10 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/5/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,
представників учасників справи:
Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - Пушкар І.А.,
Публічного акціонерного товариства "Укpнaфта" - Ткаченко К.В.,
Державної аудиторської служби України - Аландаренко А.В., Васильцова М.Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2025 (суддя Демидов В.О.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 (колегія суддів: Яценко О.В., Сибіга О.М., Тищенко О.В.)
у справі за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "Нафтогаз України")
до Публічного акціонерного товариства "Укpнaфта" (далі - ПАТ "Укрнафта")
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Державної аудиторської служби України (далі - Держаудитслужба)
про визнання недійсним положення договору.
Суть спору
1. У березні 2019 року правління АТ "Нафтогаз України" погодило, а наглядова рада товариства надала згоду на укладення правочинів із заінтересованістю та правочинів щодо закупівлі природного газу АТ "Нафтогаз України" у ПАТ "Укрнафта", що перевищують 10 мільярдів грн з визначенням ціни природного газу за формулою імпортного паритету на момент передачі газу.
2. АТ "Нафтогаз України" та ПАТ "Укрнафта" уклали договір купівлі-продажу (поставки) природного газу (підписаний сторонами наприкінці січня 2020 року), в якому вказали, що договір набуває чинності та є обов'язковим до виконання з 01.04.2019, а загальна вартість обсягів газу розраховується за формулою ціни за даними останнього календарного місяця, який передував даті набуття чинності договором.
3. На виконання умов договору АТ "Нафтогаз України" та ПАТ "Укрнафта" склали акт прийому-передачі природного газу, в якому зазначили, що ціна природного газу обраховувалась виходячи із курсу НБУ гривні до долару США станом на 01.04.2019, а право власності на газ переходить з дати підписання акта прийому-передачі.
4. У 2023 році Держаудитслужба провела планову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності АТ "Нафтогаз України", під час якої встановила порушення та недоліки, що відображені в акті ревізії, зокрема, що ціна газу за договором була визначена не на момент передачі природного газу 31.01.2020, а за даними березня 2019 року - останнього календарного місяця, який передував даті набуття чинності Договору (01.04.2019), що призвело до завищення вартості природного газу та заподіяння АТ "Нафтогаз України" збитків.
5. Держаудитслужба листом-вимогою повідомила АТ "Нафтогаз України" про необхідність забезпечення відшкодування з ПАТ "Укрнафта" завищеної різниці вартості природного газу та/або за рахунок осіб, які уклали договір з порушенням рішень наглядової ради та правління АТ "Нафтогаз України", рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрнафта", зокрема, шляхом звернення до суду про визнання договору недійсним в частині, що укладений з перевищенням повноважень.
6. АТ "Нафтогаз України" звернулося до ПАТ "Укрнафта" з претензією, в якій просило сплатити суму коштів у загальному розмірі 2 190 984 621,70 грн.
7. Після цього АТ "Нафтогаз України" звернулося до суду з позовом до ПАТ "Укpнaфта" у якому просило: визнати недійсним положення розд.1 пар.3 договору та замінити його щодо дати набуття чинності дійсним, а саме "Цей Договір набуває чинності та є обов'язковим для сторін до виконання з дня його укладання - з 31.01.2020"; застосувати наслідки недійсності положення розд.1 пар.3 договору, а саме стягнути з ПАТ "Укрнафта" на користь АТ "Нафтогаз України" завищену різницю вартості природного газу.
8. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Суд апеляційної інстанції залишив це рішення без змін.
9. АТ "Нафтогаз України" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на вказані рішення, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
10. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:
- чи є підставою для визнання недійним положення договору і заміни його іншим положенням, те, що при укладенні керівник виконавчого органу товариства вийшов за межі своїх повноважень;
- чи може бути змінена ціна договору після його виконання сторонами.
11. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги, виходячи з таких мотивів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
12. 31.01.2020 ПАТ "Укрнафта" (як продавець) та АТ "Нафтогаз України" (як покупець) уклали договір купівлі-продажу (поставки) природного газу №1 (далі - Договір), за умовами якого:
- на підставі цього договору продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ в обсязі, по ціні та на умовах, визначених цим договором; сторони зобов'язуються виконувати також інші зобов'язання, передбачені у цьому договорі (п.1 пар.1);
- у випадку розбіжностей між термінами, які містяться у цьому договорі, та термінами, що визначені в законодавстві України, визначення термінів у цьому договорі та для його цілей мають переважну силу; у випадку розбіжностей між термінами, які містяться у цьому договорі, та термінами, що будуть визначені у додаткових угодах, визначення термінів у додаткових угодах будуть мати переважну силу (п.2 пар.2);
- договір набуває чинності та є обов'язковим для сторін до виконання з 01.04.2019 (п.1 пар.3);
- кожна із сторін зобов'язана до дати набуття чинності договором вжити усіх необхідних заходів для того, щоб договір був схваленим відповідними органами управління кожної із сторін, як це вимагається внутрішніми корпоративними документами (статут тощо), процедурами, політиками тощо (п.2 пар.3);
- кожна сторона приймає на себе ризики невжиття усіх необхідних заходів щодо схвалення договору і не має права заперечувати дійсність договору з підстав недотримання або неналежного виконання нею вимог внутрішніх корпоративних документів (статут тощо), процедур, політик тощо; у випадку, якщо стороною не було забезпечено схвалення договору, така сторона не має права посилатися на це як на підставу для невиконання своїх зобов'язань за цим договором (п.3 пар.3);
- продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити природний газ в загальному обсязі 2 061 805,134 тис. куб. м - вільні обсяги газу (п.1.1. пар.4);
- право власності на вільні обсяги газу переходить від продавця до покупця з дати набуття чинності цим договором (далі - дата приймання-передачі вільних обсягів газу), у зв'язку з чим сторони протягом 3 робочих днів підписують акт приймання-передачі газу в підземних сховищах газу (п.2.1 пар.4);
- право власності на вільні обсяги газу переходить від продавця до покупця з дати набуття чинності цим договором (далі - дата приймання-передачі вільних обсягів газу), у зв'язку з чим сторони протягом 3 робочих днів підписують акт приймання-передачі газу в підземних сховищах газу (п.3.1 пар.4);
- загальна вартість вільних обсягів газу визначається як вартість вільних обсягів газу, розрахована по формулі ціни за даними останнього календарного місяця, який передував даті набуття чинності договором (п.1.2 пар.5);
- покупець зобов'язаний сплатити в повному розмірі загальну вартість вільних обсягів газу після дати приймання-передачі вільних обсягів газу за рахунок грошових коштів, отриманих покупцем від Кабінету Міністрів України або від іншої уповноваженої за законодавством України третьої особи в порядку компенсації, після їх отримання покупцем як суб'єктом ринку природного газу, на якого покладаються спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу; сторони погоджуються з тим, що розрахунки між сторонами по оплаті загальної вартості вільних обсягів газу можуть бути проведені в порядку та у формі, які не суперечать законодавству України (п.2.1 пар.5);
- договір набуває юридичної сили з дати набуття чинності договором; договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, за виключенням випадків дострокового припинення договору; договір може бути припинений достроково за взаємною згодою сторін або на вимогу однієї із сторін (пункти 1, 2 пар.10);
- якщо в будь-який час будь-яке положення цього договору є або стає незаконним, недійсним або позбавленим позовної сили в будь-якому аспекті за законодавством, це жодним чином не обмежує і не впливає на законність, дійсність і позовну силу інших положень цього договору; сторони зобов'язуються замінити будь-яке незаконне, недійсне або позбавлене позовної сили положення на законне, дійсне і таке, що має позовну силу положення, яке, по можливості, максимально близьке до недійсного положення з точки зору його економічних цілей (п.3 пар.20).
