8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" вересня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2136/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шатернікова М.І.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТРАКО" (3560, Рівненська область, місто Дубно, вул. Мирогощанська, 68; ідент. код 44380845)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СІП ГРУП" (61089, м. Харків, пр. Героїв Харкова, 277; ідент. код 41385877)
про стягнення 62619,34 грн
без виклику учасників справи
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АНТРАКО", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "СІП ГРУП", про стягнення заборгованості у розмірі 62619,34 грн, що утворилась у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 08032025/1 перевезення вантажу автомобільним транспортом від 08.03.2025 року, в межах якого сторонами спору було узгоджено та укладено заявку № 01 перевезення вантажу автомобільним транспортом від 08.03.2025 року.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.06.2025 позовну заяву ТОВ "АНТРАКО" було залишено без руху. Встановлено позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
04.07.2025 до суду надійшла заява позивача (вх. № 15784) про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої представник позивача повідомив, що ТОВ "АНТРАКО" зареєструвало Електронний кабінет в ЕС ЄСІТС.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.07.2025 позовну заяву ТОВ "АНТРАКО" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2136/25; постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін, за наявними в справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати відзив на позов в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов; встановити відповідачу строк для подання заперечень на відповідь протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на позов.
Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.07.2025, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
Сторони про факт відкриття провадження у справі № 922/2136/25 та надання останнім можливості реалізувати власні процесуальні права були повідомлені в порядку приписів ч. 5, 7 ст. 6 ГПК України шляхом направлення ухвали від 09.07.2025 в електронній формі до Електронного кабінету позивача та відповідача із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи. Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. У даному випадку позивач та відповідач отримали ухвалу суду 15.07.2025.
З урахуванням викладеного, судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення сторін про розгляду справи, а останні в розумінні вимог ст. 120, п. 2 ст. 242 ГПК України вважаються такими, що належним чином повідомлені про такий розгляд.
Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву в порядку та строк (до 31.07.2025 р.), встановлені ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.07.2025.
Враховуючи те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42, 46 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними у справі документами.
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив наступне.
Судом встановлено, що 08 березня 2025 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АНТРАКО" (позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СІП ГРУП" (відповідач, експедитор) було укладено договір № 08032025/1 перевезення вантажу автомобільним транспортом, відповідно до умов якого позивач (перевізник) зобов'язався надати експедитору послуги з перевезення експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу автомобільним, залізничним та/або іншими видами транспорту по території України на умовах та в порядку визначеному цим договором та заявках до нього (далі - послуга) та/або інші супутні послуги, що можуть бути пов'язані з таким перевезенням вантажів. А експедитор зобов'язується прийняти та оплатити належно надані послуги перевізника у розмірі, порядку та строки, передбачені цим договором.
Згідно п. 1.2. договору, умови перевезень, маршрут, назва і характер вантажу, що перевозиться (далі - вантаж), його кількісні та габаритні показники, вид, дата і час подачі транспортного засобу (далі - ТЗ), яким буде здійснюватися перевезення, строк доставки вантажу, місце завантаження та розвантаження вантажу (пункт призначення), інформація про водія, умови оплати та інші умови погоджуються сторонами та фіксуються у разовому договорі заявці перевезення вантажу автомобільним транспортом до договору, яка є невід'ємною частиною договору (далі - заявка). Форма та зміст заявки визначається у додатку-1 до договору.
Розрахунки між сторонами за договором відбуваються в безготівковому порядку шляхом оплати експедитором за рахунок коштів свого клієнта виставлених перевізником рахунків протягом 14-ти банківських днів з моменту отримання оригіналів наступних, оформлених належним чином, документів: рахунок на виконанні послуги; СМR з підписом і печаткою вантажоодержувача та датою розвантаження (зазначенням браку/недостачі якщо вони мали місце); акт виконаних робіт; податкова накладна.
Положеннями п. 4.3. договору визначено, що оплата за кожну належно надану/виконану перевізником послугу, здійснюється експедитором відповідно до виставлених рахунків на оплату протягом 7 (семи) робочих днів з моменту повного надання послуг перевізником та отримання з приводу цього експедитором рахунку, якщо інше не зазначено у заявці.
