вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
11.09.2025м. ДніпроСправа № 904/3311/25
За позовом Державної інноваційної фінансової-кредитної установи
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ"
про стягнення боргу за договором поставки
Суддя Юзіков С.Г.
Без участі представників сторін
Позивач просить стягнути з Відповідача 403 260,00 грн. - боргу, 6 048,90 грн. - судового збору, мотивуючи неналежним виконанням Відповідачем Договору про закупівлю № 07/12/22 від 07.12.2022.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 25.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито справу у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами. Суд запропонував: Відповідачеві, протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, надати відзив на позовну заява; Позивача, протягом 5 днів з дня одержання відзиву, надати відповідь на відзив.
Враховуючи, що Відповідач зареєстрував електронний кабінет, відповідно до ч.7 ст.6 ГПК України ухвала суду вручалася йому в електронній формі шляхом направлення до електронного кабінету такої особи (документ доставлено до електронного кабінету 26.06.2025 о 07:59), що не позбавляє його права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Пунктом 2 ч.6 ст. 242 ГПК України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак, Відповідач є обізнаними про вирішення спору, що підтверджується Довідкою про доставку електронного листа.
Всупереч пропозицій суду, викладених в ухвалі від 25.06.2025, Відповідач відзив на позовну заву не надав, у зв'язку з чим, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, справа розглядається за наявними матеріалами.
Судом досліджено надані до матеріалів справи докази.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -
07.12.2022 Державна інноваційна фінансово-кредитна установа (Замовник) з ТОВ "Інтекс Інвест" (Постачальник) уклали договір про закупівлю №07/12/22.
Згідно з п. 1.1 Договору Постачальник приймає на себе зобов'язання передати у власність Замовнику бензин А-95 "Євро-5" за паливними картками та/або талонами (код за ДК 021:2015 09130000-9 Нафта та дистиляти) (Товар), а Замовник прийняти та оплатити такий Товар.
У п. 1.3 Договору сторони передбачили, що право власності на Товар, виникає у Замовника з моменту фактичного отримання Товару Замовником відповідно до умов цього Договору.
Паливні картки та/або талони тощо (запропонований Учасником у тендерній пропозиції) - є документом встановленого зразка та форми, одноразового використання, який посвідчує право Замовника на одержання певної кількості та певної марки пального на автозаправних станціях. Талон не є платіжним документом, що підтверджує оплату (абз. 2 п. 1.5 Договору).
Відповідно до п. 2.1 Договору кількість Товару; бензин А-95 "Євро-5" за паливними картками тл/або талонами: - 8455 л з них: номінал 10 літрів та/або номінал 15 літрів.
Розрахунки проводяться у безготівковій формі шляхом перерахування грошовий коштів на розрахунковий рахунок Постачальнику, що зазначений в цьому Договорі (п. 3.1 Договору).
Згідно з п. 4.1 Договору розрахунки між Постачальником та Замовником здійснюються шляхом оплати Замовником вартості отриманого Товару відповідно до видаткової накладної на підставі наданого Постачальником рахунку-фактури, протягом 10 (десяти) робочих днів після їх отримання.
Ціна, цього Договору становить: 417 930,65 грн (чотириста сімнадцять тисяч дев'ятсот тридцять грн. 65 коп.) в т.ч. ПДВ 27 341,26 грн (п 4.3 Договору).
Місце постачання (місце фактичної заправки автотранспорту Замовника) зазначені у Додатку № 3 до Договору та додатково будь-які інші АЗС по території умовами цього Договору (п. 5.4 Договору).
Відповідно до п. 5.5 Договору Постачальник гарантовано повинен здійснювати відпуск Товару (фактичну заправку автотранспорту Замовнику) на АЗС, зазначених у Додатку № 3 до Договору, при цьому має право безпосереднього вибору АЗС з наведеного у Додатку № 1 переліку.
Строк дії паливних карток та/або талонів: 24 місяців з дня їх отримання Замовником та з можливістю безкоштовного обміну паливних карток та/або талонів з новим строком дії (п. 5.6 Договору).
Постачання за Договором здійснюється Постачальником цілодобово по паливним карткам та/або талонам з АЗС Постачальника, перелік яких міститься в Додатку № 3 до Договору, Паливні картки та/або талони не є засобом розрахунків/платежів між Сторонами. Паливні картки та/або талони містить інформацію про вид і об'єм нафтопродуктів, якими буде заправлений автотранспорт Замовника при наданні таких Бланків на АЗС протягом терміну дії такого бланка (п. 5.7 Договору).
Замовник має право: достроково розірвати цей Договір у разі невиконання зобов'язань Постачальником, повідомивши про це його у строк за 5 (п'ять) календарних днів до його розірвання, контролювати постачання Товару у строки, встановлені цим Договором (п. 6.2.1, 6.2.2 Договору).
Сторони у п. 6.3.3 Договору узгодили, що Постачальник зобов'язаний забезпечити наявність пального за першою вимогою Замовника по факту пред'явлення ним паливних карток та/або талонів на АЗС у Додатку № 3 до Договору.
