Справа № 127/11047/25
"09" вересня 2025 р.
Літинський районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Гопкіна П.В.,
за участю секретаря Іванової І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Літин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,
08.04.2025 представник позивачки - адвокат Заєць Б.В. (уповноважений представляти інтереси позивачки на підставі ордеру серії АВ № 1190226 від 31.03.2025 (а.с. 27) звернувся до суду із вказаним позовом мотивуючи його тим, що сусід його довірительки облаштував на своїй земельній ділянці компостну яму на відстані близько 4,5 метра від її криниці, яка розташована на ділянці позивачки та використовується для забезпечення її домогосподарства водою. У компостну яму скидаються органічні рештки, відходи та інші матеріали, які в процесі перегнивання забруднюють ґрунт і підземні води, що негативно впливає на якість води у криниці та створює небезпеку для здоров'я. Вона неодноразово зверталась до контролюючих органів та органів місцевого самоврядування, які підтвердили наявність компостної ями на вказаній відстані та рекомендували сторонам дотримуватись правил добросусідства або вирішувати спір у судовому порядку.
Представник вважає, що такі дії сусіда створюють ОСОБА_1 істотні незручності, обмежують можливість безперешкодно користуватися позивачкою власною ділянкою і криницею та становлять загрозу її правам. Відтак просить суд зобов'язати сусіда усунути ці перешкоди шляхом ліквідації або перенесення компостної ями на безпечну відстань від криниці.
Позивачка ОСОБА_3 у судове засідання 09.09.2025 не з'явилася. Її представник - адвокат Заєць Б.В. подав через підсистему «Електронний суд» заяву, у якій просив розглянути справу без участі позивачки та її представника, а позовні вимоги розглянути в частині перенесення компостної ями та не розглядати в частині її ліквідації (а.с. 111).
У судовому засіданні 15.07.2025 позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала свій позов та просила його задовольнити, зазначивши, що якість води у її криниці погіршилась, а сама криниця руйнується. Вона виконувала ремонтні роботи, зокрема замінювала бетонні кільця у криниці. Вважає, що пошкодження криниці спричинені вигрібною ямою/кучею відповідача. Криниця існує з 1986 року. Позивачка просила видалити вигрібну яму, проте її прохання залишилось невиконаним, і вона скаржиться на дії сусіда. Колодязь розташований на межі ділянки позивачки та відповідача і був побудований у 1986 році. За її словами, вона не вживає цю воду бо вона брудна. Вона також зазначила наявність потьоків у криниці зі сторони ділянки відповідача, що, на її думку, могло бути спричинено стоком з ділянки відповідача на якій знаходяться відходи. Позивачка відмовилась від допиту свідка ОСОБА_4 , яка не змогла прибути до судового засідання.
Представник позивачки, адвокат Заєць Б.В., у судовому засіданні 15.07.2025 у режимі відеоконференції підтримав позов з підстав, зазначених у зверненні до суду, та просив його задовольнити.
У судове засідання 09.09.2025 відповідач ОСОБА_2 не з'явився. На електронну адресу суду надійшло повідомлення, відповідно до якого він зазначив, що перебуває за кордоном та додав копію закордонного паспорта (а.с. 108-110). Однак будь-яких інших клопотань щодо відкладення розгляду справи до суду не надано, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що розгляд справи слід продовжити за відсутності відповідача. Заперечення щодо неможливості проведення судового засідання без його участі у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
У судовому засіданні 15.07.2025 відповідач ОСОБА_2 заперечив проти задоволення позову та пояснив, що компостна купа розташована на його земельній ділянці в кінці городу на відстані близько 5 метрів від криниці позивачки, іншого місця для її облаштування немає, а відповідно до статуту кооперативу садівників дозволяється розміщення компостних майданчиків у кінці ділянки. Він зазначив, що подібні майданчики існують у багатьох членів кооперативу, розмір його купи становить приблизно 0,9 ? 1,9 м, частину перегною він використовує для власних потреб, компостна яма не може впливати на якість води у криниці, оскільки розташована під нахилом в інший бік, а позивачка не надала жодних доказів чи висновків про непридатність води. На його думку, вимога відступити 20 метрів є нереальною, оскільки за таких умов компост довелося б розмістити біля будинку, а ймовірним джерелом погіршення якості води може бути вигрібна яма самої позивачки, крім того, між сторонами існують конфлікти щодо меж та інших питань добросусідства.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки сторони не з'явилися у судове засідання.
Дослідивши заяви сторін та матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, покази свідків, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Допитана у судовому засіданні часом раніше свідок ОСОБА_5 пояснила, що давно знайома із сторонами як із сусідами, з позивачкою вони приятельки. На її думку, між сторонами виникло непорозуміння, яке можна було вирішити без суду та витрат. Свідку відомо, що біля криниці позивачки раніше було сміття, і вода в ній ставала непридатною для вживання. Позивачка неодноразово просила відповідача прибрати сміттєву купу, а також зверталася до голови кооперативу, однак питання не було вирішено. За словами свідка, традиційно сміттєві чи компостні ями облаштовували у задній частині ділянок, проте криницю можна викопати лише там, де це можливо. Земельні ділянки сторін межують між собою, на межі розташована криниця позивачки, а з іншого боку - компостна яма відповідача, яку вона бачила ще до встановлення паркану. Пізніше він трохи відсунув її, однак вона залишилася близько до криниці. Свідок зазначила, що інший сусід створив компостну яму для загального користування, але згодом туди почали скидати не лише бур'ян, а й інше сміття, хоча місце призначалося лише для органічних відходів. За словами свідка, на вулиці існує практика щомісячної оплати за вивіз сміття, проте окремі мешканці облаштовують компостні майданчики, які фактично використовуються як загальні, хоча їх створює конкретна особа.
Допитана у судовому засіданні часом раніше свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона має освіту землевпорядника, хоча за спеціальністю наразі не працює. Добре знайома з даною ситуацією та із земельними нормами, зокрема зі ст. 103 Земельного кодексу України, і дивується, що два сусіди сваряться через це питання, адже одна сторона - офіцер, а інша - літня жінка. Свідок проживає на тій самій вулиці, є членом садового кооперативу, до неї зверталися з питань землекористування. Позивачка показувала їй, як після танення снігу по кільцях криниці стікає вода сумнівної якості, з білуватим відтінком, і, на думку свідка, ці потоки могли походити з компостної ями відповідача. За її життєвим досвідом, оскільки грунтові води залягають низько і вже після трьох кілець у криниці з'являється вода, будь-які стоки з поверхні можуть потрапляти у колодязь. Вона вважає, що компостну купу було облаштовано у невідповідному місці, однак сусіди не звертаються через це до органів. Також пояснила, що не є головою садового товариства, а лише його членом. Раніше працювала у державних органах, тому знає відповідні норми. На території садового товариства організованих майданчиків для органічних відходів немає, мешканці намагаються утилізувати сміття самостійно або вивозять до Вінниці. Відомо, що криниця розташована на межі земельних ділянок, побудована у 1986 році. Сама свідок тією водою не користувалася і хімічний склад не перевіряла, проте підтвердила наявність ухилу ділянки відповідача у бік позивача, що може сприяти потраплянню стоків у криницю.
Відповідно до витягів із Державного реєстру речових прав (а.с. 6-7) позивачка ОСОБА_1 є власником земельної ділянки № 0522484600:04:000:1360 та садового будинку з прибудовами за адресою: будинок АДРЕСА_1 .
Технічним паспортом (а.с. 8-12) зазначено план земельної ділянки та будинку на ній. Зокрема у технічному паспорті (а.с. 10 зв.) зазначено, що криниця споруджена у 1986 році.
Актом звернення від 07.11.2024 (а.с. 13) Літинською селищною радою Вінницького району Вінницької області рекомендовано ОСОБА_1 та ОСОБА_2 дотримуватись правил добросусідства.
Відповіддю Вінницького районного управління Головного управління Держпродспоживслужби у Вінницькій області Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 15.05.2024 (а.с. 14) ОСОБА_1 повідомлено, що місця влаштування колодязів слід розташовувати на незабрудненій території на відстані не менше 20 м від вбиралень, вигрібних ям, споруд та мереж каналізації й інших джерел забруднення ґрунту. Враховуючи викладене, ОСОБА_2 запропоновано складувати листя та траву на загальному компостному майданчику, розташованому на вулиці дачного кооперативу «Садівник». Також йому рекомендовано дотримуватись правил добросусідства. На адресу ОСОБА_2 підготовлено та направлено відповідний лист.
Статутом об'єднання громадян «Садівник» (а.с. 15-20) визначено нормативи щодо відстані між спорудами, насадженнями та іншими об'єктами.
Матеріалами фототаблиці (а.с. 22-26) зафіксовано місцерозташування криниці позивачки та компостної купи відповідача.
Відповідно до абз. 12 ч.2 ст. 16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до частини другої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Частиною другою, пунктом "б" частини третьої статті 152 ЗК України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Стаття 321 ЦК України закріплює принцип непорушності права власності, передбачений статтею 41 Конституції України. Він означає, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За змістом положень частин першої-третьої, п'ятої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до пунктів «г» та «е» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.
Частинами першою та другою статті 103 ЗК України передбачено, що власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
Згідно ч.1 ст. 76 ЦПК України докази є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з Державними будівельними нормами Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» (пункти щодо розміщення господарських споруд та санітарних зон) (*таблиця 6.7) зазначено, що майданчики для компосту, дворові вбиральні, сміттєзбірники, а також артсвердловини та колодязі повинні розміщуватись на відстані не менше 20 метрів одна від одної, щоб уникнути забруднення джерел водопостачання та забезпечити санітарну безпеку. Перевищення цих норм створює загрозу для якості води у криниці та здоров'я позивачки.
Таким чином вбачається, що відповідач, незважаючи на те, що криниця позивачки споруджена у 1986 році (а.с. 10 зв.) і вона не має можливості її перенести, не усунув перешкод, які обмежують можливість позивачки безперешкодно користуватися земельною ділянкою. Згідно з вимогами Державних будівельних норм Б.2.2-12:2019 «Планування і забудова територій», майданчики для компосту повинні розташовуватися не ближче 20 метрів від артсвердловин та колодязів водопостачання. Враховуючи ці санітарні та екологічні норми, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача перенести компостну яму на відстань не менше 20 метрів від криниці, що відповідає встановленим нормам і забезпечує захист прав власника земельної ділянки та здоров'я громадян.
Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 141 ЦПК України, слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 141, 209, 223, 247, 258, 263-265 ЦПК України, 16, 319 ЦК України, ст. ст. 91, 103, 152, 153, 321 ЗК України, суд,
Позов задовольнити.
Усунути перешкоди шляхом зобов'язання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ( жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) перенести компостну яму, розташовану на земельній ділянці № НОМЕР_2 кадастровий номер 0522484600:04:000:0603 об'єднання громадян «Садівник» Літинської територіальної громади Вінницького району Вінницької області, на відстань не менше 20 метрів від криниці, що знаходиться на земельній ділянці АДРЕСА_1 (кадастровий номер 0522484600:04:000:1360), яка належить ОСОБА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (жителя АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь держави Україна судовий збір у розмірі 1211,20 грн. у відшкодування витрат зі сплати судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя : Гопкін П. В.