Справа № 128/179/22
10 вересня 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Шевчук Л.П.,
при секретарі судового засідання Нога Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, Мурованокуриловецького селищного голови Цибульської Галини Миколаївни, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунального підприємства «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня», про визнання незаконними та скасування розпоряджень про звільнення, поновлення на роботі,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, Мурованокуриловецького селищного голови Цибульської Г.М., за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунального підприємства «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня», про визнання незаконними та скасування розпоряджень про звільнення, поновлення на роботі.
Інтереси позивачки ОСОБА_1 у даній справі представляють адвокати Яворський С.С. (а.с. 1) та Куций Р.А. (а.с. 148-149).
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької областівід 31.01.2022 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі № 128/179/22 за позовом ОСОБА_1 про визнання незаконними та скасування розпоряджень про звільнення, поновлення на роботі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання у справі на 02.03.2022 (а.с. 16).
17.02.2022 представником відповідача Мурованокуриловецького селищного голови ОСОБА_2 - адвокатом Чернілевською Р.В. подано відзив на позовну заяву ОСОБА_1 (а.с. 22-117).
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 30.05.2025 зупинено провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 128/3534/21 за позовом ОСОБА_1 до Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради № 1818 від 06 грудня 2021 року 17 сесії 8 скликання Мурованокуриловецької селищної ради «Про дострокове розірвання контракту та звільнення директора комунального некомерційного підприємства «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня» ОСОБА_1 », яка перебувала в провадженні Вінницького районного суду Вінницької області.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 23.11.2023 з ініціативи суду було поновлено провадження у цій цивільній справі.
Ухвалою суду від 31.01.2024 позов ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв'язку із повторною неявкою сторони позивача у судове засіданні.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 07.03.2024 ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 31.01.2024 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Суд зазначає, що дана цивільна справа вже тривалий час перебуває в провадженні Вінницького районного суду Вінницької області та представниками позивачки неодноразово напередодні судового засідання подаються заяви, клопотання щодо відкладення розгляду справи.
Так, ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 30.04.2024 відмовлено у прийнятті заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Куцого Р.А. про збільшення позовних вимог. Відмовлено в залученні до участі у справі в якості співвідповідача Мурованокуриловецької селищної ради. Дана ухвала постановою Вінницького апеляційного суду від 13.06.2024 залишено без змін.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.07.2024 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою її представником - адвокатом Куцим Р.А., на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 30.04.2024 та постанову Вінницького апеляційного суду від 13.06.2024.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 03.10.2024 залишено без розгляду заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Яворського С. С. про зміну предмета позову у цій справі.
Ухвалами Вінницького районного суду Вінницької області від 30.12.2024 та 20.03.2025 відмовлено в задоволенні клопотань представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Куцого Р. А. про об'єднання справ в одне провадження.
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 19.05.2025 в задоволенні заяви про поновлення процесуального строку на подання заяви про зміну предмета позову відмовлено. Заяву про зміну предмета позову у цій цивільній справі залишено без розгляду.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 03.07.2025 апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Куцого Р.А. залишено без задоволення, а ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 19.05.2025 - без змін.
В судове засідання, яке було призначено на 25.07.2025 позивачка ОСОБА_1 та її представники - адвокати Яворський С.С. та Куций Р.А. не з'явилися.
Натомість, 25.07.2025, через систему «Електронний суду» представником позивачки - адвокатом Яворським С.С. подано до суду заяву, в якій він зазначив, що позивачка ОСОБА_1 бажає взяти участь в судовому засіданні у даній справі. Проте, згідно направлення (№3123-3122-8152-7652) сімейним лікарем сформовано медичний висновок про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 і їй відкрито електронний листок непрацездатності №18073241-2033478632-1 з 25.07.2025 по 31.07.2025. Тому, у зв'язку з амбулаторним лікуванням позивачка не має можливості прибути в судове засідання. Разом із тим, 24.07.2025 закінчився строк дії договору №10-01/22 про надання правничої (правової) допомоги від 10.01.2022 і у нього існують труднощі укласти з ОСОБА_1 новий договір про надання правничої допомоги, оскільки через перебування на лікуванні вона не може приїхати до судового засідання та укласти з ним договір. Враховуючи викладене вище, просив відкласти (перенести) судове засідання на іншу дату.
При цьому, інший представник позивачки - адвокат Куций Р.А. в судове засідання не з'явився та про причини неявки в судове засідання суду не повідомив.
У зв'язку із викладеним судове засідання було відкладено на 10.09.2025 на 12-00 год..
В судове засідання, що призначено на 12-00 год. 10.09.2025, ні позивачка, ні її представники також не з'явилися.
10.09.2025, безпосередньо перед судовим засіданням, до суду надійшла заява представника позивачки - адвоката Яворського С.С., відповідно до якої представник повідомляє суду, що у Верховному Суді (провадження №61-9316 ск 25) перебуває на розгляді касаційна скарга адвоката Куцого Р.А. на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 19.05.2025 в частині відмови в прийнятті заяви про збільшення позовних вимог) та постанову Вінницького апеляційного суду від 03.07.2025. Представник позивачки вважає, що за наведених обставин існує об'єктивна неможливість розгляду справи №128/179/22 до вирішення судом касаційної інстанції касаційної скарги, при цьому посилається на положення п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України щодо обов'язку суду зупинити провадження у справі. Також, представник позивачки клопоче про розгляд даного клопотання за відсутності сторони позивача, оскільки ОСОБА_1 та адвокат Куций Р.А. перебувають на лікуванні, а він сам (адвокат Яворський С.С.) вимушений перебувати в іншому судовому засіданні в цей день на 10-30 год.. На підставі викладеного, просив клопотання про зупинення провадження у справі розглянути за відсутності позивачки ОСОБА_1 та її представників; провадження у справі зупинити до закінчення касаційного провадження №61-9316 ск 25 у даній справі; у випадку відмови в задоволенні клопотання, відкласти засідання на іншу дату.
До даного клопотання долучено: копію ордеру серії АВ №1230731 від 10.09.2025, відповідно до якого адвокат Яворський С.С. за умовами договору б/н від 10.09.2025 уповноважений представляти інтереси ОСОБА_1 у Вінницькому районному суду Вінницької області та Вінницькому апеляційному суді; копію медичної картки стаціонарного хворого №5846 КНП «Хмільницька центральна лікарня» Хмільницької міської ради, відповідно до якої ОСОБА_3 29.08.2025 госпіталізований до медичного закладу.
Доказів поважності причин неявки в судове засідання позивачки ОСОБА_1 (перебуванні на лікуванні, як про то вказав представник Яворський С.С. у заяві) та доказів поважності неявки представника ОСОБА_4 в судове засідання, зокрема, його участь у іншому судовому засіданні, до матеріалів заяви не долучено.
Враховуючи вищевикладене, суд зазначає наступне.
З часу відкриття провадження у даній справі пройшло понад три роки. У жодне з призначених судових засідань позивачка та її представники не з'являлися, натомість, щоразу, безпосередньо перед судовим засіданням, від представників позивачки до суду направлялися різні заяви, клопотання, зокрема про об'єднання справ, збільшення позовних вимог, залучення співвідповідача, зміну предмета позову, зупинення провадження у справі. При цьому, у заяві представника позивачки - адвоката Яворського С.С. від 25.07.2025 зазначається, що позивачка ОСОБА_1 бажає брати участь в судовому засіданні.
Дослідивши матеріали справи суд доходить такого висновку.
Щодо клопотання представника позивачки - адвоката Яворського С.С. про зупинення провадження у справі.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Тобто, вказана норма закону зобов'язує суд зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення саме іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, а не у випадку оскарження процесуальних рішень у даній справі. Окрім того, заявляючи дане клопотання представником позивачки не обгрунтовано у чому саме полягає об'єктивна неможливість розгляду справи до розгляду касаційним судом касаційної скарги на ухвалу суду від 19.05.2025 у даній справі.
До того ж, заявляючи дане клопотання, представником позивачки не надано доказів того, що касаційна скарга прийнята та відкрито касаційне провадження.
Отже, беручи до увагу вказану обставину, судом було оглянуто Єдиний державний реєстр судових рішень та встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 06.08.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Куций Р.А., на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 19 травня 2025 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 03 липня 2025 року у цивільній справі № 128/179/22 залишено без руху, визначено її недоліки, порядок та строк їх усунення (https://reyestr.court.gov.ua/Review/129342853).
Таким чином, станом на 10.09.2025 питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Куций Р.А. не вирішено та касаційне провадження не відкрито.
З огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для зупинення провадження у справі з підстав визначених п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, відповідно, заява представника позивачки ОСОБА_5 - адвоката Яворського С.С. про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
ЄСПЛ у своїх рішеннях у справах «Осман проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року зазначив, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду, за своєю природою, потребує регулювання з боку держави.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Відповідно до частини четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини своєї неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (частини перша, друга, п'ята статті 223 ЦПК України).
Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України).
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, що бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Вказані наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути і поважними. Отже, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма є імперативною та дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення у цьому випадку має тільки належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 759/6512/17, провадження № 61-4437св20, від 07 грудня 2020 року у справі № 686/31597/19, провадження № 61-15254св20, від 20 січня 2021 року у справі № 450/1805/18, провадження № 61-2329св20.
Суд зазначає, що враховуючи предмет та підстави позову, було постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинен активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 січня 2023 року у справі № 9901/278/21, провадження № 11-126заі22.
Слід зазначити, що відповідно до матеріалів справи ні позивачкою, ні її представниками не подавалося заяви про розгляд справи за їх відсутності, натомість, у заяві від 25.07.2025 представник позивачки - адвокат Яворський С.С. зазначав, що позивачка ОСОБА_1 бажає приймати участь в судовому засіданні, а у заяві від 10.09.2025 представник позивачки - адвокат Яворський С.С. лише просив розглядати заяву про зупинення провадження у справі у відсутність сторони позивача, а в разі відмови в задоволенні даної заяви - просив відкласти розгляд справи на іншу дату.
При цьому, в судове засідання, що призначалося на 25.07.2025 з невідомих причин не з'явився представник позивачки - адвокат Куций Р.А., а причини неявки позивачки ОСОБА_1 у дане засідання суд визнає неповажними, оскільки долучена копія лікарняного є неналежної якості.
Також, як зазначалося вище, суд не вбачає поважності причин неявки позивачки ОСОБА_1 та її представника - адвоката Яворського С.С. в судове засідання, що призначено на 10.09.2025, оскільки відповідних доказів поважності причин неявки суду не надано.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово вказував, що суд зобов'язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Це забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору (постанови від 24 квітня 2019 року у справі № 757/23967/13-ц, від 28 жовтня 2021 року у справі № 465/6555/16-ц, від 12 травня 2022 року у справі № 645/5856/13-ц).
Таким чином, з урахуванням поведінки самої позивачки та її представників, а саме того, що позивачка, яка представлена одразу двома представниками - професійними адвокатами, однак в судове засідання неодноразово та без поважних причин не з'являлася сама та не з'являлися її представники, заяви про розгляд справи у їх відсутність не подавали, а поведінку сторони позивача, яка виразилася у регулярному поданні до суду різноманітних клопотань про об'єднання справ, збільшення позовних вимог, залучення співвідповідача, зміну предмета позову та про зупинення провадження у справі, а у проміжках між цим, клопотання про відкладення розгляду справи, суд розцінює таку поведінку, як зловживання процесуальними правами та незацікавленості сторони позивача у розгляді справи. Зазначені дії, на думку суду, суперечать основним засадам цивільного судочинства, зокрема принципу неприпустимості зловживання процесуальними правами, закріпленому в частині 1, пункті 1 частини третьої статті 2 ЦПК України.
Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії», заява № 11681/85, пункт 35, від 16 лютого 2017 року у справі «Каракуця проти України», заява № 18986/06).
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна, як учасниця зазначеної Конвенції, повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Суд зазначає, що відповідний висновок про те, що особа зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі стосується особи, яка особисто звернулася до суду, чи належно повідомлена про розгляд справи за її участю.
Принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України) охоплює не лише змістовий аспект (правове відношення між людиною і державою на засадах визнання людини вищою соціальною цінністю), але й процедурний аспект, який базується на вимогах відповідності правотворчої та правозастосовної практики певним стандартам, як-от: заборона зворотної дії закону, вимога ясності та несуперечності закону; вимога щодо однакового застосування закону; застосування покарання виключно на підставі закону та інше.
Принцип верховенства права вимагає дотримання вимог «якості» закону, яким передбачається втручання у права особи, основоположні свободи. У рішенні від 10 грудня 2009 року справі «Михайлюк та Петров проти України» (Mikhaylyuk and Petrov v. Ukraine), заява № 11932/02, зазначено: «Суд нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див., серед багатьох інших, рішення у справі «Полторацький проти України» (Poltoratskiy v. Ukraine) від 29 квітня 2003 року, заява № 38812/97, п. 155)».
Правова визначеність також вимагає, щоб правові норми були зрозумілими й точними і мали на меті гарантування, що ситуації і правовідносини будуть передбачуваними.
У рішенні від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03, у справі «Цихановський проти України» ЄСПЛ зазначив «:…. саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні».
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.
У частині п'ятій статті 223 ЦПК України законодавець встановив особливий порядок наслідок (санкцію) повторної неявки позивача. Ця норма фактично дублює норму, закріплену в пункті 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Пункт 2 частини третьої статті 223 ЦПК України слід тлумачити в системному зв'язку з іншими положеннями цієї статті та іншими нормами процесуального закону, які визначають наслідки повторної неявки позивача, який не подав заяву про розгляд справи за його відсутності, а саме частиною п'ятою статті 223 і пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
З огляду на системне тлумачення вказаних норм процесуального закону, пункт 2 частини третьої статті 223 ЦПК України, у контексті частини п'ятої статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України, не може застосовуватися судом щодо неявки позивача у судове засідання.
Аналіз положень частини п'ятої статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України дає підстави дійти висновку, що наслідком повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 28.03.2023 у справі № 711/7486/19.
Отже, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 слід залишити без розгляду, оскільки позивачка та її представники, ініціювавши судовий розгляд справи, в судове засідання не з'являються, від представників позивачки до суду надходили різного роду заяви та клопотання, наслідком чого є затягування розгляду справи понад визначені законом строки, заяви про розгляд справи у їх відсутність не подавали, отже в такій поведінці сторони позивача суд вбачає ознаки зловживання правом, що є неприпустимим.
Керуючись статтями 223, 251, 257, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд -
В задоволенні заяви представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Яворьского С.С. про зупинення провадження у справі - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Мурованокуриловецької селищної ради Могилів-Подільського району Вінницької області, Мурованокуриловецького селищного голови Цибульської Галини Миколаївни, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Комунального підприємства «Мурованокуриловецька центральна районна лікарня», про визнання незаконними та скасування розпоряджень про звільнення, поновлення на роботі- залишити без розгляду.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Л.П. Шевчук