13. З преамбули Договору вбачається, що сторони підписали цей договір купівлі-продажу (поставки) природного газу 31.01.2020.
14. Згідно з додатком №1 до Договору сторони погодили, що дата набуття чинності договором означає 01.04.2019, з якого договір вважається таким, що набуває чинності для його сторін.
15. Укладення Договору здійснено на виконання рішення правління АТ "Нафтогаз України" від 07.03.2019 (протокол №125) та рішення наглядової ради АТ "Нафтогаз України" від 25-26.03.2019 (протокол №9/2019).
16. З витягу з протоколу №125 від 07.03.2019 вбачається, що правління АТ "Нафтогаз України" вирішило погодити укладення правочинів із заінтересованістю та правочинів щодо закупівлі природного газу АТ "Нафтогаз України", що перевищують 10 мільярдів грн, між АТ "Нафтогаз України" та ПАТ "Укрнафта", зокрема, і укладення договору купівлі-продажу (поставки) природного газу в загальному обсязі 2 061 805,134 тис. куб. м з підземних сховищ газу з визначенням ціни природного газу за формулою імпортного паритету на момент передачі газу.
17. З витягу з протоколу №9/2019 засідання наглядової ради АТ "Нафтогаз України" 25-26 березня 2019 року вбачається, що з шостого питання порядку денного: "Про надання згоди на вчинення Компанією правочинів із заінтересованістю та правочинів щодо закупівлі природного газу Компанією, що перевищують 10 мільярдів грн, з ПАТ "Укрнафта"", надано згоду на вчинення АТ "Нафтогаз України" правочинів, щодо яких є заінтересованість, та правочинів щодо закупівлі природного газу АТ "Нафтогаз України", що перевищують 10 мільярдів грн, з ПАТ "Укрнафта", зокрема і укладення Договору №1 купівлі-продажу (поставки) природного газу в загальному обсязі 2 061 805,134 тис. куб. м з підземних сховищ газу, з визначенням ціни природного газу за формулою імпортного паритету на момент передачі газу.
18. Згідно з акта №1 від 31.01.2020 прийому-передачі природного газу на підставі Договору, відповідно до п.1 якого ПАТ "Укрнафта" передає, а АТ "Нафтогаз України" приймає в підземних сховищах газу ПАТ "Укрнафта" природний газ в загальному обсязі 2 061 805,134 тис. куб. м, в тому числі обсяг страхового запасу складає 0,000 тис. куб. м. Акт підписаний та скріплений печатками товариств.
19. У п.3 акта №1 від 31.01.2020 прийому-передачі природного газу ПАТ "Укрнафта" та АТ "Нафтогаз України" погодили, що:
- для цілей бухгалтерського (у т.ч. фінансового), податкового обліку прийом-передача природного газу здійснюється з урахуванням такого: обсяг природного газу - 2 061 805,134 тис. куб. м; ціна USD/1 тис. куб. м без ПДВ - 223,63; курс НБУ грн до долару США на 01.04.2019 - 27,209103 грн; ціна, грн/тис. куб. м без ПДВ - 6 084,77; вартість без ПДВ - 12 545 610 025,20 грн; вартість з ПДВ - 15 054 732 030,20 грн;
- незважаючи на умови підрозділів 2.1 та 3.1 пар.4 Договору сторони погоджують та підтверджують, що право власності на природний газ в загальному обсязі 2 061 805,134 тис. куб. м переходить від продавця до покупця з дати підписання цього акта прийому-передачі природного газу.
20. Вартість переданого ПАТ "Укрнафта" природного газу обсягом 2 061 805,134 тис. куб. м на загальну суму 15 054 732 030,20 грн (з ПДВ) повністю сплачена АТ "Нафтогаз України" 10.12.2020-11.12.2020, що підтверджується копією виписок з особових рахунків АТ "Нафтогаз України".
21. Сторони не заперечують, що Договір повністю виконаний сторонами.
22. З 02.11.2023 до 01.12.2023 Держаудитслужба провела планову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності АТ "Нафтогаз України" за період з 01.01.2020 до 30.06.2023, під час якої встановлені порушення та недоліки, що відображені в акті ревізії від 01.12.2023 №05-21/5.
23. Зокрема, в акті ревізії від 01.12.2023 №05-21/5 встановлено, що: посадові особи АТ "Нафтогаз України" на порушення рішення наглядової ради АТ "Нафтогаз України" від 25-26.03.2019 (протокол №9/2019), рішення правління АТ "Нафтогаз України" (протокол засідання правління №125 від 07.03.2019) в частині визначення ціни природного газу за формулою імпортного паритету на момент передачі газу, вимог ст.63 Закону "Про акціонерні товариства" в частині дотримання вимог рішень наглядової ради, рішень правління товариства та рішень загальних зборів товариства, застосовано в акті від 31.01.2020 №1 та встановлено умовами Договору, формулу ціни, за якою вартість придбаного АТ "Нафтогаз України" у ПАТ "Укрнафта" природного газу обсягом 2 061 805,134 тис. куб. м визначено не на момент передачі природного газу 31.01.2020, а за даними березня 2019 року - останнього календарного місяця, який передував даті набуття чинності Договору (01.04.2019), що призвело до завищення вартості природного газу та заподіяння АТ "Нафтогаз України" збитків на загальну суму 2 190 984,62 тис. грн (у тому числі: через застосування курсу станом на 01.04.2019 27,209103 грн за дол. США - на суму 1 266 772,71 тис. грн; через застосування ціни за березень 2019 року 223,63 дол. США за 1 тис. м. куб. без ПДВ - на суму 924 211,91 тис. грн).
24. У листі Держаудитслужби до АТ "Нафтогаз України" від 22.01.2024 №000500-14/797-2024 міститься, зокрема, вимога про забезпечення відшкодування з ПАТ "Укрнафта" завищеної різниці вартості природного газу на суму 2 190 984,62 тис грн, придбаного АТ "Нафтогаз України" в кількості 2 061 805,134 тис. куб. м, та/або за рахунок осіб, якими укладено Договір з порушенням рішення наглядової ради АТ "Нафтогаз України" від 25-26.03.2019 (протокол №9/2019), рішення правління АТ "Нафтогаз України" (протокол засідання правління №125 від 07.03.2019), рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрнафта" (протокол №27 від 28.03.2019) в порядках, визначених цивільним та господарським законодавством, у тому числі шляхом звернення до суду про визнання договору недійсним в частині, що укладений з перевищенням повноважень.
