ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.08.2025Справа № 910/1943/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., за участю секретаря судового засідання Яременко Т.Є., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО"
до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНДЕВЛАБ»
про розірвання договору та визнання права інтелектуальної власності на програмні модулі
Представники:
від позивача: Салюк М.І.;
від відповідача: не з'явився
Акціонерне товариство "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНДЕВЛАБ» (далі-відповідач), в якому просить суд:
- розірвати договір № 20210513-1 про надання послуг доопрацювання програмного забезпечення від 13 травня 2021 року, укладений між Акціонерним товариством "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНДЕВЛАБ»;
- визнати за Акціонерним товариством "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" виключні майнові права інтелектуальної власності на кастомізовані (розроблені/доопрацьовані) програмні модулі в рамках Договору № 20210513-1 про надання послуг доопрацювання програмного забезпечення від 13 травня 2021 року за вартістю сплаченого авансу за Договором у розмірі 153 936,76 грн (з ПДВ).
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 20210513-1 про надання послуг доопрацювання програмного забезпечення від 13.05.2024 в частині виконання передбачених договором робіт у повному обсязі та передання їх позивачу за актом приймання-передачі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснюється в порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 20.03.2025.
У підготовчому засіданні 20.03.2025 суд на місці ухвалив відкласти підготовче засідання на 17.04.2025
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.04.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Судове засідання у справі № 910/1943/25 призначено на 22.05.2025.
У судовому засіданні 22.05.2025 оголошено перерву до 12.06.2025.
06.06.2025 до суду надійшли письмові пояснення Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" у справі щодо об'єкта виключних майнових прав інтелектуальної власності.
У судовому засіданні 12.06.2025 оголошено перерву до 07.08.2025.
У цьому судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Суд відзначає, що відповідач повідомлявся ухвалами суду про дату, час та місце розгляду даної судової справи, проте відзиву на позовну заяву відповідачем не подано, у судове засідання представника не направлено, заяв/клопотань про проведення судового засідання в режимі відеоконференції не подано.
Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (стаття 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвали суду у даній справі були направлені судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 256, м. Київ, 04080, до суду повернулися поштові конверти з ухвалами суду з відмітками «адресат відсутній за вказаною адресою».
Згідно зі ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази. Процедурні питання, пов'язані з рухом справи в суді першої інстанції, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення або закриття провадження у справі, залишення заяви без розгляду, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом, вирішуються судом шляхом постановлення ухвал.
Пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Отже, у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлявся належним чином.
Суд також зазначає, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Крім того, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 року у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Частинами 1, 2 ст.3 Закону України «Про доступ до судових рішень» визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись з ухвалами суду у даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі ухвалено за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 07.08.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва
13.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНДЕВЛАБ» (далі - виконавець) та Акціонерним товариством "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" (далі - замовник) укладено договір № 20210513-1 про надання послуг доопрацювання програмного забезпечення, умовами якого передбачено, що Замовник замовляє, а Виконавець бере на себе зобов'язання на підставі погоджених Сторонами Додатків виконати (надати) для Замовника наступні види робіт (послуг): доопрацювання системи відеозв'язку відповідно до Додатку № 1 (Специфікація).
Зазначений в п. 1.1. Договору перелік робіт (послуг) орієнтовний і не є вичерпним. Детальний перелік робіт (послуг) визначається Сторонами в кожному окремому Додатку на надання послуг (п. 1.2. договору).
Зазначені роботи та/або послуги виконуються/надаються виконавцем задля задоволення виробничих потреб замовника у відповідності з умовами та вимогами даного договору та додатків на надання послуг (виконання робіт) - п. 1.3. договору.
Відповідно до п. 2.1. договору, сторони з розумінням норм чинного законодавства України, в тому числі положень Цивільного кодексу України та Закону України «Про авторське право і суміжні права», за взаємною згодою встановили, що з моменту повної оплати вартості робіт (послуг) Виконавця, всі об?єкти права інтелектуальної власності, що будуть створені Виконавцем в рамках виконання цього Договору і виключні майнові права інтелектуальної власності на програмне забезпечення (як єдиний продукт), будуть належати виключно Замовнику та діятимуть на території всіх країн світу протягом всього строку охорони прав інтелектуальної власності згідно із законодавством, за яким надається така охорона.
