18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
09 вересня 2025 року м. Черкаси справа № 925/461/25
Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Вовчанській К.Ю., без участі представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Черкаси, заяву Приватного підприємства «Сімат» про розподіл судових витрат у справі № 925/461/25 Приватного підприємства «Сімат» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексмаш» про стягнення 66717 грн. 27 коп.,
17.07.2025 року позивач - Приватне підприємство «Сімат» в особі представника звернувся, через систему «Електронний суд», до Господарського суду Черкаської області із заявою про розподіл судових витрат (вх. № 10813/25, а.с.), у якій надав докази понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8500 грн., які просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексмаш».
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 27.08.2025 року заяву позивача про розподіл судових витрат призначено до розгляду в судове засідання на 05.09.2025 року, про її розгляд повідомлено сторін.
Сторони явку представників в судове засідання не забезпечили, позивач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання відповідно до довідки суду про доставку електронного листа з ухвалою суду від 27.08.2025 року до електронного кабінету позивача, причини неявки не повідомив. Ухвала суду від 27.08.2025 року адресована відповідачу визначеному ч. 5 ст. 176 ГПК України порядку не вручена відповідачу відповідно до даних Укрпошти про відстеження поштового відправлення за № 0610276582707(а.с. 61).
Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходженням відповідача є: 18030, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Чигиринська, буд. 11/5 (а.с. 28).
Відповідно до ст. 10 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу.
Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 3, в разі, якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Інформація щодо суду, який розглядає справу, учасників справи та предмета позову, дати надходження позовної заяви (скарги) або будь-якої іншої заяви або клопотання у справі, у тому числі особи, яка подала таку заяву, вжитих заходів забезпечення позову та (або) доказів, стадії розгляду справи, місця, дати і часу судового засідання, руху справи з одного суду до іншого є відкритою та підлягає невідкладному оприлюдненню на офіційному вебпорталі судової влади України в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч.3 ст.9 ГПК України).
Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Правова позиція щодо обов'язку особи самостійно організувати відносини з оператором поштового зв'язку, кур'єрською службою тощо, з метою забезпечення отримання надісланої йому кореспонденції уповноваженою особою висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13.06.2018 у справі № 820/6755/16, від 17.10.2019 у справі №420/5895/18.
Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити відповідачу, який повинен був знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням проти них та скористатись правами і обов'язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України і вважає його повідомленим належним чином.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з п. 1 ч. 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Враховуючи, що явка представників сторін судом обов'язковою не визнавалась, наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін.
Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано додаткове рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши заяву позивача про розподіл судових витрат (вх. №10813/25 від 17.07.2025 року), матеріали справи № 925/461/25 в частині, що її стосуються, та оцінивши їх у сукупності суд заяву позивача задовольняє частково з таких підстав.
29.04.2025 року позивач - Приватне підприємство “Сімат» звернувся, через систему “Електронний суд», в Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Флексмаш» (далі - відповідач) про стягнення, на підставі укладеного в спрощеній формі договору поставки товару, 59304 грн. 44 коп. боргу, 6252 грн. 74 коп. інфляційних втрат, 1160 грн. 09 коп. 3 % річних, що разом становить 66171 грн. 27 коп. В позовній заяві позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи: 3028 грн. судовий збір, витрати на професійну правничу допомогу, докази яких будуть подані суду. До позовної заяви долучено копію договору про надання правової допомоги №21/ЮО/2020 від 16.10.2020 року.
Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 02.05.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/461/25 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, без виклику, запропоновано учасникам справи у встановлені строки подати суду заяви по суті справи, клопотання з процесуальних питань (за їх наявності) у відповідності до норм ст.ст. 165-167 ГПК України.
Рішенням суду від 14.07.2025 року у справі № 925/461/25 позов Приватного підприємства «Сімат» задоволено повністю, стягнено з Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексмаш» 59304 грн. 44 коп. боргу, 6252 грн. 74 коп. інфляційних втрат, 1160 грн. 09 коп. 3 % річних, 3028 грн. судових витрат.