Постачальник повинен забезпечити відпуск Товару Замовнику після закінчення строку дії Договору за пальними картками та/або талонами, якщо, вони буди оплачені Замовником, але Товар залишився не отриманим Замовником (п. 6.3.4 Договору).
Згідно з п. 7.1 Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами зобов'язань по Договору (п.11.1 Договору).
Позивач отримав від Відповідача всього 536 скретч-карток на 8035 літрів бензин А-95, з них по 10 л - 1 штук, по 15 л - 535 штук, що підтверджується видатковою накладною № 0029/0000807 від 29.12.2022 на суму 417 820,00 грн.
Позивач оплатив товар, що підтверджується платіжною інструкцією № 1166 від 29.12.2022 на суму 417 820,00 грн.
Позивач стверджує, що з одержаних за Договором скретч-карток використано на загальну кількість 280 літрів, залишок за невикористаними картками складає 7 755 літрів пального.
Однак, за даними Позивача, на відповідних АЗС паливо наразі не відпускається.
У Позивача залишаються неотоварені скретч-картки на пальне загальною кількістю 517 літрів номіналом 15 л.
У зв'язку з вищезазначеним, Позивач направив Відповідачеві вимогу від 18.02.2025 №07-82/25 забезпечити постачання товару в найкоротший термін або повернути кошти у сумі 403 260,00 грн.
За даними Позивача, зазначену вимогу Відповідач залишив без відповіді та задоволення.
Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.
Предметом доказування у даній справі є не поставка Відповідачем товару, обумовленого Договором, наявність підстав для повернення попередньої оплати.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 611 ЦК України встановлено, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст. 693 ЦК України).
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував.
Перевіривши надані докази, суд погоджується з позицією Позивача.
Позивач зазначає, що Відповідач не виконав зобов'язання з поставки товару (палива) за Договором на загальну суму 403 260,00 грн. (517 cкретч-карток/талонів номіналом 15 літрів бензину А-95 по 52 грн/л), пальне на обумовлених АЗС відсутнє.
Доказів поставки товару в обумовлений сторонами строки, доказів можливості одержання товару на певних АЗС Відповідач суду не надав.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Виходячи з аналізу положень ст. 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки, законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Зазначені висновки суду узгоджуються із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №922/2131/19, від 27.11.2019 у справі №924/277/19, від 20.02.2019 у справі № 912/2275/17, від 30.07.2019 у справі №904/4899/18.
18.02.2025 Позивач направив Відповідачеві вимогу про виконання умов договору або повернення грошових коштів у розмірі 417 820,00 грн.
Беручи до уваги надані докази (Договір, видаткову накладну, платіжну інструкцію, довідку, повідомлення), відсутність заперечень Відповідача щодо непоставки товару, суд вважає, що Позивач вжив необхідних заходів для належного виконання умов Договору, у зв'язку з чим строк поставки товару настав, але товар поставлено не у повному обсязі й не надано доказів можливості одержання товару Позивачем, тому сума боргу обґрунтована, а вимога про стягнення 417 820,00 грн. є такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір слід покласти на Відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, при подачі позову Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 6 048,90 грн. згідно з платіжною інструкцією № 630 від 19.06.2025.
Відповідно до п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Враховуючи ціну позову та те, що позовна заява надійшла до суду в електронній формі через систему "Електронний суд", за подання цієї позовної заяви Позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 4839,12 грн (403 260,00*1,5% * коефіцієнт 0,8).
Щодо розподілу судових витрат, то відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За таких обставин, Позивач вніс судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом на 1209,78 грн.
Судовий збір в розмірі 1209,78 грн. може бути повернуто Позивачеві з Державного бюджету України за ухвалою суду за відповідним клопотанням Позивача, виходячи з положень ст.7 Закону України "Про судовий збір", у зв'язку із внесенням судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Разом з тим, Господарський суд звертає увагу на те, що 07.01.2025 набув чинності наказ Міністерства фінансів України від 26.11.2024 № 606 "Про внесення змін до Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів".
Даним наказом внесено зміни до механізму повернення судового збору у випадках, визначених статтею 7 Закону України "Про судовий збір".
Відповідно до наведеного порядку органи Казначейства здійснюють повернення судового збору в усіх випадках виключно на підставі електронного подання, сформованого або Державною судовою адміністрацією України, або її територіальним управлінням, або відповідним судом.
Для повернення судового збору платнику необхідно звернутися із заявою до відповідного суду за місцем розгляду справи. Разом із заявою про повернення коштів судового збору з бюджету платником подається до суду оригінал або копія платіжної інструкції, яка підтверджує перерахування коштів до бюджету.
Керуючись ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС ІНВЕСТ" (49600, м. Дніпро, вул. Мандриківська, 47, офіс 206/2, код 39821153) на користь Державної інноваційної фінансово-кредитної установи (01054, м. Київ, вул. Хмельницького Богдана (Шевченківський р-н), будинок 65-Б, код 00041467) 403 260,00 грн. - боргу, 4 839,12 грн. - судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду у строк, передбачений ст.256 ГПК України.
Суддя С.Г. Юзіков