25. АТ "Нафтогаз України" звернулося до ПАТ "Укрнафта" з претензією від 20.02.2024 №23/5-124-24, в якій просило протягом 7 робочих днів з дня отримання цієї претензії сплатити зазначену у цій претензії суму у загальному розмірі 2 190 984 621,70 грн. В матеріалах справи відсутня відповідь ПАТ "Укрнафта" на претензію.
Короткий зміст позовних вимог
26. АТ "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Укpнaфта", в якому просило:
- визнати недійсним положення розд.1 пар.3 Договору, укладеного між АТ "Нафтогаз України" та ПАТ "Укрнафта", та замінити недійсне положення щодо дати набуття чинності дійсним, а саме "Цей Договір набуває чинності та є обов'язковим для сторін до виконання з дня його укладання - з 31.01.2020";
- застосувати наслідки недійсності положення розд.1 пар.3 Договору, а саме стягнути з ПАТ "Укрнафта" на користь АТ "Нафтогаз України" завищену різницю вартості природного газу у сумі 2 190 984 621,70 грн.
27. Позовна заява мотивована тим, що:
- з 02.11.2023 до 01.12.2023 Держаудитслужба провела планову виїзну ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності АТ "Нафтогаз України" за період з 01.01.2020 до 30.06.2023, під час якої встановлені порушення та недоліки, що відображені в акті ревізії від 01.12.2023 №05-21/5;
- серед іншого встановлено, що посадові особі АТ "Нафтогаз України" з порушенням рішення наглядової ради АТ "Нафтогаз України" від 25-26.03.2019 (протокол №9/2019), рішення правління АТ "Нафтогаз України" (протокол засідання правління №125 від 07.03.2019) у частині визначення ціни природного газу за формулою імпортного паритету на момент передачі газу, вимог ст.63 Закону "Про акціонерні товариства" у частині дотримання вимог рішень наглядової ради, рішень правління товариства та рішень загальних зборів товариства, застосовано в акті від 31.01.2020 №1 та встановлено умовами Договору, укладеного між АТ "Нафтогаз України" та ПАТ "Укрнафта" від 31.01.20120 №1, формулу ціни, за якою вартість придбаного АТ "Нафтогаз України" в ПАТ "Укрнафта" природного газу обсягом 2 061 805,134 тис. куб. м визначено не на момент передачі природного газу 31.01.2020, а за даними березня 2019 року - останнього календарного місяця, який передував даті набуття чинності договору №1 (01.04.2019), що призвело до завищення вартості природного газу та заподіяння компанії збитків на загальну суму 2 190 984,62 тис. грн (у тому числі: через застосування курсу станом на 01.04.2019 - 27,209103 грн за дол. США - на суму 1 266 772,71 тис. грн; через застосування ціни за березень 2019 року 223,63 дол. США за 1 тис. куб. м без ПДВ - на суму 924 211,91 тис. грн);
- у спірному Договорі зазначено дату набуття ним чинності - з 01.04.2019, проте як вбачається з преамбули до Договору, фактично цей договір підписано та скріплено печатками сторін 31.01.2020; фактично право власності на вільні обсяги газу перейшло до позивача 31.01.2020 за ціною іншого періоду, яка склалася на 01.04.2019, тобто не на момент фактичної передачі газу (як цього вимагали рішення правління та наглядової ради АТ "Нафтогаз України"), та із застосуванням офіційного курсу НБУ долара до гривні за інший період;
- акт приймання - передачі газу від 31.01.2020 суперечить Договору в частині дати, з якою пов'язаний перехід права власності на вільні обсяги газу: замість 01.04.2019 акт визначає такою датою момент фактичного переходу - 31.01.2020.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
28. Господарський суд міста Києва рішенням від 27.03.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025, у задоволенні позову відмовив.
29. Суд першої інстанції виходив з того, що:
- фактично АТ "Нафтогаз України" просить визнати положення розд.1 пар.3 спірного Договору недійсним та змінити Договір в частині визначення дати набуття ним чинності, а саме вважати датою його укладання - 31.01.2020;
- водночас строк дії Договору є істотною умовою Договору, яку сторони повинні погодити при укладенні Договору;
- сторони погодили, що датою набуття чинності спірного Договору є 01.04.2019, а також незважаючи на підписання акту приймання-передачі природного газу 31.01.2020, для цілей бухгалтерського (у т.ч. фінансового), податкового обліку прийом-передача природного газу здійснюється з урахуванням курсу НБУ грн до дол. США станом на 01.04.2019;
- спірний Договір був виконаний сторонами без будь-яких зауважень у січні 2020 року, сторони погодили всі істотні умови вказаного Договору, зокрема й строк його дії в частині дати набуття чинності Договору, в частині здійснення розрахунків за Договором акт приймання-передачі не суперечить умов укладеного між сторонами Договору.
30. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:
- аналіз умов Договору не свідчить про те, що цей Договір суперечить положенням ст.63 Закону "Про акціонерні товариства", оскільки його предметом не регулюються відносини, регулювання яких є предметом вказаної статті; ймовірне порушення учасниками господарських правовідносин, визначених органами їх управління правил, зокрема, щодо погодження умов договорів в розумінні положень чинного законодавства не є підставою для визнання недійсними умов таких правочинів, оскільки ст.627 ЦК встановлює, що відповідно до ст.6 ЦК сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;
- фактично право власності на вільні обсяги газу перейшло до АТ "Нафтогаз України" 31.01.2020 за ціною іншого періоду, яка склалася на 01.04.2019, тобто не на момент фактичної передачі газу (як цього вимагали рішення правління та наглядової ради АТ "Нафтогаз України"), та із застосуванням офіційного курсу НБУ долара до гривні за інший період; тобто фактично АТ "Нафтогаз України" просить визнати вказаний розділ Договору недійсним та змінити його в частині визначення дати набуття ним чинності, а саме вважати датою його укладання - 31.01.2020;
- положення чинного законодавства не встановлює заборону на визначення строку дії договору відмінного від дати його укладення;
- позивач стверджує, що фактично право власності на вільні обсяги газу перейшло до нього 31.01.2020 за ціною іншого періоду, яка склалася станом на 01.04.2019, тобто не на момент фактичної передачі газу, та із застосуванням офіційного курсу НБУ долара до гривні за інший період, щодо свідчить про порушення його прав та призвело до завищення вартості природного газу, переданого за Договором, зайвої сплати ним коштів на суму 2 190 984 621,70 грн (з ПДВ), тобто фактично просить змінити ціну Договору;
- матеріалами справи підтверджено, а сторони не заперечують, що на цей час Договір виконаний;
- очевидно, що дії АТ "Нафтогаз України", яке уклало Договір, отримало визначений Договором товар на погоджених у договорі умовах, проте, після повного виконання такого договору пред'являє позов про визнання пунктів договору недійсним суперечать його попередній поведінці (укладенню Договору, отриманню товару інше), є недобросовісними та спрямовані не на захист його порушених прав;
- АТ "Нафтогаз України" просить визнати недійсним положення розд.1 пар.3 Договору та замінити недійсне положення щодо дати набуття чинності дійсним, тобто фактично просить суд визначити умови Договору, проте не наводить жодного нормативного обґрунтування можливості фактичного встановлення судом у рішенні умов Договору, як наслідок визнання таких умов недійсними;
- як правильно зауважує ПАТ "Укрнафта", те положення Договору, яке АТ "Нафтогаз України" просить визнати недійним, безпосередньо впливає на визначення ціни як істотної умови договору, а відтак, за відсутності цього положення Договору згода сторін щодо істотних умов договору не може вважатись досягнутою, оскільки саме на цю умову розраховували сторони при його укладанні;
- за таких обставин Договір має вважатися неукладеним, проте у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами;
- умови Договору як в частині визначення дати набуття ним чинності, так і в частині визнання його ціни не є нікчемними (абсолютно недійсними);
- оскільки позовні вимоги про застосування наслідків недійсності положення розд.1 пар.3 Договору, а саме стягнення з відповідача на користь позивача завищеної різниці вартості природного газу у сумі 2 190 984 621,70 грн не сформульовані як самостійні, не містять окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком визнання недійсним положення розд.1 пар.3 Договору, та замінити недійсного положення щодо дати набуття чинності дійсним, то, за відсутності підстав для такого, не можуть бути задоволені.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи
31. 04.07.2025 АТ "Нафтогаз України" через систему Електронний суд звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
32. АТ "Нафтогаз України" посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 ч.2 ст.287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) та зазначає, зокрема, таке:
- суд, застосовуючи норми ч.1 ст.63 Закону "Про акціонерні товариства", з якими кореспондуються і норми ч.3 ст.92 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) (в частині обов'язковості дотримання посадовими особами органів акціонерного товариства внутрішніх документів товариства, зокрема, рішень наглядової ради та правління), тлумачив їх прямо протилежно: порушення учасниками господарських правовідносин, визначених органами їх управління правил, зокрема щодо погодження умов договорів в розумінні положень чинного законодавства не є підставою для визнання недійсними умов таких правочинів, тобто без застосування правових висновків Верховного Суду (посилається на постанови від 04.12.2018 у справі №910/21493/17, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, ухвали від 25.05.2023 у справі №547/727/20, від 13.09.2023 у справі №547/818/20);
- відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування частин 1-3 ст.632 ЦК у подібних правовідносинах, а саме висновок стосовно того, чи вважатиметься зміною істотної умови договору (ціни) зміна показників, що входять до формули ціни, а відтак і зміна числового значення ціни, при формульному підході до ціноутворення у договорі;
- суд апеляційної інстанції фактично вказав про те, що суди не мають процесуальної можливості за позовною вимогою замінити визнане недійсним положення договору дійсним; однак, сама вимога визнати недійсним положення розд.1 пар.3 Договору не забезпечить належного способу захисту порушеного права; розбіжність із зазначеного процесуального питання позицій суду та скаржника, відсутність відповідного нормативного регулювання та відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах є підставою касаційного оскарження (посилається на ст.14 ГПК, розд.3 пар.20 Договору).
33. 29.07.2025 надійшов відзив Держаудитслужби, в якому просить касаційну скаргу задовольнити, оскаржувані рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
34. У відзиві Держаудитслужба зазначає, зокрема, таке:
- в акті від 31.01.2020 №1 при визначенні вартості природного газу обсягом 2 061 805,134 тис. куб. м в гривнях застосовано офіційний курс НБУ долара до гривні станом на 01.04.2019, який становив 27,209103 грн за долар, а не офіційний курс НБУ долара до гривні станом на 31.01.2020, який становив 24,9196 грн за долар
- внаслідок застосування в акті від 31.01.2020 №1 та в пар.5 Договору при визначенні вартості природного газу обсягом 2 061 805,134 тис. куб. м в гривнях офіційного курсу НБУ долара до гривні станом на 01.04.2019, а не офіційного курсу НБУ долара до гривні на момент передачі газу - 31.01.2020, завищено вартість переданого від ПАТ Укрнафта" до АТ "Нафтогаз України" природного газу обсягом 2 061 805,134 тис. куб. м на 1 266 772 708,1 грн з ПДВ;
- ціна долара США (1 тис. куб. м без ПДВ), застосована сторонами в акті від 31.01.2020 №1, становила 223,63 дол. США та визначена за даними березня 2019 року; відповідно до даних Мінекономіки середня митна вартість імпортного природного газу, що склалася у процесі його митного оформлення під час ввезення на територію України за 1 тис. куб. м, становила: у березні 2019 року - 7 005,4765 грн, або 263,1341 доларів США; у січні 2020 року - 4 199,0244 грн, або 175,2603 доларів США;
- ціна природного газу за формулою імпортного паритету на момент передачі газу в січні 2020 року - 31.01.2020 січня була нижчою ніж в березні 2019 року;
- середньозважена ціна придбаного АТ "Нафтогаз України" в січні 2020 року імпортованого природного газу становила 208,64 доларів США;
- загалом завищено вартість переданого від ПАТ Укрнафта" до АТ "Нафтогаз України" природного газу обсягом 2 061 805,134 тис. куб. м розрахунково на загальну суму 2 190 984 621,7 грн з ПДВ;
- рішеннями правління АТ "Нафтогаз України" від 07.03.2019 (протокол №1/19 від 06.02.2019) та наглядової ради товариства (протокол №1/19 від 06.02.2019), а також загальних зборів ПАТ "Укрнафта" (протокол №27 від 28.03.2019) погоджувалася купівля-продаж природного газу в загальному обсязі 2 061 805,134 тис. м. куб. з підземних сховищ газу, з визначенням ціни природного газу за формулою імпортного паритету на момент передачі газу, а не на момент дати набрання чинності Договору;
- ціна природного газу в загальному обсязі 2 061 805,134 тис. м. куб. повинна була визначатися НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укрнафта" за формулою імпортного паритету на момент передачі газу, тобто - 31.01.2020
- наглядова рада АТ "Нафтогаз України" подальше схвалення правочину (Договору) на інших умовах, ніж з визначенням ціни природного газу за формулою імпортного паритету на момент передачі газу, не здійснювала;
- схвалити правочин із заінтересованістю, вчинений головою правління АТ "Нафтогаз України" могла лише наглядова рада цього товариства, адже відповідно до статуту товариства до виключної компетенції наглядової ради належить прийняття рішення про надання згоди на вчинення правочину із заінтересованістю;
- дії посадових осіб АТ "Нафтогаз України" з фактичного виконання Договору не можуть бути схваленням правочину із заінтересованістю, оскільки для таких правочинів діє спеціальне регулювання відповідних правовідносин (пункти 32-37 постанови Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №911/3039/19).
35. 04.08.2025 надійшов відзив ПАТ "Укрнафта", в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.
