;
03.09.2001 - переведена там же сортопрокатна дільниця контролером у виробництві чорних металів гарячої ділянки 4 розряду,
25.11.2005 - у зв'язку з покращенням структури управління комбінатом переведена в управління технічного контролю, сортопрокатної дільниці, гаряча ділянка, контролером у виробництві чорних металів 4 розряду;
05.10.2006 - переведена там же сортопрокатна дільниця гаряча ділянка, порізка металу на ножицях, контролером у виробництві чорних металів 4го розряду;
Робоче місце атестовано по Списку № 2;
05.06.2009 - у зв'язку з покращенням структури управління комбінатом переведена там же сортопрокатна дільниця (гаряча ділянка) контролером у виробництві чорних металів 4го розряду;
ВАТ Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е. Дзержинського з 23.05.2011 перейменовано у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського»;
02.07.2012 - у зв'язку з покращенням структури управління комбінатом переведена в управління якості продукції відділ технічного контролю сортопрокатна дільниця (гаряча ділянка) контролером у виробництві чорних металів 4го розряду,
Робоче місце атестовано по Списку № 2;
16.02.2014 - у зв'язку з покращенням структури управління комбінатом переведена там же відділ технічного контролю сортопрокатна дільниця контролером у виробництві чорних металів 4го розряду;
15.08.2016 - переведена там же відділ технічного контролю дільниця прокатного цеху контролером у виробництві чорних металів 4 розряду;
ПАТ Дніпровський металургійний комбінат імені Ф.Е.Дзержинського з 25.01.2017 перейменовано у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат»;
02.08.2021 - звільнена у зв'язку з переведенням за п. 5 ст. 36 КЗпП України до ПРАТ «ДКХЗ».
При цьому, відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5), спеціальний стаж ОСОБА_1 за періоди роботи з 1998 року по 2014 рік зазначений за кодом підстави для обліку спецстажу «ЗП301361».
За відомостями Довідника кодів підстав обліку стажу окремим категоріям осіб відповідно до законодавства, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2, код підстави для обліку спецстажу «ЗП301351» проставлявся працівникам з 05 листопада 1991 року, які зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Разом з тим, вищевказані дані у трудовій книжці позивача підтверджуються архівними довідками архівного управління Кам'янської міської ради Дніпропетровської області від 28.03.2025 № К-21/2-09/367, від 28.03.2025 № К-21/2-09/368, від 28.03.2025 № К-21/2-09/369, від 28.03.2025 № К-21/2-09/370, від 28.03.2025 № К-21/2-09/371, від 28.03.2025 № К-21/2-09/371/1 (історична довідка).
Суд зауважує, що спору між сторонами щодо неналежних записів у трудовій книжці немає.
Враховуючи наявні у законодавстві положення та докази, що містяться в матеріалах справи, суд доходить висновку, що трудова книжка та надані позивачем копії документів про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відсутніх записів в ній містять всі необхідні записи для вирішення питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
За таких обставин, підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком №2 періоди з 20.07.1990 по 06.05.1992, з 11.08.1993 по 31.03.1995, з 06.08.1996 по 16.02.2014 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» та за Списком № 1 період з 27.05.1993 по 11.08.1993 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат».
Щодо відмови відповідача врахувати період роботи з 20.07.1990 по 02.08.2021 згідно архівної довідки №К-21/2-09/367 від 28.03.2025, оскільки довідка не відповідає вимогам пункту 20 додаток 5 Постанови КМУ від 18.08.1993 №637, суд зазначає наступне.
У своєму рішенні від 09.04.2025№ 047050031851 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зазначило, що за доданими документами до страхового стажу зараховані всі періоди трудової діяльності, проте не врахований період роботи з 20.07.1990 по 02.08.2021 згідно архівної довідки №К-21/2-09/367 дата видачі 28.03.2025, оскільки довідка не відповідає вимогам Постанови№637 п.20 додаток 5.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).
Відповідно до п. 10 Порядку № 383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637).
За приписами п.п. 1-3 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).
У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Отже, право особи на призначення пільгової пенсії відповідно до статті 114 Закону № 1058-IV має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, на якому особа працювала на роботах, віднесених до Списків № 1 або № 2, і необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт за Списком № 1 або № 2. Відсутність підтвердження цих обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу та призначення пенсії на пільгових умовах.
