ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.08.2025Справа № 910/499/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Шадура М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 25)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАЙАТ ЕСТЕЙТ" (03057, місто Київ, вул. Довженка Олександра (Шевченківський р-н), будинок 18, офіс 17)
про стягнення 3 007 198,85 грн.
Суддя Літвінова М.Є
Представники учасники справи:
Від позивача: Бондаренко О.О.
Від відповідача: Обеременок Д.О.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАЙАТ ЕСТЕЙТ" про стягнення 3 007 198,85 грн, з яких основна сума боргу - 17 606,49 грн, сума пеня - 406 044,54 грн, штраф - 1 868 477,17 грн, інфляційні витрати - 506 577,89 грн, 3 % річних - 208 492,76 грн.
11.02.2025 через систему “Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про долучення додаткового доказу.
14.02.2025 через систему “Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про долучення платіжної інструкції до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.02.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 17.03.2025.
04.03.2025 через систему “Електронний суд» від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній вважає заявлені позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне:
- відповідальність за не оплату послуги з передачі електричної енергії у вигляді 7% штрафу, може наставати лише за сукупності двох умов: наявність простроченої оплати після отримання акту приймання-передачі, та термін такого прострочення має становити більше 30 календарних днів, а тому суми поетапної оплати, на яких фактично ґрунтуються вимоги позивача, є фактично прогнозованими плановими обсягами надання послуги, але не є простроченою заборгованістю відповідача, на яку може бути нарахований штраф;
- товариство повідомило суд про сплату суми основного боргу в розмірі в розмірі 17 606,49 за актом коригування.
- на думку відповідача, підстави для нарахування пеню та 7% штрафу відсутні, враховуючи, положення постанови НКРЕКП №766 від 08 квітня 2020 року (яка діяла з 08 квітня 2020 до 27 січня 2021 року) та підпункту 16 частини 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332, починаючи з 26.04.2022 (дати прийняття постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413, якою внесені зміни до постанови №332);
- відповідач зазначив, що для перевірки обґрунтованості здійсненого ПрАТ «НЕК «Укренерго» розрахунку збитків від інфляції потрібно встановити дату виникнення заборгованості та час прострочення, тобто чи тривало прострочення менше або дорівнювало половині місяця, оскільки в такому випадку інфляційні нарахування не здійснюються. Проте, зі складеного ПрАТ «НЕК «Укренерго» розрахунку неможливо встановити місяці, заборгованість за які становила більше півмісяця для нарахування збитків від інфляції на певну суму заборгованості. Навпаки, зі складеного позивачем розрахунку вбачається, що період прострочення заборгованості відповідача становив від 1 до 14 днів, що виключає можливість нарахування збитків від інфляції взагалі. Більше того, в деякі місяці була фактична дефляція, та позивач не надав зрозумілого розрахунку інфляційних втрат, по сумам заборгованості, які могли виникнути на той момент;
- позивачем не надано належних, допустимих та вірогідних доказів, які б підтверджували погодження планових обсягів передачі, доказів надання відповідачу окремого рахунку на суму пені та/або штрафу, 3% річних та доказів направлення відповідачу письмових повідомлень із зазначенням суми заборгованості та кінцевого терміну її оплати, рекомендованих листів на підтвердження рахунків, актів приймання-передачі, актів звірки розрахунків.
05.03.2025 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (повторно).
17.03.2025 через систему “Електронний суд» від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Представник відповідача у підготовче засідання 17.03.2025 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час підготовчого засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи.
Представник позивача у підготовчому засіданні 17.03.2025 заперечив проти клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання.
Суд у підготовчому засіданні 17.03.2024 постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання, підготовче засідання відкладено на 31.03.2025.
28.03.2025 через систему “Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові письмові пояснення.
Представник відповідача у підготовчому засіданні 31.03.2025 заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання.
Суд у підготовчому засіданні 31.03.2024 постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення усного клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання, підготовче засідання відкладено на 05.05.2025.
01.05.2025 через систему “Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення.
Представник відповідача у підготовчому засіданні 05.05.2025 заявив усне клопотання про відкладення підготовчого засідання для врегулювання спору мирним шляхом.
Представник позивача у підготовчому засіданні 05.05.2025 поклався на розсуд суду щодо усного клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання.
Суд у підготовчому засіданні 05.05.2024 постановив ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання, про задоволення усного клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання, підготовче засідання відкладено на 28.05.2025.
27.05.2025 через систему “Електронний суд» від представника відповідача надійшли додаткові письмові пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2024 відкладено підготовче засідання на 16.06.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду справи по суті на 16.07.2025.
Представник позивача 16.07.2025 у судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд їх задовольнити. Крім того, представник позивача заявив усне клопотання про оголошення перерви у судовому засіданні.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2025 оголошено перерву у судовому засіданні по розгляду справи по суті до 11.08.2025.
