ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.09.2025Справа № 910/7495/25
за позовом Приватного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал»
до Приватного підприємства “Флет»
про стягнення 25987,10 грн
Суддя Усатенко І.В.
Представники сторін: не викликались
До Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал» надійшла позовна заява до Приватного підприємства “Флет» про стягнення 25987,10 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконання відповідачем свого грошового зобов'язання за договором № 01329/5-09 від 13.11.2002 року в частині повної та своєчасної оплати отриманих послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/7495/25, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання). Встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору.
Ухвалу про відкриття провадження у справі від 23.06.2025 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0610264386228 за адресою, що зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: (вул. Антоновича, 172, офіс 54, м. Київ, 03150).
Втім, вказані поштові відправлення повернулось до суду не врученим, причиною повернення зазначено “за закінченням встановленого терміну зберігання».
Частиною 6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Слід зазначити, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат відмовився», “за закінченням терміну зберігання», “адресат вибув», “адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто на адресу вказану у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. При цьому, сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд, у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.10.2024 у справі № 914/3445/23, від 05.03.2025 у справі № 904/4076/23).
Крім того, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (така ж правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б), від 07.09.2022 № 910/10569/21, від 19.12.2022 № 910/1730/22, від 01.03.2023 № 910/18543/21, від 30.03.2023 № 910/2654/22, від 06.06.2023 № 922/3604/21, від 09.11.2023 у справі № Б-39/02-09 (922/3286/21).
Суд зазначає, що неотримання листа з ухвалою суду відповідачем та його повернення до суду є наслідком відсутності волевиявлення відповідача щодо його належного отримання, проте, ніяким чином не неналежним повідомленням про розгляд справи у розмінні ГПК України.
Враховуючи викладене вище, відповідач вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.
При цьому, за змістом ст. 2 Закону України “Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України “Про доступ до судових рішень»).
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 23.06.2025 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Станом на момент ухвалення даного рішення від відповідача письмового відзиву на позовну заяву до суду не надходило, як і не надходило будь-яких заяв чи клопотань по справі.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
13.11.2002 року між Відкритим акціонерним товариством “Акціонерна компанія “Київводоканал» (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство “Акціонерна компанія “Київводоканал») (постачальник) та Приватним підприємством “Флет» (абонент) укладено договір № 01329/5-09 на послуги водопостачання та водовідведення, відповідно до п. 1.1. Постачальник зобов'язується надавати Абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а Абонент зобов'язується розраховуватися за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затвердженими наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65.
Означені правила втратили чинність 18.10.2008 у зв'язку із введенням в дію Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 № 190 (далі - Правила користування).
Згідно з п. 3.1. Договору кількість води, що подається Постачальником та використовується Абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих Постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником Постачальника спільно з представником Абонента. Для абонентів із стабільним об'ємом водоспоживання (або незначним коливанням), зняття показників може здійснюватись один раз на квартал.
Відповідно до п. 3.3. Договору кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності до Правил користування.
Пунктом 3.5. Договору передбачено, що Абонент розраховується за надані послуги у порядку, встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи. Постачальник інформує Абонента про розмір діючих тарифів у платіжних документах, що направляються щомісячно до банківської установи.
Відповідно до п. 3.7. Договору щомісячно Постачальник виставляє платіжну вимогу за надані послуги згідно цього договору. Оплата провадиться шляхом зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Згідно п. 3.6. Договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих послуг Абонент зобов'язаний у 5-ти денний термін з дня представлення Постачальником платіжних документів до банківської установи, направити повноважного представника з обґрунтованими документами для проведення звірки розрахунків та підписання відповідного акту в цей же термін. При невиконанні цієї умови дані Постачальника вважаються прийнятими Абонентом.
Згідно п. 7.1. Договору, договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Даний договір може бути розірваний за згодою сторін. Договір може бути розірвано у судовому порядку на вимогу однієї із сторін у разі порушення другою стороною договірних зобов'язань. Сторона, що бажає розірвати договір, має письмово попередити про це другу сторону за один місяць. Цей договір може бути розірвано при умові обов'язкового погашення Абонентом заборгованості за надані послуги (п. 7.2. Договору).
Зважаючи на те, що в матеріалах справи відсутнє повідомлення про припинення дії цього договору від будь-якої із сторін, відповідно договір є чинним станом на день розгляду справи по суті.
