ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.09.2025Справа № 910/3548/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Князькова В.В. розглянувши заяву Фірми Culkon LTD в особі представництва «Кулкон ЛТД» про ухвалення додаткового рішення по справі
за позовом 1.Фірми Culkon LTD в особі представництва «Кулкон ЛТД» та 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 6»
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лесі Українки 7-Б»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопаркінг-Сервіс 1»
про визнання недійсним рішень загальних зборів, -
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Позивачі 1. Фірма Culkon LTD, Кіпр в особі представництва «Колкун ЛТД та 2. Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 6» звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Об'єнання співвласників багатоквартирного будинку «Лесі Українки 7-Б» про:
- визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лесі Українки 7-Б», яке оформлене протоколом № « 1/2024» позачергових загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лесі Українки 7-Б», проведених 17 вересня 2024 року;
- визнання недійсним рішення правління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лесі Українки 7-Б», яке оформлене протоколом № 05- 11/2024 від 05.11.2024 засідання правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лесі Українки 7-Б»;
- скасування держаної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу (реєстраційну дію) - номер запису: 1000701070004063822 від 12.12.2024, здійснену щодо Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лесі Українки 7-Б».
В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на те, що загальні збори співвласників багатоквартирного будинку «Лесі Українки 7-Б» було проведено без належного повідомлення та участі більшості власників житлових та нежитлових приміщень в будинку, що призвело до того, що участь у зборах прийняли участь співвласники, яким належать квартири й нежитлові приміщення загальною площею 23062,2 кв.м., що становить лише 48,71% від загальної площі квартир та нежитлових приміщень, що на думку позивачів, вказує на відсутність кворуму під час загальних зборів 17.09.2024. Позивачами наголошено, що недійсність протоколу №« 1/2024» від 17.09.2024 позачергових загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лесі Українки 7-Б» свідчить про незаконність обрання правління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку. Оскільки рішення позачергових загальних зборів, оформлене протоколом №« 1/2024» від 17.09.2024, яким було обрано новий склад правління ОСББ є недійсним, тому прийняте правлінням рішення, оформлене протоколом №05-11/2024 від 05.11.2024, також є недійсним. Згідно протоколу №« 1/2024» позачергових загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лесі Українки 7-Б» від 17.09.2024, за результатом розгляду питання №« 4» порядку денного загальних зборів, було прийнято рішення, що управління будинком та підземним паркінгом. На підставі вищевказаних рішень, Головою правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лесі Українки 7-Б» Секірож Я.В. було направлено на адресу позивача 2 повідомлення 25.02.2025 про відмову від продовження договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 05.04.2021; про здійснення з 02.04.2025 управління багатоквартирним будинком та підземним паркінгом за адресою: 01133, м.Київ, бул. Лесі Українки, буд. 7-Б, самостійно ОСББ; про заборону направляти працівників Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 6» для обслуговування будинку; про надання вільного доступу до місць загального користування, передачу товарно-матеріальних цінностей, які використовувались позивачем 2 для обслуговування будинку; передачу технічної документації на будинок та звільнення всіх приміщень, які займає Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 6» тощо. Також у позовній заяві вказано, що підземний паркінг за адресою: м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 7-Б, є окремим об'єктом нерухомого майна (окремою спорудою), що не відноситься до нежилих приміщень багатоквартирного будинку. Вказані обставини підтверджуює сам відповідач в оскаржуваному протоколі №« 1/2024» від 17.09.2024, зокрема вказує, що машино-місця (гаражі) не можна вважати нежитловими приміщеннями, а власники не мають право голосу на загальних зборах відповідно до законодавства, тому їх площа не врахована. Отже оскаржуваним рішенням загальних зборів ОСББ, фактично в односторонньому порядку, вирішено питання щодо управління паркінгом, без згоди та відома власників нерухомого майна - машино- місць (гаражів) в підземному паркінгу, серед яких є ті, які не мешкають в цьому багатоквартирному будинку, отже не є членами ОСББ, що свідчить про незаконність оскаржуваних рішень. Водночас діяльність з технічного обслуговування і утримання підземного паркінгу за адресою: АДРЕСА_1 , здійснює - Товариство з обмеженою відповідальністю «Автопаркінг-Сервіс 1».
Ухвалою суду від 24.03.2025 відкрито провадження в справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 30.04.2025.
