8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" вересня 2025 р.м. ХарківСправа № 922/2418/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Пономаренко Т.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, 149; код ЄДРПОУ: 00131954)
до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2; код ЄДРПОУ: 31941174)
про стягнення заборгованості
без виклику учасників справи
15.07.2025 Акціонерне товариство "Харківобленерго" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України", в якій просить суд стягнути з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" в особі філії «Чугуївське ДЕП» Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь Акціонерного товариства «Харківобленерго» заборгованість в сумі 13 583,27 грн., з яких:
- 2 235,87 грн. 3% річних на послуги з розподілу електричної енергії;
- 11 347,40 грн. інфляційні витрати на послуги з розподілу електричної енергії;
- судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладеним шляхом підписання заяви-приєднання, що діє на умовах договору про постачання електричної енергії №65-319 від 20.12.2006 за особовим рахунком №65319.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.07.2025 прийнято позовну заяву Акціонерного товариства "Харківобленерго" до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі №922/2418/25. Вирішено розгляд справи №922/2418/25 здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачу відповідно до статті 251 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов та відповідно до частини 7 статті 252 ГПК України встановлено строк 15 днів з дня отримання цієї ухвали для подання клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
Вищезазначену ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 16.07.2025 в той же день було доставлено відповідачу до його Електронного кабінету, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа.
Крім цього, процесуальні документи щодо розгляду даної справи офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua) та знаходяться у вільному доступі.
Суд наголошує, що право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, яка передбачена статтею 129 Конституції України і статтею 6 Конвенції. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення. Загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи та хід її розгляду.
Такі принципи господарського судочинства, як рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі, реалізуються, зокрема, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних процесуальних прав й обов'язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення (відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №909/595/21).
Однак, відповідач своїм правом наданим відповідно до ст.251, ст.252 ГПК України не скористався, відзив на позов не надав, з клопотанням про розгляд справи в порядку загального позовного провадження до суду не звертався.
Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Згідно з частиною 3 зазначеної статті судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.
Відповідно до частини 1, пункту 10 частини 3 статті 2 та частини 2 статті 114 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом, а строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Право особи на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Процесуальні документи у цій справі направлялись всім учасникам судового процесу, що підтверджуються інформацією з КП "Діловодство спеціалізованого суду" про доставку електронного листа в електронний кабінет.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.
Проте, станом на день ухвалення цього рішення від відповідача будь-яких заяв по суті спору та/або з процесуальних питань до суду не надходило.
Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.
Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) №1446 Акціонерне товариство «Харківобленерго» (далі стягувач, АТ «Харківобленерго») є оператором системи розподілу (надалі - ОСР) та здійснює діяльність з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме на території м. Харкова та Харківської області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, та не є постачальником електричної енергії.
Основними нормативно-правовими документами, які встановлюють вимоги та регулюють взаємовідносини між ОСР, електропостачальниками та споживачами (разом - Учасники роздрібного ринку), є зокрема, Закон України «Про ринок електричної енергії» (надалі - Закон), Кодекс систем розподілу (надалі - КСР), затверджений Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310 та Правила роздрібного ринку електричної енергії (надалі - ПРРЕЕ), затверджені Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (надалі - Постанова №312), в яких визначені права, обов'язки та відповідальність сторін.
Доступ до системи розподілу та послуги з розподілу надаються ОСР з 01.01.2019 усім споживачам, електроустановки яких приєднані до мереж ОСР на території його діяльності на підставі публічного договору приєднання - Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (надалі - Договір), який укладається між Товариством та споживачем, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, за формою (типовою формою) договору, що є додатком №3 до ПРРЕЕ та розміщена на офіційному сайті АТ «Харківобленерго»: www.oblenergo.kharkov.ua.
Договір споживача з розподілу вважається укладеним з дати підписання споживачем заяви-приєднання та/або сплати за рахунком, який надсилається одночасно з Договором споживача про розподіл та/або з дати, указаної у заяві-приєднанні, якщо споживач протягом указаного в заяві-приєднанні терміну не звернувся до ОСР із запереченнями щодо укладення договору в цілому або щодо окремих умов договору та спожив будь-який обсяг електричної енергії (п.4 Постанови 312, п.п.1.2.15, п.п. 2.1.6 ПРРЕЕ)).