08.08.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшло клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження.
Вказане клопотання мотивоване тим, що в ході судового розгляду виникло питання щодо наданого розрахунку штрафних санкцій, 3 % річних та інфляційних втрат, а саме в розрізі нарахування штрафу та специфіки його нарахування, оскільки відповідно до умов Договору від 28.05.2019 № 0609-02024 штраф нараховується у розмірі 7 % від суми простроченого платежу за прострочення понад тридцять календарних днів
Представник позивача 11.08.2025 у судовому засіданні підтримав клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження.
Представник відповідача 11.08.2025 у судовому засіданні не заперечував щодо задоволення клопотання відповідача про повернення на стадію підготовчого провадження.
За приписами статті 177 Господарського процесуального кодексу України одним з завдань підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Також, в Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями "proprio motu", щоб вимагати від сторін пред'явлення таких роз'яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.
Згідно зі статтею 181 Господарського процесуального кодексу України, для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання та з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Приписами частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у підготовчому засіданні суд, з'ясовує, чи повідомили сторони про всі обставини справи, які їм відомі; з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Згідно із частиною 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 1 статті 46 ГПК України унормовано, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема, керує ходом судового процесу; роз'яснює у разі необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 3, 4 ч. 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 2 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено, зокрема: учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно з практикою Верховного Суду, викладеною у постановах від 03.09.2019 року у справі №9802/271/18, від 16.02.2021 року у справі №922/2115/19, в ухвалі від 22.06.2021 року у справі №923/525/20, постанові від 16.12.2021 року у справі №910/7103/21, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Отже, суд може прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття, однак підстави для цього мають бути винятковими і вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.
Суд зазначає, що 14.02.2025 судом постановлено ухвалу про відкриття провадженні у справі та 16.06.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Разом з тим, суд вважає за необхідне вказати те, що підготовче провадження здійснюється протягом тривалого проміжку часу, однак позивач не скористався правом на подання до суду письмових пояснень щодо нарахування штрафу та специфіки його нарахування. Також, суд акцентує увагу на тому, що представник позивача є адвокатом, який, в силу наявності відповідної освіти та кваліфікації, не міг не бути обізнаним з правами та обов'язками сторони, встановленою тривалістю підготовчого провадження, порядком і строками вчинення процесуальних дій тощо.
Розглянувши клопотання представника відповідача про повернення на стадію підготовчого провадження, суд не вбачає підстав для його задоволення.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення перерви у судовому засіданні та час проголошення рішення в судовому засіданні 11.08.2025.
У судовому засіданні 11.08.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - позивач, НЕК «Укренерго»/ОСП) в юридичною особою, що утворена 29.07.2019, як акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, внаслідок реорганізації шляхом перетворення Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 15.02.2019 № 73 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.11.2017№ 829-р «Про погодження перетворення державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» у приватне акціонерне товариство». НЕК «Укренерго» є правонаступником майна, усіх прав та обов'язків Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (далі - ДП «НЕК «Укренерго») відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України, п. 5 Порядку перетворення державного унітарного комерційного підприємства в акціонерне товариство, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.08.2012 № 802, п. 3.2 Статуту НЕК «Укренерго» (публічно доступний за адресою https://ua.energy/about/statut/).
НЕК «Укренерго» виконує функції оператора системи передачі - юридичної особи, відповідальної за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (п. 55 ч. 1 ст. 1, ст. 33, абз. 2 п. 8 розділу XVII Закону України «Про ринок електричної енергії»). | Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, договори про надання послуг з передачі.
28.05.2019 між Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хайат Естейт» (далі - ТОВ «Хайат Естейт»/Користувач/Відповідач) укладено договір про надання послуг з передачі електричної енергії № 0609-02024 (далі - Договір), згідно з п. 1.1 якого НЕК «Укренерго» (Оператор системи передачі, ОСП) зобов'язується надавати послугу з передачі електричної енергії (далі - Послуга), а Користувач зобов'язується здійснювати оплату за Послугу відповідно до умов цього Договору.
Надалі, сторонами було укладено Додаткову угоду від 28.05.2019, 14.08.2019, 24.06.2022, 03.01.2023, 31.12.2023 до Договору № 0609-02024 щодо внесення змін до редакції основного правочину.
Згідно з п. 1.2 Договору, Сторони здійснюють свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, Правил ринку, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу. Кодексу комерційного обліку, ліцензій, відповідно до яких сторони здійснюють господарську діяльність, інших нормативно-правових актів, що забезпечують функціонування ринку електричної енергії.
Пунктом 4.1. Договору передбачено використання планових та фактичних обсягів Послуги для розрахунків за Договором.