17.07.2025 року позивач в особі директора подав, через систему «Електронний суд», заяву про розподіл судових витрат (вх. № 10813/25), яка є предметом розгляду, до заяви додав копії: акта виконаних робіт № 10 за період з (грудень2024-червень 2025) від 10.07.2025 року на суму 8500 грн.; опису робіт (наданих послуг) до договору про надання правової допомоги №21/ЮО/2020 від 16.10.2020 року, платіжної інструкції №1043 від 16.07.2025 року про сплату позивачем на користь СПД Дячука В.В. 8500 грн. оплати за надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги №21/ЮО/2020 від 16.10.2020 року, акта №10 від 10.07.2025 року.
Із доданих до позовної заяви і заяви про розподіл судових витрат документів вбачається, що 16.10.2020 року між позивачем, як замовником, та адвокатом Дячуком Володимиром Володимировичем укладено договір про надання правової допомоги №21/ЮО/2020, в якому сторони погодили зокрема наступне:
п. 12.1 - за надання правової допомоги клієнт зобов'язується оплатити адвокату гонорар у розмірі, термін та порядку визначеному цим договором;
п. 12.2. - сума гонорару визначається в залежності від об'єму наданої правової допомоги, результатів наданої правової допомоги. Клієнт оплачує адвокату гонорар виходячи з розрахунку: 850 грн. за 1 годину роботи адвоката; оплата здійснюється, не рідше ніж за кожні 30 календарних днів,на підставі акту про виконані роботи адвоката за цим договором, що затверджений клієнтом, починаючи з дня укладення цього договору, через установу банку, що здійснює розрахунково-касове обслуговування адвоката за платіжними реквізитами, зазначеними в п. 12.3. договору впродовж 5 банківських днів з моменту підписання акту про виконані роботи обома сторонами;
п. 12.3. - гонорар виплачується клієнтом безготівковими платежами шляхом перерахування коштів на вказаний розрахунковий рахунок.
10.07.2025 року сторонами погоджено акт виконаних робіт №10 до договору про надання правової допомоги №21/ЮО/2020 від 16.10.2020 року (а.с. 50), в якому вказано звітний період - грудень2024-червень 2025 року та погоджено сторонами надані адвокатом Дячуком В.В. позивачу послуги, а саме: збір матеріалів та підготовка претензії ПП «Сімат» до ТОВ «Флексмаш» - 4 год; збір матеріалів та підготовка позовної заяви ПП «Сімат» до ТОВ «Флексмаш» про стягнення заборгованості за поставлений товар - 6 год. Всього на суму 8500 грн.
Платіжною інструкцією №1043 від 16.07.2025 року (а.с. 53) позивач сплатив на користь СПД Дячука В.В. 8500 грн. з призначенням платежу: «за надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги №21/ЮО/2020 від 16.10.2020 року, акта №10 від 10.07.2025 року».
Позивач в особі директора Копини А.А. надав опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом за договором про надання правової допомоги №21/ЮО/2020 від 16.10.2020 року (а.с. 52): збір матеріалів та підготовка претензії ПП «Сімат» до ТОВ «Флексмаш»; збір матеріалів та підготовка позовної заяви ПП «Сімат» до ТОВ «Флексмаш» про стягнення заборгованості за поставлений товар.
Отже, предметом розгляду є вимога позивача про стягнення з відповідача 8500 грн., судових витрат, за надану позивачу адвокатом Дячуком В.В. правничу допомогу у даній справі і постановлення додаткового рішення про це.
