10 вересня 2025 року
м. Київ
cправа № 902/121/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Картере В.І. - головуючий, Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцент Фінанс"
на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 (колегія суддів у складі: Крейбух О.Г.- головуючий, Миханюк М.В., Юрчук М.І.)
у справі № 902/121/17
за заявою Акціонерного товариства "Сенс Банк"
до Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут"
про банкрутство,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцент Фінанс" 18.08.2025 звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.07.2025, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцент Фінанс" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.09.2023 у справі № 902/121/17. Також скаржником подано клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Здійснивши перевірку касаційної скарги та доданих до неї матеріалів, Верховний Суд дійшов висновку, що в прийнятті касаційної скарги слід відмовити з огляду на таке.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 08.02.2017 відкрито провадження у справі № 902/121/17 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут".
Постановою Господарського суду Вінницької області від 31.08.2021 у справі № 902/121/17 визнано Відкрите акціонерне товариство "Вінніфрут" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Ющенко В.М.
25.09.2023 до Господарського суду Вінницької області від ОСОБА_1 надійшла заява про зняття арешту та заборони відчуження, припинення розшуку та затримання транспортного засобу у справі № 902/121/17.
Господарський суд Вінницької області ухвалою від 28.09.2023 відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зняття арешту та заборони відчуження, припинення розшуку та затримання транспортного засобу у справі № 902/121/17.
Не погодившись з вказаною ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцент Фінанс" 11.07.2025 звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.09.2023 скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити повністю вищевказану заяву ОСОБА_1 . Також скаржником було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцент Фінанс" у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.09.2023 у справі № 902/121/17 на підставі п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцент Фінанс" подана скаржником із значним пропуском строку на апеляційне оскарження (після спливу 1 роки та 9 місяців з моменту її постановлення), за відсутності поважних причин відновлення процесуального строку для подання апеляційної скарги та без підтвердження обставин, передбачених частини другої статті 261 ГПК України, щодо пропуску строку на апеляційне оскарження.
Верховний Суд погоджується з такими висновками господарського суду апеляційної інстанції виходячи з такого.
Звертаючись із касаційною скаргою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцент Фінанс" просить скасувати зазначену ухвалу суду апеляційної інстанції від 28.07.2025 та направити справу до Північно-західного апеляційного господарського суду на стадію повторного розгляду щодо питання відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцент Фінанс" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.09.2023 у справі № 902/121/17.
Пунктом 6 частини другої статті 42 ГПК України встановлено, що учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду -протягом десяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Нормами процесуального закону чітко визначено строки вчинення процесуальних дій, порядок обчислення, початок відліку та їх закінчення. Процесуальні строки є обов'язковими як для суду, так і учасників судового процесу, оскільки визначають, зокрема, час протягом якого має бути вчинено процесуальну дію.
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК України.
Отже, вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку (наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №910/22695/13).
Відповідно до статей 118, 119 ГПК України вбачається, що законодавець не передбачив обов'язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він відновленню. Як свідчить правовий аналіз норм чинного процесуального законодавства, господарський суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини поновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було б несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства (аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 30.07.2020 у справі №910/15481/17).
Звернення з апеляційною скаргою є суб'єктивною дією скаржника, який зацікавлений у апеляційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення.
Як було встановлено господарським судом апеляційної інстанції, оскаржувана ухвала Господарського суду Вінницької області у справі № 902/121/17 постановлена та підписана суддею - 28.09.2023. Отже, 10-ти денний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Вінницької області від 28.09.2023 закінчився 09.10.2023.
Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 02.11.2020 замінено Публічне акціонерне товариство "РВС Банк" (попереднього кредитора) на його правонаступника (нового кредитора) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцент Фінанс" у справі № 902/121/17 про банкрутство Відкритого акціонерного товариства ''Вінніфрут".
Враховуючи викладене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцент Фінанс" з листопада 2020 є учасником справи № 902/121/17, що свідчить про обізнаність останнього щодо перебігу судового провадження у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства ''Вінніфрут".
Відповідно до частини першої статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, складовою якого є юридична визначеність.
Принцип юридичної визначеності є одним із суттєвих елементів принципу верховенства права. В його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов'язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".
Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998 -VIII, с. 3255, § 45, Peretyaka and Sheremetyev v. Ukraine, № 17160/06 та № 35548/06, § 34, ЄСПЛ, від 21.12.2010).
Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10.2010).
У справі "Устименко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.
Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п.п. 51 і 52, ECHR 2003-Х).
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004).
За своїм змістом норма про можливість поновлення процесуальних строків є пільгою, яка може застосовуватися як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється суть чіткого встановлення законодавцем кожного з процесуальних строків (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2018 у справі № 5/452/06).
Отже, безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі, як правова визначеність.
Частиною другої статті 261 ГПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків:
1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки;
2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
У разі подання апеляційної скарги на судове рішення після спливу одного року з дня складення повного тексту цього рішення, суд апеляційної інстанції має перевірити та надати оцінку наявності підстав для застосування до такої апеляційної скарги наслідків, передбачених частиною другою статті 261 ГПК України, а саме щодо зазначення та обґрунтування скаржником випадків, передбачених пунктами 1, 2 зазначеної норми, наявність яких надає право на поновлення строку апеляційного оскарження. Встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини другої статті 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження (правова позиція викладена у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 54/239).
Як було правильно встановлено судом апеляційної інстанції, оскаржуваною в апеляції ухвалою Господарського суду Вінницької області від 28.09.2023 не вирішувалося питання прав, інтересів чи обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцент Фінанс" та оскаржувана ухвала не містить жодних висновків, що впливали б на права чи охоронювані інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцент Фінанс".
При цьому, Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцент Фінанс" є учасником провадження у справі № 902/121/17, тобто, особою, що залучена до участі у справі про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Вінніфрут".
Оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцент Фінанс" є особою, залученою до участі у справі та оскаржуваною ухвалою Господарського суду Вінницької області від 28.09.2023 не вирішувалися права та інтереси скаржника, то доводи апеляційної скарги не підпадають під виключний випадок, передбачений пунктом 1 частини другої статті 261 ГПК України.
Доводів пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення непереборної сили (пункт 2 частини другої статті 261 ГПК України), Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцент Фінанс" у апеляційній скарзі не зазначило.
Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцент Фінанс" на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 28.09.2023 у справі № 902/121/17 відповідно до наведених положень процесуального законодавства.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка застосовується як джерело права при розгляді справ судами згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", умови прийнятності касаційної скарги, згідно норм законодавства, можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
Приписами частини другої статті 293 ГПК України встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Отже, наведена норма закону надає Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у частині другої статті 293 ГПК України, що повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.
Оцінивши доводи скаржника, мотиви ухвалення оскаржуваного судового рішення Верховний Суд дійшов висновку, що правильне застосування Північно-західним апеляційним господарським судом норм права при постановленні оскаржуваної ухвали від 28.07.2025 у справі № 902/121/17, є очевидними і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцент Фінанс" на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 у справі № 902/121/17 на підставі частини другої статті 293 ГПК України.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 902/121/17 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Акцент Фінанс" на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.07.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. Картере
Судді В. Пєсков
В. Погребняк