Послуги перевізника вважаються наданими після перевірки на цілісність доставленого до місця розвантаження (пункту призначення) вантажу, його подальшим розвантаженням та підписанням з приводу цього відповідних супровідних документів перевізником та уповноваженою на одержання вантажу особою зазначеною в заявці (далі вантажоодержувач) та підписанням відповідних документів перевізником та експедитором або вантажоодержувачем. Після цього у найкоротший час, але не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати виконання послуг перевізник надсилає експедитору акт виконаних робіт з додатком оригіналів документів, що підтверджують отримання вантажу Вантажоодержувачем (п. 4.6 договору)
Згідно п. 4.7 договору підставою для здійснення оплати послуг перевізника є оригінал рахунку-фактури, наданий останній одному екземплярі, оригінал товарно-транспортної накладної по відповідній Заявці з відміткою вантажоодержувача про прийомку вантажу та оригінали інших документів, що підтверджують узгоджені експедитором додаткові витрати перевізника, які він поніс в інтересах експедитора з метою виконай договору, акт виконаних робіт у двох екземплярах підписаний із боку перевізника та податкові накладі оформлені у відповідності до діючого Податкового законодавства України (податкові накладні за потреби). Вказані документи мають бути надані не пізніше 14 днів після надання послуг. Ненадання перевізником повного комплекту вищевказаних документів дає право експедиторові відмовити в здійснені оплати до момент надання необхідних документів.
Строк дії договору відповідно до умов п. 7.1. договору встановлений з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2025 року, але в будь-якому випадку до повного та належного виконання замовником фінансових зобов'язань за цим договором.
Заявкою № 01 на перевезення вантажів автомобільним транспортом від 08 березня 2025 р. до договору № 08032025/1 сторони погодили перевезення вантажу автомобільним транспортом позивача ( НОМЕР_1 / НОМЕР_2 ) за маршрутом м. Барселона (Іспанія) - м. Київ (Україна); дата подачі транспортних засобів - 10.03.2025 року; пункт призначення - м. Київ, вул. Ала-Алтинська, 14а; Вартість послуги (перевезення) 1400 євро (по курсу НБУ на день завантаження).
Вказані обставини підтверджуються наявною у матеріалах справи копіями вищевказаних договору, заявки.
Також позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 225 від 10.03.2025 на суму 62619,34 грн.
Поясненнями позивача, викладеними у позовній заяві, наявною у матеріалах справи товарно-транспортною накладною (CMR) № 389300 від 10 березня 2025 р. (а.с. 11) стверджується факт надання позивачем відповідачу послуг перевезення за вищевказаною заявкою вартістю 1400 євро, що за курсом НБУ на вказану дату - 44,7281 грн за 1 євро передбачає оплату перевезення у гривнях у сумі 62619,34 грн.
11 квітня 2025 р. позивачем на ім'я контактної особи ТОВ "СІП ГРУП" - Листюк О.О. поштовим перевізником ТОВ "НОВА ПОШТА" за експрес-накладною №59001355262784 були направлені документи . Дані вказаної контактної особи були повідомлені перевізнику електронним листом 01 квітня 2025 р.
30 травня 2025 р. позивач направив відповідачу на виконання умов заявки необхідні для підтвердження перевезення документи, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями опису вкладення у поштове відправлення від 30 травня 2025 р.
Доказів належної оплати за договором суду не надано.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач всупереч умовам договору та заявки № 1 не здійснив оплату за надані послуги у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість перед ТОВ "Антрако" в розмірі 62619,34 грн.
З'ясувавши обставини справи та дослідивши подані докази, суд дійшов таких висновків.
Згідно із приписами п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 ст. 509, ч. 1 ст. 627, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
З огляду зазначеного, суд дійшов висновку, що підписання між сторонами договору № 08032025/1 перевезення вантажу автомобільним транспортом від 08.03.2025 та заявки № 1 до нього свідчить про виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків, правовідносини яких підпадають під правове регулювання Глав 64, 65 ЦК України.
Так відповідно до ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов'язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов'язання, пов'язані з перевезенням.
Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).
Водночас згідно приписів ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно із ч. 2 ст. 908, ч. 3 ст. 909, ч. 1 ст. 916 ЦК України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
За перевезення вантажу стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Із наявних у матеріалах справи доказів суд установив, що перевізником належним чином виконано зобов'язання за договором, зокрема, здійснено перевезення вантажу за погодженим маршрутом. Належне виконання підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR № 389300 від 10.03.2025, відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу.
Натомість доказів повної оплати виконаного перевезення матеріали справи не містять, як і не містять матеріали справи жодних заперечень щодо здійсненого перевезення від його замовника.
Згідно приписів ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З огляду викладених обставин, зокрема, погоджених сторонами умов заявки № 1 щодо перевезення, вартості та оплати послуг; отримання товару вантажоотримувачем без зауважень, суд вважає обґрунтованим твердження позивача про наявність у відповідача заборгованості.
А відтак, враховуючи відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів сплати ТОВ "СІП ГРУП" вартості наданих ТОВ "АНТРАКО" послуг перевезення в межах транспортно-експедиційного обслуговування по договору № 08032025/1 в загальному розмірі 62619,34 грн, суд вважає за доцільне задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача 62619,34 грн заборгованості.
Поряд з тим, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати понесені на правову допомогу адвоката у розмірі 8 300, 00 грн та «гонорар успіху» в розмірі 2 000, 00 грн у випадку задоволення позову.
Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 123, ч. 1-3 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Разом з позовною заявою в якості доказів підтвердження понесених судових витрат на правову допомогу в сумі 8 300, 00 грн позивач надав копії: договору про правову допомогу від 12.06.2025, акта приймання-передачі наданих послуг від 16.06.2025, квитанції до прибуткового касового ордера № 03-06 від 16.06.2025 та свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2008. Також в матеріалах справи наявна довіреність від 12.06.2025, якою ТОВ "АНТРАКО" уповноважило адвоката Адвокатського бюро "Лози" Лозу Віктора Миколайовича представляти інтереси товариства в суді.
Як випливає з наявної в матеріалах справи копії договору, 12.06.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АНТРАКО" (за договором - довіритель) та Адвокатським бюро "ЛОЗИ" (за договором - повірений) укладено договір про правову допомогу, відповідно до п. п. 1.1, 2.1, 2.3, 6.1 якого, повірений зобов'язується від імені і за рахунок довірителя здійснити такі дії: надати правову допомогу у спорі, що виник із ТОВ "СІП ГРУП". З цією метою: здійснити огляд, вивчення, аналіз та попередню правову оцінку документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням (3 год); провести заходи досудового врегулювання спору шляхом проведення переговорів на предмет безспірного повернення боргу (0,5 год.); здійснити аналіз судової практики (1 год.); провести арифметичні розрахунки (0,5 год.); підготувати пакет документів, необхідних для звернення до суду, підготувати позовну заяву (7 год.); вчинити інші дії необхідні для розгляду справи та її повного юридичного супроводу (3 год).
За здійснення дій, що визначені у п. 1.1 цього договору, довіритель сплачує повіреному винагороду у розмірі 8 300, 00 грн.
При задоволенні позову довіритель сплачує повіреному премію (гонорар успіху) у сумі 2 000, 00 грн.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання.
Виконання договору про правову допомогу з боку Адвокатського бюро «ЛОЗИ» підтверджується оформленим між сторонами актом приймання-передачі наданих послуг від 16.06.2025, з якого випливає, що повірений надав на користь довірителя юридичні послуги з правової допомоги у спорі, що виник з ТОВ "СІП ГРУП", а замовник прийняв надані послуги, що зазначені нижче:
- огляд, вивчення, аналіз та попередня правову оцінка документів та ін. доказів за їх місцезнаходженням - 3 год.;
- проведення заходів досудового врегулювання спору шляхом проведення переговорів на предмет повернення боргу - 0 год. 15 хв.;
- аналіз судової практики - 0 год. 45 хв.;
- проведення арифметичних розрахунків - 0,20 год.;
- підготовка пакету документів, необхідних звернення до суду, підготовка позовної заяви - 7,2 год.;
- вчинення інших дії необхідних для розгляду справи та її повного юридичного супроводу, в т.ч. забезпечення виконання судового рішення - 3 год.