Відповідно до абз. 3, п.5 Постанови 312, з дати набрання чинності договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії ОСР надає послуги комерційного обліку споживачам.
Відповідно до п.1.2 Типового договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії умови Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ, та є однаковими для всіх споживачів, що відповідає положенням ст.633, 634 ЦК України.
Договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є основним документом та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Зокрема, укладення Договору означає, що між розподільчою організацією та споживачем досягнуто згоди з усіх його умов.
Відповідно до п.2.1.5. ПРРЕЕ - Договір споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії в частині розрахунків за послуги оператора системи діє, якщо згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією відповідного енергопостачальника оплату послуг з розподілу (передачі) електричної енергії забезпечує споживач.
Відповідно до п.1.1 Типового Договору, сторонами погоджено, що цей договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (надалі - Договір) є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови розподілу електричної енергії споживачам (надалі - Споживач) як послуги Оператора системи. Цей Договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Споживача до умов цього договору згідно з заявою-приєднання, що є додатком 1 до цього Договору.
Згідно п.2.1 Типового Договору Оператор системи надає Споживачу послуги з розподілу електричної енергії, параметри якості якої відповідають показникам, визначеним Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №309, та Кодексом систем розподілу, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №310, за об'єктом, технічні параметри якого фіксуються в Паспорті точки розподілу за об'єктом споживача, який є Додатком 2 до цього Договору, та в особовому рахунку Споживача, облікових базах даних Оператора системи.
Відповідно до п.3.1, 3.2, 3.4 Типового Договору облік (у тому числі приладовий) електричної енергії, що передається Оператором системи розподілу та споживається Споживачем на межі балансової належності об'єкта Споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311 (далі - Кодекс комерційного обліку) та з урахуванням вимог цього Договору. За розрахункову одиницю розподіленого та спожитого обсягу електричної енергії береться одна кіловат година (кВт*год.). За підсумками розрахункового місяця Постачальник послуг комерційного обліку (Оператор системи) забезпечує визначення обсягу електричної енергії за точками комерційного обліку Споживачу незалежно від того, хто є власником комерційного засобу (засобів) обліку, та в установленому порядку передає ці дані Адміністратору комерційного обліку для можливості їх використання суб'єктами ринку електричної енергії, у тому числі постачальником Споживача. Дані комерційного обліку щодо обсягу електричної енергії за розрахунковий місяць зазначаються Оператором системи розподілу в особистому кабінеті Споживача (за умови його запровадження) та/або в рахунку про сплату послуги за цим Договором, у тому числі якщо оплату за цим договором забезпечує електропостачальник споживача. За необхідності для Споживача (його постачальника) забезпечувати визначення обсягу електричної енергії частіше ніж один раз на місяць Споживач (його Постачальник) має укласти із Оператором системи розподілу або іншим акредитованим постачальником послуг комерційного обліку окремий платний договір, у якому визначити порядок формування даних комерційного обліку про обсяг електричної енергії за розрахунковий місяць та передачу цих даних до Адміністратора комерційного обліку (за необхідності) .Споживач, що не є побутовим, зобов'язаний протягом трьох календарних днів після закінчення розрахункового місяця надати Постачальнику послуг комерційного обліку (Оператору системи) звіт про покази засобів обліку за розрахунковий місяць. При обладнанні комерційних засобів обліку засобами дистанційної передачі даних, інформація про покази засобів обліку за розрахунковий місяць формується через канали дистанційного зв'язку.
Відповідно до п.5.1-5.5 Типового Договору ціною цього Договору є вартість послуг з розподілу електричної енергії на об'єкт (об'єкти) Споживача, зазначена в Паспорті точки (точок) розподілу за об'єктом споживача. Оплата послуг з розподілу електричної енергії за цим Договором здійснюється на поточний рахунок оператора. Тариф (ціна) на послугу з розподілу електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в додатку 4 "Порядок розрахунків". Споживач оплачує послугу з розподілу Оператору системи, якщо згідно з умовами договору про постачання Споживач забезпечує оплату послуги з розподілу, або купує електричну енергію для власного споживання за двостороннім договором та на організованих сегментах ринку. Постачальник оплачує послугу з розподілу Оператору системи, якщо згідно з умовами договору про постачання оплату послуги з розподілу забезпечує постачальник. Оператор системи в особовому рахунку Споживача зазначає сторону, яка здійснює оплату наданих Споживачу послуг з розподілу електричної енергії.
