8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"09" вересня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2744/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Присяжнюка О.О.
при секретарі судового засідання Божко Є.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 149)
до Комунального підприємства "Богодухіввода" (62103, Харківська обл., м. Богодухів, вул. Заводська, 57)
про стягнення коштів
за участю представників:
позивача - Прокоф'євої Ю.Д. (довіреність №01-17/9104 від 18.12.2024),
відповідача - не з'явився
Акціонерне товариство "Харківобленерго" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Комунального підприємства "Богодухіввода", в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства “Богодухіввода» (код ЄДРПОУ 33258999) на користь АТ “Харківобленерго» суму збитків у розмірі 19 851,84 грн та 2 422,40 грн судового збору на п/р НОМЕР_1 в ХОУ АТ “Ощадбанк», МФО 351823, ЄДРПОУ 00131954.
Позов обґрунтовано з посиланням на порушення відповідачем умов договорів від 31.01.2019 № 41/1, від 12.05.2020 № 41/1, від 15.03.2021 № 41/1, від 08.05.2021 № 114/1, від 01.02.2022 № 114/1, від 01.03.2023 № 114/1, від 01.05.2023 № 41/1, від 14.02.2024 № 114/1, від 01.06.2024 № 41/1 про надання послуг з поводження з рідкими побутовими відходами в частині не здійснення реєстрації податкових накладних відповідно до норм Податкового кодексу України.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 11.08.2025 позовну заяву Акціонерного товариства "Харківобленерго" (вх.№ 2744/25) залишено без руху. Встановлено Акціонерному товариству "Харківобленерго" строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 (десять) днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено Акціонерному товариству "Харківобленерго" спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: уточнення місцезнаходження відповідача, зокрема, поштового індексу; надання обґрунтованого розрахунку суми, яка заявлена до стягнення з відповідача, за кожним договором окремо; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Від представника Акціонерного товариства "Харківобленерго" 18.08.2025 через систему "Електронний суд" надійшла заява про усунення недоліків (вх.№ 19009/25), де позивач повідомив, що КП “Богодухіввода» зареєстровано за адресою: Україна, Богодухівський р-н, Харківська обл., місто Богодухів, вулиця Заводська, будинок, 57, поштовий індекс 62103; електронні докази, надані разом з позовною заявою АТ “Харківобленерго», є сканованою копією, оригінали яких наявні у позивача. Також позивач надав розрахунку суми, яка заявлена до стягнення з відповідача, за кожним договором окремо. Крім того, в заяві про усунення недоліків позивач просить суд здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 19.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2744/25. Справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено розгляд справи в судовому засіданні "09" вересня 2025 р. о 11:30.
Від представника відповідача 25.08.2025 через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позовну заяву (вх.№ 19491/25), в якому відповідач просить відмовити АТ "ХАРКІВОБЛЕНЕРГО" в позові до Комунального підприємства "Богодухіввода" про стягнення коштів.
Відповідач зазначає, що викладені у позовні заяві обставини та додані документи охоплюють період з 01.01.2019 по 31.12.2024, коли підприємство працювало збитково в зв'язку з невідповідністю діючого тарифу собівартості наданих послуг. Тяжкий стан підприємства був зумовлений ще корона вірусом та військовим станом, що в період з 2019 по 2022 привело до зменшення об'ємів наданих послуг. З 2023 підприємству затвердили економічно обґрунтований тариф, відновилися об'єми наданих послуг, підприємство отримало допомогу від міської ради і сплатило податкові борги. Підприємство мало податковий борг по сплаті ПДВ згідно узгоджених податкових зобов'язань, який сплатило з бюджетних коштів, виділених сесією міської ради, на погашення боргу.
Відповідач посилається на те, що відповідно до п. 4 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року №569, рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ (далі - СЕА ПДВ) - це рахунок, відкритий платнику ПДВ в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти в сумі, необхідній для досягнення розміру суми ПДВ, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також у сумі, необхідній для сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку. При сплаті ПДВ платник перераховує задекларовану ним у декларації суму ПДВ не відразу до бюджету, а на свій електронний рахунок у Казначействі. А Казначейство перераховує цю суму до бюджету згідно з отриманим від Державної фіскальної служби реєстром. Оскільки кошти перераховувались з бюджетного рахунку підприємства, зазначеного в облікових даних платника, вони відразу зарахувались на бюджетний рахунок ПДВ. Відбулося повне погашення податкового боргу, але не відбулося збільшення реєстраційного ліміту платника ПДВ. На рахунку СЕА ПДВ борг залишився. Маючи від'ємне значення рахунку СЄА ПДВ, підприємство не може реєструвати податкові накладні.
