8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"10" вересня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/1926/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Божко Є.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акт Моторс» (61166, м. Харків, пр-т Науки, 40)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТОЛ" (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького, 8)
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Ситнік О.О. (ордер серія АХ № 1550470 від 02.06.2025),
відповідача - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «Акт Моторс» звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІТОЛ", в якій просить суд:
1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітол» (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького 8, код ЄДРПОУ 43338504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акт Моторс» (61166, м. Харків, пр-т Науки 40, код ЄДРПОУ 42790581) заборгованість у сумі 550 090,41 грн. (з яких основна заборгованість у сумі 550 000,0 грн., 3 % річних у сумі 90,41 грн.).
2. Нараховувати до моменту виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Ітол» рішення суду в частині основного боргу 3 % річних за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, (де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення).
3. Стягнути з відповідача судові витрати, докази понесення яких будуть подані до суду в порядку абз. 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов Договору № 30.05.22/ПДФ про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги (позики) від 30.05.2022.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.06.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Акт Моторс» (вх.№ 1926/25) залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Акт Моторс» строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Акт Моторс» спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: зазначення про наявність або відсутність електронного кабінету позивача та відповідача; надання до суду доказів доплати судового збору в сумі 0,07 грн.
06.06.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Акт Моторс» через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків (Документ сформований в системі «Електронний суд» 06.06.2025, вх.№ 13527/25), де позивач зазначив про наявність або відсутність електронного кабінету позивача та відповідача та надав докази доплати позивачем судового збору.
10.06.2025 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Акт Моторс» через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків (Документ сформований в системі «Електронний суд» 10.06.2025, вх.№ 13762/25), де позивач вказав, ТОВ "Акт Моторс" має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі "Електронний Суд".
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/1926/25. Справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження. Почато підготовче провадження і призначено підготовче засідання 01 липня 2025 року о 12:00.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.06.2025 виправлено описку за власною ініціативою в ухвалі Господарського суду Харківської області від 11.06.2025 у справі 922/1926/25, зазначивши вірні дату та час її призначення: "Почати підготовче провадження і призначити підготовче засідання 09 липня 2025 року об 11:30".
У підготовчому засіданні 09.07.2025 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання на 29.07.2025 на 12:00.
В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне підготовче засідання ухвалами від 09.07.2025.
У підготовчому засіданні 29.07.2025 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу підготовчого засідання, про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 20.08.2025 на 12:30.
В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 29.07.2025.
У судовому засіданні 20.08.2025 постановлено ухвалу, яку внесено до протоколу судового засідання, про перерву в судовому засіданні до 10.09.2025 до 12:30.
В порядку ст. 120-121 Господарського процесуального кодексу України сторони повідомлені про наступне судове засідання ухвалами від 20.08.2025.
У судовому засіданні 10.09.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання, призначене на 10.09.2025 на 12:30, свого повноважного представника не направив.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Копію ухвали суду від 20.08.2025 доставлено в електронний кабінет відповідача 21.08.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи. Отже, враховуючи положення Господарського процесуального кодексу України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Разом з цим, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ітол» наданими відповідачу процесуальними правами не скористалося; у встановлений судом п'ятнадцятиденний строк відзив на позовну заяву до суду не подало.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
У судовому засіданні 10.09.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Акт Моторс» (далі - Позикодавець, Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ітол» (далі - Позичальник, Відповідач) 30.05.2022 укладено Договір № 30.05.22/ПДФ про надання зворотної безвідсоткової фінансової допомоги (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого ПОЗИКОДАВЕЦЬ надає ПОЗИЧАЛЬНИКУ зворотну безвідсоткову фінансову допомогу, а ПОЗИЧАЛЬНИК зобов'язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.
Згідно з п. 1.2 Договору зворотна безвідсоткова фінансова допомога (надалі допомога) - це сума грошових коштів в національній валюті України, передана платнику податку у користування на визначений строк відповідно до Даного договору, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій, як плати за користування такими коштами.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що зворотна безвідсоткова фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 1 100 000,00 грн (один мільйон сто тисяч грн 00 копійок) гривень без ПДВ.
Зворотна безвідсоткова фінансова допомога надається ПОЗИЧАЛЬНИКУ на безоплатній основі, тобто плата за користування грошовими коштами не стягується (п. 2.2 Договору).
Зворотна безвідсоткова фінансова допомога надається в день підписання даного Договору шляхом внесення грошових коштів на розрахунковий рахунок ПОЗИЧАЛЬНИКА (п. 2.3 Договору).
За приписами п. 2.4 Договору зворотна безвідсоткова фінансова допомога використовується для потреб ПОЗИЧАЛЬНИКА відповідно до статутних цілей його діяльності.