36. У відзиві ПАТ "Укрнафта" зазначає, зокрема, таке:
- положення Договору жодним чином не суперечать рішенню правління та наглядової ради АТ "Нафтогаз України", а навпаки повністю відповідають їм, оскільки передбачають визначення ціни на момент передачі газу, якою в розумінні Договору є дата набрання чинності, тобто 01.04.2019;
- АТ "Нафтогаз України" в суді першої інстанції підтвердило, що правління та наглядова рада у рішеннях від 07.03.2019 (протокол №125) та від 25-26.03.2019 (протокол №9/2019), розглядаючи питання погодження договору на своїх засіданнях, погоджували правочин саме у тій редакції Договору №1, копія якого надана АТ "Нафтогаз України" разом з позовною заявою;
- та обставина, що акт приймання передачі від 31.01.2020 в частині визначення моменту переходу права власності газу суперечить положенням Договору не свідчить про недійсність Договору та його невідповідність актам цивільного законодавства, оскільки саме Договір, а не акт визначає права та обов'язки сторін, і відповідність Договору актам цивільного законодавства визначається не за наслідками підписання акту; актом лише додатково завершується документальне оформлення вже вчиненої господарської операції з метою бухгалтерського та податкового обліку;
- АТ "Нафтогаз України" просить визнати Договір недійсним не в цілому, а лише в частині окремого його положення розд.1 пар.3; положення Договору №1, яке позивач просить визнати недійним, безпосередньо впливає на визначення його ціни як істотної умови; недійсність такого положення свідчитиме про недосягнення сторонами Договору згоди щодо ціни як істотної умови договору, а відтак без такої умови правочин не міг бути вчиненим; визнання Договору недійсним лише в частині розд.1 пар.3 Договору є неможливим, оскільки це суперечить ст.217, ч.1 ст.638 ЦК, а також засадам розумності цивільного законодавства; обраний позивачем спосіб захисту (визнання договору недійсним в частині) не є належним та ефективним, оскільки за таких обставин договір не буде вважатись чинним;
- заявлений позов не спрямований на захист прав позивача, оскільки навіть в разі якщо суд дійде висновку про обґрунтованість позовних вимог, суд буде зобов'язаний застосувати саме двосторонню реституцію, що поставить позивача у становище більш невигідне в порівнянні з тим, яке позивач має на цей момент, оскільки вартість газу, який АТ "Нафтогаз України" буде зобов'язаний повернути на умовах двосторонньої реституції більш ніж втричі перевищує вартість такого газу на момент виникнення спірних правовідносин, тобто розмір реституційного зобов'язання АТ "Нафтогаз України" перед ПАТ "Укрнафта" втричі перевищуватиме розмір реституційного зобов'язання ПАТ "Укрнафта" перед АТ "Нафтогаз України";
- правовідносини сторін за Договором мають тісний зв'язок з бюджетними і податковими відносинами та в подальшому Договір був схвалений як самим позивачем (АТ "Нафтогаз України"), так і державою як акціонером, що володіє 100% акцій АТ "Нафтогаз України" в особі Кабінету Міністрів України.
Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду
37. Верховний Суд ухвалою від 21.07.2025 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Нафтогаз України", розгляд касаційної скарги призначив у відкритому судовому засіданні на 10.09.2025.
Щодо визнання недійсним Договору в частині дати набрання ним чинності
38. У касаційній скарзі АТ "Нафтогаз України" вказує, що суд, застосовуючи норми ч.1 ст.63 Закону "Про акціонерні товариства", з якими кореспондуються і норми ч.3 ст.92 ЦК (в частині обов'язковості дотримання посадовими особами органів акціонерного товариства внутрішніх документів товариства, зокрема, рішень наглядової ради та правління), тлумачив їх прямо протилежно: порушення учасниками господарських правовідносин, визначених органами їх управління правил, зокрема щодо погодження умов договорів в розумінні положень чинного законодавства не є підставою для визнання недійсними умов таких правочинів, тобто без застосування правових висновків Верховного Суду (посилається на постанови від 04.12.2018 у справі №910/21493/17, від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, ухвали від 25.05.2023 у справі №547/727/20, від 13.09.2023 у справі №547/818/20).
39. У відзиві Держаудитслужба зазначає, що рішеннями правління та наглядової ради АТ "Нафтогаз України", а також загальних зборів ПАТ "Укрнафта" погоджувалася купівля-продаж природного газу з визначенням ціни природного газу за формулою імпортного паритету на момент передачі газу, а не на момент дати набрання чинності Договору; ціна природного газу за формулою імпортного паритету на момент передачі газу в січні 2020 року - 31.01.2020 була нижчою ніж в березні 2019 року; дії посадових осіб АТ "Нафтогаз України" з фактичного виконання Договору не можуть бути схваленням правочину із заінтересованістю, оскільки для таких правочинів діє спеціальне регулювання відповідних правовідносин (пункти 32-37 постанови Верховного Суду від 09.06.2021 у справі №911/3039/19).
40. ПАТ "Укрнафта" у відзиві зазначає, що положення Договору жодним чином не суперечать рішенню правління та наглядової ради АТ "Нафтогаз України", а навпаки повністю відповідають їм, оскільки передбачають визначення ціни на момент передачі газу, якою в розумінні Договору є дата набрання чинності, тобто 01.04.2019.
41. Верховний Суд щодо цих доводів скаржника зазначає таке.
42. Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст.203 цього Кодексу.
43. Частиною 3 ст.215 ЦК передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
44. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені у ст.203 ЦК, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (ч.1). Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2). Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5). Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей (ч.6).
45. Разом з цим, в ст.204 ЦК закріплено презумпцію правомірності правочину та зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
46. Отже, правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки це не буде спростовано, зокрема, на підставі судового рішення.
47. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК).
48. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч.1 ст.638 ЦК).
49. Згідно з ч.1 ст.651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
50. Згідно із частинами 3, 4 ст.653 ЦК у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
51. Відповідно до частин 1 та 2 ст.712 ЦК за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
52. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК).
53. Як встановили суди попередніх інстанцій, 07.03.2019 правління АТ "Нафтогаз України" (протокол засідання №125) вирішило погодити укладення правочинів із заінтересованістю та правочинів щодо закупівлі природного газу АТ "Нафтогаз України", що перевищують 10 мільярдів грн, між АТ "Нафтогаз України" та ПАТ "Укрнафта", зокрема, і укладення договору купівлі-продажу (поставки) природного газу в загальному обсязі 2 061 805,134 тис. куб. м з підземних сховищ газу з визначенням ціни природного газу за формулою імпортного паритету на момент передачі газу.
54. З витягу з протоколу №9/2019 засідання наглядової ради АТ "Нафтогаз України" 25-26.03.2019 вбачається, що була надана згода на вчинення АТ "Нафтогаз України" правочинів, щодо яких є заінтересованість, та правочинів щодо закупівлі природного газу АТ "Нафтогаз України", що перевищують 10 мільярдів грн, з ПАТ "Укрнафта", зокрема і укладення Договору №1 купівлі-продажу (поставки) природного газу в загальному обсязі 2 061 805,134 тис. куб. м з підземних сховищ газу, з визначенням ціни природного газу за формулою імпортного паритету на момент передачі газу.
