вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" серпня 2025 р. м. Київ Справа № 911/281/25
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1)
до Комунального підприємства “Комбінат комунальних послуг с. Білогородка» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (08140, Київська обл., Бучанський р-н, с. Білогородка, вул. Володимирська, буд. 33),
третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Акціонерне товариство “Оператор газорозподільної системи “Київоблгаз» (08150, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Шевченка, 178),
про стягнення 699077,57 грн. заборгованості за договором постачання природного газу № 15-19-HГT-17 від 28.10.2021 р.,
секретар судового засідання: Ліщук М.Ю.
Представники сторін:
від позивача: Міненко В.М. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 491 від 15.03.1996 р., довіреність № 140 від 12.12.2024 р.;
від відповідача: Кривенко О.О. (довіреність б/н від 10.11.2023 р.; посвідчення адвоката № 6740/10 від 14.06.2018 р.);
від третьої особи : не з'явився
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (далі - ТОВ “ГК “Нафтогаз Трейдинг», позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства “Комбінат комунальних послуг с. Білогородка» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (далі - КП “Комбінат комунальних послуг с. Білогородка», відповідач) про стягнення 699077,57 грн. заборгованості за договором постачання природного газу № 15-19-HГT-17 від 28.10.2021 р.
Вимоги позивача обґрунтовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 15-19-HГT-17 постачання природного газу від 28.10.2021 р., згідно з яким відповідачеві було поставлено природний газ, який було оплачено частково, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 699077,57 грн. основного боргу і судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.01.2025 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 03.03.2025 р.
06.02.2025 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 06.02.2025 р. (вх. № 1736/25 від 06.02.2025 р.), в якому відповідач просив суд залучити до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» (08150, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Шевченка, 178, код ЄДРПОУ 20578072), а також у задоволенні позову ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» відмовити повністю, посилаючись на наступне.
Комунальне підприємство «Комбінат комунальних послуг с. Білогородка» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області не подало своєчасно звіт про споживання природного газу за лютий, березень та квітень 2022 року у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Звіт за лютий, березень та квітень 2022 року Комунальним підприємством «Комбінат комунальних послуг с. Білогородка» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області був поданий 19.04.2022 р., відповідно до якого споживання Комунальним підприємством «Комбінат комунальних послуг с. Білогородка» природного газу становило: за лютий 2022 року - 33179,79 тис.куб.м., за березень 2022 року - 27212,99 тис.куб.м., за квітень 2022 року - 1340,44 тис.куб.м. На дату подання КП «Комбінат комунальних послуг с. Білогородка» звіту за лютий, березень та квітень 2022 року АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» самостійно внесло до інформаційної системи оператора ГТС відомості про споживання КП «Комбінат комунальних послуг с. Білогородка» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області за лютий 2022 року - 27545,79 тис.куб.м., за березень 2022 року - 7260,72 тис.куб.м., за квітень 2022 року - 26813,32 тис.куб.м. За твердженням відповідача, таким чином спільними діями АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» та ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» було вчинено завищення інформації про розмір спожитого КП «Комбінат комунальних послуг с. Білогородка» у лютому-квітні 2022 року природного газу.
11.02.2025 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 11.02.2025 р. (вх. № 1977/25 від 11.02.2025 р.), в якій позивач з приводу залучення до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз» зазначав, що будь-які розбіжності між фактично спожитими відповідачем об'ємами та даними, які внесені до Інформаційної платформи АТ «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», мають врегульовуватися виключно між ними. Також позивач зазначав, що в даному випадку дані Інформаційної платформи щодо об'ємів спожитого природного газу є встановленими, а вартість природного газу визначена з урахуванням ціни такого газу, що узгоджена сторонами в договорі.
Підготовче засідання відкладалось.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.04.2025 р. було залучено до участі у даній справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Київоблгаз», встановлено третій особі строк для надання пояснень щодо позовних вимог у даній справі.
04.04.2025 р. до Господарського суду Київської області через систему "Електронний суд" від позивача надійшло клопотання про долучення доказів б/н від 04.04.2025 р. (вх. № 4590/25 від 04.04.2025 р.), в якому позивач просив суд долучити до матеріалів справи докази направлення копії позову з додатками на адресу третьої особи.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.05.2025 р. було закрито підготовче провадження і призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 02.06.2025 р.
30.05.2025 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява б/н від 30.05.2025 р. (вх. № 7428/25 від 30.05.2025 р.), в якому остання просила суд надати можливість взяти участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 02.06.2025 р. було відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 17.07.2025 р., а також задоволено заяву представника позивача Піун С.П. про участь у всіх судових засіданнях у справі № 911/281/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів (vkz.court.gov.ua).
14.07.2025 р. через систему «Електронний суд» до Господарського суду Київської області від представника позивача Овчарука О.О. надійшла заява б/н від 14.07.2025 р. (вх. № 9820/25 від 14.07.2025 р.), в якій останній просив надати можливість взяти участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції іншому представникові позивача.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 17.07.2025 р. було оголошено перерву в судовому засіданні з розгляду справи по суті до 18.08.2025 р.
У судовому засіданні 18.08.2025 р. були присутніми представники позивача та відповідача, представник третьої особи не з'явився. Водночас, про дату, час та місце судового засідання усі учасники були повідомлені належно.
У судовому засіданні 18.08.2025 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
28.10.2021 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (постачальник) та Комунальним підприємством “Комбінат комунальних послуг с. Білогородка» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (споживач) було укладено договір № 15-19-НГТ-17 постачання природного газу, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язався поставляти споживачеві природний газ, а споживач - прийняти його та оплатити на умовах договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб (п.1.2 договору).
Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природний газ у період з червня 2021 року до червня 2022 року в кількості 174,187 тис. куб. метрів, в тому числі по місяцях:
- обсяг І (фіксований): листопад 2021 р. - 3,417 тис. куб. м., грудень 2021 р. - 4,573 тис. куб. м., січень 2022 р. - 5,111 тис. куб. м., лютий 2022 р. - 4,454 тис. куб. м., березень 2022 р. - 3,868 тис. куб. м., квітень 2022 р. - 0,864 тис. куб. м.;
- обсяг ІІІ (фіксований): листопад 2021 р. - 23,651 тис. куб. м., грудень 2021 р. - 29,966 тис. куб. м., січень 2022 р. - 33,324 тис. куб. м., лютий 2022 р. - 32,415 тис. куб. м., березень 2022 р. - 24,261 тис. куб. м., квітень 2022 р. - 7,965 тис. куб. м., травень 2022 р. - 0,318 тис. куб. м.
У відповідності з п. 3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Згідно з п. 3.5.1 договору споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором(ами) ГРМ та/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
Пунктом 3.5.2 договору визначено, що на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС постачальник протягом 3-х (трьох) робочих днів готує та надає споживачу по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі - акт), підписані уповноваженим представником постачальника, а саме: акт на передачу обсягу І (фіксованого), акт на передачу обсягу ІІІ (фіксованого) та акт на передачу обсягу ІІ. При цьому, сторони в першу чергу оформляють акти на передачу обсягу І (фіксованого) та обсягу ІІІ (фіксованого) природного газу в обсягах, які не можуть перевищувати зазначені в підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цього договору відповідні значення у відповідному розрахунковому періоді. Різниця між фактично використаним споживачем обсягом газу за відповідний період та сумою відповідних фактичних показників обсягу І (фіксованого) та обсягу ІІІ (фіксованого), оформлюється актом приймання-передачі газу, як обсяг ІІ.
Споживач протягом 2 робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п. 3.5.3 договору).
У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційні платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу (п. 3.5.4 договору).
Пунктом 4.1.1 договору визначено, що ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як обсяг І (фіксований), визначається наступним чином, зокрема: в період з 01.06.2021 р. до 31.05.2022 р. (включно) ціна обсягів газу за 1000 куб.м. газу без ПДВ - 6183,33 грн., крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, обсягів газу в період з 01.06.2021 р. по 31.05.2022 р. (включно) становить 7583,89 грн.
Пунктом 4.1.2 договору визначено, що ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як обсяг ІІ за 1000 куб. м. визначається щомісячно шляхом підписання додаткової угоди на рівні середньоарифметичного значення ціни, що враховує розрахункові ціни (середньоарифметичне значення котирувань) із застосуванням коригуючого коефіцієнта 1,02.
Додатковою угодою № 2 від 16.11.2021 р. сторони доповнили пункт 4.1.2 пункту 4.1 Розділу 4 «Ціна природного газу» цього договору підпунктом 4.1.2.7 у наступній редакції: "4.1.2.7 Ціна для обсягу ІІ на грудень 2021 року, визначеного в пункті 2.1 цього договору, за 1000 куб.м. природного газу встановлюється на рівні 24118,41 грн без ПДВ; крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, для обсягу ІІ на грудень 2021 року становить 29105,98 грн."
Додатковою угодою № 9 від 26.04.2022 р. сторони доповнили пункт 4.1.2 пункту 4.1 Розділу 4 «Ціна природного газу» цього договору підпунктом 4.1.2.11 у наступній редакції: "4.1.2.11 Ціна для обсягу ІІ на квітень 2022 року, визначеного в пункті 2.1 цього договору, за 1000 куб.м. природного газу встановлюється на рівні 32268,76 грн без ПДВ; крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, крім того ПДВ 20%, всього з ПДВ - 148,99 грн. за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування, для обсягу ІІ на квітень 2022 року становить 38871,50 грн."
Пунктом 4.1.3 договору визначено, що ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1 цього договору як обсяг ІІІ (фіксований), визначається наступним чином, зокрема: в період з 01.10.2021 р. по 31.12.2022 р. (включно) ціна природного газу за 1000 куб.м. газу без ПДВ - 13658,42 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 грн., всього з ПДВ - 163,89 грн. за 1000 куб. м. Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, обсягів газу в період з 01.10.2021 р. по 31.12.2022 р. (включно) становить 16554,00 грн.
Відповідно до пункту 5.1 договору (в редакції додаткової угоди № 5 від 17.01.2022 р.) оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: оплата вартості обсягу природного газу, що фактично був переданий постачальником у розрахунковому періоді відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу, окрім обсягу І (фіксованого), здійснюється споживачем в повному об'ємі (100% вартості) до 25 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу (пп. 5.1.1); оплата 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу обсягу І (фіксованого) здійснюється споживачем до останнього числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в якому було здійснено постачання газу (пп. 5.1.2); остаточний розрахунок за фактично переданий у розрахунковому періоді природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% вартості фактично переданого природного газу обсягу І (фіксованого) (пп. 5.1.3); у разі відсутності акту/актів приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов пп. 3.5.4 п. 3.5 договору (пп. 5.1.4).
На виконання умов договору, позивач у період з листопада 2021 р. по травень 2022 р. передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 3102623,53 грн. в обсязі 174,26129 тис. куб. м., в тому числі обсяги природного газу по місяцям (тис. куб. м): листопад 2021 р. - 26,24761, грудень 2021 р. - 40,2059, січень 2022 р. - 45,2739, лютий 2022 р. - 27,54579, березень 2022 р. - 7,26072, квітень 2022 р. - 26,81332, травень 2022 р. - 0,91405, що підтверджується даними Інформаційної платформи Оператора ГТС (лист ТОВ «Оператор ГТС» від 27.12.2024 р. № ТОВВИХ-24-20281), а також, підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу: від 30.11.2021 р. на суму 377937,80 грн., від 31.12.2021 р. на суму 34681,11 грн., від 31.01.2022 р. на суму 38761,25 грн, від 28.02.2022 р. на суму 33778,63 грн., від 28.02.2022 р. на суму 382261,38 грн., від 31.05.2022 р. на суму 17073,25 грн., від 31.05.2022 р. на суму 5264,17 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.
Окрім цього, матеріали справи містять акти приймання-передачі природного газу: від 31.03.2022 р. на суму 29334,48 грн., від 31.03.2022 р. на суму 56163,06 грн., від 31.04.2022 р. на суму 6539,60 грн., від 31.04.2022 р. на суму 131733,90 грн., від 31.03.2022 р. на суму 699077,57 грн., які не були підписані відповідачем.
Відповідачем було частково оплачено поставлений ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» газ у період з листопада 2021 р. по травень 2022 р. в сумі 2403545,96 грн., що підтверджується довідкою про рух грошових коштів по поточному рахунку ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», відкритий у АБ «Укргазбанк», від КП “Комбінат комунальних послуг с. Білогородка» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської за період з 28.10.2021 р. до 14.05.2024 р. Несплаченою залишилася сума заборгованості в розмірі 699077,57 грн., за стягненням якої позивач звернувся до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог у даній справі в повному обсязі з огляду на таке.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч. 2 статті 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з приписами ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За своєю правовою природою правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.
Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Поряд з цим, згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).