Як повідомляє відповідач, підприємство зверталося до ДПІ з прохання врегулювати питання та зарахувати кошти на рахунок СЄА, та отримало відмову. Станом на теперішній час підприємство намагається виправити ситуацію, не створює нових податкових боргів та поступово гасить заборгованість на рахунку СЄА.
На переконання відповідача, відшкодування податку на додану вартість здійснюється державою в податкових правовідносинах між позивачем та державою, а об'єкт дослідження зводиться до з'ясування дотримання відповідачем вимог податкового законодавства щодо належного (своєчасного) оформлення податкових накладних, їх офіційної реєстрації та наявності чи відсутності у позивача можливості відшкодувати податковий кредит. Тобто об'єкт дослідження не знаходиться в площині цивільно-правових (господарсько-правових) відносин.
29.08.2025 від представника позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив (вх.№ 19841/25), де позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, виходячи з наступного.
Щодо тверджень відповідача про відсутність умисних діянь підприємства в період з 2019 по 2024 рік, що призвели до податкових боргів, позивач вказує, що фінансові ускладнення не є винятковою і непрогнозованою обставиною в умовах ринкової економіки. Такий стан справ боржника є наслідком його діяльності та одним із можливих ризиків підприємницької діяльності, за які відповідальність несе безпосередньо він сам. Доказів настання обставин непереборної сили, у т.ч. визначених Договором чи Законом України “Про торгово-прмислові палати в Україні», відповідач не надає.
Щодо правових підстав для стягнення збитків з відповідача позивач зазначає, що причинно-наслідковий зв'язок між поведінкою відповідача і збитками, тобто сумою, на яку могло бути зменшено податкове зобов'язання, є прямими збитками позивача, які з'явились внаслідок нескладання податкових накладних, так і з наступної бездіяльності відповідача. Протиправна поведінка аідповідача полягає в невиконанні вимог ст. 201 ПК України, що призвело до нереєстрації вказаних у позовній заяві податкових накладних. У зв'язку з цим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на суму 19 851, 84 грн. Вина відповідача полягає у порушенні податкових зобов'язань. Шкідливий результат протиправної поведінки відповідача - збитки у вигляді втраченого податкового кредиту.
У судовому засіданні 09.09.2025 представник позивача підтримав позовну вимоги та просив задовольнити позов у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.
Відповідач у судове засідання, призначене на 09.09.2025 об 11:30, не з'явився.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день вручення судового рішення під розписку; день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Копію ухвали суду від 19.08.2025 доставлено в електронний кабінет відповідача 20.08.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи. Отже, враховуючи положення Господарського процесуального кодексу України, відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Оскільки відповідач своїм процесуальним правом участі у судовому засіданні не скористався, повноважного представника для участі у судовому засіданні не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, заяв та клопотань від нього не надходило, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
У судовому засіданні 09.09.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, між Комунальним підприємством "Богодухіввода», що має статус платника податку на прибуток на загальних умовах, передбачених Податковим кодексом України і сплачує податок на прибуток за Ставкою, передбаченою п. 136.1 ст. 136 цього кодексу (далі - Виробник, Виконавець, Відповідач), та Акціонерним товариством “Харківобленерго» (далі - Споживач, Позивач), що має статус платника податку на прибуток на загальних умовах, передбачених Податковим кодексом України і сплачує податок на прибуток за ставкою, передбаченою п. 136.1 ст. 136 цього кодексу, укладено Договір про надання послуг із вивезення рідких побутових відходів від 31.01.2019 № 41/1, Типовий договір про надання послуг з поводження з рідкими побутовими відходами від 12.05.2020 № 41/1, Типовий договір про надання послуг з поводження з рідкими побутовими відходами від 15.03.2021 № 41/1, Типовий договір про надання послуг з поводження з рідкими побутовими відходами від 08.05.2021 № 114/1, Договір про надання послуг з поводження з рідкими побутовими відходами від 01.02.2022 № 114/1, Договір про надання послуг з поводження з рідкими побутовими відходами від 01.03.2023 № 114/1, Договір про надання послуг з поводження з рідкими побутовими відходами від 01.05.2023 № 41/1, Договір про надання послуг з поводження з рідкими побутовими відходами від 14.02.2024 № 114/1, Договір про надання послуг з поводження з рідкими побутовими відходами від від 01.06.2024 № 41/1.
