11 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 925/1565/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О. А. - головуючий, Баранець О. М., Мамалуй О. О.,
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д. А.
та представників:
позивача - Дем'яненко П. В., Децюра А. О.,
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 (головуючий - Демидова А. М., судді Ходаківська І. П., Владимиренко С. В.)
та рішення Господарського суду Черкаської області від 20.02.2025 (суддя - Гладун А. І.)
у справі № 925/1565/24
за позовом Військової частини НОМЕР_1
до Фізичної особи-підприємця Заволоки Марини Анатоліївни
про розірвання додаткових угод та стягнення 123 288,26 грн
Короткий зміст позовних вимог
1. Військова частина НОМЕР_1 (позивач) звернулась до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Заволоки Марини Анатоліївни (відповідач) про (з урахуванням заяви з уточненням предмета позову) розірвання додаткових угод № 1-24 від 26.06.2024 та № 2-24 від 31.07.2024 до договору № 96-24 від 21.05.2024, укладених між позивачем та відповідачем, та стягнення 123 288,26 грн штрафних санкцій (штрафу та пені).
2. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з поставки товару у строк, встановлений Договором, у результаті чого сторони безпідставно уклали додаткові угоди № 1-24 від 26.06.2024 та № 2-24 від 31.07.2024 до Договору, якими продовжили строк здійснення поставки товару.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 20.02.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2025, у задоволенні позову відмовлено.
4. Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, мотивовано тим, що розірвання за рішенням суду додаткових угод, якими сторони продовжили строк виконання зобов'язання з поставки товару, після виконання своїх зобов'язань за Договором не призведе до відновлення порушеного права, за захистом якого позивач звернувся до суду з позовом до відповідача.
5. Разом з цим, у частині стягнення штрафних санкцій суди встановили, що за порушення строку поставки на 5 днів відповідач сплатив позивачу 363,29 грн пені, що підтверджується платіжною інструкцією № 461Р-ЗКЕ4-ОСВ6-КНМХ від 09.09.2024. Відсутність інших порушень зобов'язання доводить відсутність підстав для застосування до відповідача господарських санкцій, передбачених Цивільним кодексом України, іншими законами або Договором.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
6. Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 20.02.2025 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 та ухвалити у справі нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
7. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, при цьому, обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18.
Позиція інших учасників справи
8. Відповідач подав відзив, у якому заперечив проти доводів скаржника та просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
9. Відповідно до умов договору № 96-24 від 21.05.2024, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 (покупець) та Фізичною особою-підприємцем Заволокою Мариною Анатоліївною (продавець), продавець узяв на себе зобов'язання продати спеціального призначення Аеропортове обладнання ДК 021:2015-34960000-4 (надалі - товар), перелік (найменування, кількість) якого обумовлюється в додатку 1 до даного Договору, який є невід'ємною частиною даного Договору, а покупець - придбати товар за рахунок асигнувань загального фонду, КПКВК 1002030 "Забезпечення виконання завдань, функцій та підготовка кадрів Державної Прикордонної служби України", КЕКВ 2260 "Видатки та заходи спеціального призначення".
10. Згідно з п.3.1 Договору ціна цього Договору становить 1 828 800,00 грн (один мільйон вісімсот двадцять вісім тисяч вісімсот гривень 00 копійок) без ПДВ.
11. Ціна Договору включає в себе вартість самого товару, його упаковки, маркування, доставки, усі податки та збори, що сплачуються або мають бути сплачені щодо поставки товару.
12. У п.п.4.1-4.3 Договору передбачено, що розрахунки проводяться шляхом безготівкового перерахунку покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 10 (десять) банківських днів після фактичного отримання покупцем товару.
Оплата проводиться покупцем на підставі видаткової накладної на отримання товару.
Оплата здійснюється в національній валюті України.
13. Пунктом 5.7 Договору погоджено строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг: до 01.07.2024.
14. Відповідно до п.7.3 Договору за порушення строків виконання зобов'язання продавець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ недопоставленого товару за кожну добу затримки, а за прострочення понад 30 днів з продавця додатково стягується штраф у розмірі 5% вказаної вартості договору.
15. За положеннями п.п.8.1, 8.2 Договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 10 (десяти) днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону в письмовій формі.
16. Згідно з п.п.8.3, 8.4 Договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи , які видаються Торгово-промисловою палатою або іншим компетентним органом (організацією).
У разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 30 днів, кожна із сторін в установленому порядку має право розірвати цей Договір.
17. Строк дії Договору - з моменту його підписання і до 31.12.2024, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п. 10.1 Договору).
18. Специфікацією, яка є додатком № 1 до Договору, визначено предмет закупівлі, його кількість, ціну за одиницю товару та вартість. Загальна вартість товару становить 1 828 800,00 грн (один мільйон вісімсот двадцять вісім тисяч вісімсот гривень 00 копійок) без ПДВ.
19. Листом № 2606/24 від 26.06.2024 відповідач звернувся до позивача з пропозицією про укладення додаткової угоди № 1-24 на продовження строків постачання товару до 01.08.2024, у зв'язку з постійними обстрілами та через постійне відключення електроенергії.
20. Додатковою угодою № 1-24 від 27.06.2024 до Договору пункт 5.7 розділу 5 Договору викладено в наступній редакції: "5.7. Строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг: до 01.08.2024 року.".
21. Листом № 1/1507 від 30.07.2024 відповідач звернувся до позивача з пропозицією внесення змін до Договору, що полягають у продовженні строків поставки товару до 01.09.2024, у зв'язку із затримкою в транспортуванні товару від виробника в Україну. У листі зазначено, що процес імпорту товару в Україну та фактична передача товару у власність Військової частини НОМЕР_1 значно ускладнені обставинами, пов'язаними з воєнною агресією російської федерації проти України, блокадою на Україно-Польському кордоні та дією на території України правового режиму воєнного стану.
22. Додатковою угодою № 2-24 від 31.07.2024 до Договору викладено пункт 5.7 розділу 5 Договору в наступній редакції: "5.7. Строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг: до 01.09.2024 року.". Розділ 14 "Місцезнаходження та банківські реквізити сторін" Договору викладено в новій редакції.
23. Листом № 1/2908 від 29.08.2024 відповідач звернувся до позивача з пропозицією внесення змін до Договору, що полягають у заміні позиції 7 специфікації, а саме: Візок 7 полиць з набором інструменту 248 одиниць на базі 567-0248-7 Andrmax, або еквівалент на Візок 7 полиць з набором інструменту 280 одиниць - 567-0280-7, який має більше одиниць інструменту, що є краще початкової пропозиції. При цьому вартість Договору залишається незмінною.
24. 29.08.2024 сторонами укладено додаткову угоду № 3-24 до Договору про таке: у зв'язку з внесенням змін до договору № 96-24 від 21.05.2024 на підставі п. 11.2 розділу 11 Інші умови, а саме підпунктів 4. та 3. пункту 19, постанови КМУ від 12 жовтня 2022 року № 1178: "3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; листа ФОП Заволока Марина Анатоліївна № 1/2908 від 29.08.2024 року та на підставі взаємної домовленості, сторони узгоджують:". Додаток № 1 "Специфікація" викладено в новій редакції, яка є невід'ємною частиною цієї додаткової угоди.
25. На виконання Договору відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар на загальну суму 1 828 800,00 грн, що підтверджується актами приймання-передачі запасів від 18.06.2024 № 29 на суму 17 517,00 грн, від 05.07.2024 № 36 на суму 1 134 186,00 грн та № 37 на суму 51 900,00 грн, від 28.08.2024 № 50 на суму 358 197,00 грн, від 06.09.2024 № 52 на суму 165 000,00 грн та № 53 на суму 102 000,00 грн та видатковими накладними: від 18.05.2024 № 6 на суму 17 517,00 грн, від 05.07.2024 № 7 на суму 1 134 186,00 грн та № 8 на суму 51 900,00 грн, від 28.08.2024 № 18 на суму 358 197,00 грн, від 31.08.2024 № 25 на суму 165 000,00 грн, від 05.09.2024 № 26 на суму 102 000,00 грн.
26. Листом від 09.09.2024 № 02.6/2357-24 позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити 363,29 грн пені за прострочення поставки товару на 5 днів.
27. 09.09.2024 відповідачем сплачено позивачу 363,29 грн пені, що підтверджується платіжною інструкцією № 461Р-ЗКЕ4-ОСВ6-КНМХ від 09.09.2024.
28. Управлінням внутрішнього аудиту Адміністрації Державної прикордонної служби України надіслано позивачу Рекомендації за результатами внутрішнього аудиту ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з 01 січня 2022 року по 31 липня 2024 року № 14/141677/24-Вн від 24.09.2024, відповідно до яких встановлено: між ескадрильєю та ФОП Заволокою М. А. укладено договір від 21.05.2024 № 96-24 щодо закупівлі аеропортового обладнання. Загальна сума договору складала 1 828 800,00 грн. Пунктом 5.7 договору визначався строк поставки товару до 01.07.2024. У додаткових угодах від 26.06.2024 № 1-24 та від 31.07.2024 № 2-24 відсутні будь-які підстави, які надавали умови щодо відстрочення терміну поставки товару за договором від 21.05.2024 № 96-24. Продавець не надав жодних підтвердних документів факту "непереборної сили", чим порушив вимоги умов цього договору. Ескадрильєю нарахування пені та штрафних санкцій, передбачених пунктами 7.2 та 7.3 договору, не здійснювалось. Станом на 05.09.2024 товар поставлено не в повному обсязі, залишок вартості по договору складав 267 001,00 грн. Претензійна робота не проводилась. З метою відшкодування пені та штрафних санкцій командиру ескадрильї рекомендовано: організувати роботу щодо нарахування та стягнення пені за прострочення терміну поставки товару та штрафних санкцій у розмірі 5% ціни договору (за прострочення терміну поставки товару понад 30 днів); за фактом неналежного контролю з боку посадових осіб ескадрильї, що полягало у відсутності заходів щодо нарахування штрафних санкцій (пені), призначити службове розслідування, за результатами якого прийняти відповідне управлінське рішення. Очікуваний ефект від впровадження рекомендацій відшкодування пені та штрафних санкцій, підвищення відповідальності персоналу ескадрильї.
29. Листом № 1/3044-24-Вих від 19.11.2024 позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити штрафні санкції за прострочення постачання товару після 01.07.2024 за весь товар, який був поставлений після зазначеного строку (без урахування додаткових угод).
30. У відповідь на наведену вимогу відповідач у листі № 01 від 25.11.2024 зазначив позивачу про безпідставність рішення про скасування додаткових угод № 1-24 від 27.06.2024, № 2-24 від 31.07.2024 та сплату відповідачем штрафних санкцій за прострочення постачання товару після 01.07.2024 за весь час прострочення.
31. Вказані обставини і стали підставою для звернення Військовою частиною НОМЕР_1 до господарського суду з позовом у даній справі
Позиція Верховного Суду
32. Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та відзиві, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
33. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
34. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
35. Так самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника.
36. Посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України скаржник, зазначає про застосування судами попередніх інстанцій норм права без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18.
37. Проаналізувавши доводи касаційної скарги, Верховний Суд зазначає таке.
38. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
39. Згідно зі статтями 598, 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом; припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом; зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
40. Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
41. Закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов'язань, оскільки згідно зі статтею 599 ЦК України, частиною першою статті 202 Господарського кодексу України (далі - ГК України) такою умовою є виконання, проведене належним чином. При цьому слід розрізняти припинення безпосередньо дії договору та припинення зобов'язань, визначених ним.
42. Навіть після припинення дії договору, невиконані стороною зобов'язання за ним залишаються чинними для такої сторони-боржника, і вказана обставина не звільняє останнього від виконання обов'язку протягом того часу, коли існує відповідне зобов'язання.
43. Так, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 ЦК України та частині першій статті 188 ГК України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін. Виключенням з цього загального правила є випадки, якщо право на односторонню відмову від договору передбачене договором або законом.
44. Відповідно до частин другої та третьої статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
45. У статті 653 ЦК України визначені правові наслідки розірвання договору, за змістом якої у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов'язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
46. Отже наслідком розірвання договору є припинення зобов'язання, що виникли між сторонами на підставі такого розірваного договору.
47. Відповідно до сталої та послідовної позиції Верховного Суду розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір.
До таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 07.08.2018 у справі № 910/7981/17, від 14.07.2021 у справі № 911/1442/19, від 21.06.2022 зі справи № 911/3276/20 та від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18 (на яку посилається скаржник).
48. Отже, перш ніж розглядати по суті заявлену у справі вимогу про розірвання договору (у даному випадку додаткових угод до договору) господарському суду належить пересвідчитись (шляхом встановлення відповідних обставин та оцінки пов'язаних з цим доказів зі справи) у чинності такого договору.
49. При цьому застосування приписів статей 651, 653 ЦК України має універсальний характер незалежно від правової природи правочину, якого стосується спір.
50. Згідно зі статтею 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення, якщо інше не визначено законом або договором. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
51. Верховний Суд зазначає про те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 щодо змісту понять "строк договору", "строк виконання зобов'язання" і "термін виконання зобов'язання" відзначила таке:
"29. Поняття "строк договору", "строк виконання зобов'язання" та "термін виконання зобов'язання" згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
30. Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
31. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
32. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
33. Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
34. Поняття "строк виконання зобов'язання" і "термін виконання зобов'язання" охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
35. З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання".
52. Отже, "строк дії договору" та "строк/термін виконання зобов'язання" за своїм юридичним змістом не є тотожними поняттями, та в залежності від умов договору, укладеного між сторонами, останні можуть як співпадати між собою, так і бути відмінними один від одного.
53. Як встановлено судами попередніх інстанцій, строк дії Договору № 96-24 від 21.05.2024 обумовлено сторонами - з моменту його підписання і до 31.12.2024, але в будь-якому разі до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором (п.10.1 Договору). Пунктом 5.7 Договору погоджено, що строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг: до 01.07.2024.
