вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
11.09.2025м. ДніпроСправа № 904/3023/25
За позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ БУД ЛТД"
про відшкодування збитків
Суддя Юзіков С.Г.
Без участі представників сторін
Позивач просить стягнути з Відповідача збитки спричинені завищенням вартості послуг з поточного ремонту у розмірі 24 465,69 грн. та судові витрати, мотивуючи завищеною вартістю послуг з поточного ремонту.
Господарський суд Дніпропетровської області 25.06.2025 відкрив провадження у справі №904/3023/25 та призначив її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Заперечень щодо порядку розгляду справи від сторін не надходило. Судом запропоновано Відповідачеві, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заява; Позивача, протягом 5 днів з дня одержання відзиву, надати відповідь на відзив.
Відповідач про розгляд справи повідомлявся належно на адресу вказану у позові та ЄДР, хоча на адресу суду повернулося поштове відправлення №0610265194250 з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Пунктом 5 ч.6 ст. 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Судовими рішеннями є: 1) ухвали; 2) рішення; 3) постанови; 4) судові накази (ч.1 ст. 232 ГПК України).
Крім того, частиною 6 ст. 6 ГПК України передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
В ході розгляду даної справи Господарським судом Дніпропетровської області, відповідно до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Стаття 43 ГПК України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Справа, згідно зі ст. 165 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами (доказами).
Відповідно до ст. 29 ГПК України справа розглядається за місцем виконання договору.
Судом досліджено надані до матеріалів справи докази.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
31.08.2022 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Дніпра (Позивач, Замовник) з ТОВ "ЕЛІТ БУД ЛТД" (Відповідач, Виконавець) уклали Договір № 3108/3 (далі Договір), за п.1.1 якого предметом Договору є: "Послуги з поточного ремонту кабінету №3 (Начальника приймального відділення - УЗД кабінет) будівлі №218 військової частини НОМЕР_1 військового містечка №2 ...". згідно ДК 021: 2015: 45450000-6: Інші завершальні будівельні роботи.
Відповідно до умов Договору:
2.1. Договірна ціна цього Договору складає 223 999,20 грн. (двісті двадцять три тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 20 копійок), в тому числі ПДВ - 37333,20 грн. є твердою та не змінною.
2.2. Розрахунок за виконання послуги проводяться на підставі підписаного акту виконаних робіт (надання послуг). Документи про здійснені послуги та їх вартість складаються і підписуються Виконавцем та передаються Замовнику.
2.3. Оплата за виконання послуги проводиться Замовником в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом десяти календарних днів з для підписання акту приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг).
3.1. Термін виконання послуги за цим договором визначається наступний:
Виконання у строк до 21.11.2022.
4.1.4. Виконавець зобов'язаний: По закінченню надання послуги Виконавець повинен надати Замовнику для підписання два примірника акту приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг).
4.2. Виконавець має право:
4.2.1. Отримувати оплату за надання послуги у відповідності з умовами цього Договору.
4.3. Замовник зобов'язаний:
4.3.1. Своєчасно здійснити оплату надання послуги Виконавця.
4.3.2. Протягом 5 (п'яти) робочих днів після надання послуги підписати акт приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг) та один примірник повернути Виконавцю, або в цей же строк надати Виконавцю письмову мотивовану відмову від їх підписання, з зазначенням виявлених дефектів, неякісного виконання послуги. В іншому випадку такий акт вважається погодженим та підписаним.
4.4. Замовник має право:
4.4.1. Здійснювати контроль і нагляд за якістю надання послуги з застосуванням відео (фото) фіксації.
8.1. Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 21.11.2022 року, у зв'язку з воєнним станом, оголошеним Указом Президента України від 24.02.2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", який продовжено Указом Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" від 14 березня 2022 р. № 133/2022, від 18 квітня 2022 р. № 259/2022, від 17 травня № 341/2022, від 12 серпня 2022 року № 573/2022, але не довше ніж до 21.11.2022 р. Сторонами взятих на себе зобов'язань.
8.2. Договір може бути розірваний за взаємною згодою Сторін або в односторонньому порядку у випадку невиконання іншою Стороною зобов'язань за цим Договором. Розірвання Договору здійснюється згідно чинного законодавства України.
Договір підписано представниками Сторін та скріплено печатками.
Також сторони погодили договірну ціну, дефектний акт "Послуги з поточного ремонту кабінету № 3 (начальника приймального відділення - УЗД кабінет" будівлі № 218 військової частини військового містечка № 2..., що здійснюється в 2022 році.
За виконані роботи Позивач сплатив Відповідачеві 223 999,2 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 4337 від 23.12.2022 на суму 185 761,20 грн. та № 2131 від 27.09.2022 на суму 38 238,00 грн.
Представниками Четвертого територіального управління внутрішнього аудиту перевірено діяльність Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління щодо ефективності та обґрунтованості управлінських рішень існуючих заходів контролю під час виконання завдань та функцій за призначенням за період з 01.06.2020 по 31.03.2024.