В силу розділу 1 всіх зазначених Договорів про надання послуг, умови яких є однаковими, Виконавець зобов'язується за заявками Споживача надавати послуги з вивезення та утилізації рідких побутових відходів (в кожному з Договорів надання послуг кількість Товару різна), а Споживач зобов'язується своєчасно оплачувати послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цими договорами.
Розділами 3, 5, 10 Договорів про надання послуг передбачений порядок здійснення оплати за цими договорами, якими визначено, що оплата за отримані послуги здійснюється Споживачем в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Виконавця протягом календарного місяця за рахунками та на підставі відповідних рахунків та актів виконаних робіт (наданих послуг). Ціна одного метру кубічного вказується у рахунку-фактурі та дійсна протягом дня його виписки. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок.
Відповідно до розділів 9, 26 Договорів вони набирають чинності з дня його підписання строком до 31 грудня 2019 - 2024 року, а в частині оплати - до повного виконання.
На виконання умов Договорів відповідачем були надані рахунки для оплати наданих послуг з поводження з рідкими побутовими відходами:
2019 рік: акти від 18.02.2019 № 258 на суму 1129,66 грн (в т.ч. ПДВ 188,28 грн), від 18.04.2019 № 636 на суму 3388,97 грн (в т.ч. ПДВ 564,83 грн), від 16.05.2019 № 729 на суму 1129,66 грн (в т.ч. ПДВ 188,28 грн), від 18.06.2019 № 982 на суму 488,22 грн (в т.ч. ПДВ 81,37 грн), від 16.07.2019 № 1205 на суму 1356,17 грн (в т.ч. ПДВ 226,03 грн), від 17.09.2019 № 1564 на суму 1356,17 грн (в т.ч. ПДВ 226,03 грн), від 16.10.2019 № 1707 на суму 3193,16 грн (в т.ч. ПДВ 532,19 грн), від 18.11.2019 № 1911 на суму 2712,34 грн (в т.ч. ПДВ 452,06 грн), від 13.12.2019 № 2102 на суму 1356,17 грн (в т.ч. ПДВ 226,03 грн).
2020 рік: акти від 16.01.2020 № 148 на суму 2712,34 грн (в т.ч. ПДВ 452,06 грн), від 19.02.2020 № 324 на суму 1356,17 грн (в т.ч. ПДВ 226,03 грн), від 18.03.2020 № 438 на суму 1356,17 грн (в т.ч. ПДВ 226,03 грн), від 21.04.2020 № 636 на суму 4549,33 грн (в т.ч. ПДВ 758,22 грн), від 16.05.2020 № 750 на суму 986,30 грн (в т.ч. ПДВ 164,38 грн), від 17.06.2020 № 949 на суму 2342,47 грн (в т.ч. ПДВ 390,41 грн), від 17.07.2020 № 1108 на суму 2712,34 грн (в т.ч. ПДВ 452,06 грн), від 17.08.2020 № 1186 на суму 4068,50 грн (в т.ч. ПДВ 678,08 грн), від 17.09.2020 № 1437 на суму 2058,91 грн (в т.ч. ПДВ 343,15 грн), від 16.10.2020 № 1568 на суму 2712,34 грн (в т.ч. ПДВ 452,06 грн), від 18.11.2020 № 1806 на суму 4068,50 грн (в т.ч. ПДВ 678,08 грн), від 15.12.2020 № 1980 на суму 2712,34 грн (в т.ч. ПДВ 452,06 грн).
2021 рік: акти від 18.01.2021 № 143 на суму 2712,34 грн (в т.ч. ПДВ 452,06 грн), від 17.02.2021 № 307 на суму 1356,17 грн (в т.ч. ПДВ 226,03 грн), від 18.03.2021 № 494 на суму 1356,17 грн (в т.ч. ПДВ 226,03 грн), від 19.04.2021 № 696 на суму 480,83 грн (в т.ч. ПДВ 80,14 грн), від 17.05.2021 № 881 на суму 1356,17 грн (в т.ч. ПДВ 226,03 грн), від 16.06.2021 № 1081 на суму 480,83 грн (в т.ч. ПДВ 80,14 грн), від 16.06.2021 № 1089 на суму 1356,17 грн (в т.ч. ПДВ 226,03 грн), від 19.07.2021 № 1268 на суму 480,83 грн (в т.ч. ПДВ 80,14 грн), від 19.07.2021 № 1277 на суму 1356,17 грн (в т.ч. ПДВ 226,03 грн), від 18.08.2021 № 1455 на суму 480,83 грн (в т.ч. ПДВ 80,14 грн), від 31.08.2021 № 1487 на суму 2155,43 грн (в т.ч. ПДВ 359,24 грн), від 18.09.2021 № 1650 на суму 2155,43 грн (в т.ч. ПДВ 359,24 грн), від 18.09.2021 № 1659 на суму 783,79 грн (в т.ч. ПДВ 130,63 грн), від 21.10.2021 № 1840 на суму 764,20 грн (в т.ч ПДВ 127,37 грн), від 15.11.2021 № 1907 на суму 2155,43 грн (в т.ч. ПДВ 359,24 грн), від 17.12.2021 № 2175 на суму 3527,06 грн.