Відповідно до п.5.1-5.5 Типового Договору ціною цього Договору є вартість послуг з розподілу електричної енергії на об'єкт (об'єкти) Споживача, зазначена в Паспорті точки (точок) розподілу за об'єктом споживача. Оплата послуг з розподілу електричної енергії за цим Договором здійснюється на поточний рахунок оператора. Тариф (ціна) на послугу з розподілу електричної енергії та терміни оплати послуги зазначаються в додатку 4 "Порядок розрахунків". Споживач оплачує послугу з розподілу Оператору системи, якщо згідно з умовами договору про постачання Споживач забезпечує оплату послуги з розподілу, або купує електричну енергію для власного споживання за двостороннім договором та на організованих сегментах ринку. Постачальник оплачує послугу з розподілу Оператору системи, якщо згідно з умовами договору про постачання оплату послуги з розподілу забезпечує постачальник. Оператор системи в особовому рахунку Споживача зазначає сторону, яка здійснює оплату наданих Споживачу послуг з розподілу електричної енергії.
Згідно п.11.1 Типового Договору цей Договір набирає чинності з дня приєднання Споживача до умов цього договору і діє протягом 1 року, якщо інший термін не зазначено в заяві-приєднання. Договір вважається продовженим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.
Згідно із пп. 5.1.1 глава V ПРРЕЕ та п.7.1 Типового Договору Оператор системи має право на отримання своєчасної оплати на надання послуги з розподілу електричної енергії та перетікання реактивної енергії відповідно до умов договорів та законодавства України.
Згідно п.п.1,2 Додатка №4 «Порядок розрахунків» до Типового Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць та встановлюється з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця.
Оплата послуг, наданих оператором системи, здійснюється за тарифами (цінами), які встановлюються Регулятором відповідно до затвердженої ним методики. Тарифи (ціни) на послуги оператора системи оприлюднюються операторами систем у порядку та строки, визначені нормативно-правовими актами, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Згідно п.5 Додатка №4 «Порядок розрахунків» до Типового Договору, остаточний розрахунок суми коштів, яку має оплатити Споживач за послуги з розподілу електричної енергії за розрахунковий період, визначається виходячи з фактичного обсягу розподіленої електричної енергії на діючий тариф (ціну) з розподілу у розрахунковому періоді. Фактичний обсяг складається з кількості спожитої (розподіленої) електричної енергії за приладами обліку та витрат розподілених відповідно до додатку № 8 Договору
Відповідно до п.п.7,8 Додатка №4 «Порядок розрахунків» до Типового Договору рахунки за послуги з розподілу електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії надаються Споживачу Оператором системи розподілу протягом 5 робочих днів від дня закінчення розрахункового періоду у відповідних структурних підрозділах Оператора системи розподілу.
В разі неотримання Споживачем рахунків Оператор системи розподілу направляє рахунки Споживачу поштовим зв'язком. У такому разі рахунки вважаються отриманими Споживачем з дня їх відправлення.
Рахунки за послуги з розподілу електричної енергії та із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії мають бути оплачені протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка Споживачем.
Відповідно до п. 8 Додатка №4 у разі порушення споживачем строків оплати перетікання реактивної електричної енергії, передбачених п. 5 даного порядку, оператор системи проводить нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування та 3 відсотків річних, від суми боргу за кожний день прострочки, у тому числі за день оплати.
Суми пені, 3 відсотків річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документів окремим рядком та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання Споживачем.
Сума платежу для попередньої оплати послуг з розподілу електричної енергії визначається виходячи із фактичних обсягів розподіленої електричної енергії за відповідний попередній період, величини тарифів на послуги з розподілу електричної енергії та з урахуванням коштів, одержаних від Споживача за надання послуг з розподілу електричної енергії в попередньому розрахунковому періоді.
