Справа №: 148/774/25
Провадження № 2-а/148/77/25
Іменем України
10 вересня 2025 року суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Дамчук О.О., ознайомившись із матеріалами справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
У провадженні Тульчинського районного суду Вінницької області перебувають матеріали адміністративного прозову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови тимчасово виконувача обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №24/3006 від 19.11.2024 року за ч. 3 cт. 210 КУпАП; закриття провадження у справі через відсутність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 cт. 210 КУпАП та стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн та судового збору.
27.03.2025 позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом.
02.04.2025 ухвалою Тульчинського районного суду адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, залишено без руху.
Надано позивачу десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для подачі до Тульчинського районного суду Вінницької області заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду зі зазначенням у ній причин пропуску цього строку та відповідних доказів на підтвердження поважності причин його пропуску.
07.04.2024 на адресу суду від позивача надійшла заява про поновлення пропущеного строку на звернення до суду.
Однак в порушення ч. 6 ст. 161 КАС до даної заяви не додано доказів поважності пропущення такого строку, коли саме позивач отримав оскаржену постанову та не надано сам предмет оскарження, постанову № 24/30606 від 19.11.2024, що позбавляє суд дослідити її у судовому засіданні, крім цього клопотань про її витребування суду не надає, а клопоче про розгляд справи у його відсутності.
Ухвалою Тульчинського районного суду Вінницької області від 08.04.2025 вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду визнано неповажними та матеріали позову повернуто позивачу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.07.2025 вказану ухвалу було скасовано з причини ненадання судом першої інстанції можливості позивачу скористатися правом подати заяву, в якій би пропонувалося судом вказати інші підстави поважності пропуску строку звернення до суду, ніж ті, що зазначені позивачем у заяві від 04.04.2025.
28.08.2025 на виконання вказівки Сьомого апеляційного адміністративного суду зазначеній у постанові від 10.07.2025 по справі № 148/774/25 матеріали позову повторно залишено без руху для надання позивачем інших причин поважності пропуску строку звернення до суду, ніж ті які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та які були визнані судом неповажними. Окрім цього позивачу вказано щодо ненадання предмету оскарження, а саме постанови № 24/30606 від 19.11.2024, враховуючи те, що клопотань про її витребування суду не надав, а клопотав про розгляд справи за його відсутності.
На виконання ухвали суду про повторне залишення без руху матеріалів позову від 28.08.2025 позивачу було надано десятиденний строк з дня отримання копії ухвали.
Згідно ч.1 ст. 123 КАС у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
09.09.2025 від позивача до суду надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду у якій позивач посилається на ті самі підстави, які були визнані судом неповажними в ухвалі суду від 08.04.2025, інших підстав у даній заяві не зазначено. Також копії оскаржуваної постанови до заяви не додано, хоча позивач зазначає про те, що оскаржувану постанову отримав 24.03.2025, однак доказів такого отримання повторно не надає.
Водночас із змісту заяви вбачається, що про порушення його прав позивач дізнався із застосунку ДІЯ 12.02.2025. Крім цього із долученого Акту про надання юридичних послуг від 26.02.2025 року вбачається, що позивач 24.02.2025 року украв угоду №В-24022501 про надання юридичних послуг, щодо оскарження штрафу.
26.02.2025 отримав на руки проект заяви до суду, але позов до суду направив поштовим зв'язком 27.03.2025 року.
При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку на звернення до суду з поважних причин.
Подібна за змістом правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду по справі № 640/5955/19 від 04 лютого 2021 року.
Крім цього із змісту позовної заяви вбачається, що позивач був повідомлений про розгляд справи ІНФОРМАЦІЯ_3 призначений на 19.11.2024, однак був призваний за мобілізацією до військової частини НОМЕР_1 та з 13.11.2024 перебуває на військовій службі.
Військова частина НОМЕР_1 не знаходиться у зоні бойових дій ( АДРЕСА_1 ) та є закладом освіти, що надає професійну (професійно-технічну освіту), а тому позивач не був позбавлений можливості звернутись до відповідача задля отримання інформації про хід та результат розгляду справи про адміністративне правопорушення, будучи повідомленим про місце, час та день розгляду протоколу про адміністративне правопорушення.
За загальним правилом метою встановлення строків є надання визначеності у реалізації суб'єктами правовідносин своїх прав та обов'язків. З настанням або закінченням відповідного строку пов'язане виникнення, зміна чи припинення правовідносин.
Строк як відрізок часу обмежує дію суб'єктивних прав та обов'язків. Водночас процесуальний строк - це встановлений законом або визначений судом проміжок часу, протягом якого суд або учасники судового процесу мають право або зобов'язані вчинити певну процесуальну дію чи сукупність таких дій.
Процесуальні строки мають свою специфіку: по-перше, вони завжди мають імперативний характер; по-друге, процесуально-правові строки встановлюються для здійснення тих або інших процесуальних дій; по-третє, вони мають забезпечувати оперативність та ефективність здійснення правосуддя і сприяти дисциплінуючому впливові на учасників процесу.
Так, запровадження строку, у межах якого особа може звернутися до суду з позовом, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності та забезпечення здійснення судових процедур у межах розумних строків.
У низці рішень ЄСПЛ принцип правової визначеності трактується у контексті дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий, лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справи «Рябих проти Росії», пункти 51, 52, «Брумареску проти Румунії», пункт 61).
Отже, встановлення строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте судом рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформував практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, а поновлення пропущеного строку допускається лише у випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Загалом згідно з практикою ЄСПЛ при застосуванні процедурних правил варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи «Волчлі проти Франції», «ТОВ «Фріда» проти України»).
Відтак, встановлення процесуальних строків звернення до суду із заявою чи скаргою у системному зв'язку з принципом правової визначеності дисциплінує та слугує меті забезпечення передбачуваності для учасників справи того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення або здійснена дія не підлягатимуть скасуванню.
Тому, враховуючи наведене вище, не вбачається законних підстав задля поновлення строку на оскарження постанови відповідача, оскільки позивачем не надано доказів поважності його пропуску, а також не надання предмету оскарження, саме постанови з якої можливо встановити обставини притягнення до відповідаольності.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишеного без руху, у встановлений судом строк.
Із змісту ч.2 ст.123 КАС України, якщо заяву про поновлення строку на звернення до суду з оскаржуваною постановою не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Зазначене кореспондується із приписами п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, відповідно до якого позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Оскільки судом не знайдено поважних причин для поновлення строку, зазначені позивачем у заяві від 04.04.2025 та в заяві від 09.09.2025 причини пропуску строку звернення до суду ідентичні та не можуть бути визнані судом поважними, оскільки не підтвердженні доказами. Інших поважних підстав для поновлення строку звернення до суду, та доказів, що їх підтверджують, на виконання ухвали суду від 28.08.2025 про повторне залишення без руху, позивачем не надано. Водночас, на виконання ухвали суду від 28.08.2025 про повторне залишення без руху, позивачем не надано оскаржувану постанову (її копію) або клопотання про витребування доказів із зазначенням причин неможливості подання оскаржуваної постанови, а тому вважаю, що матеріали позовної заяви підлягають поверненню позивачу на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 123, 169, 241, 243, 248, 256, 294-297 КАС України, суд,
Визнати вказані позивачем підстави для поновлення строку звернення до суду, неповажними.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, повернути позивачу.
Роз'яснити, що повернення даної позовної заяви не перешкоджає особі, яка її подала, повторно звернутись до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Копію ухвали разом із позовною заявою надіслати позивачу не пізніше наступного дня після її постановлення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею відповідно до ст.256 КАС України.
Ухвала може бути оскаржена, за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.О.Дамчук