2022 рік: акти від 31.01.2022 № 126 на суму 764,20 грн (в т.ч. ПДВ 127,37 грн), від 31.01.2022 № 127 на суму 1567,58 грн (в т.ч. ПДВ 261,26 грн), від 28.02.2022 № 219 на суму 1530,52 грн (в т.ч. ПДВ 255,09 грн), від 30.04.2022 № 543 на суму 1569,76 грн (в т.ч. ПДВ 261,63 грн), від 31.05.2022 № 742 на суму 2158,42 грн (в т.ч. ПДВ 359,74 грн), від 30.06.2022 № 907 на суму 2158,42 грн (в т.ч. ПДВ 359,74 грн), від 29.07.2022 № 1068 на суму 1569,76 грн (в т.ч. ПДВ 261,63 грн), від 30.08.2022 № 1194 на суму 1569,77 грн (в т.ч. ПДВ 261,63 грн), від 30.08.2022 № 1417 на суму 1569,76 грн (в т.ч. ПДВ 261,63 грн), від 28.10.2022 № 1581 на суму 1569,76 грн (в т.ч. ПДВ 261,63 грн), від 29.12.2022 № 1936 на суму 1569,76 грн (в т.ч. ПДВ 261,63 грн), від 30.12.2022 № 1799 на суму 784,88 грн (в т.ч. ПДВ 130,81 грн).
2023 рік: акти від 31.01.2023 № 161 на суму 2158,42 грн (в т.ч. ПДВ 359,74 грн), від 31.01.2023 № 166 на суму 784,88 грн (в т.ч. ПДВ 130,81 грн), від 28.02.2023 № 311 на суму 1569,76 грн (в т.ч. ПДВ 261,63 грн), від 28.02.2023 № 310 на суму 784,88 грн (в т.ч. ПДВ 130,81 грн), від 31.03.2023 № 536 на суму 1569,76 грн (в т.ч. ПДВ 261,63 грн), від 31.03.2023 № 535 на суму 784,88 грн (в т.ч. ПДВ 130,81 грн), від 28.04.2023 № 711 на суму 1569,76 грн (в т.ч. ПДВ 261,63 грн), від 31.05.2023 № 843 на суму 1569,76 грн (в т.ч. ПДВ 261,63 грн), від 30.06.2023 № 1106 на суму 1569,76 грн (в т.ч. ПДВ 261,63 грн), від 11.07.2023 № 1111 на суму 188,56 грн (в т.ч. ПДВ 31,43 грн), від 31.07.2023 № 1275 на суму 1569,76 грн (в т.ч. ПДВ 261,63 грн), актом від 31.08.2023 № 1460 на суму 2354,64 грн (в т.ч. ПДВ 392,44 грн), від 31.10.2023 № 1780 на суму 784,88 грн (в т.ч. ПДВ 130,81 грн), від 31.10.2023 № 1810 на суму 1569,76 грн (в т.ч. ПДВ 261,63 грн), від 29.11.2023 № 2027 на суму 1569,76 грн (в т.ч. ПДВ 261,63 грн), від 29.12.2023 № 2232 на суму 784,88 грн (в т.ч. ПДВ 130,81 грн), від 29.12.2023 № 2233 на суму 1569,76 грн (в т.ч. ПДВ 261,63 грн).
2024 рік: акти від 31.01.2024 № 190 на суму 1569,76 грн (в т.ч. ПДВ 261,63 грн), від 20.03.2024 № 413 на суму 784,88 грн (в т.ч. ПДВ 130,81 грн), від 20.03.2024 № 412 на суму 1569,76 грн (в т.ч. ПДВ 261,63 грн), від 23.04.2024 № 600 на суму 1672,80 грн (в т.ч. ПДВ 278,80 грн), від 22.05.2024 № 808 на суму 1672,80 грн (в т.ч. ПДВ 278,80 грн).