На підтвердження надання позивачем у період з 01.01.2020 по 30.11.2024 відповідачу послуг з постачання питної води та приймання стічних вод та заборгованості відповідача з оплати наданих послуг з абонентського обслуговування в розмірі 19375,19 грн позивач надав у матеріали справи: акти обстеження та зняття показань з вузла обліку за вересень 2022 року - квітень 2023 року з актами про відмову від підпису в акті зняття показань об'єкта водопостачання; розрахунки обсягів спожитих послуг централізованого водопостачання та централізованого відведення, водовідведення атмосферних опадів та додаткових послуг на об'єктах споживача; довідки банків в підтвердження надсилання у період з 01.01.2020 по 30.11.2024 на адресу банківської установи відповідача дебетових повідомлень; розпорядження на реєстрацію засобу обліку, акт опломбування та фото показників лічильника станом на 19.09.2022.
За розрахунком позивача заборгованість відповідача з оплати наданих позивачем у період з 01.01.2020 по 30.11.2024 послуг з постачання питної води та приймання стічних вод та абонентського обслуговування становить 19375,19 грн. Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційних втрат у розмірі 3474,84 грн., 3% річних у розмірі 1189,29 грн., пені у розмірі 10,26 грн. та штрафу у розмірі 1937,52 грн.
Відповідач не скористався своїм правом на подання позову, про наслідки був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Кодексу.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору про надання послуг, відповідно до якого в силу вимог ст. 901 Цивільного кодексу України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України).
Таким чином, укладення сторонами договору № 01329/5-09 від 13.11.2002 було спрямоване на надання позивачем відповідачу послуги з постачання питної води та прийняття стічних вод та одночасного обов'язку по здійсненню їх оплати.
Водночас на спірні правовідносини поширюється дія Закону України “Про питну воду та питне водопостачання» та Закону України “Про житлово-комунальні послуги».
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» 2) виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; 5) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; 6) індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; 9) колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги; 13) споживач житлово-комунальних послуг (далі - споживач) - індивідуальний або колективний споживач.
Згідно зі ст. 5 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами..
Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. (ч. 1 ст. 9 Закону України “Про житлово-комунальні послуги»).
Згідно зі ст. 19 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання» послуги з централізованого питного водопостачання надаються споживачам підприємством питного водопостачання з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" на підставі договору з: об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельними кооперативами та іншими об'єднаннями власників житла, яким передано право управління багатоквартирними будинками та забезпечення надання послуг з водопостачання на підставі укладених ними договорів. Договір про надання послуг з питного водопостачання укладається безпосередньо між підприємством питного водопостачання або уповноваженою ним юридичною чи фізичною особою і споживачем, визначеним у частині першій цієї статті. Порядок надання споживачам послуг з питного водопостачання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Положеннями ст. 22 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання», зокрема, передбачено, що споживачі питної води зобов'язані: своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання.
Відповідно до ч. 2 ст. 41 Закону України “Про питну воду та питне водопостачання» облік у сфері питного водопостачання здійснюється підприємствами питного водопостачання і споживачами за допомогою технічних засобів, що відповідають вимогам технічних регламентів.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» (в редакції, що діяла до 01.05.2021) витрати оператора зовнішніх інженерних мереж на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку (їх складових частин) відшкодовуються споживачами відповідної комунальної послуги, а також власниками (співвласниками) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання у такій будівлі, шляхом сплати виконавцю комунальної послуги внесків на обслуговування та заміну вузла комерційного обліку.
Розмір внесків за обслуговування вузлів комерційного обліку визначається окремо для кожної будівлі із розрахунку на один рік, для складової витрат на повірку ділиться на строк міжповірочного інтервалу.
Розмір внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку був встановлений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 30.09.2019 № 1716 для відповідного будинку у розмірі щоквартально.
Для будинку за адресою: вул. Волинська, 22 у м. Києві, внесок за обслуговування вузлів комерційного обліку був встановлений у розмірі 19,51 грн (з ПДВ) щоквартально.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 09.11.2017 та у подальших редакціях) індивідуальний договір про надання комунальних послуг укладається між співвласником багатоквартирного будинку та виконавцем відповідної комунальної послуги. Плата виконавцю комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і електричної енергії) за індивідуальним договором складається з: 1) плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства; 2) плати за абонентське обслуговування, граничний розмір якої визначається Кабінетом Міністрів України.