Відповідач у відзиві проти задоволення позовних вимог надав заперечення посилаючись на те, що суб'єктом оскарження рішень загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку може бути лише власник квартири або нежитлового приміщення у такому будинку, тоді як Товариство з обмеженою відповідальністю «Рада 6» таким суб'єктом не є. Також відповідачем наголошено, що на спірних загальних зборах був наявним кворум, оскільки за даними актів державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта за адресою: м.Київ, бульвар Лесі Українки, 7-Б, загальна площа житлових та нежитлових приміщень складає 43296,6 кв м, тоді як участь у загальних зборах та письмовому опитуванні прийняли співвласники, яким належать квартири та нежитлові приміщення загальною площею 23 062,2 кв.м, що складає більшість (53,28%). Також відповідачем наголошено, що співвласників квартир та нежитлових приміщень було повідомлено про проведення загальних зборів шляхом розміщення повідомлення про проведення загальних зборів за 14 календарних днів у загальнодоступному місці при виході до кожного під'їзду, а також у домовому чаті у месенжері Viber.
Позивачі у відповіді на відзив проти доводів відповідача заперечували. Зокрема, позивачами вказано, що актів державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта за адресою: м.Київ, бульвар Лесі Українки, 7-Б, загальна площа житлових та нежитлових приміщень складає 47 304,3 кв м, а не 43296,6 кв м, як вказує відповідач. Також позивачами наголошено, що відповідачем порушено порядок повідомлення співвласників про проведення загальних зборів, що визначений статутом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лесі Українки 7-Б».
У судовому засіданні 3004.2025 було оголошено перерву до 21.05.2025.
21.05.2025 підготовче засідання відкладено на 04.06.2025.
04.06.2025 судом було оголошено перерву у судовому засіданні до 02.07.2025.
02.07.2025 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.07.2025.
У судовому засіданні 23.07.2025 представником позивачів було надано усні пояснення по суті спору, згідно змісту яких позовні вимоги до відповідача підтримано в повному обсязі.
Представником відповідача проти задоволення позовних вимог було надано заперечення.
23.07.2025 судом було відкладено розгляд справи по суті на 27.08.2025.
Рішенням від 27.08.2025 Господарського суду міста Києва у справі №910/3548/25:
1. Позов Фірми Culkon LTD, Кіпр в особі представництва «Кулкон ЛТД» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лесі Українки 7-Б» про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лесі Українки 7-Б», яке оформлене протоколом №1/2024 позачергових загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лесі Українки 7-Б», проведених 17 вересня 2024 року, визнання недійсним рішення правління об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лесі Українки 7-Б», яке оформлене протоколом № 05- 11/2024 від 05.11.2024 засідання правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лесі Українки 7-Б», скасування держаної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу (реєстраційну дію) - номер запису: 1000701070004063822 від 12.12.2024, здійснену щодо Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лесі Українки 7-Б» - задоволено повністю.
2. Визнано недійсним рішення позачергових загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лесі Українки 7-Б», яке оформлене протоколом №1/2024 позачергових загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лесі Українки 7-Б», проведених 17 вересня 2024 року.
3. Визнано недійсним рішення правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лесі Українки 7-Б», яке оформлене протоколом № 05-11/2024 від 05.11.2024 засідання правління Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лесі Українки 7-Б».
4. Скасовано держану реєстрацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, змін до відомостей про юридичну особу (реєстраційну дію) - номер запису: 1000701070004063822 від 12.12.2024, здійснену щодо Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лесі Українки 7-Б».
5. Відмовлено повністю задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Рада 6» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лесі Українки 7-Б» про визнання недійсним рішення позачергових загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лесі Українки 7-Б», яке оформлене протоколом № « 1/2024» позачергових загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лесі Українки 7-Б», проведених 17 вересня 2024 року.
6. Стягнуто з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лесі Українки 7-Б» (01133, м.Київ, бул.Лесі Українки, буд.7-Б, ЄДРПОУ 40603081) на користь Фірми Culkon LTD (Киріаку Маці 3, Русос Лімассол Тауер, 6-й поверх, офіс 6А, 3040, Лімассол, Кіпр, номер НЕ 373270) в особі представництва «Кулкон ЛТД» (01133, м.Київ, був.Лесі Українки, 7Б, код 26633783) судовий збір в сумі 9084 грн.
01.09.2025 через систему «Електронний суд» надійшла заява позивача 1 про ухвалення додаткового рішення у про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн.
У ст.244 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в тому числі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, який ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Отже, виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо доцільності ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат без виклику учасників справи у судове засідання.