Платіжними дорученнями (інструкціями), виписками з особових рахунків АТ “Харківобленерго») відповідачу були перераховані кошти у загальній сумі 119 110, 55 грн, у т.ч. ПДВ 19 851,84 грн, як плату за надані послуги з поводження з рідкими відходами, а саме:
2019 рік: платіжні доручення № 23 від 25.02.2019, № 129 від 25.04.2019, № 146 від 21.05.2019, № 163 від 19.06.2019, № 225 від 23.07.2019, № 258 від 19.09.2019, № 294 від 24.10.2019, № 315 від 05.12.2019, № 375 від 21.12.2019.
2020 рік: платіжні доручення № 394 від 30.01.2020, № 417 від 26.02.2020, № 465 від 24.03.2020, № 479 від 28.04.2020, № 489 від 28.05.2020, № 500 від 30.06.2020, № 554 від 21.07.2020, № 340 від 09.09.2020, № 2696 від 02.10.2020, № 219267 від 09.11.2020, № 221152/1 від 03.12.2020, № 2215241 від 23.12.2020.
2021 рік: виписка від 25.01.2021, виписка від 03.03.2021, виписка від 29.03.2021, виписка від 05.05.2021, виписка від 27.05.2021, платіжна інструкція № 17435 від 27.08.2024, виписка від 09.07.2021, платіжне доручення № 27840 від 26.07.2021, виписка від 02.08.2021, виписка від 08.09.2021, платіжна інструкція № 12829 від 28.08.2023, виписка від 01.10.2021, виписка від 01.12.2021, виписка від 08.12.2021, виписка від 12.01.2022.
2022 рік: виписка від 11.02.2022, виписка від 18.02.2022, платіжне доручення № 3185384210 від 11.07.2022, платіжна інструкція № 10725 від 28.05.2022, платіжне доручення № 31853856 від 11.08.2022, платіжне доручення № 3185386955 від 14.09.2022, платіжні інструкції № 4034 від 10.04.2023, № 4030 від 10.04.2023, № 4028 від 10.04.2023, № 1679 від 10.02.2023, № 1807 від 10.02.2023.
2023 рік: платіжні інструкції № 1835 від 10.02.2023, № 1643 від 10.02.2023, п№ 2983 від 13.03.2023, № 3075 від 13.03.2023, № 4513 від 10.04.2023, № 4521 від 10.04.2023, № 6406 від 12.05.2023, № 8607 від 13.06.2023, № 12832 від 28.08.2023, № 12830 від 28.08.2023, № 13542 від 28.08.2023, № 15221 від 26.09.2023, № 18842 від 23.11.2023, № 18789 від 23.11.2023, № 20928 від 26.12.2023, № 950 від 29.01.2024, № 999 від 29.01.2024.
2024 рік: платіжні інструкції № 3487 від 26.02.2024, № 5907 від 26.03.2024, № 7787 від 29.04.2024, № 10664 від 28.05.2024.
Відповідно до листа Північного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 02.06.2025 № 2012/6/35/-00-04-01-22 податкові накладні, зазначені у запиті позивача, у Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстровані.
Листом від 03.02.2025 № 02-19/961 позивач звернувся до відповідача з претензією та вимогою реєстрації належних податкових накладних і попередженням про захист своїх інтересів у суді.
Листом від 06.03.2025 № 64 відповідач повідомив, що підприємство має від'ємне значення реєстраційного ліміту, внаслідок чого, не має можливості зареєструвати податкові накладні в єдиному реєстрі, до поповнення електронного рахунку, що є причиною нереєстрації податкових накладних. Крім того, Відповідач послався на норми п. 44.1, ст. 44, п. 201.10 та 201.11 ст. 201 Податкового кодексу України та роз'яснення ДФС України від 23.12.16 № 40753/7/99-99-15-03-01-17.
Позивач стверджує, що відповідач не виконав своїх обов'язків щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, наслідком чого є заподіяння збитків позивачу в сумі неотриманого відповідно до податкового законодавства кредиту в загальному розмірі 19 851,84 грн.
Вказані обставини стали підставою звернення позивача до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
За змістом підпункту а пункту 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг на оплату товарів/послуг, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата списання електронних грошей платника податків як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець постачальника; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України (п. 198.3 ст. 198 ПК України).