Відповідно до п. 5.2 Договору, користувач здійснює постану попередню оплату планової вартості Послуги ОСП таким чином:
1 платіж - до 17:00 другого банківського дня розрахункового місяця у розмірі 1/5 від планової вартості Послуги, визначеної згідно з розділом 3 цього Договору. Подальша оплата здійснюється шляхом сплати 1/5 від планової вартості Послуги, яка визначена згідно з розділом 3 цього Договору, відповідно до такого алгоритму:
2 платіж - до 10 числа розрахункового місяця;
З платіж - до 15 числа розрахункового місяця;
4 платіж - до 20 числа розрахункового місяця;
5 платіж - до 25 числа розрахункового місяця.
У разі зміни планових обсягів Послуги протягом розрахункового місяця Користувач передає ОСП повідомлення про зміну обсягів Послуги. ОСП протягом 5 робочих днів з моменту отримання такого повідомлення коригує розмір наступних планових платежів(п. 5.3 Договору).
Пунктом п. 5.4 Договору передбачено те, що у разі зміни тарифу на послуги з передачі електричної енергії ОСП здійснює розрахунок належної до сплати вартості послуги за новим тарифом, починаючи з дня набрання чинності рішенням Регулятора про зміну тарифу.
Відповідно п. 5.5 Договору, користувач здійснює розрахунок за фактичний обсяг Послуги до 15 числа місяця наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання Послуги, наданих Виконавцем (ОСП), або самостійно сформованих в електронному вигляді за допомогою «Системи управління ринком» (далі - СУР), або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу (далі - Сервіс) (автоматизована система, яка забезпечує функціонування електронного документообігу), з використанням у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису тієї особи, уповноваженої на підписання документів в електронному вигляді.
Вартість наданої Послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі даних, що надаються Адміністратором комерційного обліку (далі - АКО). Акти приймання-передачі Послуги направляються Користувачу до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).
Коригування обсягів та вартості наданої Послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за уточненими даними комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в СУР, що здійснюється згідно з Правилами ринку.
Оплату вартості Послуги, після коригування обсягів та вартості Послуг, Користувач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, У якому отримано акт коригування до акта приймання-передачі Послуги (включно).
Акти приймання-передачі Послуги та акти коригування до актів приймання-передачі Послуги у відповідному розрахунковому періоді ОСП направляє Користувачу в електронній формі з використанням електронного підпису (із застосуванням Сервісу) або / надає Користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані власноручним підписом зі своєї сторони. Користувач здійснює підписання актів приймання-передачі Послуги та актів коригування до актів приймання-передачі Послуги відповідного розрахункового періоду протягом трьох робочих днів та повертає їх ОСП.
У разі виникнення розбіжностей за отриманим від ОСП за попередній розрахунковий місяць актом приймання-передачі Послуги Користувач має право оскаржити зазначену в акті приймання-передачі Послуги вартість Послуги шляхом направлення ОСП повідомлення протягом 5 робочих днів з дня отримання акта. Процедура оскарження не звільняє Користувача від платіжного зобов'язання у встановлений Договором термін. Якщо користувач не надає ОСП повідомлення з обґрунтуванням розбіжностей протягом 5 робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі Послуги, то вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей (п. 5.6 Договору).
У випадку порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов'язань. За прострочення Користувачем термінів розрахунку понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу (п. 5.7 Договору).
Відповідно до п.9.1. Договору, планові обсяги Послуги Користувач зобов'язаний подавати ОСП до 25 числа місяця, що передує розрахунковому місяцю.
ОСП щокварталу оформлює акт звірки розрахунків наданої Послуги відповідно до форми, наведеної в додатку 3 до цього Договору, та надсилає його Користувач у в електронній формі з використанням електронного підпису (за допомогою Сервісу) або надає Користувачу два примірники в паперовому вигляді, підписані зі своєї сторони.
Користувач протягом трьох робочих днів повинен підписати акт звірки розрахунків наданої Послуги та повернути його ОСП.
У разі виникнення розбіжностей за актом звірки між Сторонами Користувач має право протягом трьох робочих днів з моменту отримання акта звірки розрахунків наданої послуги направити свій примірник акта звірки розрахунків ОСП з вмотивованим запереченням. Цей акт звірки розрахунків має бути розглянутий ОСП протягом трьох робочих днів з дати його отримання, підписаний у разі згоди та наданий Користувачу. Якщо Сторони не дійшли згоди, спір вирішується у порядку, встановленому главою 11 цього Договору (п. 9.2 Договору).
Пунктом 9.3. Договору визначено, що у разі несвоєчасної оплати Користувачем отриманої Послуги ОСП направляє Користувачу письмове повідомлення із зазначенням суми заборгованості та кінцевого терміну її оплати. У разі несплати заборгованості Користувачем ОСП має право направити Користувачу письмове попередження щодо можливого припинення надання Послуги відповідно до вимог КСП.
Згідно п. 9.4. Рахунки, акти приймання-передачі, акти коригування до актів приймання-передачі Послуги, акти звірки розрахунків наданої Послуги, повідомлення вважаються отриманими Стороною:
у день їх доставки кур'єром, що підтверджується квитанцією про вручення одержувачеві, що підписується його уповноваженим представником;
у день особистого вручення, що підтверджується підписом уповноваженого представника одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції.
Електронний документ, який направляється Стороною на виконання Договору через Сервіс, вважається одержаним іншою Стороною з часу набуття документом статусу «Доставлено» у Сервісі.
Сторони визнають, що електронний документ, сформований, підписаний та переданий за допомогою Сервісу, є оригіналом та має повну юридичну силу, створює права та обов'язки для Сторін, та визнається рівнозначним документом ідентичним документу, який міг би бути створений однією зі Сторін на паперовому носії та скріплений власноручними підписами уповноважених осіб.
Відповідно до п. 9.5. Договору, будь-які документи, що створюються/укладаються Сторонами під час виконання Договору (у тому числі акт приймання-передачі Послуги або акт коригування до акта приймання-передачі Послуги), можуть бути підписані Сторонами як у паперовій формі шляхом проставляння власноручного підпису уповноваженої особи на час тимчасового нефункціонування Сервісу, про що Виконавець зобов'язаний повідомити на своєму вебсайті так і в електронній формі з використанням електронного підпису (за винятком випадків, коли використання електронного підпису прямо заборонено Законом) за допомогою Сервісу, який забезпечує юридично значимий електронний документообіг між Сторонами та знаходиться в мережі Інтернет за посиланням: https://online.ua.energy/. Один документ повинен бути підписаний з обох Сторін в один і той самий спосіб (залежно від форми документа).
Договір набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2019 року. Якщо користувач не направив ОСП у строк не менший ніж за місяць до закінчення терміну дії договору повідомлення про припинення дії договору, то цей договір вважається подовженим на кожен наступний календарний рік на тих самих умовах (п.13.1 договору №0609-02024 від 28.05.2019, в редакції додаткової угоди від 03.01.2023).
Як вбачається з матеріалів справи, в межах договору №0609-02024 від 28.05.2019 Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» надавались Товариству з обмеженою відповідальністю "ХАЙАТ ЕСТЕЙТ" послуги з передачі електричної енергії з липня 2019 року по грудень 2023 року, що підтверджується долученими до матеріалів справи плановими рахунками, фактичними рахунками, актами приймання-передачі послуги та актами коригування до них за спірний період.
В порушення вимог Договору, відповідач здійснював оплату за надані позивачем послуги із прострочення електричної енергії, що підтверджується довідкою з АТ «Ощадбанк» від 14.01.2025 № 77/4-09/5273/2025, в якій вказано інформацію про надходження коштів на рахунок НЕК «Укренерго» за період 01.07.2019-12.01.2024.
Разом з тим, позивач та відповідач підписали акт коригування № ПРА_К-0007021 від 20.09.2024 до акту приймання-передачі Послуги від 31.08.2022 згідно з Договором від 28.05.2019 № 0609-02024 (з урахуванням акту коригування від 21.12.2022, відповідно до якого відбулося коригування фактичних обсягів та вартості наданої у серпні 2022 року Послуги за Договором на 42,449 МВт*год, вартість якої становить 17 606,49 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач зазначив, що відповідач порушив зобов'язання за Договором №0609-02024 від 28.05.2019 (в редакції Додаткових угод) в частині своєчасної оплати за послуги з передачі електричної енергії.
Таким чином, Приватним акціонерним товариством "Національна енергетична компанія "Укренерго" заявлено до стягнення з відповідача 3 007 198,85 грн, з яких основна сума боргу - 17 606,49 грн, сума пеня - 406 044,54 грн, штраф - 1 868 477,17 грн, інфляційні витрати - 506 577,89 грн, 3 % річних - 208 492,76 грн.
Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченнях на відповідь на відзив на позов.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до п. 55 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Згідно з п. 60 ст. 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» передача електричної енергії (далі - передача) - транспортування електричної енергії електричними мережами оператора системи передачі від електричних станцій до пунктів підключення систем розподілу та електроустановок споживання (не включаючи постачання електричної енергії), а також міждержавними лініями.
Згідно з ч. 4 ст. 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі надає послуги з передачі електричної енергії та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління учасникам ринку на підставі договорів, укладених на основі типових договорів про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління. Типові договори про надання послуг з передачі електричної енергії та про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління затверджуються Регулятором. Порядок укладання таких договорів визначається кодексом системи передачі.
Відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» оплата послуг з передачі електричної енергії та послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління здійснюється за тарифами, які визначаються Регулятором відповідно до затвердженої ним методики. Тариф на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, зокрема, включає витрати оператора системи передачі на закупівлю допоміжних послуг та врегулювання системних обмежень в ОЕС України. Тариф на послуги з передачі електричної енергії, зокрема, включає як окремі складові витрати оператора системи передачі, що здійснюються ним у разі покладення на нього спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, та витрати на послугу із зменшення навантаження виробником, якому встановлено "зелений" тариф, якщо об'єкт електроенергетики або черга його будівництва (пусковий комплекс) такого виробника включений до балансуючої групи гарантованого покупця.
Відповідно до п. 5 розділу 5 Кодексу системи передачі електричної енергії договір про надання послуг з передачі електричної енергії визначає організаційні, технічні та фінансові умови, на яких ОСП здійснює передачу електричної енергії електричними мережами системи передачі. Договір встановлює обов'язки та права сторін у процесі передачі електричної енергії електричними мережами ОСП від виробників та УЗЕ до систем розподілу, УЗЕ та споживачів, а також при здійсненні експорту/імпорту електричної енергії.
Згідно з п. 5.5 розділу 5 Кодексу системи передачі електричної енергії договір про надання послуг з передачі електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається на підставі типової форми договору, який затверджується Регулятором та є додатком 6 до цього Кодексу. ОСП зобов'язаний на своєму офіційному вебсайті оприлюднити редакцію договору про надання послуг з передачі електричної енергії зі змінами та роз'яснення щодо укладення та приєднання Користувача до договору про надання послуг з передачі електричної енергії. На вимогу Користувача ОСП протягом 10 робочих днів від дня звернення повинен надати Користувачу підписаний ОСП примірник укладеного договору у паперовій формі.
З матеріалів справи вбачається, що в межах договору №0609-02024 від 28.05.2019 Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» надавались Товариству з обмеженою відповідальністю "ХАЙАТ ЕСТЕЙТ" послуги з передачі електричної енергії з липня 2019 року по грудень 2023 року, що підтверджується долученими до матеріалів справи плановими рахунками, фактичними рахунками, актами приймання-передачі послуги та актами коригування до них за спірний період.
Однак у порушення вимог Договору відповідач здійснював оплату за надані позивачем послуги із прострочення електричної енергії, що підтверджується довідкою з АТ «Ощадбанк» від 14.01.2025 № 77/4-09/5273/2025, в якій вказано інформацію про надходження коштів на рахунок НЕК «Укренерго» за період 01.07.2019-12.01.2024.
Надалі, позивач та відповідач підписали акт коригування № ПРА_К-0007021 від 20.09.2024 до акту приймання-передачі Послуги від 31.08.2022 згідно з Договором від 28.05.2019 № 0609-02024 (з урахуванням акту коригування від 21.12.2022, відповідно до якого відбулося коригування фактичних обсягів та вартості наданої у серпні 2022 року Послуги за Договором на 42,449 МВт*год, вартість якої становить 17 606,49 грн.
Отже, змістом взаємних договірних зобов'язань сторін є обов'язок позивача надати послуги із з передачі електричної енергії, який породжує обов'язок відповідача прийняти вказані послуги та оплатити їх в строки визначені договором, які були порушені відповідачем.
Так, сторонами не заперечується факт надання НЕК «Укренерго» на підставі Договору №0609-02024 від 28.05.2019 (в редакції Додаткових угод) послуг із передачі електричної енергії у період липень 2019 року по грудень 2023 року ТОВ "ХАЙАТ ЕСТЕЙТ".
Проте, дослідивши долучені до матеріалів справи планові рахунки, фактичні рахунками, акти приймання-передачі послуги та коригування до них за спірний період, судом встановлено, що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором про надання послуг з передачі електричної енергії № 0609-02024 виконав неналежним чином, прострочивши оплату за надані позивачем послуги із прострочення електричної енергії.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Судом встановлено, що 23.01.2025 відповідач сплатив на користь позивача суму основного боргу в розмірі - 17 606,49 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №137.
За наведених обставин суд дійшов висновку закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 17 606,49 грн.
Щодо заперечень відповідача, які стосуються нарахування пені та штрафу, суд відзначає наступне.
Згідно з положеннями ч.ч.5, 6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до положень ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 31.05.2023 у справі №914/2453/21 досліджено застосування постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766 на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), а саме:
« 29. Постановою НКРЕКП від 08.04.2020 № 766 на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни ОСП надано настанови.
30. До указаної постанови вносилися зміни.