Відповідно до п.14 Додатка №4 у разі збирання даних за допомогою Автоматизованої системи комерційного обліку електричної енергії (далі - АСКОЕ) Оператора системи розподілу, зчитування показів лічильника здійснюються на останній день розрахункового періоду на 23.59 годину.
АТ «Харківобленерго» є оператором системи розподілу, який відповідно до постанови НКРЕКП від 16.11.2018 №1446 та положень п. 13 розділу ХУП Закону з 01.01.2019 здійснює діяльність з розподілу електричної енергії на території Харківської області.
Згідно з Законом та ПРРЕЕ учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
Дочірнє підприємство "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Куп'янське ДЕП" Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" шляхом підписання 29.11.2018 заяви - приєднання, приєдналось до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №65-319, що діє з 01.01.2019 на умовах договору про постачання електричної енергії №65-319 від 20.12.2006.
Відтак, між АТ «Харківобленерго» (ОСР) та Дочірнім підприємством «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» в особі Філії «Куп'янське ДЕП» ДП «Харківський облавтодор» (споживач) було укладено договір про надання послуг з розподілу електричної енергії, шляхом підписання заяви-приєднання, що діє на умовах договору про постачання електричної енергії №65-319 від 20.12.2006 за особовим рахунком №65319 бази даних абонентів постачальника за регульованим тарифом (далі - Договір).
Платником за договором про постачання електричної енергії №65-319 від 20.12.2006 є Дочірнє підприємство "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" в особі філії "Куп'янське ДЕП" Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", код ЄДРПОУ 33609404.
29.11.2023 між сторонами підписана Додаткова угода до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії №65-319 від 01.01.2019 відповідно до якої проведення оплат за спожиту (розподілену) електричну енергію та інші види платежів, покладаються на філію/підрозділ Філія «Чугуївське ДЕП». Тобто, платником за Договором №65-319 від 01.01.2019 є філія «Чугуївське ДЕП» ДП «Харківський облавтодор» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» код ЄДРПОУ 03448913.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань філія «Чугуївське ДЕП» Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», код ЄДРПОУ 03448973, місцезнаходження: Україна, 63501, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Харківська, 3 - є відокремленим підрозділом юридичної особи - Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», код ЄДРПОУ 31941174.
Згідно з пп.2 п.5.5.5. ПРРЕЕ передбачено, що споживач електричної енергії зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору №65-319 від 01.01.2019 Споживачу надавались послуги з розподілу електричної енергії протягом червня 2023 року - грудня 2023 року.
Однак, в порушення умов Договору, Споживачем рахунки за надані послуги за розподіл електричної енергії сплачені не були.
Фактична сума боргу відповідача за вказаний період у сумі 99 538,63 грн. за розподілену електроенергію підтверджена та стягнута на користь АТ Харківобленерго рішенням Господарського суду Харківської області від 27.03.2025 по справі №922/165/25.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати послуг за розподіл електричної енергії, позивачем, на підставі ст.625 ЦК України донараховано до стягнення інфляційні втрати за вказаними зобов'язаннями в сумі 11 347,40 грн. та 3% річних в сумі 2 235,87 грн. нарахованих на заборгованість з оплати послуг з розподілу електричної енергії.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Частиною 1 статті 205 ЦК України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
В частині 1 статті 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтями 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Приписами частини 1 статті 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статтею 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У пункті 1 статті 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 27.03.2025 у справі №922/165/25 позов задоволено. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (61202, м. Харків, вул. Асхарова, буд. 2, код ЄДРПОУ 31941174) в особі філії "Чугуївське ДЕП" Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (63501, м. Чугуїв, вул. Харківська, буд. 3, код ЄДРПОУ 03448913) на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, буд. 149, код ЄДРПОУ 00131954) заборгованість за надання послуг з розподілу електричної енергії у розмірі 99538,63 грн., заборгованість за надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії у розмірі 392,11 грн., 3% річних у розмірі 2236,40 грн., інфляційні втрати у розмірі 4409,04 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Вказаним рішенням суду встановлено, що на виконання умов договору про надання послуг з розподілу електричної енергії №65-319 від 01.01.2019, позивачем надавались послуги з розподілу електричної енергії відповідачу, зокрема, протягом червня 2023 р. - грудня 2023 р. загальним обсягом 51291 кВт*г, вартістю 99538,63 грн., а саме:
- у червні 2023 р. обсягом 2411 кВт*г на суму 832,30 грн., що підтверджується звітами споживача про обсяги спожитої електричної енергії, актом про обсяги розподіленої електричної енергії, довідкою про фактичні покази лічильників електричної енергії. При цьому із обставин справи також убачається, що до зміни постачальника електричної енергії у червні 2023 споживач сплачував вказані послуги постачальнику електричної енергії ПрАТ "Харківенергозбут" відповідно до обраної комерційної пропозиції. Позивачем підписано з відповідачем акт приймання - передачі за червень 2023 р. про надання послуги з розподілу електричної енергії обсягом 532 кВт*г. На підставі проведених нарахувань у вказаному місяці, відповідачу надано рахунок на оплату наданих послуг з розподілу електричної енергії за відповідний місяць, строк оплати якого встановлено до 07.07.2023. Вказаний рахунок разом з актом приймання передачі своєчасно надано відповідачу, що підтверджується витягом з книги реєстрації видачі документів АТ "Харківобленерго".