Відповідач, заперечуючи проти позову, посилався на те, що позивачем та третьою особою невірно нараховано об'єм поставленого газу за період з лютого по квітень 2022 р., адже він не відповідає фактично спожитому. Відповідач зазначав, що в спірний період не здійснював передачу показників, однак, у подальшому, передав їх, але коригування зі сторони об'ємів поставленого газу ні позивач, ні третя особа не здійснили.
Водночас, відповідач вказував на те, що фактично спожитий природний газ був оплачений ним у повному обсязі, а заявлена позивачем до стягнення з відповідачем сума заборгованості є вартістю газу, нарахованою щодо різниці між завищеним та фактично спожитим обсягами газу.
Позивач, в свою чергу, вказує, що в порушення умов договору відповідач ухилився від документального оформлення спожитих обсягів природного газу за період з березня 2022 р. по квітень 2022 р.
Так, позивачем у позові зазначено про те, що за період поставки з березня 2022 р. по квітень 2022 р. споживачем не підписано відповідні акти приймання-передачі природного газу, у зв'язку з цим, враховуючи дані Інформаційної платформи щодо обсягів спожитого природного газу, зазначені обсяги є встановленими, а вартість природного газу визначена з урахуванням ціни такого газу, що узгоджена сторонами в договорі.
Слід зазначити, що згідно з підпунктом 19 пункту 1 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р., зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. за № 1378/27823 (далі - Кодекс ГТС).
Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цьогоКодексу.
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Отже, суб'єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
На адвокатський запит представника позивача № 125/3/2-18825 від 20.12.2024 р. ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" було надано відповідь від 27.12.2024 р. № ТОВВИХ-24-20281 щодо об'ємів спожитого відповідачем природного газу помісячно, відповідно до якого об'єм спожитого природного газу за період з листопада 2021 р. по травень 2022 р. становить 174,26129 тис. куб. м., в тому числі обсяги природного газу по місяцям (тис. куб. м): листопад 2021 р. - 26,24761, грудень 2021 р. - 40,2059, січень 2022 р. - 45,2739, лютий 2022 р. - 27,54579, березень 2022 р. - 7,26072, квітень 2022 р.- 26,81332, травень 2022 р. - 0,91405, що підтверджується даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.
Як зазначалося вище, відповідно до пункту 5.1 договору оплата за природний газ за розрахунковий період (місяць) здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70 % вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.
Щодо посилання відповідача на невірне нарахування об'єму спожитого ни природного газу суд зазначає, що порядок передачі показань об'єму спожитого газу та порядок нарахування об'ємів передбачені п.п. 3.5.1-3.5.4 договору. Відповідно до п. 3.5.4 договору, у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційні платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС.
Суд констатує, що з матеріалів справи не вбачається, що сторонами у спірний період були узгоджені інші об'єми поставленого газу, аніж ті, що містяться на Інформаційній платформі Оператора ГТС.
Отже, враховуючи положення укладеного сторонами договору, у даному випадку об'єми спожитого відповідачем у спірний період природного газу є встановленими відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС.
Як зазначалося вище, в період з листопада 2021 р. по травень 2022 р. відповідач спожив природний газ на загальну суму 3102623,53 грн. При цьому, оплату за переданий газ відповідач здійснив частково на суму 2403545,96 грн. (часткове погашення заборгованості підтверджується відповідними доказами, які містяться у матеріалах справи), чим порушив зобов'язання за договором, зокрема, умови пункту 5.1 договору.
Таким чином, розмір несплаченої суми основної заборгованості за поставлений природний газ складає 699077,57 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на момент вирішення спору відповідач вказану заборгованість за договором постачання природного газу № 15-19-HГT-17 від 28.10.2021 р. не сплатив.
Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.
За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 699077,57 грн. є обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.
Зазначене є підставою для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» у повному обсязі.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Отже, названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).
Поряд з цим, згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
З урахуванням наведеного суд відзначає, що решта долучених до матеріалів справи документів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо наявності підстав для задоволення позову не спростовує.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до ст.ст. 123, 129 ГПК України покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства “Комбінат комунальних послуг с. Білогородка» Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (08140, Київська обл., Бучанський р-н, с. Білогородка, вул. Володимирська, буд. 33, код 30367834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, код 42399676) 699077 (шістсот дев'яносто дев'ять тисяч сімдесят сім) грн. 57 коп. заборгованості, 8388 (вісім тисяч триста вісімдесят вісім) грн. 93 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 11.09.2025 р.
Суддя В.М. Бабкіна