Як встановлено судом, інформація, зазначена у спірній архівній довідці №К-21/2-09/367, відповідає записам №2-28 трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 на підтвердження пільгового стажу, що за змістом відповідає Додатку № 5 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637. Довідки видані на підставі особових карток, особових рахунків та табелів обліку робочого часу, засвідчені підписами посадових осіб та печаткою підприємства, яким вони видані.
У суду відсутні сумніви щодо достовірності відомостей, зазначених у цій довідці. Відповідачем вказані відомості не спростовані.
Отже, відповідач безпідставно не взяв до уваги архівну довідку від 28.03.2025 №К-21/2-09/367 про підтвердження пільгового стажу, внаслідок чого певні періоди роботи позивача не були зараховані до її пільгового
Щодо вимоги зобов'язати зарахувати до пільгового стажу роботи за Списком № 2 період навчання у СПТУ № 22 м. Дніпродзержинська з 01.09.1987 по 06.07.1990, суд зазначає наступне.
Відповідно до запису №1 трудової книжки позивача НОМЕР_1 та згідно довідки від 30.04.2025 року № 125, ОСОБА_1 навчалася в середньому професійно-технічному училищі № 22 м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з 01.09.1987 по 06.07.1990 за професією «Лаборант хімічного аналізу».
По закінченню навчання, згідно запису №2 вказаної трудової книжки позивача, 20.07.1990 ОСОБА_1 була прийнята до Дніпровського металургійного комбінату ім. Ф.Е.Дзержинського у центральну лабораторію металургійного комбінату група підготовки виробництва шліфувальником 3 розряду ЦХЛ.
Пунктом д) частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про професійну (професійно-технічну) освіту» від 10.02.1998 № 103/98-ВР (далі Закон № 103/98-ВР), час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Відповідно до пункту 8 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637) період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.
Отже, час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти та у закладах вищої освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. При цьому період навчання може бути зарахований до стажу роботи, який дає право на пенсію за віком на пільговій основі і прирівнюється до роботи, яка слідувала після навчання, за умови того, що після закінчення відповідного навчального закладу особа влаштовується на роботу саме за набутою професією.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 10.07.2019 у справі № 426/17400/16-а, від 04.03.2020 у справі № 367/945/17, від 05.11.2020 у справі № 681/1567/17, від 11.07.2022 у справі № 160/6695/21.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що періоди навчання позивача з 01.09.1987 по 06.07.1990 підлягають зарахуванню до її страхового та пільгового стажу роботи.
Щодо вимоги призначити та виплачувати пенсію ОСОБА_1 , відповідно до п. б) ст. 13 Закону № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення», в редакції рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, за її заявою від 02.05.2025, суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом "б" статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі - Закон №1788-XII від 05.11.1991, у редакції чинній до прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII (далі - Закон №213-VIII від 02.03.2015) віковий ценз для жінок збільшено до 50 років із одночасним запровадженням правила поетапного збільшення показника вікового цензу, за яким жінки, дати народження яких припадали у період з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року набували право на пенсію по досягненню 50 років.
Закон №213-VIII від 02.03.2015 р. набув чинності з 01.04.2015 р.
Відповідно до пункту 2 розділу XV Закону №1058-IV від 09.07.2003 (станом на 01.04.2015) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди: 1) особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".
У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.
Отже, після набуття чинності нормами Закону №1058-IV (в редакції, чинній з 02.03.2015) правила призначення пенсій за Списком №2 регламентувались пунктом "б" статті 13 Закону №1788-XII.
Такий стан правового регулювання існував до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" №2148-VIII від 03.10.2017 (далі - Закон №2148-VIII від 03.10.2017), яким текст Закону №1058-IV від 09.07.2003 доповнений, зокрема, статтею 114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
При цьому, Законом №2148-VIII від 03.10.2017 у новій редакції викладений пункт 2 розділу XV Закону №1058-IV від 09.07.2003 р., де передбачалось, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 р. (у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017) на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.
У силу спеціальної вказівки у Законі №2148-VIII від 03.10.2017 р. наведені вище норми закону підлягали застосуванню з 01.10.2017 р.
Таким чином, з 01.10.2017 р. правила призначення пенсій за Списком №2 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме: пунктом "б" статті 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991 р. у редакції Закону №213-VIII від 02.03.2015 р. та пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 р. у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017 р.