В аудиторському звіті від 08.10.2024 № 520/5/16аз, складеному за наслідками проведення зазначеної перевірки, встановлено, що під час проведення внутрішнього аудиту встановлені порушення фінансово-бюджетної дисципліни, а саме: завищення обсягів та вартості послуг з поточного ремонту військових об'єктів, та після проведення контрольних обмірів обсягу виконаних робіт форми № КБ2, встановлено завищення вартості проведеного ремонту, в тому числі Відповідачем на суму 24 465,69 грн.
28.11.2024 року Позивач надіслав Відповідачеві претензію №525/6016 від 27.11.2024 року з вимогою повернути грошові кошти у розмірі 24 465,69 грн, сплачені Дніпровським КЕУ на рахунок ТОВ "Еліт Буд ЛТД" за договором № 3108/3 від 03.08.2022.
За даними Позивача, зазначену претензію Відповідач не одержав в поштовій установі.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Предметом доказування у даній справі є вимога про стягнення грошових коштів у розмірі 24 465,69 грн., у зв'язку завищенням вартості наданих послуг з поточного ремонту об'єкта, що підтверджується аудиторським звітом.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Положеннями статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст. 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (ч. 2, 3 ст. 632 ЦК України).
Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч. 1 ст. 854 ЦК України).
Частиною 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.
Частинами 1, 2 ст. 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.
Згідно з ч. 1 ст. 877 ЦК України підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт. Підрядник зобов'язаний виконати усі роботи, визначені у проектній документації та в кошторисі (проектно-кошторисній документації), якщо інше не встановлено договором будівельного підряду.
Відповідно до ч. 4 ст. 882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Замовник має право відмовитися від прийняття робіт у разі виявлення недоліків, які виключають можливість використання об'єкта для вказаної в договорі мети та не можуть бути усунені підрядником, замовником або третьою особою (ч. 6 ст. 882 ЦК України).
Частинами 1-3 ст. 853 ЦК України закріплено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.
Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.
Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
Частиною 1 ст. 858 ЦК України визначено, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.
За приписами статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Статтею 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно із п. 1 ст.225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:
вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
При цьому саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Тобто, твердження позивача щодо наявності підстав для стягнення збитків, зокрема в контексті наявності збитків та їх розміру, протиправності поведінки заподіювача збитків та існування причинного зв'язку такої поведінки із заподіяними збитками, ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, підлягає доведенню саме позивачем. Аналогічний правовий висновок щодо необхідності доведення збитків викладено у постанові Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21.
Протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.11.2020 у справі №925/1289/19.
Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, а також у постановах Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 927/219/20, від 14.09.2021 у справі № 923/719/17, від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11, від 22.04.2021 у справі №915/1624/16, від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі № 5023/2837/11).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми.
Так, 31.08.2022 Сторони уклали Договір № 3108/3, за п. 1.1 якого предметом Договору є: "Послуги з поточного ремонту кабінету №3 (Начальника приймального відділення - УЗД кабінет) будівлі №218 військової частини НОМЕР_1 військового містечка № НОМЕР_2 АДРЕСА_1 ". згідно ДК 021: 2015: 45450000-6: Інші завершальні будівельні роботи.
Виконання Відповідачем послуг з поточного ремонту кабінету № 3 (начальника приймального відділення - УЗД кабінету) будівлі № 218 військової частини НОМЕР_1 військового частини НОМЕР_1 військового містечка № 2 ... не заперечується Сторонами та не є предметом розгляду даної справи.
З наведених вище документів встановлено, що сторони підписали довідку про вартість робіт до Договору та дефектний акт.
Отже, Позивач погодився з якістю робіт, їх кількістю, що відповідають вартості робіт, визначеній в Договорі. В матеріалах справи відсутня мотивована відмова Позивача від приймання робіт.
Також встановлено, що між сторонами відсутній спір стосовно виконання Позивачем взятих на себе зобов'язань з оплати виконаних робіт за Договором, що підтверджується платіжними дорученнями № 4337 від 23.12.2022 на суму 185 761,20 грн., № 2131 від 27.09.2022 на суму 38 238,00 грн.
При укладенні Договору сторони були вільні у визначенні умов Договору, на свій розсуд укладали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши Договір, в тому числі і щодо вартості проведення робіт, а Замовник, який своєчасно не заявив про недоліки у виконанні робіт (за наявності таких), не звільнений від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором на виконання робіт.
Отже, Сторони виконали свої зобов'язання за Договором без зауважень одна до одної.
Крім того, відповідно до ч.3 ст. 632 ЦК України зміна ціни в договорі після його виконання сторонами не допускається.