Узгоджена сторонами вартість наданих послуг становить 8 300, 00 грн. Цим актом закріплюється факт належного надання послуг, а також відсутність взаємних претензій сторін за надані виконавцем послуги.
Довірителем оплачені зазначені послуги, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 03-06 від 16.06.2025 на суму 8 300,00 грн.
В розрізі викладеного, суд зазначає, що Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Приписами ч. 1, 2 ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі: фіксованого розміру та погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
З наявної в матеріалах справи копії договору про правову допомогу від 12.06.2025, суд встановив, що розмір гонорару визначено у фіксованому розмірі.
Отже визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та / або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», при цьому враховувати положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом ч. 4-6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Заперечень щодо розміру судових витрат на правничу допомогу чи клопотання про зменшення суми витрат від відповідача не надходило.
Дослідивши подані позивачем докази понесених витрат на правову допомогу, зважаючи на фактичний об'єм послуг, наданих ТОВ "АНТРАКО" адвокатом Лозою В.М., складність спору у цій справі, беручи до уваги зазначені норми законодавства, зокрема положення ч. 4 ст. 129 ГПК України, принципи диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, а також враховуючи відсутність заперечень відповідача проти стягнення судових витрат та задоволення позовних вимог позивача, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати позивача на правову допомогу у розмірі 8 300, 00 грн є співмірними, пропорційними та необхідно розумними під час розгляду цієї справи, а тому належать до стягнення з відповідача.
Щодо гонорару успіху в розмірі 2 000, 00 грн, суд зазначає таке.
Суд зауважує, що чинне законодавство не містить визначення такого виду гонорару як «гонорар успіху». Зокрема, Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та Правила адвокатської етики надають визначення поняття «гонорар» без поділу цього поняття на види. При цьому норми зазначених Закону та Правил не передбачають такі різновиди винагороди (гонорару) як основний, додатковий чи «гонорар успіху», що свідчить про те, що поняття «гонорар», яке міститься у зазначених нормативно-правових актах, є загальним, під яким розуміється як основна, так і додаткова винагороди.
Натомість Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 дійшла висновку про можливість існування «гонорару успіху», як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як «гонорар успіху», що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
Водночас Велика Палата Верховного Суду в цій постанові вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Також необхідно зазначити, що «гонорар успіху», погоджений сторонами у договорі під відкладальною умовою (у разі досягнення результату) є складовою частиною гонорару адвоката і належить до судових витрат, а відтак, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати, зокрема, і «гонорар успіху» за критерієм розумності таких витрат, їх співмірності з ціною позову, складністю справи та її значенням для сторони справи.
Присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
В розрізі викладеного суд доходить висновку, що судові витрати на правничу допомогу у вигляді «гонорару успіху», які позивач просить стягнути з відповідача, за своєю суттю є додатковою оплатою за успішне завершення справи в суді («гонорар успіху») на додачу до оплати за фактично надані послуги, про яку сторони також домовилися в договорі про правничу допомогу.
У постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 зазначено, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, однак, ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
За приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
За таких обставин суд вважає, що заявлена позивачем до стягнення з відповідача на підставі договору про правову допомогу сума «гонорару успіху» не є безумовною підставою для відшкодування у зазначеному розмірі за рахунок відповідача, оскільки не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. Зокрема, ці витрати не мають характеру необхідних, без понесення яких у позивача була б відсутня можливість захистити свої права та законні інтереси.
Отже враховуючи всі аспекти та малозначність цієї справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відшкодування «гонорару успіху» за рахунок відповідача.
Щодо судового збору, суд вважає за доцільне зазначити таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що позовні вимоги судом задоволені повністю, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов ТОВ "АНТРАКО" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІП ГРУП" (61089, м. Харків, пр. Героїв Харкова, 277; ідент. код 41385877) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АНТРАКО" (35600, Рівненська область, місто Дубно, вул. Мирогощанська, 68; ідент. код 44380845) 62 619,34 грн основного боргу, 8 300,00 грн витрат на правову допомогу адвоката та 3028,00 грн судового збору сплаченого при подачі позову.
3. Видати наказ після набранням рішення законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено "08" вересня 2025 р.
Суддя М.І. Шатерніков