З урахуванням вказаних вимог Закону та на виконання вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на комунальні послуги» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 03.04.2019 № 291) до тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення не включаються витрати, які включаються до складу плати за абонентське обслуговування.
Плата за абонентське обслуговування відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування у розрахунку на одного абонента для комунальних послуг, що надаються споживачам за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг» нараховується та сплачується щомісячно, у фіксованому розмірі, з розрахунку на один особовий рахунок.
Відповідно до п. 39 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690 споживач не звільняється від плати за абонентське обслуговування у разі відсутності фактичного споживання ним послуг.
Для Позивача граничний розмір у 2021 році становив 33,74 грн, у 2022 року - 35,19 грн з ПДВ, у 2023 році - 38,07 грн з ПДВ, у 2024-2025 роках - 42,94 грн з ПДВ окремо за кожну послугу (централізоване водопостачання; централізоване водовідведення).
З метою забезпечення відшкодування витрат на абонентське обслуговування споживачів у ПрАТ «АК «Київводоканал» введено такі розміри плати за абонентське обслуговування: - з 01.04.2021 з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення у розмірі 17,78 грн (введена наказом від 15.03.2021 № 100); - з 01.07.2021 за водопостачання у розмірі 14,122 грн та за водовідведення у розмірі 9,326 грн (введена наказом від 22.06.2021 № 244); - з 01.11.2021 за водопостачання у розмірі 14,16 грн та за водовідведення у розмірі 9,36 грн (введена наказом від 29.10.2021 № 409); - з 01.02.2022 за водопостачання у розмірі 22,31 грн та за водовідведення у розмірі 16,88 грн (введена наказом від 31.01.2022 № 31); - з 01.05.2024 за водопостачання у розмірі 27,17 грн та за водовідведення у розмірі 20,35 грн (введена наказом від 29.04.2024 року № 180).
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення правовідносин) встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
На підтвердження надання позивачем у період з 01.01.2020 по 30.11.2024 відповідачу послуг з постачання питної води та приймання стічних вод та заборгованості відповідача з оплати наданих послуг з абонентського обслуговування в розмірі 19375,19 грн позивач надав у матеріали справи: акти обстеження та зняття показань з вузла обліку за вересень 2022 року - квітень 2023 року з актами про відмову від підпису в акті зняття показань об'єкта водопостачання; розрахунки обсягів спожитих послуг централізованого водопостачання та централізованого відведення, водовідведення атмосферних опадів та додаткових послуг на об'єктах споживача; довідки банків в підтвердження надсилання у період з 01.01.2020 по 30.11.2024 на адресу банківської установи відповідача дебетових повідомлень; розпорядження на реєстрацію засобу обліку, акт опломбування та фото показників лічильника станом на 19.09.2022.
Факту надання позивачем послуг у період з 01.01.2020 по 30.11.2024, як і фактичного користування цими послугами у вказаний період відповідачем не спростовано.
Абонент про незгоду щодо кількості або вартості отриманих з 01.01.2020 по 30.11.2024 послуг не повідомляв, свого представника з обґрунтовуючими документами для проведення звірки розрахунків та підписання акту не направляв. Тому, в силу положень 2.3 договору, кількість та вартість наданих ПрАТ “АК “Київводоканал» з 01.01.2020 по 30.11.2024 послуг з водопостачання та приймання стічних вод через приєднані мережі вважаються безумовно погодженими абонентом.
Отже, відповідно до пункт 2.3. Договору, дані постачальника щодо обсягу та вартості наданих ним послуг відповідачу вважаються безумовно погодженими останнім та мають бути сплачені.
Матеріалами справи підтверджується надання абоненту послуг з водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2020 по 30.11.2024 на суму 19375,19 грн.
Вартість послуг, спожитих в період з 01.01.2020 по 30.11.2024, відповідачем не оплачувалась, доказів зворотного суду не надано.
Аналізуючи вказане, суд дійшов висновку, що у відповідача, який належним чином отримував послуги з водопостачання та водовідведення за період з 01.01.2020 по 30.11.2024 та користувався ними, виник прямий обов'язок з оплати за фактичне користування наданими послугами у відповідний місяць, в якому послуги з водопостачання та водовідведення були надані та спожиті відповідачем.
Отже, оскільки відповідачем до матеріалів справи не надано доказів оплати послуг з водопостачання та водовідведення, та не спростовано наявність заборгованості в розмірі 19375,19 грн, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення з відповідача суми основного боргу.
Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 3474,84 грн, 3% річних у розмірі 1189,29 грн за загальний період прострочення з 04.02.2020 по 30.11.2024, пеню у розмірі 10,26 грн за загальний період прострочення з 01.08.2024 по 30.11.2024, та штраф у розмірі 1937,52 грн.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.
За умовами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Зважаючи на вищенаведені норми законодавства, вимоги про стягнення інфляційної складової боргу та 3% річних є такими, що заявлені позивачем правомірно.
Відповідно до п. 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» № 206 від 05.03.2022 (в редакції, яка діяла до 30.12.2023) установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Редакція п. 1 постанови Кабінету Міністрів України “Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» № 206 від 05.03.2022, яка набрала чинності з 31.12.2023 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення плати за житлово-комунальні послуги населенням (у тому числі населенням, що проживає у будинках, де створено об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельні (житлові) кооперативи або яким послуги надаються управителем чи іншою уповноваженою співвласниками особою за колективним договором) в територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій (до дати припинення можливості бойових дій, завершення бойових дій, завершення тимчасової окупації), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).
Станом на 31.12.2023 Київ не відноситься до територіальних громадах, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії (територіях можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси) або тимчасово окупованих російською федерацією.
Отже, суд вбачає обгрунтованим нарахування 3% річних, втрат від інфляції за період з 04.02.2020 по 23.02.2022 та з 31.12.2023 по 30.11.2024 (дати набрання чинності змінами до постанови № 206),з урахуванням дат виникнення зобов'язань.
Крім того, суд відзначає, що позивачем при визначенні дати виникнення зобов'язань з оплати комунальних послуг, не враховано, що в частині місяців останній день строку на оплату припадав на вихідний день, а тому невірно визначено дати початку нарахування санкцій.
Суд здійснив перерахунок 3% річних та втрат від інфляції з урахуванням вище вказаних обставин. Згідно перерахунку суду з відповідача підлягають стягненню 3 % річних у розмірі 531,26 грн, та втрати від інфляції у розмірі 2018,07 грн.
Щодо вимог позивача про стягнення пені та штрафу слід зазначити таке.
Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України (чинного на період за який здійснюється стягнення), учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 4.2 договору за несвоєчасну оплату послуг абонент сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.
Відповідно до ст. 26 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.
Отже, Законом України “Про житлово-комунальні послуги» визначено обмеження розміру пені за ставкою 0,01 % від суми боргу та визначено, що нарахування починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку оплати.
Суд здійснив перерахунок пені з урахуванням нормативного обмеження у розмірі 0,01 % від суми боргу за період з 01.08.2024 по 30.11.2024.
Згідно перерахунку суду, з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 1,44 грн.
Щодо стягнення штрафу у сумі 1937,52 грн.
Згідно з п. 4.1. договору за безпідставну відмову від сплати наданих послуг абонент сплачує штраф у розмірі 10% від несплаченої суми.
Суд вважає вказану позовну вимогу необґрунтованою, оскільки, позивач не надав суду доказів відмови відповідача від сплати наданих послуг. Крім того, позивач не надав обґрунтованого розрахунку штрафу та не зазначив, які саме послуги відповідач відмовився сплатити і на яку суму.
За таких умов суд відмовляє позивачу у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 1937,52 грн. в зв'язку з необґрунтованістю.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, зважаючи на викладене вище, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Приватного підприємства “Флет» (03680, м. Київ, вулиця Антоновича, будинок 172, офіс 54; ідентифікаційний код 32068981) на користь Приватного акціонерного товариства “Акціонерна компанія “Київводоканал» (01015, м. Київ, вулиця Лейпцизька, будинок 1-А; ідентифікаційний код 03327664) суму основного боргу у розмірі 19375 (дев'ятнадцять тисяч триста сімдесят п'ять) грн 19 коп., втрати від інфляції у розмірі 2018 (дві тисячі вісімнадцять) грн 07 коп., 3% річних у розмірі 531 (п'ятсот тридцять одну) грн 26 коп., пеню у розмірі 1 (одна) грн 44 коп., судовий збір у розмірі 2043 (дві тисячі сорок три) грн 84 коп.
4. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 8,82 грн та штрафу у розмірі 1937,52 грн, втрат від інфляції у розмірі 1456,77 грн, 3% річних у розмірі 658,03 грн - відмовити.
5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя І.В.Усатенко