Згідно з ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 п. 3, ч. 3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
У статті 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України, представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно з ч. 1 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За обставин даної справи суд вбачає, що заява про розподіл судових витрат з доданням доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи були подані у строк, передбачений ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Із матеріалів справи вбачається, що 16.10.2020 року позивачем і адвокатом Дячуком В.В. укладено договір про надання правової допомоги №21/ЮО/2020 п.п.21.,12.3. якого визначено, що за надання правової допомоги клієнт зобов'язується оплатити адвокату гонорар у розмірі, термін та порядку визначеному цим договором; сума гонорару визначається в залежності від об'єму наданої правової допомоги, результатів наданої правової допомоги. Клієнт оплачує адвокату гонорар виходячи з розрахунку: 850 грн. за 1 годину роботи адвоката; оплата здійснюється, не рідше ніж за кожні 30 календарних днів,на підставі акту про виконані роботи адвоката за цим договором, що затверджений клієнтом, починаючи з дня укладення цього договору, через установу банку, що здійснює розрахунково-касове обслуговування адвоката за платіжними реквізитами, зазначеними в п. 12.3. договору впродовж 5 банківських днів з моменту підписання акту про виконані роботи обома сторонами; гонорар виплачується клієнтом безготівковими платежами шляхом перерахування коштів на вказаний розрахунковий рахунок.
10.07.2025 року сторонами складено та підписано акт виконаних робіт №10 на суму 8500 грн., який містить перелік наданих адвокатом Дячуком В.В. послуг в межах виконання договору про надання правової допомоги №21/ЮО/2020 від 16.10.2020 року у справі № 925/461/25.
Платіжною інструкцією №1043 від 16.07.2025 року позивач сплатив на користь СПД Дячука В.В. 8500 грн. з призначенням платежу: «за надання правової допомоги згідно договору про надання правової допомоги №21/ЮО/2020 від 16.10.2020 року, акта №10 від 10.07.2025 року».
Таким чином, наявні в матеріалах справи докази надання адвокатом Дячуком В.В. позивачу професійної правничої допомоги у даній справі, з урахуванням погоджених розцінок за послуги з надання правничої допомоги, дають суду достатні підстави для покладення витрат позивача на отримання професійної правничої допомоги адвоката на відповідача.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Разом з тим суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 4, 5, 6 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність наданих послуг адвокатом Шевченко А.М. Адвокатського об'єднанням «Дарина» до справи відповідач не надав. Дослідивши додані до позову і заяви про розподіл судових витрат доказів, суд недотримання позивачем (його представником) вимог частини третьої статті 126 ГПК України також не встановив.
Поряд з цим, аналіз наведених норм частини четвертої статті 126 ГПК України, а також частини п'ятої статті 129 цього Кодексу дає суду підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом враховано, що у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому, згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.
У пункті 4.16 постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 Верховний Суд вказав, що висновки “суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та “суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що “під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи».
Разом з цим, за наслідками здійсненої оцінки розміру судових витрат, понесених позивачем на правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи, через призму критеріїв, встановлених частиною четвертою статті 126 та частиною п'ятою статті 129 ГПК України, та враховуючи обсяг виконаних адвокатом Дячуком В.В. робіт, послуг, предмет позову, суд доходить висновку про наявність підстав для не покладення на відповідача усіх витрат на професійну правничу допомогу позивача, на користь якого ухвалено судове рішення.
Підставою для цього суд вважає непропорційність розміру цих витрат до предмета спору з урахуванням ціни позову, відсутності заперечень відповідача, а відтак і їх необґрунтованість, не співмірність і нерозумність.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Флексмаш» судових витрат Приватного підприємства «Сімат» на професійну правничу допомогу у справі № 925/461/25 частково у розмірі 4000 грн., про що ухвалює додаткове рішення.
Керуючись ст.ст. 123, 124, 126, 129, 221, 236-240, 244, 256 ГПК України, господарський суд,
Заяву Приватного підприємства «Сімат» про розподіл судових витрат вх. № 10813/25 від 17.07.2025 року задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Флексмаш», ідентифікаційний код юридичної особи 42004924, місцезнаходження: 18030, Черкаська обл., м. Черкаси, вул. Чигиринська, буд. 11/5 на користь Приватного підприємства «Сімат», ідентифікаційний код юридичної особи 35444426, місцезнаходження: 79019, Львівська обл., м. Львів, вул. Хімічна, буд. 4, кімн. 47- 4000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
У задоволенні заяви Приватного підприємства «Сімат» в частині вимог про стягнення 4500 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката відмовити.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне додаткове рішення складене 09.09.2025 року.
Суддя В.М. Грачов