Рішення від 11.09.2025 по справі 904/1838/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.09.2025м. ДніпроСправа № 904/1838/25

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

за участю секретаря судового засідання Євтушенка Д.Є.,

представників учасників справи:

від позивача (за первісним позовом): Пікульська К.В.;

від відповідача (за первісним позовом): Скирда В.Є.;

від відповідача-2 (за зустрічним позовом): представник не з'явився;

розглянувши матеріали справи №904/1838/25

за позовом Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД"

про стягнення грошових коштів,

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД"

до 1. Акціонерного товариства "Укргазвидобування"

2. Акціонерного товариства "РВС Банк",

про стягнення безпідставно набутих грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Акціонерне товариство "Укргазвидобування" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою від 16.04.2025 за вих. №б/н до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" (далі - відповідач) про стягнення 11.568.885,13 грн, з яких: 9.369.694,81 грн пені, 2.199.190,32 грн штрафу.

Судові витрати позивач просить стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1838/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2025.

Ухвалою від 18.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи прийнято здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання відбудеться 14.05.2025.

Через систему "Електронний суд" 06.05.2025 від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач просить відмовити в позові у повному обсязі.

Ухвалою від 14.05.2025 продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання у справі до 11.06.2025.

Через підсистему "Електронний суд" 07.05.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" надійшов зустрічний позов від 06.05.2025 за вих. №б/н до Акціонерного товариства "Укргазвидобування", якому заявник (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог вів 23.07.2025) просить стягнути солідарно з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» та Акціонерного Товариства «РВС Банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 200.000,00 грн.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/1838/25 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується витягом з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.05.2025.

Ухвалою від 12.05.2025 зустрічну позовну заяву залишено без руху, запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" протягом трьох днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки зустрічної позовної заяви, а саме надати докази сплати судового збору у розмірі 35.939,38 грн.

Через підсистему "Електронний суд" 16.05.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" надійшло клопотання від 16.05.2025 за вих. №б/н про усунення недоліків, до якого останній додав платіжну інструкцію від 16.05.2025 №391 про сплату судового збору у розмірі 35.940,00 грн.

Ухвалою від 16.05.2025 прийнято зустрічну позовну заяву до спільного розгляду з первісним позовом. Об'єднано вимоги за зустрічним позовом в одне провадження з первісним позовом призначено підготовче засідання на 11.06.2025.

Через систему "Електронний суд" 15.05.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив.

Через систему "Електронний суд" 19.05.2025 від відповідача надійшло клопотання, у якому відповідач просить залишити без розгляду відповідь на відзив; у разі відмови в задоволенні клопотання про залишення без розгляду відповіді на відзив на позовну продовжити стороні відповідача строк встановлений ухвалою від 18.04.2025 для надання заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву шляхом встановлення строку для надання заперечень на відповідь на відзив протягом трьох днів з дня вирішення судом питання про прийняття відповіді позивача на відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 11.06.2025 продовжено позивачу строк для подачі відповіді на відзив. Прийнято до розгляду відповідь на відзив позивача від 15.05.2025. Клопотання відповідача від 19.05.2025 за вих. №б/н про продовження процесуального строку для подачі заперечення на відповідь на відзив задоволено. Продовжено відповідачу строк для подачі заперечення на відповідь на відзив до 16.06.2025. Відкладено підготовче засідання у справі до 25.06.2025.

Через підсистему "Електронний суд" 25.06.2025 від позивача (за первісним позовом) надійшов відзив за зустрічним позовом.

Через підсистему "Електронний суд" 25.06.2025 від відповідача (за первісним позовом) надійшло клопотання, у якому останній просить відкласти підготовче засідання на інший день та час для можливості залучення співвідповідача та надання строку для підготовки правової позиції; у разі відмови в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, розгляд справи за зустрічним позовом заявник просив здійснювати за відсутності ТОВ «Ворлд Фуд Енд Фід».

Через підсистему "Електронний суд" 25.06.2025 від відповідача (за первісним позовом) надійшла заява про зміну предмета позову (уточнення позовних вимог), у якій останній просить змінити предмет позову шляхом викладення нового змісту пункту 2 прохальної частини зустрічної позовної заяви наступним чином «Стягнути солідарно з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» та Акціонерного Товариства «РВС Банк» (ідентифікаційний код 39849797) на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 3.193.315,00 грн, з яких основна сума боргу 2.967.948,00 грн, 3% річних: 47.503,00 грн, інфляційне збільшення 177.864,00 грн.

Через підсистему "Електронний суд" 25.06.2025 від відповідача (за первісним позовом) надійшло клопотання про залучення співвідповідача, у якому останній просить:

- залучити до участі в справі в якості співвідповідача Акціонерне товариство «РВС Банк»;

- уточнити позовні вимоги шляхом зміни пункту 2 прохальної частини позовної заяви і викладення її змісту наступним чином «Стягнути солідарно з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» та Акціонерного Товариства «РВС Банк» на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД'безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 2.994.948,00 грн.