55. На виконання рішень правління АТ "Нафтогаз України" від 07.03.2019 (протокол №125) та наглядової ради АТ "Нафтогаз України" від 25-26.03.2019 (протокол №9/2019) ПАТ "Укрнафта" та АТ "Нафтогаз України" уклали Договір купівлі-продажу (поставки) природного газу.
56. З преамбули Договору вбачається, що він був підписаний сторонами 31.01.2020.
57. Втім, у п.1 пар.3 Договору вказано, що він набуває чинності та є обов'язковим для сторін до виконання з 01.04.2019. Подібне положення міститься і у додатку №1 до Договору.
58. Таким чином, сторони погодили, що датою набуття чинності Договору є 01.04.2019.
59. Загальна вартість вільних обсягів газу визначається як вартість вільних обсягів газу, розрахована по формулі ціни за даними останнього календарного місяця, який передував даті набуття чинності договором (п.1.2 пар.5 Договору).
60. У цій справі АТ "Нафтогаз України" фактично просить визнати п.1 пар.3 Договору (дата набуття чинності) недійсним та змінити Договір в частині визначення дати набуття ним чинності, а саме вважати датою його укладання - 31.01.2020, а також застосувати наслідки недійсності положення розд.1 пар.3 Договору, а саме стягнення з ПАТ "Укрнафта" на користь АТ "Нафтогаз України" завищеної різниці вартості природного газу у сумі 2 190 984 621,70 грн.
61. Згідно з акта №1 від 31.01.2020 прийому-передачі природного газу ПАТ "Укрнафта" передає, а АТ "Нафтогаз України" приймає в підземних сховищах газу ПАТ "Укрнафта" природний газ в загальному обсязі 2 061 805,134 тис. куб. м, в тому числі обсяг страхового запасу складає 0,000 тис. куб. м. Акт підписаний та скріплений печатками товариств.
62. У п.3 акта №1 від 31.01.2020 прийому-передачі природного газу ПАТ "Укрнафта" та АТ "Нафтогаз України" погодили, що:
- для цілей бухгалтерського (у т.ч. фінансового), податкового обліку прийом-передача природного газу здійснюється з урахуванням такого: обсяг природного газу - 2 061 805,134 тис. куб. м; ціна USD/1 тис. куб. м без ПДВ - 223,63; курс НБУ грн до долару США на 01.04.2019 - 27,209103 грн; ціна, грн/тис. куб. м без ПДВ - 6 084,77; вартість без ПДВ - 12 545 610 025,20 грн; вартість з ПДВ - 15 054 732 030,20 грн;
- незважаючи на умови підрозділів 2.1 та 3.1 пар.4 Договору сторони погоджують та підтверджують, що право власності на природний газ в загальному обсязі 2 061 805,134 тис. куб. м переходить від продавця до покупця з дати підписання цього акта прийому-передачі природного газу.
63. З наведеного вище вбачається, що правління та наглядова рада АТ "Нафтогаз України" погодили укладення договору купівлі-продажу (поставки) природного газу в загальному обсязі 2 061 805,134 тис. куб. м з підземних сховищ газу з визначенням ціни природного газу за формулою імпортного паритету на момент передачі газу.
64. Однак, 31.01.2020 АТ "Нафтогаз України" здійснило закупівлю газу за Договором за цінами не на момент передачі газу (31.01.2020, як цього вимагали рішення правління та наглядової ради АТ "Нафтогаз України"), а на момент набрання Договором чинності (01.04.2019, із застосуванням офіційного курсу НБУ долара США до гривні станом на 01.04.2019).
65. Суди попередніх інстанцій встановили, що спірний Договір був виконаний сторонами без будь-яких зауважень у січні 2020 року, сторони погодили всі істотні умови вказаного Договору, зокрема, строк його дії в частині дати набуття чинності Договору, а в частині здійснення розрахунків за Договором акт приймання-передачі не суперечить умов укладеного між сторонами Договору.
66. Оскаржуючи рішення судів попередніх інстанцій, АТ "Нафтогаз України" вказує, що суд, застосовуючи норми ч.1 ст.63 Закону "Про акціонерні товариства", з якими кореспондуються і норми ч.3 ст.92 ЦК (в частині обов'язковості дотримання посадовими особами органів акціонерного товариства внутрішніх документів товариства, зокрема, рішень наглядової ради та правління), тлумачив їх прямо протилежно, оскільки вважав, що порушення учасниками господарських правовідносин, визначених органами їх управління правил, зокрема щодо погодження умов договорів в розумінні положень чинного законодавства не є підставою для визнання недійсними умов таких правочинів (посилається на постанови Верховного Суду від 04.12.2018 у справі №910/21493/17, Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, ухвали Великої Палати Верховного Суду від 25.05.2023 у справі №547/727/20, від 13.09.2023 у справі №547/818/20).
67. Однак, в частині цих доводів АТ "Нафтогаз України" посилається не лише на постанови Верховного Суду, а і на ухвали.
68. Так, Велика Палата Верховного Суду ухвалами від 25.05.2023 у справі №547/727/20, від 13.09.2023 у справі №547/818/20, на які посилається АТ "Нафтогаз України", повернула справи на розгляд відповідної колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
69. При цьому, у виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.236 ГПК).
70. Тому, посилання скаржника на необхідність врахування ухвал Великої Палати Верховного Суду про повернення справ на розгляд відповідній колегії Верховного Суду є необґрунтованим.
71. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження (ч.3 ст.92 ЦК в редакції, чинній на момент укладення Договору).
72. Посадові особи органів акціонерного товариства повинні діяти в інтересах товариства, дотримуватися вимог законодавства, положень статуту та інших документів товариства (ч.1 ст.63 Закону "Про акціонерні товариства" в редакції, чинній на момент укладення Договору).
73. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.10.2019 у справі №911/2129/17, на яку посилається скаржник, зазначила, що особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно; такі правовідносини мають довірчий характер між підприємцем (товариством) і його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов'язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.
74. При цьому, спір у справі №911/2129/17 стосувався визнання недійсним договорів купівлі-продажу нерухомого майна та витребування майна, оскільки договори були укладені з порушенням статей 92, 232, 237, 238 ЦК, принципів розумності і добросовісності, з порушенням визначених повноважень, та вчинені внаслідок зловмисної домовленості сторін (виведення активів та потужностей товариства, при тому, що позивач будь-яких коштів за наслідками вчинення договорів не отримав).
75. У цій же справі №910/5/25 учасники справи не посилаються на те, що Договір був вчинений внаслідок зловмисної домовленості сторін, а суди попередніх інстанцій не застосовували положення ст.232 ЦК.
