Справа № 136/1437/25
провадження № 3-зв/136/50/25
"11" вересня 2025 р. м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області в складі головуючого судді Присяжного О.І., за участі секретаря судового засідання Мельник В.Р.,розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Липовець заяву ОСОБА_1 про відвід судді Іванця Олександра Дмитровича від участі у справі про адміністративне правопорушення № 136/1437/25,
25.08.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді Липовецького районного суду Вінницької області Іванця О.Д. від розгляду справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 (справа № 136/1437/25). Вказана заява мотивована сумнівом заявника у неупередженості або об'єктивності, а взагалі фаховості, компетенції, компетентності і легітимності (законності) дій суді ОСОБА_2 оскільки під час розгляду даним суддею скарги ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на бездіяльність слідчих стосовно невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (справа № 136/1450/25) він вбачає очевидне вчинення суддею надання переваг в процесуальних правах однієї сторони над іншою, не надаючи змогу завчасного ознайомлення з позицією іншої сторони та надання часу на обґрунтоване заперечення позиції іншої сторони. На думку заявника суддя Іванець О.Д. не вправі в подальшому здійснювати правосуддя в конкретній справі у зв'язку із втратою повної довіри до нього як судді Липовецького районного суду.
У судове засідання належним чином повідомлені суддя Липовецького районного суду Вінницької області Іванець О.Д. та заявник ОСОБА_1 не з'явилися, що не перешкоджає суду розглянути заяву про відвід у даному судовому засіданні.
Враховуючи те, що учасники судового розгляду не з'явились в судове засідання, суддя вважає за можливе розглянути дану заяву без застосування технічних засобів фіксування.
Дослідивши заяву про відвід судді Липовецького районного суду Вінницької області Іванця О.Д. та її мотиви, суд дійшов висновку про таке.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з підпунктами 1, 2 частини сьомої статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
Приймаючи присягу, суддя бере на себе зобов'язання, зокрема, безсторонньо, неупереджено та незалежно здійснювати правосуддя.
Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі «Мироненко та Мартиненко проти України». У пунктах 66, 67 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися, для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції, за допомогою суб'єктивного та об'єктивного критеріїв. За суб'єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, такі природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
У Кодексі України про адміністративні правопорушення відсутня стаття, яка б передбачала відвід судді, однак діючі КПК України, ЦПК України та КАС України, мають відповідні статті про відвід (самовідвід) судді, а тому, при розгляді даної заяви про самовідвід слід застосувати аналогію права.
Відповідно до ч. 1 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов'язані заявити самовідвід.
За цими ж підставами їм може бути заявлено відвід особами, які беруть участь у кримінальному провадженні (ч. 2 ст. 80 КПК України).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
У складі суду, що здійснює судове провадження, не можуть бути особи, які є родичами між собою (ч. 2 ст. 75 КПК України).
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи.
Подаючи заяву про відвід судді Іванця О.Д, заявник виходив із того, що під час розгляду поданої ним скарги на бездіяльність слідчих по справі № 136/1450/25 у нього виникли обґрунтовані сумніви в неупередженості судді, в його об'єктивності та безсторонності.
При цьому відповідно до ч. 5 ст. 80 КПК України відвід повинен бути вмотивованим.
Як вбачається із змісту заяви, заявлені у ній доводи щодо відводу судді не містять належних та підтверджених даних, які б свідчили про наявність таких підстав для відводу, які передбачені нормами КПК України, а дана заява фактично ґрунтується на припущеннях заявника у необ'єктивності та неупередженості судді Іванця О.Д. під час розгляду поданої ним скарги на бездіяльність слідчих та недовірі заявника до ОСОБА_2 , як до судді, під час розгляду інших справ за участю заявника.
При цьому, суд звертає увагу на те, що належним способом захисту своїх прав, передбаченим для учасників справи у випадку незгоди із процесуальним рішенням судді, є оскарження судових рішень у визначеному законодавством порядку.
Так, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення є однією з основних засад судочинства (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
За таких обставин суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про відвід судді Іванця О.Д.
На підставі викладеного та керуючись ст. 283 КУпАП, суд, -
В задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Липовецького районного суду Вінницької області Іванця О.Д. у справі № 136/1437/25, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Олексій ПРИСЯЖНИЙ