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
За змістом пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
За змістом п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, незалежно від дати накладення електронного підпису.
Відповідач в порушення вимог ст. 201 ПК України не зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних. Доказів протилежного суду станом на час вирішення спору у даній справі не надано.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України є порушення зобов'язання.
При цьому, хоча обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Тому належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов'язку щодо складення та реєстрації належним чинним податкових накладних. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 904/72/22, від 19.04.2023 у справі № 906/824/21).
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.
Доведення факту наявності збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.
Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 14.04.2020 у справі № 925/1196/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17.
Пунктом 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів / послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.
Чинне законодавство не передбачає реєстрації податкової накладної в ЄРПН покупцем послуг. Тому суд приходить до висновку, що з огляду на положення ст. 201 ПК, саме на відповідача (як постачальника товару) покладено обов'язок скласти та зареєструвати в ЄРПН податкову накладну.
Вказаним зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту. Подібні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 925/17/18.
З огляду на це, виникнення права на податковий кредит залежить від реєстрації податкової накладної в ЄРПН, і відсутній механізм, який би дозволяв покупцю включити ПДВ за відповідною операцією до складу податкового кредиту за відсутності зареєстрованої його контрагентом у ЄРПН податкової накладної, якщо контрагент за законом мав її зареєструвати.
Оскільки саме від постачальника (продавця), який має визначений законом обов'язок вчинити дії, необхідні для реєстрації податкової накладної в ЄРПН, залежить реалізація покупцем майнового інтересу, пов'язаного з одержанням права на податковий кредит з ПДВ за наслідками господарської операції, він (постачальник) залишається відповідальним перед своїм контрагентом у господарській операції за наслідки невчинення цих дій.
Відповідачем не виконано зобов'язання з реєстрації податкових накладних, за якими сума податку на додану вартість становить 19 851,84 грн, що за обставин цієї справи підтверджує факт неналежного виконання відповідачем вимог податкового законодавства щодо реєстрації податкової накладної в ЄРПН.
Оскільки відповідач не виконав вимог податкового законодавства, та не зареєстрував податкову накладну, позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатися правом на зменшення податкових зобов'язань на суму 19 851,84 грн.
Очевидним є прямий причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача щодо невиконання визначеного законом обов'язку реєстрації податкових накладних та як наслідок неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.
Згідно з ч. 2 ст.1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
У ч. 1 ст. 614 ЦК України зазначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі № 753/7281/15-ц, від 21.02.2021 у справі № 904/982/19, від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18, від 21.09.2021 у справі № 910/1895/20, від 18.10.2022 у справі № 922/3174/21.
Отже, наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас, відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини, зокрема, шляхом оскарження рішення податкового органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в адміністративному порядку або в суді (відсутність вини буде підтверджуватися рішенням, ухваленим на користь платника податку, яке набрало законної сили і фактом реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН на виконання такого рішення).
Якщо відповідач не виконав встановлений законом обов'язок з реєстрації податкових накладних чи виконав його неналежним чином, що підтверджується рішенням про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН, то це викликає неможливість включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, неможливість зменшення податкового зобов'язання на вказану суму, яка фактично є збитками позивача. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21, об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 у справі № 917/877/17, Верховного Суду від 03.12.2018 у справі № 908/76/18, від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21, від 31.01.2023 у справі № 904/72/22.
Враховуючи вищевикладене, у зв'язку з протиправною бездіяльністю відповідача, позивач зазнав втрат (збитків) у вигляді недотриманого податкового кредиту в розмірі 19 851,84 грн, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 19 851,84 грн збитків є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16).
Крім того, при прийнятті рішення суд враховує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд також спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі “Проніна проти України», де Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 126, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з Комунального підприємства “Богодухіввода» (62103, Харківська обл., м. Богодухів, вул. Заводська, 57, код ЄДРПОУ 33258999) на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 149, код ЄДРПОУ 00131954, п/р НОМЕР_1 в ХОУ АТ “Ощадбанк», МФО 351823) суму збитків у розмірі 19 851,84 грн та 2 422,40 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Акціонерне товариство "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 149, код ЄДРПОУ 00131954).
Відповідач: Комунальне підприємство “Богодухіввода» (62103, Харківська обл., м. Богодухів, вул. Заводська, 57, код ЄДРПОУ 33258999).
Повне рішення складено "11" вересня 2025 р.
Суддя О.О. Присяжнюк