Згідно п. 2.2 договору, під об?єктами права інтелектуальної власності, вказаними в п. 2.1. цього Договору, Сторонами розуміються всі об?єкти, які відповідно до чинного законодавства України розглядаються як об?єкти права інтелектуальної власності, до яких відносяться (у тому числі, але не виключно), Програмне забезпечення (як єдиний продукт), що буде створено за даним Договором:
2.2.1. Всі права на вхідні дані (бази даних клієнтів, інша інформація, що становить комерційну таємницю), що були надані Замовником Виконавцю, результати їх обробки Програмним забезпеченням (як проміжні, так і кінцеві), належать виключно Замовнику.
2.2.2. Право інтелектуальної власності на окремі складові частини програмного забезпечення (бази даних, вихідні коди, бібліотеки, окремі компоненти, що не являються незалежним програмним забезпеченням тощо) зберігається за Виконавцем.
До моменту повної оплати вартості робіт (послуг) Виконавця за цим Договором об'єкти інтелектуальної власності, що будуть створені внаслідок здійснення Виконавцем його обов'язків за цим Договором, належать виключно Виконавцю (п. 2.3. Договору).
Пунктом 2.4. Договору передбачено, що виключно сукупність наступних фактів є достатньою підставою для переходу прав інтелектуальної власності від Виконавця до Замовника: отримання Виконавцем повної оплати за виконані роботи (надані послуги); підписання сторонами відповідного акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).
Програмне забезпечення, його окремі програмні модулі та/або їхні складові частини, що знаходяться в роботі, та право інтелектуальної власності на котрі не перейшло від Виконавця Замовнику в порядку та на умовах, визначених даним Договором, являються інтелектуальною власністю Виконавця (п. 2.5. договору).
Відповідно до п. 2.5. договору, виконавець (шляхом підписання цього Договору), підтверджує, що не претендує на отримання від Замовника будь-якої додаткової винагороди за створення (або участь у створенні) об'єктів права інтелектуальної власності, згаданих в п. 2.1., 2.2. цього Договору, оскільки розмір винагороди вже включений Сторонами у вартість робіт (послуг) Виконавця, встановлених Сторонами в Додатках.
Пунктом 3.1. договору передбачено, що вартість окремих робіт (послуг) Виконавця визначається Сторонами в Додатках.
За умовами п. 3.2. договору, підставою для оплати робіт та/або послуг Виконавця Замовником є відповідний рахунок, що виставляється Виконавцем протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати підписання Сторонами Додатка. Рахунки, що виставлені Виконавцем Замовнику, являються невід'ємною частиною даного Договору.
Кожний окремо взятий рахунок відображає погоджену в замовленні Сторонами вартість робіт (послуг) Виконавця. Сторони погодилися, що вартість робіт (послуг) Виконавця визначається у Додатку виходячи із об'єму таких робіт (послуг) (пп. 3.2.1, 3.2.2. п. 3.2. Договору).
У п. 3.3. договору сторонами було встановлено наступну систему оплати робіт (послуг) виконавця:
1. 50% від повної вартості робіт (послуг), передплата, що визначена у відповідному рахунку і підлягає оплаті протягом трьох робочих днів з моменту виставлення рахунку Виконавцем Замовнику.
ІІ. 50% від повної вартості робіт (послуг), післяплата, що визначена у відповідному рахунку підлягає оплаті протягом трьох робочих днів з моменту підписання Сторонами відповідного акту прийому-передачі.
Сторони мають право змінювати умови та порядок оплати робіт (послуг), шляхом визначення таких умов та порядку у відповідних додатках на надання послуг.
Відповідно до п. 3.7. договору, прямим підтвердженням виконання робіт (надання послуг) Виконавцем Замовнику є акт прийому-передачі, підписаний Сторонами та скріплений їхніми печатками. Акт прийому-передачі являється невід?ємною частиною даного Договору.
3.7.1. Відповідний акт прийому-передачі, у випадку відсутності законних підстав для відмови, повинен бути підписаний Замовником протягом п?яти робочих днів з моменту його отримання від Виконавця.
3.7.2. Якщо Виконавцем не отримано підписаний акт прийому-передачі по закінченню строку встановленого пп. 3.7.1. п. 3.7. даного Договору, та не отримано письмової відмови від підписання акту із зазначенням достатніх підстав для такої відмови, акт вважається підписаним. Даний факт є достатнім доказом виконання власних договірних зобов?язань Виконавцем.
Пунктом 5.1. Договору передбачено, що Виконавець зобов'язується:
5.1.1. Приступити до виконання конкретного виду робіт (надання послуг) винятково після письмового узгодження Сторонами Додатку на надання послуг.
5.1.2. Передавати замовнику програмне забезпечення, яке є результатом виконаних договірних зобов'язань виконавця та необхідну для використання такого програмного забезпечення інформацію (ключі, паролі, обговорену сторонами супровідну документацію до програмного забезпечення) у погоджену сторонами в додатку порядку та строки.
5.1.3. Якщо програмне забезпечення не відповідає вимогам, встановленим сторонами у додатку № 4, здійснювати безоплатне доопрацювання програмного забезпечення протягом строків, погоджених сторонами.
Відповідно до пп. 5.1.4. виконавець зобов'язується виконувати Роботи в строки, встановлені:
5.1.4.1. Сторони погодили, що строки, встановлені ними в додатку, застосовані до певних об'ємів робіт (послуг). У випадку необхідності проведення додаткових робіт (послуг), строки повинні бути збільшені.
5.1.4.2. Строк не вважається пропущеним, якщо наслідком такого пропуску було проведення Виконавцем додаткових робіт (послуг), що були погоджені Сторонами у додатковому Додатку або внаслідок незалежних від Виконавця обставин роботи (послуги), визначені в Додатку, необхідно виконати в більшому об?ємі (про настання таких обставин Виконавець зобов?язаний письмово повідомити Замовника).
Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2021 року включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх своїх зобов'яань за цим договором (п. 11.1. договору).
Додатком № 1 до договору № 20210513-1 від 13.05.2021 сторони погодили специфікацію № 1 до договору, в якій погодили послуги, які надаються виконавцем, а саме: доопрацювання модулів для відео верифікації; розгортання та налаштування додаткового серверу.
Термін реалізації - 25 робочих днів.
Загальна вартість робіт/послуг складає 9 285, 00 доларів США, крім того ПДВ 20 % - 11 142, 00 доларів США.
Додатком № 3 до договору № 20210513-1 від 13.05.2021 сторони погодили характеристику ліцензії до платформи відеоідентифікації клієнтів.
Додатком № 4 до договору № 20210513-1 від 13.05.2021 сторони погодили технічні вимоги до програмного продукту/програмного забезпечення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем згідно виставленого відповідачем рахунку №27 від 13.05.2021 на оплату передплати у розмірі 50% від повної вартості робіт (послуг), що зазначені у Додатку № 1 у суму 153 936, 76 грн було перераховано відповідачу 153 936, 76 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 37-5 від 19.05.2021.
Позивач зазначає, що 02.06.2021 року відповідач звернувся до позивача з листом № 210602-1, в якому просив надати доступ до тестового середовища для можливості належного виконання зобов'язань за Договором № 20210513-1 від 13.05.2021.
Перший доступ до тестового середовища був наданий Банком відповідачу 19.06.2021 року.
02.07.2021 року відповідач звернувся до позивача з листом № 210702-1, в якому просив надати додаткові до попереднього листа (від 02.06.2021) доступи до тестового середовища для можливості належного виконання зобов'язань за Договором № 20210513-1 від 13.05.2021.
Позивач зазначає, що додатковий доступ до тестового середовища був наданий Банком відповідачу 02.07.2021 року.
Також, позивач вказує, що питання, які виникали при роботі над проектом, вирішувалися працівниками позивача та відповідача у чаті в Телеграмі ИнДев+БКД+MW та IDL - CDB (скріншоти переписки додані позивачем до позову).