Пункти 3.1 - 3.3 Договору визначають порядок повернення допомоги. Так, зворотна фінансова допомога підлягає поверненню в строк до 31 грудня 2023 року. В обов'язковому порядку, при письмовому зверненні (письмовій вимозі) ПОЗИКОДАВЦЯ. Зворотна фінансова допомога підлягає поверненню в обов'язковому порядку при письмовому зверненні (письмовій вимозі) ПОЗИКОДАВЦЯ. Повернення грошових коштів проводиться шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ПОЗИКОДАВЦЯ в установі банку.
Відповідно до п. 4.1 Договору сторони несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань заданим Договором відповідно до чинного законодавства України.
Згідно з п. 7.1 Договору ПОЗИКОДАВЕЦЬ має право вимагати дострокового повернення наданої зворотної безвідсоткової фінансової допомоги, письмово попередивши про це ПОЗИЧАЛЬНИКА.
ПОЗИЧАЛЬНИК має право достроково повернути отриману зворотну безвідсоткову фінансову допомогу ПОЗИКОДАВЦЮ (п. 7.2 Договору).
Пунктами 8.1, 8.2 Договору врегульовано, що даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2023 року. Договір може бути скасовано за домовленістю сторін у порядку, передбаченому чинним законодавством. Сторони погодилися, що договір вступає в дію з моменту підписання його за допомогою факсіміле. Всі зміни та доповнення до даного Договору укладаються в письмовій формі та підписуються обома Сторонами.
Договір підписано сторонами та скріплено печатками сторін.
Додатковою угодою до договору про надання зворотної бсзвідсоткової фінансової допомоги № 30.05.22/ІІФД від 30 травня 2022р., укладеною 30.05.2022, сторони дійшли згоди про наступне:
1. Змінити пункт 3.1. Договору та викласти його у наступній редакції:
«Зворотна фінансова допомога підлягає поверненню в строк до 31 травня 2025 року. В обов'язковому порядку, при письмовому зверненні (письмовій вимозі) ПОЗИКОДАВЦЯ.
2. Змінити пункт 8.1. Договору та викласти його у наступній редакції:
«Даний Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 травня 2025 року. Договір може бути скасовано за домовленістю сторін у порядку, передбаченому чинним законодавством.».
На виконання умов Договору Позикодавцем перераховано Позичальнику 300 000,00 грн за платіжним дорученням №874 від 07.06.2022, 400 000,00 грн за платіжним дорученням №875 від 07.06.2022, 400 000,00 грн за платіжним дорученням №876 від 07.06.2022.
Позивач зазначає, що платіжною інструкцією від 03.05.2023 № 2444 ТОВ «Ітол» повернуто Позикодавцю частину фінансової допомоги у сумі 550 000,00 грн, проте неповернутими залишаються 550 000,00 грн.
Позивачем на адресу відповідача 16.04.2025 направлено вимогу про повернення на банківський рахунок ТОВ «Акт Моторс» залишку позики у сумі 550 000,00 грн протягом 10 днів з дня отримання цієї вимоги. Зазначена вимога повернута позивачу у зв'язку з закінченням строку зберігання.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань позивачем також нараховано та заявлено до стягнення 3 % річних у сумі 90,41 грн. Крім того, позивач просить нараховувати 3% річних до моменту виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Ітол» рішення суду в частині основного боргу.
Вказані обставини стали підставою звернення позивачем до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Дослідивши зміст укладеного сторонами Договору, суд дійшов висновку, що цей правочин за своєю правовою природою є договором позики.
Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
На підтвердження факту надання позивачем суми фінансової допомоги у розмірі 1 100 000,00 грн до матеріалів справи долучено платіжні дорученням №874 від 07.06.2022 на суму 300 000,00 грн, №875 від 07.06.2022 на суму 400 000,00 грн, №876 від 07.06.2022 на суму 400 000,00 грн.
Частинами першою та третьою статті 1049 Цивільного кодексу України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або Законом.
Відповідно до пункту 3.1 Договору (в редакції Додаткової угоди) зворотна фінансова допомога підлягає поверненню в строк до 31 травня 2025 року. В обов'язковому порядку, при письмовому зверненні (письмовій вимозі) ПОЗИКОДАВЦЯ.
Таким чином, відповідач зобов'язався повернути позивачу грошові кошти у строк до 31.05.2025 або при письмовому зверненні позивача.
Позивач зазначає, що платіжною інструкцією від 03.05.2023 № 2444 ТОВ «Ітол» повернуто Позикодавцю частину фінансової допомоги у сумі 550 000,00 грн, проте неповернутими залишаються 550 000,00 грн.
Позивачем на адресу відповідача 16.04.2025 направлено вимогу про повернення на банківський рахунок ТОВ «Акт Моторс» залишку позики у сумі 550 000,00 грн протягом 10 днів з дня отримання цієї вимоги.
