490/663/23 10.09.2025
нп 1-кп/490/315/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/663/23
10 вересня 2025 року м.Миколаїв
Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
під час проведення судового засідання по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022150000001669 від 21.09.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.1 ст.111-2, ч.1 ст.436-2, ч.3 ст.436-2, ч.1 ст.161 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
В провадженні Центрального районного суду м.Миколаєва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №22022150000001669 від 21.09.2022 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.1 ст.111-2, ч.1 ст.436-2, ч.3 ст.436-2, ч.1 ст.161 КК України.
09.09.2025 року на електронну пошту Центрального районного суду м.Миколаєва надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_4 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 .. В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, передбаченого ч.2 ст.111 КК України, санкція статті якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 років або довічне позбавлення волі. Вважає, що на момент судового розгляду продовжують мати місце ризики, передбачені п.п.1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_3 , перебуваючи на волі, зможе переховуватися від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується. У випадку не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_3 , призведе до негативних наслідків, що можуть вплинути на об'єктивне та всебічне встановлення обставин вчиненого кримінального правопорушення, унеможливить запобігти спілкуванню обвинуваченого з іншими не встановленими на даний час особами, які причетні до вчинення даного кримінального правопорушення, а також створює ризик вчинення інших злочинів проти основ Національної безпеки України. Вважає, що запобігти настанню вказаних ризиків неможливо застосуванням більш м'яких запобіжних заходів. В той же час, зазначені ризики також не зменшились та продовжують існувати, що виправдовує тримання обвинуваченого під вартою.
Прокурор в судовому засіданні подане клопотання підтримав та просив задовольнити.
Обвинувачений ОСОБА_3 проти задоволення клопотання прокурора заперечував та вважав зазначені у клопотанні ризики надуманими та не підтвердженими.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечував та просив відмовити у його задоволенні або визначити помірний розмір застави, оскільки зазначені ризики, на його думку, станом на теперішній час втратили свою актуальність.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши клопотання прокурора та додані до нього матеріали, суд приходить до наступного.
Відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан. 18.04.2025 року Президент України підписав Закон про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" №4356-IX від 16.04.2025 року. Законом передбачено продовжити строк дії воєнного стану з 05 години 30 хвилин 09.05.2025 року на 90 діб. 15 липня 2025 року Верховна Рада України підтримала законопроект №13471 "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким строк дії воєнного стану в Україні продовжений з 05 години 30 хвилин 07 серпня 2025 року на 90 діб, тобто до 05 листопада 2025 року.
Згідно пункту 5 роз'яснень, викладених у листі Верховного Суду від 03 березня 2022 року №1/0/2-22 "Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану", у разі неможливості у визначений КПК України строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою його може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою ст.35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально.
Оскільки суддя ОСОБА_6 , який входить до складу колегії суддів, перебуває у відпустці, беручи до уваги, що до закінчення строків тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 неможливо розглянути клопотання про продовження або зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначеним колегіальним складом суду, суд приходить до висновку про необхідність вирішення питання щодо строків застосування запобіжного заходу головуючим по справі одноособово.
Так, під час проведення досудового розслідування ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 03.08.2022 року відносно ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено розмір застави в сумі 700 000 гривень, який у подальшому неодноразово продовжувався судом, востаннє ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 21.07.2025 року до 18 вересня 2025 року включно.
Відповідно ч.3 ст.331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Водночас, ст.17 Закону України від 23.08.2006 року "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").
На думку суду, обраний відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченого, характеру та тяжкості кримінальних правопорушень, що йому інкримінуються, та не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Крім цього, суд враховує, що відповідно до правової позиції викладеної у п.80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів та бере до уваги доводи обвинуваченого ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_5 щодо клопотання прокурора, однак не вважає беззаперечно достатніми для зміни запобіжного заходу на більш м'який.
При цьому, достатні відомості про усунення та відсутність на теперішній час тих обставин, які раніше стали підставою для обрання у відношенні ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відсутні, а отже, підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно останнього судом не встановлено.
Так, суд вважає, що залишається достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 , опинившись на волі, зможе перешкодити встановленню істини у справі під час судового провадження і на це вказують такі обставини: характер протиправних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_3 і щодо яких останньому органами досудового розслідування пред'явлене обвинувачення. Є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_3 з огляду на тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання його винуватим у інкримінованих злочинах, зможе ухилитися від суду та не виконувати його процесуальні рішення (ризик переховування). Крім того, обвинувачений, маючи проросійські політичні погляди, знаючи про те, що на даний час частина території України знаходиться під тимчасовою окупацією країни агресора РФ та не знаходиться під контролем правоохоронних органів України, що унеможливить його розшук, створює ризик переховування останнього на цих територіях.
Також, зважаючи на характер злочинних дій, у яких обвинувачується ОСОБА_3 , його проросійські політичні погляди та зважаючи на той факт, що РФ продовжує на території України повномасштабну збройну агресію, тривають бойові дії, в тому числі поблизу Миколаївської області. Поряд з цим, необхідно врахувати обставини, що на сьогодні не затримано особу, що отримала від ОСОБА_3 відомості щодо місцезнаходження ЗС України, останній може продовжити злочини, у яких обвинувачується, а саме проти основ Національної безпеки України.
Разом з цим, суд приймає до уваги обставини, передбачені ст.178 КПК України, зокрема те, що ОСОБА_3 одружений, офіційно не працює (дані у суду відсутні), не має постійного та стабільного джерела прибутку, а також стан його здоров'я (відсутність даних щодо неможливості перебування в умовах ДУ "Миколаївський слідчий ізолятор" за станом здоров'я).
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого альтернативних запобіжних заходів, враховуючи вищезазначене, тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, суворість покарання за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_3 , на думку суду, є підставою для продовження останньому саме виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м'які запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, не забезпечать виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків і його належну поведінку.
Відтак, суд вважає за необхідне залишити без змін запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у виді тримання під вартою, продовживши його строк на 60 діб.
Доводи сторони захисту в обґрунтування заперечень проти клопотання прокурора суд відхиляє, оскільки вони не спростовують обставин, що вказують на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, необхідних для продовження тримання під вартою, та зводяться лише до незгоди з клопотанням прокурора.
На підставі викладеного, керуючись положеннями ст.ст.177, 178, 183, 194, 197, 331, 372 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 - задовольнити.
Обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в державній установі "Миколаївський слідчий ізолятор" строком на 60 днів, а саме до 08 листопада 2025 року включно, з можливістю звільнення під заставу на умовах, визначених ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 03.08.2022 року.
В задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_5 про зменшення розміру застави - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з моменту її оголошення.
Головуючий ОСОБА_1