вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"28" серпня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3400/24
Суддя Господарського суду Київської області Смірнов О.Г., за участю секретаря судового засідання Дубенко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/3400/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Лендагроінвест»
до відповідача: Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк “Укргазбанк»
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокопенко Леся Володимирівна
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Мікайилов Р.Р.
від третьої особи: не з'явився
04.08.2025 через систему “Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/3400/24, в якому останній просить суд стягнути з відповідача 25 000, 00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 14.08.2025 прийнято до розгляду клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/3400/24 та призначено судове засідання на 28.08.2025 о 14:00.
06.08.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшли заперечення на клопотання позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, в яких відповідач просить суд відмовити у задоволенні вказаного клопотання позивача.
21.08.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшло клопотання про розгляд поданого ним клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/3400/24 без участі його представника.
В судове засідання 28.08.2025 з'явився представник відповідача.
Представники позивача та третьої особи в судове засідання 28.08.2025 не з'явились, про дату, час і місце проведення судового засідання були повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа до електронного кабінету.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відтак, неявка в судове засідання 28.08.2025 представників відповідача та третьої особи, належним чином повідомлених про дату та час розгляду клопотання, не перешкоджає розгляду клопотання позивача стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/3400/24, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про можливість розгляду вказаного клопотання без їх участі.
Розглянувши вказане вище клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Лендагроінвест», встановивши всі наявні обставини, суд дійшов висновку про його часткове задоволення, виходячи із наступного.
Рішенням Господарського суду Київської області від 31.07.2025 позовні вимоги задоволено, визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Лесею Володимирівною 26.04.2024 та зареєстрований у реєстрі за №704 та стягнуто з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк “Укргазбанк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лендагроінвест» 2 422, 40 грн. судового збору.
З клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, вбачається, що останній просить суд стягнути з відповідача на свою користь 25 000, 00 грн.
При цьому, в тексті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю “Лендагроінвест» зазначило, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат на професійну правничу допомогу складає 25 000, 00 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 8 статті 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Рішення суду у справі №911/3400/24 ухвалено 31.07.2025, отже, граничний п'ятиденний строк для подання доказів у порядку частини 8 статті 129 ГПК України становить 05.08.2025 включно, відтак, клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/3400/24 подано у строк.
Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно із ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому судом враховано, що поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в статті 6 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 5076-VI від 05.07.2012 року, де зазначено, що адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного згідно із Законом України "Про забезпечення функціонування української мови як державної", має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.
Приписами ч. 3 ст. 233 ГПК України визначено, що суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
В якості підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду Договір про надання правничої допомоги від 17.06.2024, Додаткову угоду до Договору №4-1 від 09.12.2024, Акт прийому - передачі послуг №01/08 від 01.08.2025, рахунок - фактуру №01/08/1.
Так, 17.06.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Лендагроінвест» (далі - Клієнт) та адвокатом Шевченком Дмитром Валерійовичем (далі - Адвокат) укладено Договір про надання правничої допомоги (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов?язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.
Пунктом 3.1.4. Договору передбачено, що Клієнт приймає на себе наступні зобов'язання, зокрема, оплачувати юридичну допомогу у відповідності до умов розділу 5 цього Договору.
Згідно пунктів 5.1., 5.2., 5.3., 5.1.3. Договору Клієнт оплачує послуги Адвоката, оформлені відповідно до п. 5.2. або, альтернативно, до п. 5.6. цього Договору, за фактом їх надання, якщо Сторони не домовляться по окремим роботам про часткову або попередню оплату. Для оплати наданих послуг Адвокат надає Клієнту рахунок-фактуру і Акт приймання-передачі послуг. В Акті приймання-передачі послуг зазначається інформація про: кількість відпрацьованих адвокатом годин/кількість судових засідань, у яких прийняв участь Адвокат; вартість наданих послуг. Індивідуальна погодинна ставка Адвоката становить 1 000 (одна тисяча) гривень 00 коп. Індивідуальна ставка Адвоката за участь в судовому засіданні становить 3 000 (три тисячі) гривень 00 коп.
Пунктами 5.5., 5.6. Договору встановлено, що Клієнт здійснює оплату послуг Адвоката протягом 6 (шести) місяців з дати підписання Сторонами Акта приймання-передачі послуг та отримання Клієнтом оригіналу рахунку. При цьому, Сторони погодили вважати датою підписання Акта приймання-передачі послуг дату його отримання Клієнтом. Сторони залишають за собою право з урахуванням конкретних обставин погоджувати інший спосіб виконання й оплати послуг.
Даний Договір укладений на строк до « 31» грудня 2025 р. та набирає чинності з моменту його підписання (п. 7.1. Договору).
Також, 09.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Лендагроінвест» та адвокатом Шевченком Дмитром Валерійовичем було укладено Додаткову угоду №4-1 до Договору (далі - Додаткова угода), відповідно до п. 1. якої керуючись пунктом 2.1. Договору про надання правничої допомоги від 17.06.2024 року, Клієнт доручає, а Адвокат приймає до виконання доручення щодо представництва інтересів Клієнта у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНДАГРОІНВЕСТ» до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Лесею Володимирівною 26.04.2024 року та зареєстрованого у ресстрі за №704.
Керуючись пунктом 5.1., 5.2., 5.4 Договору, Сторони погодили, що представництво у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕНДАГРОІНВЕСТ» до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «УКРГАЗБЛНК» про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Лесею Володимирівною 26.04.2024 року та зареєстрованого у реєстрі за №704, потребуватиме надання правової допомоги Адвокатом та оплати Клієнтом фіксованої суми вартості послуг, що складає 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень 00 коп. (п. 2. Додаткової угоди).
З матеріалів справи вбачається, що 01.08.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Лендагроінвест» та адвокатом Шевченком Дмитром Валерійовичем був підписаний Акт прийому-передачі послуг №01/08, в якому зазначено, що вартість виконаних робіт, яка підлягає сплаті, становить 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень 00 коп. Сторони погоджуються, що послуги з надання професійної правничої допомоги вважаються отриманими по їх прийнятті шляхом підписання цього акту прийому - передачі, яким Клієнт підтверджує факт і дату отримання послуг в зазначеному обсязі та заявляє про відсутність будь-яких претензій.
Згідно із ч. 3-6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Статтею 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Такої позиції також притримується Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
З огляду на предмет розгляду справи та її обставини, підготовка до її розгляду не потребує аналізу великої кількості доказів, законодавства, судової практики, значних затрат часу та зусиль.
Справа №911/3400/24 містить не великий обсяг документів, тому суд дійшов висновку, що витрати порівняно зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами (наданими послугами) є не співрозмірними та достатньо завищеними.
Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк “Укргазбанк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лендагроінвест» розумний розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката для даної справи в сумі 14 000,00 грн.
При цьому витрати позивача на професійну правничу допомогу в сумі 11 000, 00 грн. не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
За таких обставин, клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/3400/24 підлягає задоволенню частково.
Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 126, 129, 233, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/3400/24 задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк “Укргазбанк» (03087, м. Київ, вул. Єреванська, буд. 1, код ЄДРПОУ 23697280) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Лендагроінвест» (08110, Київська обл., Бучанський р-н, с. Михайлівка-Рубежівка, вул. Шкільна, буд. 15, код ЄДРПОУ 39827752) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн. 00 коп., видавши наказ.
3. У задоволенні іншої частини вимог клопотання позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі №911/3400/24 відмовити.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 10.09.2025.
Екземпляр додаткового рішення надіслати сторонам у справі.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.