76. Верховний Суд у постанові від 04.12.2018 у справі №910/21493/17, на яку посилається скаржник, вказав, що згідно з вимогами ст.92 ЦК особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов'язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов'язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. За відсутністю доведення наявності зазначених обставин, які свідчать про протиправну поведінку посадової особи товариства, підстави для задоволення позову про стягнення з неї збитків відсутні.
77. У справі №910/21493/17 спір стосувався стягнення коштів з колишнього генерального директора товариства, який уклав додаткову угоду до договору поставки нафтопродуктів на умовах відстрочення платежу, що не мало на меті здійснення реальної господарської операції та отримання прибутку, у зв'язку з чим товариству завдано реальних збитків.
78. На відміну від справи №910/21493/17, у цій справі АТ "Нафтогаз України" звернулося з позовом не про стягнення збитків з посадових осіб товариства, а про визнання недійсним Договору в частині визначення дати набрання ним чинності, заміни умов Договору та стягнення з ПАТ "Укрнафта" завищеної різниці вартості природного газу.
79. Суд апеляційної інстанції вказав, що дії АТ "Нафтогаз України", яке уклало Договір, отримало визначений Договором товар на погоджених умовах, проте, після повного виконання такого Договору пред'явило позов про визнання пунктів Договору недійсним суперечать його попередній поведінці (укладенню Договору, отриманню товару інше), є недобросовісними та спрямовані не на захист його порушених прав.
80. АТ "Нафтогаз України" у касаційній скарзі зазначає, що інша сторона Договору (ПАТ "Укрнафта") також була обізнана з умовою визначати ціну природного газу саме на момент його передачі, вона мала розумно покладатись саме на цю умову Договору; те, що посадові особи сторін, підписуючи Договір, діяли з порушенням рішень наглядової ради, правління АТ "Нафтогаз України" та рішення позачергових загальних зборів ПАТ "Укрнафта", не характеризує поведінку саме АТ "Нафтогаз України" як суперечливу.
81. Дійсно, зі встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що умови Договору були погоджені та підписані обома його сторонами (АТ "Нафтогаз України" та ПАТ "Укрнафта"), Договір був виконаний (ПАТ "Укрнафта" поставило природній газ, за який АТ "Нафтогаз України" розрахувалося), сторони не мали один до одного жодних претензій.
82. Підставою для звернення до суду з позовом у цій справі стало одержання АТ "Нафтогаз України" вимоги Держаудитслужби за наслідками проведеної ревізії, про що також наголошує скаржник, зазначаючи, що така вимога є для нього обов'язковою.
83. Суди попередніх інстанцій встановили, що у листі Держаудитслужби до АТ "Нафтогаз України" від 22.01.2024 №000500-14/797-2024 міститься, зокрема, вимога про забезпечення відшкодування з ПАТ "Укрнафта" завищеної різниці вартості природного газу на суму 2 190 984,62 тис грн, придбаного АТ "Нафтогаз України" в кількості 2 061 805,134 тис. куб. м, та/або за рахунок осіб, якими укладено Договір з порушенням рішення наглядової ради АТ "Нафтогаз України" від 25-26.03.2019 (протокол №9/2019), рішення правління АТ "Нафтогаз України" (протокол засідання правління №125 від 07.03.2019), рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрнафта" (протокол №27 від 28.03.2019) в порядках, визначених цивільним та господарським законодавством, у тому числі шляхом звернення до суду про визнання договору недійсним в частині, що укладений з перевищенням повноважень.
84. Отже, Держаудитслужба у листі-вимозі від 22.01.2024 передбачила можливість відшкодування завищеної різниці вартості природного газу за рахунок осіб, які уклали Договір.
85. Посадові особи органів акціонерного товариства несуть відповідальність перед товариством за збитки, завдані товариству своїми діями (бездіяльністю), згідно із законом (ч.2 ст.63 Закону "Про акціонерні товариства" в редакції, чинній на момент укладення Договору).
86. Положення ч.3 ст.92 ЦК та ст.63 Закону "Про акціонерні товариства", на неправильному застосуванні яких наголошує скаржник, встановлюють обов'язки та відповідальність посадових осіб органів товариства. Однак, до посадових осіб органів товариства позивач не заявив вимог у цій справі.
87. Зі змісту касаційної скарги АТ "Нафтогаз України" вбачається, що товариство має на меті повернути грошові кошти (різницю вартості природного газу, встановлену Держаудитслужбою).
88. При цьому, АТ "Нафтогаз України", наполягаючи на порушенні вимог закону своїми ж посадовими особами, не заявляє до них жодних вимог, а намагається покласти всі негативні для нього наслідки від підписання Договору на ПАТ "Укрнафта".
89. АТ "Нафтогаз України", вважаючи, що Договір був укладений його посадовими особами та посадовими особами ПАТ "Укрнафта" з перевищенням повноважень, не заявило вимог про стягнення збитків з посадових осіб АТ "Нафтогаз України", які уклали Договір, а також з контрагента за Договором - ПАТ "Укрнафта".
90. З урахуванням цього, доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій ч.3 ст.92 ЦК та ч.1 ст.63 Закону "Про акціонерні товариства" та неврахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування не знайшли свого підтвердження.
Щодо ціни Договору
91. Суд апеляційної інстанції зазначив, що те положення Договору, яке АТ "Нафтогаз України" просить визнати недійним, безпосередньо впливає на визначення ціни як істотної умови договору, а відтак, за відсутності цього положення Договору згода сторін щодо істотних умов договору не може вважатись досягнутою, оскільки саме на цю умову розраховували сторони при його укладанні.
92. У касаційній скарзі АТ "Нафтогаз України" вказує, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо застосування частин 1-3 ст.632 ЦК у подібних правовідносинах, а саме висновок стосовно того, чи вважатиметься зміною істотної умови договору (ціни) зміна показників, що входять до формули ціни, а відтак і зміна числового значення ціни, при формульному підході до ціноутворення у договорі.
93. ПАТ "Укрнафта" у відзиві зазначає, що АТ "Нафтогаз України" просить визнати Договір недійсним не в цілому, а лише в частині окремого його положення розд.1 пар.3; положення Договору №1, яке позивач просить визнати недійним, безпосередньо впливає на визначення його ціни як істотної умови; недійсність такого положення свідчитиме про недосягнення сторонами Договору згоди щодо ціни як істотної умови договору, а відтак без такої умови правочин не міг бути вчиненим; визнання Договору недійсним лише в частині розд.1 пар.3 Договору є неможливим, оскільки це суперечить ст.217, ч.1 ст.638 ЦК, а також засадам розумності цивільного законодавства; обраний позивачем спосіб захисту (визнання договору недійсним в частині) не є належним та ефективним, оскільки за таких обставин договір не буде вважатись чинним.
94. Верховний Суд щодо цих доводів скаржника зазначає таке.
95. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК).
96. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (ч.1 ст.632 ЦК).
97. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (частині 2-3 ст.632 ЦК).
98. Договір постачання природного газу повинен містити умови, що є істотними та обов'язковими для цього виду договору, зокрема, ціну постачання природного газу за договором (пп.8 п.5. розд.ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2496 в редакції, чинні на момент укладення Договору).