З урахуванням листів відповідача про надання доступу до тестового середовища та робочої переписки у Телеграмі, позивач вказує, що остаточний доступ до тестового середовища та уся необхідна для виконання робіт/надання послуг інформація були надані Банком Відповідачу до 03.08.2021, а тому датою закінчення робіт (надання послуг) є 08.09.2021 (25-й робочий день, починаючи з 04.08.2021).
Після цього жодних запитів від відповідача до банку про надання додаткових доступів або претензій /вимог щодо ненадання Банком необхідних доступів/ інформації/ документів не надходило.
Позивач зазначає, що доопрацювання, які мали бути виконані відповідачем, мали забезпечувати функціонал для:
1) авторизації та автентифікації;
2) надання функціоналу для відеозв'язку: створення окремої захищеної кімнати з унікальним ідентифікатором та паролем; можливість підключитися до кімнати за ідентифікатором та паролем; функціонал запису сеансу зв'язку. Після натискання кнопки «Завершити відеоверифікацію» на робочому місці співробітника контакт-центру повинні зберегтися відеофайл, скріншоти, які він передає до медіасховища Банку. Після завантаження файлу необхідно зв'язати його з клієнтом по РНОКПП та заявкою на онбординг; можливість робити знімки екрану під час сеансу зв'язку у будь-який час (до 10 штук включно); завантаження запису сеансу зв'язку та знімків екрану до віддаленого сховища.
3) налаштування функціональних кнопок фронту мобільного додатку: для клієнта: «Завершити» - кнопка по якій клієнт може самостійно завершити відеодзвінок. Кнопку розмістити у правому верхньому куті. для оператора контакт-центру: «Вибрати мікрофон» - вибір мікрофону з підключених до ПК; «Вибрати камеру» - вибір камери з підключених до ПК; «Завершити» - закінчення сеансу відеодзвінка; «Розгорнути відео на весь екран» - вивід відео на весь монітор, з перекриванням всього веб-інтерфейсу робочого місця співробітника контакт-центру; «Вимкнення/вмикання мікрофону» - кнопка управління мікрофоном співробітника контакт-центру; «Зробити скріншот» - фото з екрану відео в режимі online, без переривання відеопотоку;
4) наявності на екрані відліку тривалості дзвінка.
Проте, як зазначає позивач, відповідач надав послуги частково на суму здійсненної ним передоплати та з 09.09.2021 по дату подання позову відповідач не надсилав до Банку жодних Актів прийому - передачі виконаних робіт/послуг у повному обсязі.
Позивач зазначає, що роботи/послуги, які він замовив у відповідача щодо доопрацювання системи відеозв'язку, а саме доопрацювання модулів для відеоверифікації клієнтів, є необхідним для роботи Банку, оскільки він здійснює відкриття рахунків клієнтам у дистанційному форматі.
Враховуючи що роботи/послуги за Договором не були надані Виконавцем у повному обсязі, Банк звернувся до нього з листом вих. № 25-10262 від 31.10.2024, в якому просив відповідача у 3-денний термін з моменту отримання цього листа підписати Договір про припинення дії Договору № 20210513-1 від 13.05.2021 та підписати Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за Договором, що підтверджується описом вкладення у цінний лист та копією фіскального чеку від 01.11.2024.
До вказаного листа Банком було додано Договір про припинення дії Договору № 20210513-1 про надання послуг доопрацювання програмного забезпечення від 13.05.2021 у 2-х примірниках та Акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за Договором у 2-х примірниках.
Проте, відповідач на вищевказаний лист відповіді не надав.
Отже, обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач не надав послуги у повному обсязі та у визначений договором строк, чим порушив умови договору, а тому позивач просить суд розірвати договір № 20210513-1 про надання послуг доопрацювання програмного забезпечення від 13 травня 2021 року, укладений між позивачем та відповідачем і визнати за Акціонерним товариством "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" виключні майнові права інтелектуальної власності на кастомізовані (розроблені/доопрацьовані) програмні модулі в рамках Договору № 20210513-1 про надання послуг доопрацювання програмного забезпечення від 13 травня 2021 року за вартістю сплаченого авансу за Договором у розмірі 153 936,76 грн (з ПДВ).