54. Також суди встановили, що Додатковою угодою № 1-24 від 27.06.2024 до Договору пункт 5.7 розділу 5 Договору викладено в наступній редакції: "5.7. Строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг: до 01.08.2024 року". Разом з цим, Додатковою угодою № 2-24 від 31.07.2024 до Договору викладено пункт 5.7 розділу 5 Договору в наступній редакції: "5.7. Строк поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг: до 01.09.2024 року".
55. При цьому, згідно наданих сторонами доказів, суди попередніх інстанцій встановили, що на виконання Договору відповідачем поставлено, а позивачем прийнято товар на загальну суму 1 828 800,00 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі запасів від 18.06.2024 № 29, від 05.07.2024 № 36 та № 37, від 28.08.2024 № 50, від 06.09.2024 № 52 та № 53, а також видатковими накладними: від 18.05.2024 № 6, від 05.07.2024 № 7 та № 8, від 28.08.2024 № 18, від 31.08.2024 № 25, від 05.09.2024 № 26.
56. Також судами встановлено, що листом від 09.09.2024 № 02.6/2357-24 позивач звернувся до відповідача з вимогою сплатити 363,29 грн пені за прострочення поставки товару на 5 днів. А 09.09.2024 відповідачем сплачено позивачу 363,29 грн пені, що підтверджується платіжною інструкцією № 461Р-ЗКЕ4-ОСВ6-КНМХ від 09.09.2024.
57. Звідси, суди дійшли висновку, що позивач погодився укласти додаткові угоди і у такий спосіб визнав існування підстав для продовження строку виконання зобов'язань за Договором. Уклавши додаткові угоди, позивач погодився бути зобов'язаним та виконувати їх умови. У той же час, відповідач, враховуючи укладені сторонами додаткові угоди, на виконання умов Договору здійснив постачання позивачу товару в період з 05.07.2024 по 05.09.2024.
58. При цьому суди встановили, що умови додаткових угод були повністю виконані сторонами.
59. Верховний Суд зазначає, що встановлення обставин закінчення строку дії договору, щодо якого заявлено позов про його розірвання, є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові про його розірвання, оскільки розірвання договору, строк дії якого закінчився, є неможливим як таке.
60. З огляду на наведене, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову в частині розірвання додаткових угод № 1-24 від 26.06.2024 та № 2-24 від 31.07.2024 до договору № 96-24 від 21.05.2024, укладених між позивачем та відповідачем.
61. Разом з цим, оскільки суди попередніх інстанцій встановили, що позивач та відповідач виконали умови Договору в повному обсязі. При цьому, у погоджений сторонами строк відповідач здійснив поставку товару позивачу частково, а за порушення строку поставки на 5 днів відповідач сплатив позивачу 363,29 грн пені, та за умови недоведеності позивачем наявності інших порушень відповідачем зобов'язання, Верховний Суд також вважає правомірним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення вимог позивача в частині стягнення 123 288,26 грн штрафних санкцій. Доводи касаційної скарги наведеного не спростовують.
62. В контексті доводів касаційної скарги щодо неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду викладених у постанові, наведеній у пункті 7 цієї постанови, Суд вважає, що ухвалені у справі, яка розглядається судові рішення не суперечать висновкам, у наведеній постанові Верховного Суду, оскільки неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.
63. Суд зазначає, що з огляду на сукупність встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин у цій справі та зміст правових висновків викладених у постанові Верховного Суду на неврахування яких посилається скаржник, в контексті цієї справи, доводи скаржника фактично зводяться до намагання останнього здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 ГПК України виходить за межі повноважень Верховного Суду.
64. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.
65. Так, зміст оскаржуваних рішення суду першої інстанції і постанови суду апеляційної інстанції свідчить про дослідження наявних у справі доказів та встановлення судом обставин, що входять до предмету доказування у цій справі, а доводи скаржника фактично зводяться до незгоди з обставинами, що були встановлені судом при вирішенні спору, до незгоди з оцінкою доказів у справі, а також до незгоди з висновками судів, які покладені в основу оскаржуваних рішення і постанови у цій справі.
66. Суд акцентує, що, переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.
67. Незгода скаржника з рішеннями судів попередніх інстанцій або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в рішеннях, не свідчить про їх незаконність.
68. За таких обставин, перевіривши застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи та в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість скарги та про відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
69. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішенні судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
70. Згідно положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
71. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував наведених висновків судів першої і апеляційної інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального і процесуального права, як необхідної передумови для скасування прийнятих у справі судових рішень.
72. За таких обставин, доводи касаційної скарги, не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, у зв'язку з чим касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення і постанова - без змін.
Розподіл судових витрат
73. Враховуючи викладене, судовий збір за розгляд касаційної скарги на підставі статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 і рішення Господарського суду Черкаської області від 20.02.2025 у справі № 925/1565/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О. А. Кролевець
Судді О. М. Баранець
О. О. Мамалуй