Справа № 127/20681/25
Провадження № 2/127/4360/25
10 вересня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області у складі судді Воробйова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Вінницького національного технічного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати освітніх послуг, -
Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати освітніх послуг, мотивуючи свій позов тим, що відповідач навчався в аспірантурі Вінницького національного технічного університету з 01.03.2021 року по 25.06.2024 року за спеціальністю - електроенергетика, електротехніка та електромеханіка. Навчання здійснювалось на умовах надання платних послуг, проте, станом на 25.03.2025 року, відповідач не сплатив за надані освітні послуги, чим спричинив заборгованість перед ВНТУ у розмірі 34481,43 грн. В зв'язку з чим, позивач був змушений звернутись до суду з цим позовом.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16.07.2025 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
У визначені судом строки, відзиву на позовну заяву відповідачем подано не було, судову кореспонденцію надіслано судом на зареєстроване місце проживання відповідача: АДРЕСА_1 , яку останній отримав, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення. Встановлений судом процесуальний строк для подання заяв по суті справи - закінчився (а.с. 35).
Враховуючи викладене вище та положення ст. 178, 279 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.
Судом встановлено наступні фактичні обставини справи, яким відповідають правовідносини, врегульовані нормами ЦК України.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
З матеріалів справи вбачається, що 01.03.2021 року між Вінницьким національним технічним університетом та ОСОБА_1 було укладено договір №2/21 про навчання за освітньо-науковою програмою «Доктор філософії» (за кошти фізичних осіб). За умовами договору виконавець бере на себе зобов'язання за рахунок коштів замовника здійснити підготовку здобувача вищої освіти на третьому (освітньо-науковому) рівні з метою здобуття ступеня вищої освіти доктора філософії за денною формою навчання, за спеціальністю - електроенергетика, електротехніка та електромеханіка у Вінницькому національному технічному університеті з 01.03.2021 року по 28.02.2025 року (а.с. 8).
Відповідно до п. 3 розділу 4 вказаного вище договору, загальна вартість освітньої послуги становить 152000,00 грн. Зокрема, вартість освітньої послуги за навчальний рік - 38000,00 грн.
Згодом, вказаний пункт договору сторони змінили, а саме:
-додатковою угодою №1 від 21.02.2022 року, сторони домовилися, що загальна вартість освітньої послуги становить 163400,00 грн., а вартість освітньої послуги за навчальний рік - 41800,00 грн. (а.с. 10);
-додатковою угодою №2 від 14.02.2023 року, сторони домовилися, що загальна вартість освітньої послуги становить 166800,00 грн., а вартість освітньої послуги за навчальний рік - 43500,00 грн. (а.с. 11);
Слід відзначити, що у квітні та жовтні 2022 року відповідач звертався до університету із заявами про надання дозводу на внесення плати за навчання частинами (а.с. 12, 13).
Як вбачається з витягу з наказу №69-с Вінницького національного технічного університету від 01.03.2021 року ОСОБА_1 з 01.03.2021 року було зараховано в аспірантуру на умовах надання платних послуг населенню (за контрактом) на денну форму навчання строком з 01.03.2021 року по 28.02.2025 року, за спеціальністю -
електроенергетика, електротехніка та електромеханіка (а.с. 4).
Проте, 25.06.2024 року університетом видано наказ №183-с про відрахування ОСОБА_1 з аспірантури 25.06.2024 року за невиконання індивідуального плану наукової роботи (а.с. 5).
Згідно з довідкою Вінницького національного технічного університету №14-743 від 26.03.2025 року, ОСОБА_1 станом на 25.03.2025 року має заборгованість з оплати за надані освітні послуги на четвертому курсі аспірантури денної форми навчання в сумі 34481,43 грн. (а.с. 14). Відповідач жодних заперечень щодо правильності наведеного розрахунку не надав як і власного контррозрахунку.
Позивачем вживались дії щодо досудового врегулювання спору, проте відповідачем вони були залишені без реагування (а.с. 15-22).
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту визначені в ст. 16 ЦК України. Одним із способів захисту є примусове виконання обов'язку в натурі (п. 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Також п. 1 розділу V договору №2/21 визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ч. 3 ст. 510 ЦК України якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
Частиною 1 ст. 613 ЦК України визначено, що кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Позивач, у зобов'язанні надати освітню послугу, виконав свої зобов'язання в повному обсязі, тобто навчання ОСОБА_1 проводилося згідно з навчальним планом.
Разом з тим, відповідачем ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів того, що послуги з навчання у вказаний період не надавалися, або він, з вини позивача, вказані послуги не отримував.
Враховуючи наведене вище та ту обставину, що відповідач в добровільному порядку не розраховувався в повному обсязі з позивачем за надані освітні послуги, суд дійшов висновку про задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 510, 525, 610, 611, 613, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позов Вінницького національного технічного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з оплати освітніх послуг - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницького національного технічного університету заборгованість за договором №2/21 від 01.03.2021 року в розмірі 34481,43 грн. (тридцять чотири тисячі чотириста вісімдесят одна гривня 43 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницького національного технічного університету витрати на оплату судового збору в розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Вінницький національний технічний університет, місцезнаходження: 21021, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, буд. 95, код ЄДРПОУ 02070693.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 .
Повний текст рішення суду складений 10.09.2025 року.
Суддя: