вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"04" вересня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1141/25
Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участю секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
до Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради
про стягнення 39 409 110, 03 грн
Учасники судового процесу:
від позивача: Верхацький І.В.;
від відповідача: не з'явився;
Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради про стягнення 39 409 110, 03 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання природного газу № 5458-ТКЕ(23)-17 від 04.09.2023 в частині оплати за поставлений природний газ. У зв'язку із чим позивачем подано зазначену позовну заяву до відповідача про стягнення 39 409 110, 03 грн основного боргу.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.04.2025 відкрито провадження у справі № 911/1141/25 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження. Надано відповідачу строк для подачі відзиву на позов, а позивачу - відповіді на відзив. Призначено підготовче засідання у справі на 14.05.2025.
Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.04.2025 була направлена відповідачу в його електронний кабінет. Відповідно до наявної в матеріалах справи довідки про доставку електронного листа, ухвала суду про відкриття провадження була доставлена до електронного кабінету відповідача 16.04.2025 о 17:19.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, враховуючи положення п. 2 ч. 6 ст. 242 ГГПК України, та те, що ухвала суду від 16.04.2025 була надіслана до електронного кабінету пізніше 17 години, днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі є 17.04.2025.
01.05.2025 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що КП «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради є теплопостачальною організацією (об'єктом критичної інфраструктури відповідно до Наказу Мінрегіону № 167 від 07.09.20220), здійснює виробництво, постачання та транспортування теплової енергії на території Київської області, працює по регульованим тарифам та здійснює свою діяльність виключно відповідно до тарифів, встановлених згідно чинного законодавства України. Як зазначив відповідач, виробнича діяльність КП «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради по державним регульованим тарифам, що не покривають затрат на їх виробництво, призвела до збитковості та накопичення заборгованості перед ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг». Відповідно до пояснень відповідача, КП «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради відповідно до Закону України 1730-VIII від 03.11.2016 «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та керуючись Методикою визначення заборгованості з різниці в тарифах, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 977 від 15.09.2021, здійснювало розрахунки різниці в тарифах та подавало на затвердження на підтвердження чого відповідач посилається на протоколи зсідань територіальної комісії з питань узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах № 2 від 07.11.2022, № 8 від 20.12.2022, № 1 від 24.03.2023, № 4 від 16.05.2023, № 7 від 08.08.2023, № 12 від 14.11.2023, № 1 від 28.03.2024, № 7 від 21.05.2024, № 12 від 23.08.2024, № 18 від 22.11.2024, відповідно до яких, за твердженням відповідача, станом на 01.10.2024 було узгоджено обсяг заборгованості з різниці в тарифах КП «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради в розмірі 92 038 838 грн. Враховуючи викладене, відповідач стверджує про наявність об'єктивних обставин та доказів того, що заборгованість перед позивачем по оплаті поставленого природного газу згідно договору № 5458-ТКЕ(23)-17 виникла внаслідок зовнішніх факторів, вплинути на які відповідач не має можливості, та сформувалась в силу виконання відповідачем вимог законодавчих актів України. Отже, відповідач у відзиві на позовну заяву доводить відсутність власної вини у невиконанні зобов'язання по оплаті заборгованості, оскільки підприємство в силу чинних нормативних актів працює по економічно необґрунтованим тарифам, на виконання вимог законодавства подало всі необхідні документи на підтвердження різниці в тарифах та отримало відповідні протоколи про їх підтвердження, сума заборгованості за якими різниця в тарифах повністю покриває заявлену до стягнення суму заборгованості. З урахуванням зазначеного вище, відповідач стверджує, що всі дії, необхідні для фіксації та отримання компенсації з різниці в тарифах, відповідачем були проведені, проте компенсації з різниці в тарифах не відбулось по незалежним від відповідача причинам, у зв'язку із чим відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
06.05.2025 до суду через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вважає, що відповідач не навів у відзиві на позовну заяву обґрунтованих підстав, які б спростовували аргументи, викладені у позовній заяві, а відтак останній не спростував заявлених позовних вимог. Позивач звернув увагу, що сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 39 409 110, 03 грн і саме на відповідача покладався обов'язок належної та вчасної оплати за поставлений газ згідно умов договору. Щодо посилання відповідача на Закон України № 2479-ІХ позивач зазначив, що предметом спору у справі № 911/1141/25 є майнова вимога про стягнення основної заборгованості за поставлений газ, і така заборгованість може вважатися відсутньою лише у разі фактичного врегулювання заборгованості за поставлений газ та здійснення взаєморозрахунків згідно з ст. 4 Закону № 1730-VIII та реструктуризації залишків заборгованості згідно з ст. 5 Закону № 1730-VIII. Позивач наголосив на тому, що сам лише факт участі відповідача у процедурі врегулювання заборгованості згідно з Законом № 1730-VIII без фактичного врегулювання заборгованості (шляхом проведення розрахунків та реструктуризації) не можуть свідчити про відсутність заборгованості, стягнення якої є предметом позову у даній справі. На думку позивача, для врегулювання заборгованості за договором повинна бути вчинена юридично значима дія щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ або зміни зобов'язання за договором на інше зобов'язання, встановлене договором про проведення взаєморозрахунків згідно з ст. 4 Закону № 1730-VIII та договором про реструктуризації заборгованості згідно з ст. 5 Закону № 1730-VIII і саме лише виконання деяких елементів процедури врегулювання учасником, який беруть участь в процедурі врегулювання заборгованості згідно із Законом № 1730, та затвердження суми різниці в тарифах не призводить до автоматичного врегулювання такої заборгованості, і, як наслідок, до відсутності заборгованості за договором.
14.05.2025 у підготовче засідання з'явився представник позивача та надав усні пояснення по справі. Представник відповідача у підготовче засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином. Суд протокольно прийняв заяви сторін по суті спору до розгляду та долучив їх до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 14.05.2025 відкладено підготовче засідання у справі № 911/1141/25 на 12.06.2025, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.
З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного підготовчого засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 14.05.2025 та доставлено останню відповідачу в його електронний кабінет, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа.
12.06.2025 підготовче засідання не відбулось у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю (лікарняний) судді Сокуренко Л.В.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.06.2025 призначено підготовче засідання у справі № 911/1141/25 на 24.07.2025.
Ухвала суду від 16.06.2025 доставлена сторонам до їх електронних кабінетів, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
24.07.2025 у підготовче засідання з'явились представники сторін та надали усні пояснення по справі. Суд з'ясував думку сторін щодо закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Представники сторін не заперечували щодо призначення справи до судового розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.07.2025 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу № 911/1141/25 до судового розгляду по суті на 04.09.2025, про що занесено до протоколу підготовчого засідання.
03.09.2025 до суду через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження, в якому відповідач, з метою недопущення поширення захворюваності на гостру респіраторну хворобу COVID-19 серед населення, в тому числі працівників судової влади, відповідач керуючись ч. 2 ст. 202 ГПК України, просив суд відкласти судове засідання по розгляду справи на іншу дату.
04.09.2025 в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак подав до суду клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження.
Розглянувши в судовому засіданні 04.09.2025 клопотання відповідача про відкладення (перенесення) розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Відповідно до пп. 2, 3 ч. 1 ст. 42 ГПК України, подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Разом з цим, згідно з пп. 2, 3 ч. 2 ст. 42 ГПК України, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.
Учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається ч. 1 ст. 43 ГПК України).
За приписами ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Так, у ч. 2 ст. 202 ГПК України наведено підстав, за яких суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, а саме: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Водночас, частиною 3 ст. 202 ГПК України визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з'явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з'явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов'язковою.
В обґрунтування клопотання про відкладення судового засідання відповідач зазначив, що у зв'язку зі стрімким поширенням захворюваності на гостру респіраторну хворобу COVID-19 серед працівників КП «Києво-Святошинська тепломережа» КОР, з метою стабілізації епідситуації та запобіганню поширенню хвороби серед населення, наказом № 46-К від 28.08.2025 було введено режим дистанційної роботи на період з 01.09.2025 по 12.09.2025. Відповідач у клопотанні зазначив, що начальник юридичного відділу відповідача - Коваль Надія, яка має відповідну освіту та кваліфікацію та діє в порядку самопредставництва юридичної особи, наразі проходить лікування та не може бути присутньою на судовому засіданні, призначеному 04.09.2025 на 16:00. Враховуючи викладене, з метою недопущення поширення захворюваності на гостру респіраторну хворобу COVID-19 серед населення, в тому числі працівників судової влади, відповідач керуючись ч. 2 ст. 202 ГПК України, просив суд відкласти судове засідання по розгляду справи на іншу дату.
Дослідивши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд вважає, що відповідачем належним чином не обґрунтовано та не доведено поважність причин неявки представника відповідача в судове засідання 04.09.2025, оскільки належних та допустимих доказів тимчасової непрацездатності представника відповідача - Коваль Надії, яка має відповідну освіту та кваліфікацію та діє в порядку самопредставництва юридичної особи, до вказаного клопотання не додано.
Обставина введення на підприємстві відповідача наказом № 46-К від 28.08.2025 режиму дистанційної роботи на період з 01.09.2025 по 12.09.2025 не визнається судом поважною причиною неявки представника відповідача в судове засідання, якого було належним чином повідомлено про дату, час і місце судового засідання, оскільки, по-перше, вказана обставина не свідчить про неможливість представника відповідача з'явитись в судове засідання 04.09.2025.
По-друге, відповідач не був позбавлений права та можливості прийняти участь в судовому засіданні 04.09.2025 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду шляхом подання до суду відповідної заяви у визначений ГПК України строк, оскільки явка представника відповідача в судове засідання не визнавалась судом обов'язковою, а відповідач про обставину введення на підприємстві режиму дистанційної роботи був обізнаний з моменту видачі наказу № 46-К від 28.08.2025, проте відповідач таким правом не скористався, відповідної заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції до суду не подав.
Натомість відповідач, будучи обізнаним про обставину введення на підприємстві режиму дистанційної роботи з моменту видачі наказу № 46-К від 28.08.2025, подав до суду клопотання про відкладення судового засідання від 03.09.2025 за день до призначеного судового засідання.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про відкладення судового засідання від 03.09.2025 є необґрунтованим, належних та допустимих доказів поважності причин неявки представника відповідача в судове засідання не надано, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що представник відповідача не з'явився в судове засідання без поважних причин, а тому підстави для відкладення розгляду справи в судовому засіданні 04.09.2025 в межах встановленого цим Кодексом строку на підставі ч. 2 ст. 202 ГПК України відсутні.
Крім того, суд зазначає, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 ГПК України).
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Приймаючи до уваги, що представник відповідача не з'явився в судове засідання без поважних причин, а його не з'явлення не перешкоджає розгляду справи по суті, суд в судовому засіданні 04.09.2025 протокольно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення судового засідання від 03.09.2025 та дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника відповідача.
В судовому засіданні 04.09.2025 суд оголосив про відкриття розгляду справи по суті та про його початок.
Представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримував та просив суд позов задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що на виконання умов договору постачання природного газу № 5458-ТКЕ(23)-17 від 04.09.2023 протягом жовтня 2023 року - квітня 2024 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 39 409 110, 03 грн, проте відповідач, в порушення п. 5.1 договору, не розрахувався з позивачем за поставлений природний газ, у зв'язку із чим сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором складає 39 409 110, 03 грн. Враховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути з відповідача 39 409 110, 03 грн основного боргу.
Згідно ч. 1 ст. 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За приписами ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і ст. 4 ГПК України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.
У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.
Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).
Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).
Приймаючи до уваги, що сторони скористалися наданими їм процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.
В судовому засіданні 04.09.2025 судом на стадії ухвалення судового рішення оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Частиною 5 ст. 240 ГПК України визначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Відповідно до ч. 6 ст. 233 ГПК України, у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як на десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як на п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши усні пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області
04.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі - постачальник, позивач) та Комунальним підприємством «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради (далі - споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу № 5458-ТКЕ(23)-17 (далі - договір), за змістом п. 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп. 1) пункту 4 Положення, природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Відповідно до пп. 1.2, 1.3 вказаного правочину, природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для власних потреб і не може бути використаний для перепродажу. За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.
Згідно з п. 1.4 договору, споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та оператором газорозподільчої мережі (надалі - оператор ГРМ) та присвоєний оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та оператором газотранспортної системи (надалі - оператор ГТС) та присвоєний оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі). Відповідальність за достовірність інформації, зазначеної в цьому пункті, несе споживач.
Відповідно до п. 2.1 договору, постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг природного газу у період з 1 вересня 2023 року по 15 квітня 2024 року (включно), в кількості 4 071, 36289 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди): у вересні 2023 року - 0,05 тис. куб. м, у жовтні 2023 року - 176, 969 тис. куб. м, у листопаді 2023 року - 665, 27123 тис. куб. м, у грудні 2023 року - 883, 104 тис. куб. м, у січні 2024 року - 848, 029 тис. куб. м, у лютому 2024 року - 767, 039 тис. куб. м, у березні 2024 року - 593, 59666 тис. куб. м, у квітні 2024 року - 137, 304 тис. куб. м.
У пункті 2.2 договору споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п. 2.1 цього договору, повністю покривають потреби споживача у відповідному розрахунковому періоді для потреб, визначених п. 1.2 цього договору.
За змістом п. 2.3 договору, підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на офіційній платформі оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Згідно з п. 2.5 договору, режим використання природного газу протягом розрахункового періоду (в т.ч. добове використання) споживач визначає самостійно в залежності від своїх власних потреб.
Пунктом 3.1 договору визначено, що постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживачі несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Відповідно до п. 3.2 договору, постачання газу за цим договором здійснюється постачальником виключно за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника, розміщеного на Інформаційній платформі оператора ГТС.
Відповідно до п. 3.5 договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі природного газу.
Споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, по два примірника актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником споживача, а саме: акт на Обсяг І (фіксований), акт на Осяг ІІІ (фіксований) та акт на Обсяг ІІ. В актах зазначаються фактичні обсяги використання природного газу, які визначаються з урахуванням вимог п. 2.1, пп. 2.2.3 та пп. 3.5.2 цього договору, їх ціна (визначається відповідно до розділу 4 цього договору) та вартість (підп. 3.5.1 п. 3.5 договору).
Постачальник протягом 3-х робочих днів з дати одержання актів зобов'язується повернути споживачу по одному примірнику оригіналів актів, підписаних уповноваженим представником постачальника. Після підписання сторонами актів приймання-передачі, замовлені обсяги природного газу за договором вважаються скоригованими (під. 3.5.4 п. 3.5 договору).
Розділом 4 договору визначено, що ціна на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:
4.1.1 Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як Обсяг І (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ - 6 183, 33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20 %, всього з ПДВ - 7 420, 00 грн;
крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124, 16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовлені потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1, 10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136, 576 грн, крім того ПДВ 20 % - 27, 315 грн, всього з ПДВ - 163, 89 грн за 1000 куб. м.
Всього ціна газу для Обсягу І (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7 583, 89 грн.
4.1.2. Ціна природного газу для Обсягу II визначається щомісяця для виробника теплової енергії за такою формулою: Р = Pueex х kl х k2, де Р - ціна природного газу для виробника теплової енергії; Pueex - середньозважена ціна, що слалася на ресурс місяця, що передує місяцю постачання природного газу та склалася за результатами електронних біржових торгів на товарній біржі «Українська енергетична біржа» за всіма договорами, умовами оплати та базисами (в газотранспортній системі, газосховищах), та за всіма стандартизованими продуктами за напрямком «Природний газ», за період з l по 20 (включно) числа місяця за всі торгові дні місяця, з урахуванням податку на додану вартість, у гривнях за 1000 куб. метрів газу; kl - коригуючий коефіцієнт, що враховує вартість грошей у часі за обліковою ставкою Національного банку та середнім очікуванням прострочення оплати виробників теплової на рівні 80 календарних днів, за лінійними розрахунками, що становить 1,055; k2 - коригуючий коефіцієнт, націнка постачальника природного газу, що становить 1,050.
Якщо протягом поточного місяця постачання природного газу не здійснювались електронні біржові торги на товарній біржі «Українська енергетична біржа» за всіма договорами, умовами оплати та базисами (в газотранспортній системі, газосховищах), ціна залишається на рівні попереднього місяця, розрахована наведеною формулою.
Крім тою податок на додану вартість за ставкою 20 %,
Крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124, 16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1, 10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136, 576 грн, крім того ПДВ 20 % - 27, 315 грн, всього з ПДВ - l63, 89 грн за 1000 куб. м.
Постачальник щомісячно розміщує інформацію щодо зміни ціни газу за обсягом II на офіційному сайті постачальника naftogaztrading.com.ua або відповідна інформація
надсилається постачальником споживачу листом на електронну адресу споживача, вказану у розділі 14 «Адреси та реквізити сторін» цього договору. Така ціна є обов'язковою для застосування сторонами з l числа місяця, на який вона розрахована та не потребує окремого оформлення додатковою угодою. Сторони домовились, що ціна природного газу обсягу ІІ буде вказана при документальному оформленні обсягу II у відповідному акті приймання передачі газу.
Сторони підтверджують, що цілком погоджуються з порядком визначення та зміни ціни обсягу II, зазначеним в даному пункті договору. При цьому, споживач вважається повідомленим про зміну ціни обсягу ІІ з моменту здійснення публікації відповідної інформації на офіційному сайті постачальника naftogaztrading.com.ua або з моменту відправлення відповідного повідомлення постачальником на електронну адресу споживача, зазначену у розділі 14 даного договору.
4.1.3. Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як Обсяг IIІ (фіксований) за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658, 33 грн, крім того ПДВ за ставкою 20 %, всього з ПДВ - 16 390, 00 грн;
крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124, 16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовуються при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1, 10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136, 576 грн, крім того ПДВ 20 % - 27, 315 грн, всього з ПДВ - 163, 89 грн за 1000 куб. м.
Всього ціна газу для Обсягу ІІІ (фіксований) за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553, 89 грн.
У разі зміни тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи та/або коефіцієнту, який застосовується при замовлені потужності на добу наперед у відповідному періоді, вони є обов'язковими для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін (п. 4.2 договору).
Згідно з п. 4.3 договору, загальна фактична вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.
Пунктом 5.1. договору визначено, що споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступного порядку:
- 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання - передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, а якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
За змістом п. 5.4 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору.
У пункті 6.2 договору визначено, що споживач зобов'язаний, зокрема: - укласти договір/договори на розподіл природного газу з оператором(ами) газорозподільних мереж на обсяги газу, що постачаються за чим договором (для споживачів, об'єкти яких приєднані до газорозподільних мереж); - самостійно припиняти (обмежувати) використання природного газу у визначених договором випадках; - прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором та використовувати його відповідно до умов цього договору.
Пунктом 6.4 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний, зокрема: - виконувати умови цього договору; - забезпечувати відповідно до вимог Кодексу ГТС своєчасну реєстрацію споживача у Реєстрі при дотримання споживачем умов цього договору.
Відповідно до п. 13.1 договору, даний договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) та діє до 15.04.2024 включно, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору.
Постачання природного газу згідно даного договору споживачу здійснюється з врахуванням вимог пп. 2.1, 3.3, 5.2 цього договору.
У розділі 14 договору зазначені адреси та реквізити сторін. Відповідно до розділу 14 договору, код ЕІС постачальника - 56X930000010610Х, код ЕІС споживача - 56XQ0000NG03EQOW.
10.01.2024 між сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою викладено абзац 7 та 8 п. 3.3 розділу 3 «Порядок та умови передачі природного газу» договору в новій редакції та зупинено дію пункту 5.2 розділу 5 «Порядок та умови проведення розрахунків» договору. Решта умов договору залишились без змін.
Звертаючись до суду із даним позовом позивач стверджує, що на виконання умов договору, у період з жовтня 2023 року до квітня 2024 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 39 409 110, 03 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.10.2023 за жовтень 2023 року на суму 324 510, 96 грн (Обсяг І), від 31.10.2023 за жовтень 2023 року на суму 15 236, 84 грн (Обсяг ІІ), від 31.10.2023 за жовтень 2023 року на суму 1 056 486, 64 грн (Обсяг ІІІ), від 30.11.2023 за листопад 2023 року на суму 2 274 902, 77 грн (Обсяг І), від 30.11.2023 за листопад 2023 року на суму 105 607, 03 грн (Обсяг ІІ), від 30.11.2023 за листопад 2023 року на суму 3 909 942, 91 грн (Обсяг ІІІ), від 31.12.2023 за грудень 2023 року на суму 3 128 945, 54 грн (Обсяг І), від 31.12.2023 за грудень 2023 року на суму 137 547, 46 грн (Обсяг ІІ), від 31.12.2023 за грудень 2023 року на суму 5 348 633,80 грн (Обсяг ІІІ), від 31.01.2024 за січень 2024 року на суму3 695 134, 44 грн (Обсяг І), від 31.01.2024 за січень 2024 року на суму 160 146, 00 грн (Обсяг ІІ), від 31.01.2024 за січень 2024 року на суму 6 211 855, 76 грн (Обсяг ІІІ), від 29.02.2024 за лютий 2024 року на суму 2 445 253,79 грн (Обсяг І), від 29.02.2024 за лютий 2024 року на суму 107 405, 45 грн (Обсяг ІІ), від 29.02.2024 за лютий 2024 року на суму 4 146 267, 02 грн (Обсяг ІІІ), від 31.03.2024 за березень 2024 року на суму 2 173 183, 50 грн (Обсяг І), від 31.03.2024 за березень 2024 року на суму 88 837, 22 грн (Обсяг ІІ), від 31.03.2024 за березень 2024 року на суму 3 802 905, 80 грн (Обсяг ІІІ), від 30.04.2024 за квітень 2024 року на суму 90, 02 грн (Обсяг І), від 30.04.2024 за квітень 2024 року на суму 276 217, 08 грн (Обсяг ІІ), копії яких наявні в матеріалах справи.
Суд встановив, що усі долучені позивачем до позовної заяви акти приймання-передачі природного газу за спірний період підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень.
Проте, як зазначає позивач, відповідач зобов'язання за договором в частині оплати поставленого природного газу не виконав належним чином, чим порушив вимоги п. 5.1 договору, у зв'язку із чим станом на дату звернення до суду із позовом відповідач має основну заборгованість перед позивачем за договором в розмірі 39 409 110, 03 грн.
Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором в частині здійснення оплати в повному обсязі за поставлений природний газ за період з жовтня 2023 року до квітня 2024 року, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 39 409 110, 03 грн основного боргу.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір постачання природного газу № 5458-ТКЕ(23)-17 від 04.09.2023 та додаткову угоду до нього як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до приписів статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За змістом статей 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Дослідивши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів.
У разі порушення або невиконання своїх обов'язків споживач несе відповідальність згідно із законом (частина 3 статті 13 Закону України «Про ринок природного газу»).
Відповідно до ст. 73, 74 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд встановив, що позивач, на виконання договору, у період з жовтня 2023 року до квітня 2024 року поставив відповідачу природний газ обсягом 3383,318825 тис. куб. м (Обсяг І, ІІ, ІІІ) на загальну суму 39 409 110, 03 грн, підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу, а саме:
- за актом приймання-передачі природного газу за жовтень 2023 року від 31.10.2023 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 42,78953 тис. куб. м (Обсяг І) на суму 264 581, 78 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 5 844, 02 грн без ПДВ. Всього на суму 324 510, 96 грн з ПДВ;
- за актом приймання-передачі природного газу за жовтень 2023 року від 31.10.2023 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 0,74959 тис. куб. м (Обсяг ІІ) на суму 12 594, 99 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 102, 38 грн без ПДВ. Всього на суму 15 236, 84 грн з ПДВ;
- за актом приймання-передачі природного газу за жовтень 2023 року від 31.10.2023 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 63,82106 тис. куб. м (Обсяг ІІІ) на суму 871 689, 10 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 8 716, 43 грн без ПДВ. Всього на суму 105 6486, 64 грн з ПДВ;
- за актом приймання-передачі природного газу за листопад 2023 року від 30.11.2023 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 299,96527 тис. куб. м (Обсяг І) на суму 1 854 784, 25 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 40 968, 06 грн без ПДВ. Всього на суму 2 274 902, 77 грн з ПДВ;
- за актом приймання-передачі природного газу за листопад 2023 року від 30.11.2023 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 5,31712 тис. куб. м (Обсяг ІІ) на суму 87 279, 67 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 726, 19 грн без ПДВ. Всього на суму 105 607, 03 грн з ПДВ;
- за актом приймання-передачі природного газу за листопад 2023 року від 30.11.2023 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 236,196485 тис. куб. м (Обсяг ІІІ) на суму 3 226 027, 21 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 32 258, 55 грн без ПДВ. Всього на суму 3 909 942, 91 грн з ПДВ;
- за актом приймання-передачі природного газу за грудень 2023 року від 31.12.2023 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 412,57807 тис. куб. м (Обсяг І) на суму 2 551 106, 36 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 56 348, 26 грн без ПДВ. Всього на суму 3 128 945, 54 грн з ПДВ;
- за актом приймання-передачі природного газу за грудень 2023 року від 31.12.2023 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 7,54756 тис. куб. м (Обсяг ІІ) на суму 113 592, 06 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 1 030, 82 грн без ПДВ. Всього на суму 137 547, 46 грн з ПДВ;
- за актом приймання-передачі природного газу за грудень 2023 року від 31.12.2023 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 323,1044 тис. куб. м (Обсяг ІІІ) на суму 4 413 066, 52 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 44 128, 31 грн без ПДВ. Всього на суму 5 348 633, 80 грн з ПДВ;
- за актом приймання-передачі природного газу за січень 2024 року від 31.01.2024 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 487,23489 тис. куб. м (Обсяг І) на суму 3 012 734, 11 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 66 544, 59 грн без ПДВ. Всього на суму 3 695 134, 44 грн з ПДВ;
- за актом приймання-передачі природного газу за січень 2024 року від 31.01.2024 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 9,19616 тис. куб. м (Обсяг ІІ) на суму 132 199, 03 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 1 255, 97 грн без ПДВ. Всього на суму 160 146, 00 грн з ПДВ;
- за актом приймання-передачі природного газу за січень 2024 року від 31.01.2024 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 375,25058 тис. куб. м (Обсяг ІІІ) на суму 5 125 296, 25 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 51 250, 22 грн без ПДВ. Всього на суму 6 211 855, 76 грн з ПДВ;
- за актом приймання-передачі природного газу за лютий 2024 року від 29.02.2024 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 322,4275 тис. куб. м (Обсяг І) на суму 1 993 675, 63 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 44 035, 86 грн без ПДВ. Всього на суму 2 445 253, 79 грн з ПДВ;
- за актом приймання-передачі природного газу за лютий 2024 року від 29.02.2024 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 6,44899 тис. куб. м (Обсяг ІІ) на суму 88 623, 76 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 880, 78 грн без ПДВ. Всього на суму 107 405, 45 грн з ПДВ;
- за актом приймання-передачі природного газу за лютий 2024 року від 29.02.2024 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 250,4709 тис. куб. м (Обсяг ІІІ) на суму 3 421 014, 21 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 34 208, 31грн без ПДВ. Всього на суму 4 146 267, 02 грн з ПДВ;
- за актом приймання-передачі природного газу за березень 2024 року від 31.03.2024 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 286,55272 тис. куб. м (Обсяг І) на суму 1 771 850, 03 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 39 136, 22 грн без ПДВ. Всього на суму 2 173 183, 50 грн з ПДВ.
- за актом приймання-передачі природного газу за березень 2024 року від 31.03.2024 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 5,58432 тис. куб. м (Обсяг ІІ) на суму 73 268, 34 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 762, 68 грн без ПДВ. Всього на суму 88 837, 22 грн з ПДВ;
- за актом приймання-передачі природного газу за березень 2024 року від 31.03.2024 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 229,72887 тис. куб. м (Обсяг ІІІ) на суму 3 137 712, 72 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 31 375, 45 грн без ПДВ. Всього на суму 3 802 905, 80 грн з ПДВ;
- за актом приймання-передачі природного газу за квітень 2024 року від 30.04.2024 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 0,01187 тис. куб. м (Обсяг І) на суму 73, 40 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 1, 62 грн без ПДВ. Всього на суму 90, 02 грн з ПДВ;
- за актом приймання-передачі природного газу за квітень 2024 року від 30.04.2024 позивачем було поставлено відповідачу природний газ обсягом 18,34294 тис. куб. м (Обсяг ІІ) на суму 227 675, 69 грн без ПДВ та надано послугу з транспортування природного газу на суму 2 505, 21 грн без ПДВ. Всього на суму 276 217, 08 грн з ПДВ.
Усі долучені позивачем до позовної заяви акти приймання-передачі природного газу за спірний період підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх відтисками печаток без будь-яких зауважень та заперечень. Крім того, матеріали справи не містять заперечень відповідача щодо якості та обсягу наданих послуг за долученими позивачем актами.
З урахуванням зазначеного вище, суд встановив, позивач належним чином виконав зобов'язання за договором.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Відповідно до ст. 691 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
За приписами ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Пунктом 5.1. договору визначено, що споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступного порядку: - 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; - остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, а якому споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
За змістом п. 5.4 договору, оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору.
Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов п. 5.1 договору, суд дійшов висновку, що строк здійснення відповідачем оплати за поставлений природний газ за період з жовтня 2023 року до квітня 2024 року є таким, що настав.
Проте, суд встановив, що відповідач зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати поставленого природного газу не виконав належним чином та не розрахувався з позивачем за поставлений природний газ у спірному періоді, чим порушив п. 5.1 договору.
Станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання відповідачем зобов'язання в частині здійснення оплати за поставлений природний газ за спірний період, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за договором в загальній сумі 39 409 110, 03 грн. Протилежного суду не доведено. Доказів здійснення оплати поставленого газу до суду не надано.
При цьому, суд дослідив посилання відповідача обставину того, що КП «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради відповідно до Закону України 1730-VIII від 03.11.2016 «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та керуючись Методикою визначення заборгованості з різниці в тарифах, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 977 від 15.09.2021, здійснювало розрахунки різниці в тарифах та подавав на затвердження на підтвердження чого відповідач посилається на протоколи зсідань територіальної комісії з питань узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах № 2 від 07.11.2022, № 8 від 20.12.2022, № 1 від 24.03.2023, № 4 від 16.05.2023, № 7 від 08.08.2023, № 12 від 14.11.2023, № 1 від 28.03.2024, № 7 від 21.05.2024, № 12 від 23.08.2024, № 18 від 22.11.2024, а також твердження відповідача про наявність об'єктивних обставин та доказів того, що кредиторська заборгованість перед позивачем по оплаті поставленого природного газу згідно договору № 5458-ТКЕ(23)-17 виникла внаслідок зовнішніх факторів, вплинути на які відповідач не має можливості, заборгованість сформувалась в силу виконання відповідачем вимог законодавчих актів України, що свідчить про відсутність вини відповідача у невиконанні зобов'язання по оплаті заборгованості, оскільки підприємство в силу чинних нормативних актів працює по економічно необґрунтованим тарифам, на виконання вимог законодавства подало всі необхідні документи на підтвердження різниці в тарифах та отримало відповідні протоколи про їх підтвердження, сума заборгованості за якими різниця в тарифах повністю покриває заявлену до стягнення суму заборгованості. З приводу цього суд зазначає наступне.
Так, 29.07.2022 набув чинності Закон України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» № 2479-IX, яким внесено зміни до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» № 1730-VIII (далі - Закон № 1730).
Закон № 1730 визначає процедуру врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу як заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії, шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
Згідно з ст. 1 Закону № 1730, взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості, що проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості; договір про організацію взаєморозрахунків - договір, який укладається учасниками процедури врегулювання заборгованості для погашення заборгованості та є підставою для проведення взаєморозрахунків відповідно до цього Закону; до заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, включається заборгованість, щодо якої ухвалено судове рішення про стягнення або затверджено мирову угоду.
Частиною 1 ст. 4 Закону № 1730 визначено, що взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться щодо врегулювання заборгованості з різниці в тарифах для погашення кредиторської заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» за спожитий природний газ з 1 червня 2021 року по останнє число шостого місяця після місяця, в якому припинено або скасовано воєнний стан (без урахування розміру зобов'язань із сплати неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ), не погашеної на початок місяця, в якому укладається договір про організацію взаєморозрахунків.
Згідно з абз. 9 ст. 4 Закону № 1730, взаєморозрахунки або перерахування субвенції проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, за рахунок та в межах видатків державного бюджету за цільовим призначенням, джерелом формування яких є надходження, визначені Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та на наступні роки на погашення заборгованості з різниці в тарифах.
Згідно з абз. 13 ст. 4 Закону № 1730, обсяг заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам та/або іншим підприємствам теплопостачання, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню, організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам, утвореної після 1 червня 2021 року, підтверджується територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону № 1730, реструктуризації підлягають кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний станом на 1 червня 2021 року для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, а також заборгованість за послуги з розподілу і транспортування природного газу та кредиторська заборгованість теплопостачальних організацій перед теплогенеруючими організаціями за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг споживачам, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, які утворилися станом на 1 червня 2021 року (без урахування суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість).
Типовий договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, за теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення затверджується Кабінетом Міністрів України (ч. 7 ст. 5 Закону № 1730).
Отже, в рамках Закону № 1730 процедура врегулювання заборгованості здійснюється шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, згідно договорів проведення взаєморозрахунків (ст. 4 Закону № 1730) та договорів реструктуризації заборгованості (ст. 5 Закону № 1730). Договір про організацію взаєморозрахунків визначає як наявність заборгованості, так і її обсяг, що відповідає заборгованості, підтвердженої територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.
Згідно п. 5 постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2022 № 1403 «Про затвердження Порядку та умов надання у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно із Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), послуги з централізованого водопостачання і централізованого водовідведення згідно із Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається суб'єктами господарювання та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості.
Верховний Суд у постанові від 18.04.2023 у справі № 911/3195/21 сформував наступну правову позицію: «Згідно з ст. 1 Закону України «Про заходи спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» взаєморозрахунки - розрахунки з погашення заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єктів ринку природного газу, які проводяться за рахунок видатків державного бюджету учасниками процедури врегулювання заборгованості. Взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та/або Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», та/або Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість (частина третя статті 4 вказаного Закону)».
Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 23.04.2024 у справі № 925/636/23, наявність заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з її постачання не є достатньою підставою для звільнення теплопостачальних та теплогенеруючих організацій від обов'язку оплатити спожитий ними природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування. Для застосування цього механізму сторони мають укласти договір про організацію взаєморозрахунків. Крім того, Верховним Судом зроблено висновок про те, що Закон № 1730 не передбачає можливості проведення взаєморозрахунків за рішенням суду при вирішенні спору про стягнення заборгованості за спожитий газ. Суд не може провести таке зарахування самостійно.
Отже, сам лише факт участі відповідача у процедурі врегулювання заборгованості згідно з Законом № 1730, без фактичного врегулювання такої заборгованості (шляхом проведення розрахунків та реструктуризації), тобто без вчинення юридично значимих дій, не може свідчити про відсутність заборгованості (припинення зобов'язання), стягнення якої є предметом позову.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано сторонами, договору про організацію взаєморозрахунків згідно з ст. 4 Закону №1730 або договору про реструктуризацію заборгованості згідно з ст. 5 Закону № 1730 для погашення боргу за договором між сторонами укладено не було. Протилежного суду не доведено.
Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Статтею 598 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, при цьому, припинення зобов'язання є останньою стадією його існування.
Під припиненням зобов'язання розуміють припинення правового зв'язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов'язків, що становлять зміст зобов'язання, тобто кредитор втрачає право вимагати від боржника виконання передбачених у зобов'язанні дій, а боржник звільняється від обов'язку виконувати такі дії під загрозою застосування до нього мір відповідальності.
Верховний Суд у постанові від 18.04.2023 у справі № 911/3195/21 сформував правову позицію щодо припинення зобов'язань в рамках процедури врегулювання заборгованості за природний газ, згідно з якою, у випадку не укладення договору про організацію взаєморозрахунків між учасниками розрахунків, відсутні підстави припинення спірних правовідносин між сторонами договору постачання природного газу.
Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що станом на дату розгляду даної справи заборгованість відповідача перед позивачем за спожитий природний газ у спірному періоді в розмірі 39 409 110, 03 грн за договором № 5458-ТКЕ(23)-17 від 04.09.2023 не погашена, договір про організацію взаєморозрахунків не укладався (тобто відповідачем не було здійснено проведення взаєморозрахунків заборгованості або реструктуризації заборгованості за договором).
Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є майнова вимога про стягнення основної заборгованості за поставлений газ. При цьому, така заборгованість може вважатися відсутньою лише у разі фактичного врегулювання заборгованості за поставлений газ та здійснення взаєморозрахунків згідно з ст. 4 Закону № 1730 та реструктуризації залишків заборгованості згідно з ст. 5 Закону № 1730.
Стосовно посилань відповідача на протоколи зсідань територіальної комісії з питань узгодження обсягу заборгованості з різниці в тарифах № 2 від 07.11.2022, № 8 від 20.12.2022, № 1 від 24.03.2023, № 4 від 16.05.2023, № 7 від 08.08.2023, № 12 від 14.11.2023, № 1 від 28.03.2024, № 7 від 21.05.2024, № 12 від 23.08.2024, № 18 від 22.11.2024, відповідно до яких, за твердженням відповідача, станом на 01.10.2024 було узгоджено обсяг заборгованості з різниці в тарифах КП «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради в розмірі 92 038 838 грн, що повністю покриває заявлену до стягнення суму заборгованості, суд зазначає таке.
Як було зазначено вище, згідно з абз. 13 ст. 4 Закону № 1730, обсяг заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, установам і організаціям, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам та/або іншим підприємствам теплопостачання, що постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води населенню, організаціям та установам, що фінансуються з державного та/або місцевих бюджетів, іншим споживачам, утвореної після 1 червня 2021 року, підтверджується територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах.
Тобто, протоколи засідання територіальної комісії з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, підтверджують обсяг заборгованості з різниці в тарифах на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії, теплову енергію, послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води. Проте, такі протоколи не є ані договором про організацію взаєморозрахунків, ані договором про реструктуризацію заборгованості в розумінні Закону № 1730.
Суд зазначає, що вказані протоколи свідчать про те, що відповідач як учасник процедури врегулювання заборгованості частково виконав певні елементи процедури, яка направлена на врегулювання заборгованості згідно з Законом № 1730, однак вказані протоколи не свідчать про те, що заборгованість вже врегульована (погашена), оскільки договору про організацію взаєморозрахунків згідно з ст. 4 Закону № 1730, або договору про реструктуризацію заборгованості згідно з ст. 5 Закону № 1730 за договором укладено не було. Протилежного суду не доведено.
З огляду на наведене вище, заборгованість відповідача не погашена, а лише підлягає погашенню (підлягає врегулюванню) за рахунок держави в межах видатків спеціального фонду державного бюджету.
Проте, сама по собі можливість Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради врегулювати заборгованість відповідно до Закону № 1730 не може свідчити про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений природний газ у спірному періоді та не може бути підставою для відмови у задоволенні даного позову.
Станом на дату розгляду даної справи в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання відповідачем зобов'язання в частині здійснення оплати за поставлений природний газ у спірний період на загальну суму 39 409 110, 03 грн, як і відсутні докази врегулювання такої заборгованості у визначеному Законом № 1730 порядку, у зв'язку із чим у відповідача перед позивачем наявна заборгованість в загальній сумі 39 409 110, 03 грн. Протилежного суду не доведено, доказів здійснення оплати або врегулювання вказаної суми заборгованості до суду не надано.
Решта тверджень відповідача, що викладені у відзиві на позовну заяву також не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
З огляду на наведене, вимога позивача про стягнення з відповідача 39 409 110, 03 грн основного боргу є обґрунтованою, нормативно та документально доведеною та такою, що підлягає задоволенню.
Оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати поставленого газу, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов'язання.
Стаття 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги зазначених вище правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем, не надав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу підлягають задоволенню повністю в сумі 39 409 110, 03 грн.
Всі інші клопотання, заяви, доводи та міркування учасників судового процесу досліджені судом, однак залишені без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують наведених вище висновків суду.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 472 909, 32 грн.
Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Києво-Святошинська тепломережа» Київської обласної ради (місцезнаходження: вул. Незалежності, буд. 9, м. Боярка, Фастівський р-н, Київська обл., 08150; код ЄДРПОУ 23576122) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (місцезнаходження: вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116; код ЄДРПОУ 42399676) 39 409 110, 03 грн основного боргу та 472 909, 32 грн судового збору.
3. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 11.09.2025.
Суддя Л.В. Сокуренко