99. За умовами Договору (п.1.2 пар.5) загальна вартість вільних обсягів газу визначається як вартість вільних обсягів газу, розрахована по формулі ціни за даними останнього календарного місяця, який передував даті набуття чинності договором.
100. Дійсно, сторони у Договорі погодили механізм розрахунку ціни, а не її конкретне числове значення.
101. Втім, Верховний Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції про те, що положення Договору про дату набрання ним чинності, яке АТ "Нафтогаз України" просить визнати недійним, безпосередньо впливає на визначення ціни як істотної умови договору.
102. З огляду на валютні коливання курсу долара США до гривні, а також враховуючи, що ціну за 1 тис. куб. м сторони обраховували в доларах США, зміна дати набрання чинності Договору в цьому випадку (яка є ключовою при розрахунку ціни) призведе до зміни загальної ціни Договору.
103. Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.01.2024 у справі №922/2321/22 виснувала, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю; зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається відповідно до ч.3 ст.632 ЦК.
104. Як встановили суди попередніх інстанцій, сторони виконали Договір, а тому зміна ціни Договору після його виконання неможлива.
105. Скаржник не спростував правильність висновків судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним Договору в частині дати набуття ним чинності та стягнення різниці вартості природного газу.
Щодо зміни умов договору
106. У касаційній скарзі АТ "Нафтогаз України" вказує, що суд апеляційної інстанції фактично вказав про те, що суди не мають процесуальної можливості за позовною вимогою замінити визнане недійсним положення договору дійсним; однак, сама вимога визнати недійсним положення розд.1 пар.3 Договору не забезпечить належного способу захисту порушеного права; розбіжність із зазначеного процесуального питання позицій суду та скаржника, відсутність відповідного нормативного регулювання та відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах є підставою касаційного оскарження (посилається на ст.14 ГПК, розд.3 пар.20 Договору)
107. Верховний Суд щодо цих доводів скаржника зазначає таке.
108. Суд апеляційної інстанції зазначив, що АТ "Нафтогаз України" просить визнати недійсним положення розд.1 пар.3 Договору та замінити недійсне положення щодо дати набуття чинності дійсним, тобто фактично просить суд змінити умови Договору.
109. За умовами п.3 пар.20 Договору якщо в будь-який час будь-яке положення цього договору є або стає незаконним, недійсним або позбавленим позовної сили в будь-якому аспекті за законодавством, це жодним чином не обмежує і не впливає на законність, дійсність і позовну силу інших положень цього договору; сторони зобов'язуються замінити будь-яке незаконне, недійсне або позбавлене позовної сили положення на законне, дійсне і таке, що має позовну силу положення, яке, по можливості, максимально близьке до недійсного положення з точки зору його економічних цілей.
110. Верховний Суд у постанові від 19.02.2025 у справі №910/6198/24 висловився щодо порядку зміни умов договору за рішенням суду, який врегульовано статтями 651 та 652 ЦК.
111. Згідно з ч.1 ст.651 ЦК зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
112. У відповідності до ч.2 ст.651 ЦК, договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
113. Згідно зі ст.652 ЦК, договір може бути змінений у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. У разі істотної зміни обставин суд може змінити договір за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
114. Відповідно до висновків Верховного Суду, що викладені у постановах від 04.04.2018 у справі №910/12154/16, від 17.04.2018 у справі №927/763/17 закон пов'язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч.2 ст.652 ЦК, при істотній зміні обставин.
115. Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв'язку між ними. Обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, договір не можна змінити за рішенням суду.
116. Отже, зміна договору за рішенням суду є винятковим заходом та здійснюється у виключних випадках, визначених статтями 651 та 652 ЦК.
117. Втім, у спірних правовідносинах позивач не доводив і суди не встановлювали наявність підстав для зміни умов договору відповідно до ст.652 ЦК.
118. У касаційній скарзі АТ "Нафтогаз України" також не обґрунтовує законодавчу можливість зміни в судовому порядку умов Договору, укладеного посадовими особами товариства в порушення рішень наглядової ради та правління товариства.
119. Крім того, як зазначив суд апеляційної інстанції, АТ "Нафтогаз України" не наводить жодного нормативного обґрунтування можливості фактичного встановлення судом у рішенні інших умов Договору як наслідок визнання таких умов недійсними.
120. Верховний Суд звертає увагу скаржника на те, що висновок Верховного Суду щодо можливості зміни в судовому порядку умов договору викладений у постанові від 19.02.2025 у справі №910/6198/24.
121. При цьому, у цій справі позовна вимога АТ "Нафтогаз України" щодо заміни положення Договору щодо дати набуття чинності є похідною вимогою від вимоги про визнання недійсним положення розд.1 пар.3 Договору.
122. Оскільки суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні вимоги про визнання недійсним розд.1 пар.3 Договору, то правильною є відмова у задоволенні позовної вимоги про заміни відповідного положення Договору.
Щодо інших доводів скаржника
123. У касаційній скарзі скаржник вказує, що суд першої інстанції не навів перелік обставин, які є предметом доказування у справі; перелік доказів, якими підтверджуються такі обставини; не з'ясував обставин, які мають значення для справи і на які посилалося АТ "Нафтогаз України" як на підставу своїх вимог, не надав оцінки жодній істотній для справи обставині; не проаналізував докази, надані сторонами; порушив норми процесуального права (пункти 1, 3 ч.1 ст.237, пункти 1-5, 7, 8 ч.4 ст.238, ст.236 ГПК).
124. Скаржник також вказує, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права (підпункти в), г) ч.1 ст.282 ГПК, частини 2, 5 ст.236 ГПК).
125. Однак, в частині цих доводів скаржник не посилається на жодну з підстав касаційного оскарження, визначену у ч.2 ст.287 ГПК.
126. Доводи ж скаржника про не дослідження доказів у справі та неправильне встановлення фактичних обставин справи підпадають під підставу касаційного оскарження, передбачену п.4 ч.2 ст.287 ГПК у взаємозв?язку з п.1 ч.3 ст.310 ГПК.
127. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 ГПК (п.1 ч.3 ст.310 ГПК).
128. За змістом п.1 ч.3 ст.310 ГПК достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у вигляді не дослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 ч.2 ст.287 цього Кодексу.
129. Така правова позиція є послідовною та сталою і викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постановах від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 12.10.2021 у справі №905/1750/19, від 20.05.2021 у справі №905/1751/19, від 02.12.2021 у справі №922/3363/20, від 16.12.2021 у справі №910/18264/20 та від 13.01.2022 у справі №922/2447/21 тощо.
130. Як зазначалося вище, під час здійснення касаційного провадження у цій справі, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 3 ч.2 ст.287 ГПК, тому посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки всім доказам у справі (що підпадає під підставу касаційного оскарження, передбачену п.4 ч.2 ст.287 ГПК), є необґрунтованим.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
131. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
132. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
133. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.
Судові витрати
134. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у справі №910/5/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
В. Студенець