Враховуючи наведене, наявними у матеріалах справи доказами доведено суду поза розумним сумнівом наявність у відповідача юридичного обов'язку повернути не пізніше 31.05.2025 або при письмовому зверненні позивача отриману від позивача суму зворотної безвідсоткової фінансової допомоги.
Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем грошових коштів у розмірі 550 000,00 грн.
Враховуючи викладене у сукупності, суд вважає заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення 550 000,00 грн основного боргу обґрунтованими та нормативно доведеними, у зв'язку з чим вони підлягають задоволенню.
Також позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 90,41 грн за період з 01.06.2025 по 02.06.2025.
За умовами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом наведеної норми закону нарахування 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань (висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 161/12771/15-ц, від 19.06.2019 у справі № 646/14523/15-ц, від 18.03.2020 у справі № 711/4010/13, від 23.06.2020 у справі № 536/1841/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19, від 09.11.2021 у справі № 320/5115/17).
При цьому, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) вказано, що “проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання».
Таким чином, після настання строку повернення позики позикодавець мав право на стягнення з позичальника тільки сум, передбачених положенням частини другої статті 625 ЦК України, оскільки проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що він є арифметично вірним та таким, що відповідає обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 90,41 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.
Окремо позивачем заявлено вимогу про зазначення в рішенні про нарахування 3% річних до моменту виконання рішення суду в частині основного боргу.
Частиною 10 ст. 238 ГПК встановлено, що суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Правовий аналіз положень ст. 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.
За змістом ч. 1 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до приписів ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України сприятиме найшвидшому виконанню відповідачем судового рішення в частині сплати основного боргу, а позивач позбавиться необхідності ще раз звертатися до суду з позовом про стягнення з відповідача додатково нарахованих процентів за допущене ним прострочення після ухвалення судом рішення.
До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Застосування частини десятої статті 238 ГПК України полягає у продовженні нарахування відсотків поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті позовних вимог. Вони застосовуються лише в тих випадках, коли суд, розглянувши спір по суті, ухвалив рішення про застосування відсотків.
Нарахування відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України ґрунтується на тих самих нормах матеріального права, які є підставою для задоволення позову судом за результатом розгляду справи та які зазначені в мотивувальній частині рішення.
За своєю природою відсотки, зазначені в частині десятій статті 238 ГПК України, є заходами відповідальності, що застосовані судом за порушення боржником виконання зобов'язання. Тобто це ті самі заходи відповідальності, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов'язання не виконується. Зазначені норми не визначають якоїсь іншої чи особливої правової природи відсотків, про нарахування яких суд може зазначити у рішенні про стягнення до моменту його виконання.
Стягнення процентів річних, правове регулювання яких визначено частиною другою статті 625 ЦК України, охоплюються положенням наведених норм. Підтвердженням цього висновку додатково свідчить сам зміст частини другої статті 625 ЦК України, в якій прямо зазначено, що проценти річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.
Суд враховує, що чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Нарахування на суму боргу 3% річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) відбувається незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Враховуючи наведене, положення частини десятої статті 238 ГПК України урегульовують можливість нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду.
Висновок суду узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 16 жовтня 2024 року у справі №911/952/22.
Подібні за змістом висновки щодо можливості нарахування відсотків до моменту виконання рішення суду та охоплення положеннями частини десятої статті 238 ГПК України передбачених частиною другою статті 625 ЦК України 3% річних викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про можливість застосування у даному випадку механізму нарахування 3% річних відповідно до частини 10 статті 238 ГПК України, починаючи з періоду, не охопленого предметом позовних вимог, до моменту виконання рішення Господарського суду Харківської області в частині основного боргу.
Розрахунок 3% річних для органу (особи), що здійснюватиме примусове виконання рішення, має здійснюватися за наступною формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100 (де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення).
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з частиною 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Судовий збір згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ітол» (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького 8, код ЄДРПОУ 43338504) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Акт Моторс» (61166, м. Харків, пр-т Науки, 40, код ЄДРПОУ 42790581) заборгованість в розмірі 550 090,41 грн (з яких основна заборгованість - 550 000,00 грн, 3% річних - 90,41 грн), а також судовий збір в розмірі 6 601,08 грн.
Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, здійснювати нарахування 3% річних до моменту виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Ітол» рішення суду в частині основного боргу за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100 (де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення).
Роз'яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати боргу 3% річних нараховуються на залишок заборгованості.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Акт Моторс» (61166, м. Харків, пр-т Науки, 40, код ЄДРПОУ 42790581).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ітол» (61038, м. Харків, вул. Маршала Батицького 8, код ЄДРПОУ 43338504).
Повне рішення складено "11" вересня 2025 р.
Суддя О.О. Присяжнюк