- у липні 2023 р. обсягом 1841 кВт*г на суму 3717,65 грн., що підтверджується звітом споживача про обсяги спожитої електричної енергії, актом про обсяги розподіленої електричної енергії, актом приймання передачі про надання послуги з розподілу електричної енергії. На підставі проведених нарахувань у вказаному місяці, відповідачу надано рахунок на оплату наданих послуг з розподілу електричної енергії за відповідний місяць, строк оплати якого встановлено до 09.08.2023. Вказаний рахунок разом з актом приймання передачі своєчасно надано відповідачу, що підтверджується витягом з книги реєстрації видачі документів АТ "Харківобленерго".
- у серпні 2023 р. обсягом 1760 кВт*г на суму 3554,08 грн., що підтверджується звітом споживача про обсяги спожитої електричної енергії, актом про обсяги розподіленої електричної енергії, актом приймання передачі про надання послуги з розподілу електричної енергії. На підставі проведених нарахувань у вказаному місяці, відповідачу надано рахунок на оплату наданих послуг з розподілу електричної енергії за відповідний місяць, строк оплати якого встановлено до 11.09.2023. Вказаний рахунок разом з актом приймання передачі своєчасно надано відповідачу, що підтверджується витягом з книги реєстрації видачі документів АТ "Харківобленерго"
- у вересні 2023 р. обсягом 3608 кВт*г на суму 7285,85 грн., що підтверджується звітом споживача про обсяги спожитої електричної енергії, актом про обсяги розподіленої електричної енергії, актом приймання передачі про надання послуги з розподілу електричної енергії. На підставі проведених нарахувань у вказаному місяці, відповідачу надано рахунок на оплату наданих послуг з розподілу електричної енергії за відповідний місяць, строк оплати якого встановлено до 09.10.2023. Вказаний рахунок разом з актом приймання передачі своєчасно надано відповідачу, що підтверджується витягом з книги реєстрації видачі документів АТ "Харківобленерго".
- у жовтні 2023 р. обсягом 7563 кВт*г на суму 15272,42 грн., що підтверджується звітом споживача про обсяги спожитої електричної енергії, актом про обсяги розподіленої електричної енергії, актом приймання передачі про надання послуги з розподілу електричної енергії. На підставі проведених нарахувань у вказаному місяці, відповідачу надано рахунок на оплату наданих послуг з розподілу електричної енергії за відповідний місяць, строк оплати якого встановлено до 07.11.2023. Вказаний рахунок разом з актом приймання передачі своєчасно надано відповідачу, що підтверджується витягом з книги реєстрації видачі документів АТ "Харківобленерго".
- у листопаді 2023 р. обсягом 15445 кВт*г на суму 31189,01 грн., що підтверджується звітом споживача про обсяги спожитої електричної енергії, актом про обсяги розподіленої електричної енергії, актом приймання передачі про надання послуги з розподілу електричної енергії. На підставі проведених нарахувань у вказаному місяці, відповідачу надано рахунок на оплату наданих послуг з розподілу електричної енергії за відповідний місяць, строк оплати якого встановлено до 08.12.2023. Вказаний рахунок разом з актом приймання - передачі своєчасно надано відповідачу, що підтверджується витягом з книги реєстрації видачі документів АТ "Харківобленерго".
