Справа № 132/2647/25
Провадження № 2/132/1025/25
Іменем України
10 вересня 2025 року м. Калинівка
Калинівський районний суд Вінницької області у складі:
головуючого - судді Карнауха Н.П.,
за участі секретаря судового засідання Лисюк О.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Калинівки Хмільницького району Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просить розірвати шлюб з відповідачем ОСОБА_2 , зареєстрований 24 вересня 2016 року виконкомом Корделівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, актовий запис № 6.
В обґрунтування своїх вимог зазначила, що в шлюбі у них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на даний час проживає разом з позивачем, що підтверджується довідкою Корделівського старостинського округу Калинівської міської ради № 477 від 11.08.2025 року.
Сімейні стосунки між ними не склалися через подружню невірність чоловіка. Протягом останніх двох років спільного проживання атмосфера в їх сім'ї по цій причині стала нестерпною, так як позивачу було відомо про зраду чоловіка з іншою жінкою, а він звинувачував її в наклепі. Тривалий час позивач намагалася налагодити стосунки, надіючись на те, що чоловік змінить свою поведінку.
Однак, поведінка чоловіка змусила позивача звертатися до суду про стягнення аліментів на утримання доньки. Згідно судового наказу Калинівського районного суду від 04.07.2025 року постановлено стягувати аліменти з відповідача на утримання доньки, так як кошти не надає.
З початку липня 2025 року відповідач вже зібрав майже всі свої речі та перейшов проживати в іншу сім'ю, де проживає на даний час.
Позивач переконана, що сімейні стосунки між подружжям припинено остаточно, тому примирення між ними неможливе, так як у позивача немає ні сил, ні бажання терпіти негідну поведінку чоловіка.
Спільно придбане майно за час спільного проживання подружжя, по можливості, поділять в добровільному порядку, тому на даний час майнових спорів немає.
Враховуючи те, що подальше збереження шлюбу між подружжям суперечитиме інтересам позивача, остання звернулась до суду із позовом, в якому просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 . Після розірвання шлюбу не бажає змінювати своє прізвище на дошлюбне. Просить стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою судді Калинівського районного суду Вінницької області від 14.08.2025 відкрито провадження за цим позовом, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, у справі призначено судове засідання у справі на 14:00 год. 10.09.2025.
Сторони у справі в судове засідання, призначене на 10.09.2025, не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
На адресу суду 10.09.2025 позивач подала заяву про те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задоволити, судове засідання проводити за її відсутності без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
Відповідач в судове засідання не з'явився, на адресу суду 10.09.2025 подав заяву про те, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить шлюб розірвати. Терміну на примирення просить не надавати, розгляд справи здійснювати за його відсутності без застосування засобів фіксації судового процесу.
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
В зв'язку з неявкою сторін в судове засідання фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалось.
Суд, оцінюючи, належність, допустимість й достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, які містяться в матеріалах справи, заслухавши позиції сторін, приходить до наступних висновків.
Судом установлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до частини 1 статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Згідно частини 2 статті 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
За частиною 1 статті 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Відповідно до статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у пп. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Встановлено, що сторони перебувають в шлюбі, 24 вересня 2016 року виконкомом Корделівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, актовий запис № 6. За час спільного проживання у позивача з відповідачем народилась донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Сімейні стосунки між ними не склалися. Протягом останніх двох років спільного проживання атмосфера в їх сім'ї по цій причині стала нестерпною, так як позивачу було відомо про зраду чоловіка з іншою жінкою, а він звинувачував її в наклепі. Тривалий час позивач намагалася налагодити стосунки, надіючись на те, що чоловік змінить свою поведінку.
Однак, поведінка чоловіка змусила позивача звертатися до суду про стягнення аліментів на утримання доньки. Згідно судового наказу Калинівського районного суду від 04.07.2025 року постановлено стягувати аліменти з відповідача на утримання доньки, так як кошти не надає.
З початку липня 2025 року відповідач вже зібрав майже всі свої речі та перейшов проживати в іншу сім'ю, де проживає на даний час.
Позивач переконана, що сімейні стосунки між подружжям припинено остаточно, тому примирення між ними неможливе, так як у позивача немає ні сил, ні бажання терпіти негідну поведінку чоловіка.
Спільно придбане майно за час спільного проживання подружжя, по можливості, поділять в добровільному порядку, тому на даний час майнових спорів немає.
Враховуючи те, що подальше збереження шлюбу між подружжям суперечитиме інтересам позивача, остання звернулась до суду із позовом, в якому просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_2 Після розірвання шлюбу не бажає змінювати своє прізвище на дошлюбне. Просить стягнути з відповідача судові витрати.
Виходячи з положень постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» передбачене ч. 1 ст. 111 СК України вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК України). Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя, особливо за наявності неповнолітніх дітей. При визначенні строку на примирення суд заслуховує думку сторін та враховує конкретні обставини справи. Якщо після закінчення призначеного судом строку примирення подружжя не відбулося і хоча б один з них наполягає на припиненні шлюбу, суд вирішує справу по суті.
Відповідач відповідно до поданої заяви не просить надати термін на примирення.
Позивач понесла судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 211,20 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн., які просила стягнути з відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що витрати на професійну правничу допомогу відносяться до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Положеннями ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частинами 3-5 ст. 137 ЦПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вбачається із матеріалів справи позивач сплатила судовий збір в розмірі 1 211,20 грн., що підтверджується долученою квитанцією.
Разом з тим, до позовної заяви долучено договір про надання правничої допомоги від 04.01.2025 з адвокатом Тарасюк Н.Г., відповідно до п. 4.2 якого за правничу допомогу, передбачену в п. 1.2 цього договору клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.
Однак, до позовної заяви не долучено доказів сплати позивачем зазначеного гонорару адвокату, що позбавляє суд можливості дійти висновку, що відповідні витрати здійснені позивачем.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
До схожого висновку Верховний Суд дійшов у своїй постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) та постанові від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19 (провадження № 12-94гс20).
Отже, витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною та доказами такої сплати.
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (п.268). У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, у цій справі підтвердженими є судові витрати позивача зі сплати судового бору.
Виходячи з викладеного, оскільки сім'я сторін фактично розпалася, існує лише формально і зберегти її неможливо, сторони тривалий час не підтримують шлюбні відносини, не ведуть спільне господарство й відносини між ним стали віддалені, позивач наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач визнав позов, суд дійшов висновку про те, що подальше спільне життя подружжя неможливо, збереження шлюбу суперечить інтересам подружжя, тому, позов підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України витрати позивача зі сплати судового збору підлягають стягненню на його користь з відповідача.
Керуючись ст. ст. 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, на підставі ст. ст. 104, 110, 112-115 СК України, суд,
Позов ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) про розірвання шлюбу - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 24 вересня 2016 року виконкомом Корделівської сільської ради Калинівського району Вінницької області, актовий запис № 6, між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 - розірвати.
Після розірвання шлюбу позивачу ОСОБА_1 прізвище залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 (двадцять) копійок.
Після набрання цим рішенням законної сили, його копію невідкладно направити до місцевого органу державної реєстрації актів цивільного стану, для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 10.09.2025.
Суддя Н.П. Карнаух