Справа № 468/1748/25
2-о/468/48/25
56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43
08.09.2025 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Звягіної О.В., за участі секретаря судового засідання Шутєєвої Н.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка справу № 468/1748/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Баштанська міська рада Баштанського району Миколаївської області, про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,
ОСОБА_1 звернулася в суд із заявою, в якій просила встановити факт її постійного проживання з матір'ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини.
Свої вимоги мотивувала тим, що після смерті матері відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , та земельної ділянки, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,84 га, яка розташована в межах території колишньої Плющівської сільської ради Баштанської міської ради Миколаївської області.
Оскільки заявниця є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 , то 24 червня 2025 року вона звернулася в Баштанську державну нотаріальну контору Миколаївської області задля оформлення своїх спадкових прав. Але, в той же день, отримала від нотаріуса постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, де однією з підстав відмови зазначено, що нею у встановлений строк не подано заяву про прийняття спадщини, та не надано документів, які б підтверджували факт прийняття спадщини, тобто факт спільного проживання спадкоємця зі спадкодавцем на момент смерті останнього.
Матір заявниці - ОСОБА_2 до своєї смерті була зареєстрована та фактично проживала за адресою АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 ж зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_1 , в будинку, що також належить її матері. З віком, та у зв'язку з погіршенням стану здоров'я ОСОБА_2 , заявниця спочатку щоденно ходила до матері, а в 2019 році остаточно, на її прохання, перебралася жити до неї щоб бути постійно біля неї, та мати можливість цілодобово надати їй допомогу. До її смерті вони жили однією сім'єю, вели спільне господарство, доглядали за домоволодінням, обробляли город, та разом виконували всі необхідні роботи по домашньому
господарству, кожен в міру своїх сил. Після її смерті заявниця так і продовжила проживати в будинку спадкодавця, використовувати будинок та все майно спадкодавця.
Оскільки вони з матір'ю фактично проживали в її будинку за однією адресою, то заявниця як найближчий спадкоємець в черговості спадкування заяву про прийняття спадщини після її смерті, та заяву про відмову від спадщини - не подавала, оскільки фактично прийняла спадщину.
Факт її постійного проживання зі спадкодавцем підтверджується відповідним актом про встановлення факту проживання ОСОБА_1 , складеним представником органу місцевого самоврядування, згідно якого ОСОБА_1 з 2019 року постійно проживала за адресою АДРЕСА_1 , разом з матір'ю ОСОБА_2 , та вели спільне господарство.
Встановлення факту постійного проживання заявниці необхідне для реалізації свого права на оформлення спадщини, в зв'язку з чим звернулася в суд з даною заявою, щоб встановити цей юридичний факт.
В судовому засіданні сторони були відсутні, направили повідомлення про підтримання заяви з підстав, викладених у ній, просили цю заяву задоволити.
Вивчивши матеріали, подані заявницею, дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заява підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.
Відповідно до положень ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. 1268 даного кодексу, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Згідно пп. 4.10 п. 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року).
Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
З пп. 3.22 п. 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вбачається, що у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Статтею 315 ЦПК України визначено факти, які можуть встановлюватись у судовому порядку. Частиною другою даної норми передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 17.07.2025 року ОСОБА_1 (дівоче ОСОБА_3 ) народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , її матір'ю записана ОСОБА_2 .
Заявниця уклала шлюб з ОСОБА_4 та змінила дошлюбне прізвище « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_5 ».
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 матір заявниці ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно акту про встановлення факту проживання від 14.07.2025 року № 275, складеного депутатом Баштанської міської ради Зюзько Г.С. в присутності свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , ОСОБА_1 проживала разом з матір'ю однією сім'єю та вели спільне господарство.
Після смерті ОСОБА_2 спадкова справа не заводилася, про що свідчить Витяг зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 82255757 від 19.08.2025 року.
Маючи намір оформити спадщину, заявниця звернулася в Баштанську державну нотаріальну контору, однак у відповідь отримала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з пропуском строку, а також відсутністю документів, які підтверджують родинні стосунки зі спадкодавцем.
Як вказала заявниця, на час смерті її матері вона постійно проживала разом з нею за однією адресою та здійснювала за матір'ю догляд у зв'язку з її захворюванням, тому вважала себе такою, що спадщину прийняла. На даний час вона не має можливості оформити свої спадкові права, оскільки вони з матір'ю були зареєстровані за різними адресами, тому звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Таким чином, факт постійного проживання заявниці зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, тобто на день смерті останньої, знайшов своє підтвердження у судовому засіданні на підставі досліджених судом доказів. Метою встановлення факту спільного постійного проживання заявниці зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки.
За вказаних обставин, враховуючи, що встановлення факту постійного проживання заявниці зі спадкодавцем породжує юридичні наслідки, чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення і встановлення зазначеного факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право, суд вважає за необхідне дану заяву задоволити, оскільки вимога її законна, обґрунтована та підтверджена письмовими доказами, які в свою чергу є послідовними та логічними, а тому не викликають сумніву в їх правдивості.
На підставі викладеного, ст.ст. 1216-1218,1268,1269,1270 ЦК України, керуючись ст.ст.258,259,263-265,268,315-319 ЦПК України, суд
Заяву задоволити.
Встановити факт постійного проживання на час відкриття спадщини спадкоємця ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в с.Плющівка Баштанського району Миколаївської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду в 30-денний строк з дня його проголошення.
Заявниця: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 .
Заінтересована особа: Баштанська міська рада Баштанського району Миколаївської області, місцезнаходження та адреса для листування: 56101, Миколаївська область, м.Баштанка, вул. Полтавська, 41, код ЄДРПОУ 04376469.