- у грудні 2023 р. обсягом 18663 кВт*г на суму 37687,32 грн., що підтверджується звітом споживача про обсяги спожитої електричної енергії, актом про обсяги розподіленої електричної енергії, актом приймання передачі про надання послуги з розподілу електричної енергії. На підставі проведених нарахувань у вказаному місяці, відповідачу надано рахунок на оплату наданих послуг з розподілу електричної енергії за відповідний місяць, строк оплати якого встановлено до 09.01.2024. Вказаний рахунок разом з актом приймання передачі своєчасно надано відповідачу, що підтверджується витягом з книги реєстрації видачі документів АТ "Харківобленерго".
В порушення умов договору та наведених положень законодавства, виставлені рахунки на оплату відповідних послуг, споживачем не було сплачено.
Рішення Господарського суду Харківської області від 27.03.2025 у справі №922/165/25 набрало законної сили 17.04.2025.
Відповідно до ч. 4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акта, який набрав законної сили.
Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладеним шляхом підписання заяви-приєднання, що діє на умовах договору про постачання електричної енергії №65-319 від 20.12.2006, встановлений рішенням Господарського суду Харківської області від 27.03.2025 у справі №922/165/25, що не потребує доказування в силу приписів частини 4 статті 75 ГПК України.
Предметом цього позову є стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних та інфляційних витрат, розрахованих за вересень 2024 року - травень 2025 року.
Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд дійшов наступних висновків.
За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписи статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
За приписами статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з розрахунків заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних за період вересень 2024 року - травень 2025 року у розмірі 2 235,87 грн. та інфляційні втрати за період вересень 2024 року - травень 2025 року у розмірі 11 347,40 грн.
Доказів оплати заборгованості у вказаний період відповідачем не надано.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.
Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст.625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Верховний Суд України підкреслив, що платежі, встановлені ст.625 ЦК України, є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, які наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Також Верховний Суд України відмітив, що ст.617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
Отже, Верховний Суд України розв'язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.
14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3% річних, інфляційних та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №910/20107/17, від 21.05.2019 по справі №916/2889/13, від 16.04.2019 по справам №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 по справі №910/1389/18, від 14.02.2019 по справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18, від 21.05.2018 по справі №904/10198/15, від 02.03.2018 по справі №927/467/17.
Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов'язання.
Відповідач стосовно правильності здійснення позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних не заперечував, контррозрахунків не надав.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних суд встановив, що дані розрахунки здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства і є арифметично вірними.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1,2,3 статті 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року).
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п.63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
У п.26 рішення від 15.05.2008 Європейського суду з прав людини у справі “Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
Питання справедливості розгляду не обов'язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003).
Згідно з вимогами частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на зазначене, беручи до уваги принцип змагальності сторін, враховуючи стандарт переваги більш вагомих доказів, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд задовольнив позов повністю, у відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням вимог статті 4 Закону України “Про судовий збір» та подання позивачем до суду позовної заяви у цій справі в електронній формі, витрати щодо сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача у повному обсязі (з урахуванням коефіцієнту 0,8).
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов Акціонерного товариства "Харківобленерго" до Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Харківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія" Автомобільні дороги України" (61202, м. Харків, вул. Ахсарова, 2; код ЄДРПОУ: 31941174) в особі філії «Чугуївське ДЕП» Дочірнього підприємства «Харківський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (63501, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Харківська, буд. 3; код ЄДРПОУ 03448913) на користь Акціонерного товариства "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, 149; код ЄДРПОУ: 00131954) 3% річних на послуги з розподілу електричної енергії у розмірі 2 235 (дві тисячі двісті тридцять п'ять) грн. 87 коп. та інфляційні витрати на послуги з розподілу електричної енергії у розмірі 11 347 (одинадцять тисяч триста сорок сім) грн. 40 коп., а також суму судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено "11" вересня 2025 р.
Суддя Т.О. Пономаренко