ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.09.2025Справа № 910/11355/25
За позовомАкціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК»
до1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалкон Ойл Груп» 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтостарттрейд»
провизнання недійсним договору
Суддя Босий В.П.
Представники сторін:
не викликалися.
Акціонерне товариство Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фалкон Ойл Груп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтостарттрейд» про визнання недійсним договору.
Позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу №8045/2025/5392607 від 05.06.2025, укладеного в ТСЦ №8045 в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтостарттрейд» з Товариством з обмеженою відповідальністю «Фалкон Ойл Груп», рухомого майна - транспортного засобу Renault T, 2014 року випуску, об'єм двигуна 10837 см3, номер шасі НОМЕР_1 .
Разом з позовом Акціонерним товариством Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» подана заява про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, а саме: транспортний засіб Renault T, 2014 року випуску, об'єм двигуна 10837 см3, номер шасі НОМЕР_1 .
Згідно з ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд встановив наступне.
Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову позивач стверджує, що відповідачі вчинили спірний правочин з метою унеможливлення звернення стягнення на рухоме майно, яке виступало предметом договору, а у зв'язку з відсутністю будь-яких обтяжень такого рухомого майна існують ризики його подальшого відчуження, що значно ускладнить виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
За змістом ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується:
1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
3) виключено;
4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;
6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту;
7) виключено;
8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності;
9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;
10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
За змістом п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Згідно з п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
В той же час, позивачем не надано суду належних та допустимих доказів, з якими приписи ст. 136, 137 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.
Зокрема, заявник не надав суду належних обґрунтувань та доказів в підтвердження наявності підстав для вжиття заходів забезпечення позову, не надав жодних доказів, які свідчать про можливе істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або позбавлення заявника можливості ефективно захистити його порушені чи оспорювані права та інтереси, за захистом яких він звернувся до суду, у разі невжиття таких заходів забезпечення позову.
Подана заява зводиться до незгоди позивача із укладеним між відповідачами правочином та мотивована припущеннями про можливе порушення прав позивача у майбутньому та імовірну неможливість виконання рішення суду у даній справі, що не створює підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Крім того, заявником не враховано наслідки впливу зазначених заходів забезпечення позову на діяльність і права відповідачів та третіх осіб, а також не доведено обґрунтованості й необхідності втручання суду у господарську діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Нафтостарттрейд».
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» про вжиття заходів до забезпечення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. 136, 137, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. В задоволенні заяви Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» про вжиття заходів забезпечення позову відмовити повністю.
2. Дана ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена.
Суддя В.П. Босий