Проте, Позивач, вважає, що Відповідач завищив вартість робіт за Договором, розмір якої встановлено за результатами проведення аудиту оцінки діяльності Позивача щодо ефективності вжиття заходів, в тому числі стосовно виконання умов Договору № 3108/3 від 31.08.2022 та процесу управління бюджетними коштами за з 01.06.2020 по 31.03.2024, проведеного Четвертим територіальним управлінням внутрішнього аудиту.
Пунктом 2 Положення про Департамент внутрішнього аудиту Міністерства оборони України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 05.06.2019 № 280, об'єктом внутрішнього аудиту є діяльність Міноборони, структурних підрозділів його апарату, Генерального штабу Збройних Сил України (далі - Генеральний штаб), його структурних підрозділів та інших підконтрольних суб'єктів, які належать до сфери управління Міноборони та Генерального штабу (органів військового управління, військових частин, вищих військових навчальних закладів, установ, безпосередньо підпорядкованих Міноборони (далі - структурні підрозділи, безпосередньо підпорядковані Міноборони), інших органів військового управління, військових частин, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, підприємств, об'єднань підприємств, а також суб'єктів господарювання, які не є юридичними особами), в повному обсязі або з окремих питань (на окремих етапах) та заходи, що здійснюються відповідними керівниками для забезпечення ефективного функціонування системи внутрішнього контролю (дотримання принципів законності та ефективного використання бюджетних коштів та інших активів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, виконання завдань, планів і вимог щодо їх діяльності).
Згідно з пунктом 6 Положення, основним завданням Департаменту є надання Міністру оборони України об'єктивних і незалежних висновків і рекомендацій (пропозицій) щодо: функціонування системи внутрішнього контролю в Міноборони, Генеральному штабі, інших підконтрольних суб'єктах та її вдосконалення; удосконалення системи управління (за винятком оперативного (бойового) управління Збройними Силами); запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів та інших активів; запобігання виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності Міноборони, Генерального штабу, інших підконтрольних суб'єктів.
За умовами пункту 3 розділу 7 Стандарт 11 "Документування перебігу та результатів внутрішнього аудиту" Стандартів внутрішнього аудиту, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 04.10.2011 № 1247, офіційним документом проведеного внутрішнього аудиту є аудиторський звіт, який містить: резюме - стислий виклад основних висновків та рекомендацій; основну частину - цілі, обсяг і результати виконання аудиторського завдання; висновки та рекомендації.
Пунктом 8 цього ж розділу визначено, рекомендації за результатами внутрішнього аудиту мають містити конструктивні пропозиції щодо вдосконалення тих аспектів діяльності, стосовно яких проводився внутрішній аудит. Рекомендації мають базуватися на висновках, бути адекватними, конкретними, реальними для впровадження, чітко формулюватись та містити очікуваний результат їх впровадження (оцінку їх можливого впливу на діяльність установи).
Враховуючи наведені вище положення, аудиторський звіт внутрішнього аудиту Міноборони є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав, а викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили.
Акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки, виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Акт ревізії (аудиту) не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт ревізії (аудиту) є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Отже, виявлені контролюючим органом порушення не впливають на виконання сторонами своїх зобов'язань за договором і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.
Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювались Верховним Судом, зокрема, в постановах від 16.10.2018 року в справі №910/23357/17 та від 18.02.2020 у справі №910/7984/16.
Акти ревізії та документальних перевірок не мають обов'язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.
Встановлені під час проведення контрольних заходів підрозділами аудиту факти підлягають доказуванню стороною та оцінці судом на загальних підставах за правилами, встановленими чинним ГПК України (подібні висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 910/12793/17, від 21.05.2018 у справі № 922/2310/17, від 07.12.2021 у справі № 922/3816/19 та від 01.12.2022 у справі № 922/2810/21).
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 910/7984/16 акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Обставини, встановлені під час проведення внутрішнього аудиту не можуть впливати на умови договірних відносин між сторонами, а тим більше їх змінювати. Сам по собі аудиторський звіт не може розглядатись як підстава виникнення зобов'язання Відповідача повернути сплачені йому Позивачем кошти, оскільки за умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати.
Наданий Позивачем аудиторський звіт не може бути доказом заподіяння Відповідачем збитків на спірну суму та не є доказом наявності протиправної поведінки Відповідача, як обов'язкової складової відшкодування збитків, Позивачем не доведено порушення Відповідачем умов Договору в частині завищення вартості робіт, розмір яких відповідає договірній ціні та фактично виконаних Відповідачем робіт. Також Позивачем не доведено нанесення йому Відповідачем збитків та наявності вини Відповідача, у зв'язку з чим суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на Позивача.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити в задоволені позову Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпра (49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, будинок 13, код 08004581) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТ БУД ЛТД" (54025, м. Київ, пр. Героїв Сталінграду, будинок 117, код 39716555) про стягнення 24 465,69 грн.
Судові витрати у справі покласти на Позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.
Суддя С.Г. Юзіков