31. Пунктами 2, 4 постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766 (у редакції постанови НКРЕКП від 30.04.2020 № 905) надано такі настанови:
- ОСП (який виконує функцію Адміністратора розрахунків) не застосовувати до електропостачальників заходи, передбачені пунктами 5.7 та 7.4 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309 (або пунктами, аналогічними за змістом в укладених сторонами договорах) (пункт 2);
- ОСП дозволити не застосовувати до Операторів систем розподілу заходи, передбачені пунктами 5.7 та 7.4 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, що є додатком 6 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309 (або пунктами, аналогічними за змістом в укладених сторонами договорах), та пунктами 6.1 та 6.10 Типового договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, що є додатком 5 до Кодексу системи передачі, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309 (або пунктами, аналогічними за змістом в укладених сторонами договорах) (пункт 4).
32. Пунктом 5.7. Типового договору передбачено сплату пені та штрафу. Відповідний пункт викладено в пункті 6.7. договору.
33. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії":
електропостачальник - суб'єкт господарювання, який здійснює продаж електричної енергії за договором постачання електричної енергії споживачу (пункт 30);
оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії (пункт 55);
оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності (пункт 56).
34. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21 дійшла висновку, що 08.04.2020 НКРЕКП прийнято обов'язкове до виконання учасниками ринку рішення, оформлене постановою № 766, про незастосування ОСП до електропостачальників заходів, передбачених, зокрема, пунктом 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, тобто щодо нарахування пені та стягнення штрафу. Встановлені вказаною постановою правила діяли в період з 08.04.2020 до 26.01.2021 (пункт 122).
За таких обставин НКРЕКП своєю постановою затвердила Кодекс системи передачі, додатком до якого є Типовий договір про надання послуг з передачі електричної енергії, від змісту якого сторони не можуть відступати, а пізніше своєю постановою заявила про тимчасове (починаючи з 08.04.2020) незастосування окремих положень вказаного типового договору та всіх договорів, укладених на його підставі, зокрема, про нарахування пені та стягнення штрафу, з подальшим поновленням застосування таких положень з 27.01.2021 (пункт 123).
35. Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 912/1941/21 досліджувала питання незастосування ОСП заходів щодо нарахування пені та штрафу до електропостачальників, що передбачено пунктом 2 постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766 (у редакції постанови НКРЕКП від 30.04.2020 № 905).
36. Пункт 2 постанови НКРЕКП від 08.04.2020 № 766 (у редакції постанови НКРЕКП від 30.04.2020 № 905) містить імперативну заборону застосовувати до електропостачальників заходів щодо нарахування пені та штрафу, що слідує із формулювання норми: "ОСП не застосовувати…".
Постановою НКРЕКП від 27.01.2021 № 93 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року № 766» виключено пункт 2 постанови від 08.04.2020 № 766.
Таким чином, 08.04.2020 НКРЕКП прийнято обов'язкове до виконання учасниками ринку рішення, оформлене постановою № 766, про незастосування ОСП до електропостачальників заходів, передбачених, зокрема, пунктом 5.7 Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії (аналогічним за змістом з яким є пункт 6.7 договору про надання послуг), тобто щодо нарахування пені та стягнення штрафу. Встановлені вказаною постановою правила діяли в період з 08.04.2020 до 26.01.2021.
За таких обставин НКРЕКП своєю постановою затвердила Кодекс системи передачі, додатком до якого є Типовий договір про надання послуг з передачі електричної енергії, від змісту якого сторони не можуть відступати, а пізніше своєю постановою заявила про тимчасове (починаючи з 08.04.2020) незастосування окремих положень вказаного типового договору та всіх договорів, укладених на його підставі, зокрема, про нарахування пені та стягнення штрафу, з подальшим поновленням застосування таких положень з 27.01.2021.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі № 911/782/21 дійшов висновку про те, що положення постанови від 08.04.2020 № 766 є спеціальними щодо правового регулювання спірних правовідносин у даній справі, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити таке.
Відповідно до абзаців 1 і 2 статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Конституційний Суд України у Рішенні від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020 зазначив, що принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori) - «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali) - «закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.
З огляду на викладене принцип «закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali), на який послався Верховний Суд при перегляді судових рішень у справі № 911/782/21, може бути застосований виключно за умови співіснування суперечливих норм одного ієрархічного рівня.
Суд зазначає, що система нормативно-правових актів України за їх юридичною силою (від актів вищої юридичної сили до актів нижчої юридичної сили) включає: а) Конституцію України; б) закони, кодекси України; в) підзаконні нормативно-правові акти: постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, накази міністерств, акти інших державних органів, розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, акти органів місцевого самоврядування, які містять норми права тощо.
Кодекс - єдиний, зведений, внутрішньоузгоджений нормативно-правовий акт, прийнятий вищим органом законодавчої влади у процесі нормотворчої діяльності або народом на всеукраїнському референдумі, який на основі загальних принципів регулює певну сферу суспільних відносин. Кодекс є особливим різновидом закону.
Підзаконним нормативно-правовим актом є офіційний письмовий документ, прийнятий суб'єктом нормотворчості на основі та на виконання Конституції України, законів, чинних міжнародних договорів України, спрямований на їх реалізацію, та який не повинен їм суперечити.
Тобто, положення постанови від 08.04.2020 № 766, якими НКРЕКП в межах наданих повноважень, тимчасово припинила застосування умов Типового договору про надання послуг з передачі електричної енергії, затвердженого НКРЕКП, в частині нарахування пені та стягнення штрафу за порушення термінів розрахунку за послуги з передачі і відповідно аналогічних умов усіх договорів, укладених на основі такого типового договору, підлягають обов'язковому виконанню учасниками ринку електричної енергії відповідно до статті 6 Закону України «Про ринок електричної енергії».
З огляду на вищевказане, суд відзначає що, враховуючи положення постанови від 08.04.2020 № 766, про відсутність підстав щодо нарахування пені та стягнення штрафу за порушення термінів розрахунку за послуги з передачі в період з 08.04.2020 по 26.01.2021.
НКРЕКП (Регулятор) здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб'єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов'язкові до виконання.
Постанова №332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.
Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022, яким у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та триває дотепер.
Статтею 1 Закону України від 12.05.2015 «Про правовий режим воєнного стану» визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
З урахуванням дії на території України воєнного стану, для учасників ринку електричної енергії, якими укладено типові договори відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та постанов НКРЕКП, пункт 5 Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції Постанови НКРЕКП від 27.02.2022 №333) - це бажана з точки зору держави модель поведінки, яка має обов'язковий характер для учасників ринку електричної енергії.
Підпункт 16 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».
Об'єднана палата звернула увагу, що норми постанови №332 від 25.02.2022 (у редакції від 27.02.2022 №333, у редакції від 26.04.2022) прийняті Регулятором в межах своїх повноважень.
Таким чином, хоча постанова НКРЕКП №332 від 25.02.2022 має нижчу юридичну силу порівняно з Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України, втім її норми є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності на ринку електроенергії, яка встановлює нормативне обмеження вільного розсуду сторін господарського договору при визначенні його умов у разі укладання типового договору.
ОП КГС ВС дослідила питання положення пп.16 п.1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413), що висвітлено у постанові від 04.07.2025 у справі № 908/948/23, зазначивши таке:
" 83. Аналізуючи зміст положення пп.16 п.1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) про зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону "Про ринок електричної енергії", щодо його застосування до випадків порушення договірних зобов'язань, які мали місце до початку повномасштабного російського вторгнення та введення воєнного стану в Україні, Об'єднана палата бере до уваги положення ГК та ЦК, які регламентують застосування штрафних санкцій.
84. За ч. 2 ст. 217 ГК у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
85. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК).
86. Реалізація господарсько-правової відповідальності може відбуватися як у судовому, так і у позасудовому порядку.
87. Реалізація (застосування) в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання включає застосування загальної та скороченої позовної давності, передбаченої ЦК, якщо інші строки не встановлено ГК (ст. 223 ГК), а також припинення нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання (які мають строковий характер), якщо інше не встановлено законом або договором, через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК).
88. Об'єднана палата наголошує, що відповідно до наведених законодавчих приписів відповідальність у вигляді штрафу за правопорушення у сфері господарювання, як і право кредитора на позов, так і обов'язок порушника поновити порушене право, виникає та існує саме внаслідок невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
89. Об'єднана палата враховує, що положеннями пп. 16 п. 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 чітко визначений період, на який поширюється дія цього положення, а саме на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування. Водночас у справі, що переглядається, спірні правовідносини виникли до введення воєнного стану.
90. При цьому Верховний Суд враховує, що дія норми щодо зупинення нарахування та стягнення штрафних санкції до електропостачальників, передбачена постановами НКРЕКП № 332, № 413, не містить пряму вказівку про надання їй зворотної дії у часі, що дозволило б її застосовувати до початку запровадження воєнного стану, тобто на порушення чи прострочення, що сталися у попередні періоди.
91. Відтак, враховуючи специфіку та спрямованість постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332, у якій йдеться саме про період воєнного стану та 30 днів після його припинення або скасування, відсутні підстави невиправданого розширення тлумачення постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 щодо розповсюдження її дії на правовідносини, які виникли у попередні періоди".
ОП КГС ВС наголосила, що зазначене відповідає як висновкам, викладеним у постанові ОП КГС ВС від 19.04.2024 у справі № 911/1359/22 (див. пункт 64 цієї постанови) так і висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 908/818/22, від 02.07.2024 у справі № 908/815/22, від 03.07.2024 у справі № 908/816/22, від 03.07.2024 у справі № 908/817/22, від 12.09.2024 у справі № 910/4264/22, від 02.10.2024 у справі № 910/4273/22, від яких ОП КГС ВС не встановила підстав для відступлення, відступивши, натомість від протилежної позиції, яка містилася в судовій практиці Верховного Суду у розгляді подібних спорів».
Об'єднана палата дійшла висновку, що рішення Регулятора щодо порядку застосування норм про відповідальність учасників на ринку електроенергії не суперечать нормам Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України про відповідальність у договірних відносинах з огляду на те, що Регулятор в силу Закону наділений повноваженнями унормовувати договірні відносини суб'єктів господарювання, що проводять свою діяльність у сфері енергетики, у тому числі в частині відповідальності за невиконання (неналежне виконання) договірних зобов'язань на ринку електричної енергії.
При цьому, такі рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України відповідальність за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Суд відзначає, що нарахування пені та штрафу зараховано позивачем до початку запровадження воєнного стану.
З огляду на вищевказане, суд відзначає, що настанови про зупинення на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування стосуються виключно нарахування та стягнення штрафних санкцій саме за цей період та, відповідно, їх дія не може бути поширена щодо штрафних санкцій, право на нарахування яких виникло раніше, підтверджено висновком ОП КГС ВС, викладеним у постанові від 04.07.2025 у справі № 908/948/23 і ці висновки Верховного Суду підлягають врахуванню у розгляді спірних правовідносин.
У зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань в частині здійснення розрахунків за Договором позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню - 406 044,54 грн та штраф - 1 868 477,17 грн.
У випадку порушення Користувачем термінів розрахунку ОСП має право нарахувати пеню у розмірі 0,1 % (але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Пеня нараховується до повного виконання Користувачем своїх зобов'язань. За прострочення користувачем термінів розрахунку понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 % від суми простроченого платежу (п. 5.7 Договору).
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
В свою чергу, такий вид забезпечення виконання зобов'язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов'язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
З огляду на вищевказані обставини, суд, перевіривши розрахунок штрафу, погоджується із доводами відповідача про відсутність підстав для нарахування та стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1 868 477,17 грн, у зв'язку із поетапною оплатою за фактично надані послуги та не прострочення користувачем термінів розрахунку понад тридцять календарних днів. Таким чином, суд вважає, що вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу в розмірі 1 868 477,17 грн є безпідставними та такими, які не піддягають задоволенню.
Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру пені, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 327 205 грн. 01 коп.
Щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат - 506 577,89 грн та 3 % річних - 208 492,76 грн.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.
Передбачені викладеними вище нормами законодавства, наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо своєчасної оплати наданих послуг, є порушенням, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Вказана позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Перевіривши розрахунок позивача по матеріальним втратам та періоди, по яким заявлено інфляційне нарахуванням з урахуванням зазначеної практики Об'єднаної палати Касаційного господарського суду, а також 3 % річних, суд вважає, що вимоги про нарахування 3 % річних та інфляційних витрат не є арифметично вірними.
Положеннями частини першої статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
За змістом статті 252 ЦК України вбачається, що строк визначається, зокрема, днями, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Частиною п'ятою статті 254 ЦК України передбачено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, при визначенні строку (терміну) виконання зобов'язання судам необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну), а також умови вчиненого сторонами спору правочину, на підставі якого виникло зобов'язання.
За перерахунком суду, з відповідача підлягають стягненню інфляційні витрати - 438 567 грн. 23 коп. та 3 % річних - 163 526 грн. 83 коп.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення заборгованості та часткове задоволення позовних вимог.
З урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" задовольнити частково.
2. Закрити провадження у справі №910/499/25 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 17 606 грн. (сімнадцять тисяч шістсот шість) 49 коп.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАЙАТ ЕСТЕЙТ" (03057, місто Київ, вул. Довженка Олександра (Шевченківський р-н), будинок 18, офіс 17) на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (01032, місто Київ, ВУЛИЦЯ СИМОНА ПЕТЛЮРИ, будинок 25) інфляційні витрати - 438 567 грн. (чотириста тридцять вісім тисяч п'ятсот шістдесят сім) 23 коп., 3 % річних - 163 526 грн. (сто шістдесят три тисячі п'ятсот двадцять три) 83 коп., пеню - 327 205 грн. (триста двадцять сім тисяч двісті сім) 01 коп. та витрати по сплаті судового збору - 11 086 грн. (одинадцять тисяч вісімдесят три) 30 коп.
4. В іншій частині позовних вимог відмовити.
5. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано: 09.09.2025.
Суддя М.Є.Літвінова