Розглянувши подану позивачем заяву та додані до неї документи і матеріали, Господарський суд міста Києва,
Частиною 1 ст.123 Господарського процесуального кодексу України передбачено що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу (ч.3 ст.123 Господарського процесуального кодексу України).
Частинами 1-2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Наразі, обґрунтовуючи розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 20 000 грн відповідачем представлено до матеріалів справи:
- ордер на надання правової допомоги №1047076 від 20.03.2025;
- договір про надання правничої допомоги від 05.03.2025, укладений між Фірмою Culkon LTD в особі представництва «Кулкон ЛТД» та адвокатом Фоменком Денисом Андрійовичем;
- додаткову угоду №1 від 07.03.2025 до договору про надання правничої допомоги від 05.03.2025, згідно п.1.1 якої сторони погодили, що гонорар адвоката за послуги з професійної правничої допомоги, а саме: представництво, захист прав та інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва в справі за позовом CULKON LTD («КУЛКОН ЛТД») в особі Представництва «КУЛКОН ЛТД» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛЕСІ УКРАЇНКИ 7-Б» про визнання недійсними недійсним рішення позачергових загальних зборів ОСББ, оформленого протоколом №« 1/2024» від 17.09.2024; визнання недійсним рішення правління ОСББ, оформленого протоколом № 05-11/2024 від 05.11.2024 та скасування державної реєстрації номер запису: 1000701070004063822 від 12.12.2024, а також надання інших видів правничої допомоги, пов'язаних зі справою, включаючи збір доказів; підготовку позовної заяви, відповіді на відзив, заперечень, клопотань, заяв, письмових пояснень, участі в судових засідання тощо, становить фіксовану суму 20 000 та не залежить від обсягу наданих послуг і часу витраченого адвокатом;
- акт №1 від 29.08.2025 до договору про надання правничої допомоги від 05.03.2025, згідно змісту якого адвокат надав, а клієнт прийняв послуги з професійної правничої допомоги, а саме: послуги з представництва, захисту прав та інтересів клієнта в Господарському суді міста Києва в справі № 910/3548/25 за позовом фірма CULKON LTD в особі Представництва «КУЛКОН ЛТД» до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЛЕСІ УКРАЇНКИ 7- Б» про визнання недійсними рішень та скасування державної реєстрації.
До того ж, судом враховано, що у позовній заяві також було наведено попередній розрахунок витрат позивача 1 на професійну правничу допомогу.
Оцінюючи докази, надані позивачем 1, суд зазначає, що однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 статті 86 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 статті 86 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За частиною першою статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України ).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі N 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України , відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Щодо заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу судом враховано правову позицію Великої палати Верховного Суду, яку висловлено у постанові від 16.11.2022 по справі №922/1964/21. Зокрема, таке.
За змістом частини третьої статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» ).
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі N 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі N 910/12876/19).
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України.
Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
фіксованого розміру,погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.
У постанові від 16.11.2022 по справі №922/1964/21 Великої Палати Верховного Суду також наголошено, що частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).
Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.
Велика Палата Верховного Суду також наголосила, що частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.
Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України також не передбачено, що відповідна сторона зобов'язана доводити неспівмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката одразу за всіма пунктами з переліку, визначеного частиною четвертою вказаної статті.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Наразі, суд вважає доказово обґрунтованими твердження позивача 1 про понесення в межах розгляду справи витрат на професійну правничу допомогу на суму 20 000 грн.
Відповідачем обґрунтованої заяви про зменшення таких витрат подано не було, про завищення їх розміру не заявлено.
За таких обставин, враховуючи наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку, що за наслідками розгляду справи, з урахуванням задоволення позовних вимог позивача 1 повністю, враховуючи ч. 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача 1 на професійну правничу допомогу підлягають покладенню відповідача в повному обсязі.
Керуючись приписами ст.ст.123, 126, 130, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України,
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лесі Українки 7-Б» (01133, м.Київ, бул.Лесі Українки, буд.7-Б, ЄДРПОУ 40603081) на користь Фірми Culkon LTD (Киріаку Маці 3, Русос Лімассол Тауер, 6-й поверх, офіс 6А, 3040, Лімассол, Кіпр, номер НЕ 373270) в особі представництва «Кулкон ЛТД» (01133, м.Київ, був.Лесі Українки, 7Б, код 26633783) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного господарського суду.
Повний текст складено 11.09.2025
Суддя В.В. Князьков