Положення згаданих законів щодо умов призначення пенсії за віком були повністю ідентичними.
Такий стан правового регулювання існував до прийняття Конституційним Судом України рішення від 23.01.2020 р. №1-р/2020 "У справі за конституційним поданням 49 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень розділу I, пункту 2 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII".
Пунктом першим резолютивної частини цього Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 р. визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 р. зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015р.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 р. стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини даного Рішення №1-р/2020 від 23.01.2020 року застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ від 05.11.1991 р. в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" №213-VIII від 02.03.2015 р. для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
"На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам".
Таким чином, з 23.01.2020 в Україні існують два закони, які одночасно регламентують правила призначення пенсій за Списком №2, а саме: пункт "б" статті 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991 у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015, та пункт 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.
Відносно позивача правила означених законів містять розбіжність у величині показника вікового цензу, який складає 50 років за пунктом "б" статті 13 Закону №1788-XII від 05.11.1991 у редакції до внесення змін Законом №213-VIII від 02.03.2015, та 55 років за пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV від 09.07.2003 у редакції Закону №2148-VIII від 03.10.2017.
Частиною другою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Враховуючи положення частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви №23759/03 та 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 у справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява №39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивача є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.
З огляду на викладене, суд доходить висновку про те, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону.
Отже, розглядаючи заяву позивача про призначення пенсії, відповідач віддав перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для призначення пенсії, оскільки рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії, прийнято не на підставі Конституції та діючого законодавства України, а від так підлягає скасуванню.
Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення відповідача прийняте без повного з'ясування обставин справи та інших документів наданих позивачем.
За таких обставин, враховуючи правову позицію рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020, позивач, звернувшись до пенсійного органу 02.05.2025 у віці 53 років, мала право на призначення їй пенсії відповідно до п. «б» статті 13 Закону №1788-XII.
Таким чином, спірне рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 047050031851 від 09.04.2025 є неправомірним та підлягає скасуванню.
Прийнявши неправомірне рішення щодо відмови у призначенні пенсії, відповідач діяв поза межами статті 19 Конституції України та законів України, не визнавши право позивача на отримання пенсії, що призвело до його порушення, а тому воно підлягає захисту судом.
Щодо позовних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з огляду на те, що оскаржуване рішення було прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, суд доходить висновку, що відповідачем ГУ ПФУ в Дніпропетровській області права позивача не були порушені, а тому в задоволенні позовних вимог до цього відповідача слід відмовити в повному обсязі.
За таких обставин, ефективним способом захисту суд вважає зобов'язати вчинити дії по відновленню порушених прав позивача саме Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.
Частиною 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи викладене, а також з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення наявності підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд вважає за необхідне: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 047050031851 від 09.04.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком № 2; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.05.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 та висновків суду, викладених у цьому рішенні, зарахувавши ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 2: період навчання у СПТУ № 22 м. Дніпродзержинська з 01.09.1987 по 06.07.1990, періоди трудової діяльності з 20.07.1990 по 06.05.1992, з 11.08.1993 по 31.03.1995, з 06.08.1996 по 16.02.2014 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», та за Списком № 1: період трудової діяльності з 27.05.1993 по 11.08.1993 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат».
У задоволенні іншої частини позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими в частині, а вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1211,20 грн. що документально підтверджується квитанцією № 8322-1352-3258-3657 від 22.05.2025 року.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до ч. 4 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст.250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
У зв'язку з перебуванням головуючого судді у період з 15.08.2025 по 05.09.2025 у відпустці, рішення складено - 10.09.2025.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, буд. 7, код ЄДРПОУ 21084076), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області № 047050031851 від 09.04.2025 року (яке підписано 09.05.2025 9915/03-16) про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи за Списком № 2: період навчання у СПТУ № 22 м. Дніпродзержинська з 01.09.1987 по 06.07.1990, періоди трудової діяльності з 20.07.1990 по 06.05.1992, з 11.08.1993 по 31.03.1995, з 06.08.1996 по 16.02.2014 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат», та за Списком № 1: період трудової діяльності з 27.05.1993 по 11.08.1993 у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 02.05.2025 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з урахуванням Рішення Конституційного Суду № 1-р/2020 від 23.01.2020 та висновків суду, викладених у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, буд. 7, код ЄДРПОУ 21084076) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у сумі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець