79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
02.09.2025 Справа № 914/1442/25
За заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонер», м, Львів
про ухвалення додаткового рішення
у справі № 914/1442/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонер», м. Львів
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикада Плюс», м. Миколаїв, Львівська область
про стягнення 568 162,24 грн
Суддя Наталія Мороз
За участю секретаря с/з Олександри Псярук
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Суть спору:
В провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/1442/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонер» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикада Плюс» про стягнення 568162,24 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.08.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикада плюc» 448075,86 грн основного боргу, 29798,34 грн пені, 10110,98 грн 3% річних, 53365,79 грн інфляційних втрат та 6496,21 грн судового збору.
21.08.2025 через систему «Електронний суд» позивачем надіслано заяву про ухвалення додаткового рішення.
Ухвалою суду від 25.08.2025 заяву прийнято та призначено до розгляду на 02.09.2025.
В судове засідання 02.09.2025 сторони не з'явилися, причин неучасті суду не повідомили.
Згідно з ч. 4 ст. 244 ГПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
При вирішенні заяви про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про судові витрати на професійну правничу допомогу, суд враховує наступне.
За змістом п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Частина 7 ст. 43 Конституції України передбачає, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частинами 1, 3 ст. 131-2 Конституції України визначено, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура, засади організації і діяльності якої та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом.
Зазначеним положенням Конституції України кореспондує ст. 16 ГПК України, нормами якої передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою, а представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Одним із принципів господарського судочинства, який передбачено положеннями ст. 129 ГПК України є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення. Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Із системного аналізу положень ГПК України, що стосуються судових витрат слідує, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Також, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн обгрунтовано договором про надання правничої допомоги № 13/03/25-1 від 13.03.2025, укладеним між ТзОВ «Бетонер» та АО «Мейн Бізнес Партнерс»; додатковою угодою № 4 від 01.05.2025 до договору про надання правничої допомоги № 13/03/25-1 від 13.03.2025; належним чином засвідченою копією Акту приймання наданих послуг від 21.08.2025; детальним описом робіт (наданих послуг) адвокатом АО «Мейн Бізнес Партнерс» у справі № 914/1442/25.
Суд звертає увагу сторін, що Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішеннях від 12 жовтня 2006 у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 у справі «Баришевський проти України» зазначає, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги адвокатом, суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Водночас, відповідно до ч.5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Водночас у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, за якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від зазначеного загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
У постанові Верховного Суду від 23.10.2024 у справі № 753/25081/21 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
При вирішенні питання щодо певних видів правничої допомоги судом враховується як пов'язаність їх з розглядом справи, обґрунтованість та розумність визначення у контексті обсягу наданих юридичних послуг так і доцільність понесених витрат.
Суд звертає увагу на те, що в детальному описі робіт у справі № 914/1442/25 є послуги, які не пов'язані з розглядом справи в тому сенсі, що їх виконання для розгляду спору не було обов'язковим та необхідним. Зокрема, мова йде про контроль стану розгляду позовної заяви (1 год).
Крім того, роботи по підготовці та подання заяви про усунення недоліків через систему «Електронний суд» (1 год) не є необхідними витратами, а обумовлені процесуальною поведінкою позивача та відносяться до робіт/послуг з підготовки та подання позовної заяви в цілому, оскільки зазначені витрати позивач поніс не для захисту порушеного права, а для усунення недоліків власного документа, поданого суду.
Пунктом 2 додаткової угоди № 4 від 01.05.2025 сторони погодили фіксований розмір гонорару, що становить 30 000,00 грн. Вартість інших послуг, які не входять у цей фіксований розмір гонорару, розраховується за тарифом: 3 000,00 грн - 1 година наданих послуг. В детальному описі робіт зазначено види послуг та витрачений час у годинах - 6 видів послуг, які надавалися протягом 10 год, водночас, згідно акту вартість наданих послуг - 30000,00 грн.
Вирішуючи питання про розподіл витрат, пов'язаних з наданням позивачу правничої допомоги, судом враховано те, що розмір гонорару визначається за погодженням виконавця з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта. Проте, суд вважає неприпустимим штучне збільшення обсягу наданих адвокатом послуг.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонер» про ухвалення додаткового рішення задоволити частково та стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24 000,00 грн, що є співмірним зі складністю справи, наданими адвокатом послугами, витраченим часом, обсягом цих послуг та відповідає критерію реальності, розумності їхнього розміру. Решта витрат на професійну правничу допомогу залишити за відповідачем.
При цьому, суд не заперечує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює дані обставини з точки зору можливості покладення таких витрат на іншу сторону по справі (відповідача).
Керуючись ст. ст., 126, 129, 169, 244 ГПК України, суд,
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонер» про ухвалення додаткового рішення від 21.08.2025 задоволити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цикада плюc» (Львівська область, Миколаївський район, м. Миколаїв, вул. Лисенка, 45, ідентифікаційний код 36788145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бетонер» (м. Львів, вул. Зелена, буд. 186, офіс 314, ідентифікаційний код 44691538) 24 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
3. В решті заявлених вимог - відмовити.
Додаткове рішення складено 11.09.2025.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після його перегляду апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Мороз Н.В.