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 20210513-1 від 13.05.2024, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором надання послуг.
Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що позивачем згідно виставленого відповідачем рахунку №27 від 13.05.2021 на оплату передплати у розмірі 50% від повної вартості робіт (послуг), що зазначені у Додатку № 1 було перераховано відповідачу 153 936, 76 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 37-5 від 19.05.2021.
Відповідно до специфікації № 1 до договору, в якій сторони погодили послуги, які надаються виконавцем, а саме: доопрацювання модулів для відео верифікації; розгортання та налаштування додаткового серверу.
Термін реалізації - 25 робочих днів.
Проте, в порушення умов договору, відповідач послуги у повному обсязі не надав.
Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 Цивільного кодексу України).
Так, відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Суд зазначає, що станом на дату винесення рішення у дані справі, в матеріалах справи відсутні докази надання відповідачем визначених договором послуг у повному обсязі, відповідний акт приймання-передачі наданих послуг підписаний між сторонами в матеріалах справи відсутній .
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Оскільки виконання зобов'язання, проведене належним чином, є однією із підстав його припинення (ст. 599 Цивільного кодексу України), то виконання боржником, у даному випадку Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНДЕВЛАБ» як виконавцем за договором (зобов'язаною стороною за договором в частині надання послуг), повинно бути підтверджено відповідачем належним чином.
Проте, суд зазначає, що відповідачем не надано суду належних та вірогідних доказів в розумінні ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження надання позивачу у повному обсязі послуг щодо доопрацювання системи відеозв'язку для здійснення відеоверифікації клієнтів банку на базі відкритого програмного комплексу Jitsi Meet.
Згідно ст. 907 Цивільного кодексу України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається. Якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження так як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору, - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. (ч.4 ст.188 Господарського кодексу України).
Частинами першою та другою статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
У вказаній статті йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.
Верховний Суд України у своїх висновках щодо застосування ст. 651 ЦК України, які мають враховуватись судами загальної юрисдикції при застосуванні вказаної статті, зазначив, що вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати (постанова судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 р. у справі N 6-75цс13).
Зі змісту договору вбачається, що при його укладенні позивач, як учасник, розраховував на отримання послуг з доопрацювання системи відеозвязку для здійснення відеоверифікації клієнтів банку на базі відкритого програмного комплексу Jitsi Meet в установлений договором строк, проте відповідач не надав такі послуги у повному обсязі у визначений договором строк.
При цьому згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 (справа № 1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Тому норми статті 188 ГК України та статті 11 ГПК України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору без дотримання порядку досудового врегулювання спору.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 08.05.2012 у справі № 3-26гс12.
Враховуючи вище викладене, оскільки як встановлено судом вище відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання за договором у частині доопрацювання системи відеозвязку для здійснення відеоверифікації клієнтів банку на базі відкритого програмного комплексу Jitsi Meet та у строки передбачені договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача на підставі чинного законодавства України щодо розірвання договору в односторонньому порядку, оскільки відповідачем було порушено умови договору .
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Таким чином, враховуючи вищевикладені положення норм чинного законодавства України, приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНДЕВЛАБ» в частині розірвання договору № 20210513-1 від 13.05.2021 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про визнання за Акціонерним товариством "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" виключні майнові права інтелектуальної власності на кастомізовані (розроблені/доопрацьовані) програмні модулі в рамках Договору № 20210513-1 про надання послуг доопрацювання програмного забезпечення від 13 травня 2021 року за вартістю сплаченого авансу за Договором у розмірі 153 936,76 грн (з ПДВ), суд зазначає наступне.
Звертаючись до суду з даною вимогою позивач зазначає, що відповідач допустив істотне порушення умов Договору, більше як на три роки затримує надання позивачу визначених Договором послуг у повному обсязі, які Банк розраховував отримати при укладенні Договору з відповідачем. Банк розраховував отримати від відповідача доопрацьовану систему відеозв'язку та, відповідно до розділу 2 Договору, отримати виключні майнові права інтелектуальної власності на програмне забезпечення (як єдиний продукт). Але в результаті Банк отримав окремі кастомізовані (розроблені/доопрацьовані) програмні модулі, які складають 50% від загального обсягу робіт (послуг), які відповідно до умов Договору були інтегровані у програмне забезпечення Банку і Банк сплатив за Договором 50% загальної вартості таких робіт (послуг).
У зв'язку з цим позивач зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦК України, відповідач не має права вимагати від Банку повернення таких окремих модулів і Банк після припинення дії такого Договору має право набути на такі програмні модулі виключні майнові права інтелектуальної власності.
Частиною 1 ст. 177 Цивільного кодексу України передбачено, що об'єктами цивільних прав є речі, гроші, цінні папери, цифрові речі, майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні та нематеріальні блага.
Відповідно до статті 418 Цивільного кодексу України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об'єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.
До об'єктів права інтелектуальної власності згідно зі статтею 420 Цивільного кодексу України у тому числі, належать комп'ютерні програми; компіляції даних (бази даних).
Згідно зі статтями 424 Цивільного кодексу України майновими правами інтелектуальної власності є право на використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності; виключне право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Суб'єктами права інтелектуальної власності є: творець (творці) об'єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, винахідник тощо) та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності відповідно до цього Кодексу, іншого закону чи договору (ст. 421 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 422 Цивільного кодексу України, право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цим Кодексом, іншим законом чи договором.
Згідно ст. 430 Цивільного кодексу України, особисті немайнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта. У випадках, передбачених законом, окремі особисті немайнові права інтелектуальної власності на такий об'єкт можуть належати замовникові. Майнові права інтелектуальної власності на об'єкт, створений за замовленням, належать творцеві цього об'єкта та замовникові спільно, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд зазначає, що оскільки за умовами договору, відповідач на замовлення Банку, зобов'язаний був здійснити доопрацювання системи відеозв?язку, а саме програмне забезпечення для здійснення відеоверифікації клієнтів Банку відкритого програмного комплексу Jitsi Meet, які частково були виконані відповідачем на суму сплаченої позивачем передоплати, внаслідок чого позивач отримав окремі кастомізовані (розроблені/доопрацьовані) програмні модулі, які складають 50% від загального обсягу робіт (послуг), які, в подальшому, були інтегровані у програмне забезпечення Банку, відтак суд приходить до висновку що Банк після припинення дії Договору № 20210513-1 від 13.05.2021 має право набути на такі програмні модулі виключні майнові права інтелектуальної власності.
Таким чином, позовні вимоги Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" про визнання за Банком виключні майнові права інтелектуальної власності на кастомізовані (розроблені/доопрацьовані) програмні модулі в рамках Договору № 20210513-1 про надання послуг доопрацювання програмного забезпечення від 13 травня 2021 року за вартістю сплаченого авансу за Договором у розмірі 153 936,76 грн (з ПДВ) визнаються судом обґрунтованими.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З огляду на викладене, суд вважає вимоги Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО"- задовольнити.
2. Розірвати договір № 20210513-1 про надання послуг доопрацювання програмного забезпечення від 13 травня 2021 року, укладений між Акціонерним товариством "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНДЕВЛАБ».
3. Визнати за Акціонерним товариством "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" (вул. Жилянська, буд. 32, м. Київ, 01033, ідентифікаційний код - 14352406) виключні майнові права інтелектуальної власності на розроблені/доопрацьовані Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНДЕВЛАБ» програмні модулі, а саме: доопрацьовані модулі для відеоверифікації та дистанційної відеоверифікації на серверах банку, в рамках договору № 20210513-1 про надання послуг доопрацювання програмного забезпечення від 13 травня 2021 року на суму сплаченого авансу за договором у розмірі 153 936,76 грн (з ПДВ).
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНДЕВЛАБ» (вул. Кирилівська, буд. 82, офіс 256, м. Київ, 04080; ідентифікаційний код - 40704050) на користь Акціонерного товариства "БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" (вул. Жилянська, буд. 32, м. Київ, 01033, ідентифікаційний код - 14352406) 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 коп. - судового збору.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено: 10.09.2025.
Суддя Щербаков С.О.