Ухвалою від 25.06.2025 визнано заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" про зміну предмета позову від 25.06.2025 за вх. №27451/25 не підлягає прийняттю судом до розгляду. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" про уточнення позовних вимог від 25.06.2025 за вх. №27450/25 залишено на розгляді суду. Зобов'язано ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" невідкладно надати письмові пояснення у яких навести фактичні та правові підстави заявлених до АТ «РВС Банк» позовних вимог. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" про залучення співвідповідача задоволено. Залучено Акціонерне товариство «РВС Банк» до участі у справі у якості відповідача-2. Встановлено відповідачу-2 п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Зобов'язано сторін у справі невідкладно надіслати на адресу відповідача-2 всі процесуальні заяви по суті спору. Запропоновано АТ "Укргазвидобування" та АТ «РВС Банк» надати письмові пояснення щодо наявності підстав для прийняття до розгляду заяви ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" про уточнення позовних вимог від 25.06.2025 за вх. №27450/25. Відкладено підготовче засідання у справі до 09.07.2025.

Через підсистему "Електронний суд" 09.07.2025 від відповідача (за первісним позовом) надійшли пояснення щодо залучення співвідповідача АТ "РВС Банк".

Через підсистему "Електронний суд" 09.07.2025 від відповідача (за первісним позовом) надійшло клопотання, у якому останній просить залишити без розгляду відзив АТ «Укргазвидобування» на зустрічну позовну заяву, а у разі відмови в задоволенні клопотання ТОВ «Ворлд Фуд Енд Фід» про залишення без розгляду відзиву АТ «Укргазвидобування» на зустрічну позовну заяву або прийняття до розгляду - продовжити ТОВ «Ворлд Фуд Енд Фід» строк встановлений ухвалою для надання відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.

Ухвалою від 09.07.2025 повідомлено ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" та АТ «РВС Банк» про те, що наступне засідання у справі відбудеться 24.07.2025.

Через підсистему "Електронний суд" 17.07.2025 від відповідача-2 (за зустрічним позовом) надійшов відзив.

Через підсистему "Електронний суд" 24.07.2025 від відповідача (за первісним позовом) надійшла заява про зменшення позовних вимог, у якій останні просить стягнути солідарно з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» та Акціонерного Товариства «РВС Банк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 200.000,00 грн.

Через підсистему "Електронний суд" 24.07.2025 від відповідача (за первісним позовом) надійшло клопотання, у якому останній просить відкласти підготовче засідання на інший день та час та встановити ТОВ «Ворлд Фуд Енд Фід» додатковий час на підготовку відповіді на відзив на позовну заяву.

Ухвалою від 24.07.2025 заяву ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" про зміну підстав позову (уточнення позовних вимог) від 25.06.2025 за вх.№27450/25 прийнято до розгляду. Заяву ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" про зменшення розміру позовних вимог від 24.07.2025 за вх.№32247/25 прийнято до розгляду. Встановлено ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" триденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відповіді на відзив АТ «РВС Банк». Відзив Акціонерного товариства "Укргазвидобування" від 24.06.2025 залишено без розгляду. Закрито підготовче провадження. Призначено справу до судового розгляду по суті на 06.08.2025.

Через підсистему "Електронний суд" 06.08.2025 надійшло клопотання про залишення без розгляду зустрічної позовної заяви ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" у справі №904/1838/25. Клопотання мотивовано тим, що оскільки від ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" не надходила заява про розгляд справи за його відсутності, то зустрічний позов слід залишити без розгляду на підставі ч. 4 ст. 202 ГПК України.

Через підсистему "Електронний суд" 06.08.2025 від ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" надійшло клопотання, у якому останній просить відкласти розгляд справи по суті на інший день та час, після 02 вересня 2025 року.

У судовому засіданні 06.08.2025 представник АТ "Укргазвидобування" підтримав подане ним клопотання від 06.08.2025 про залишення без розгляду зустрічної позовної заяви ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД", оскільки ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" не з'явився у судові засідання 24.07.2025 та 06.08.2025 без поважних причин. Як зазначив представник АТ "Укргазвидобування", ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" подавало клопотання на засідання 24.07.2025 і на 06.08.2025, однак на думку АТ "Укргазвидобування", причини неявки, які були викладені ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" не є поважними.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 202 ГПК України позовна заява залишається без розгляду, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Наведена норма передбачає можливість залишення позову без розгляду виключно у разі, коли відсутність учасника є безпідставною, а від нього не надходило заяв чи клопотань, які свідчать про належне здійснення процесуальних прав та виконання обов'язку щодо інформування суду.

Як встановлено судом, 06.08.2025 через підсистему «Електронний суд» від ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи по суті на інший день та час після 02.09.2025. Аналогічно, у попереднє судове засідання 24.07.2025 відповідач також подавав клопотання про відкладення розгляду справи. Таким чином, твердження про відсутність будь-якої процесуальної активності з боку ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» є безпідставним.

Крім того, у судовому засіданні 06.08.2025 сам представник АТ «Укргазвидобування» підтвердив, що ознайомився з клопотанням відповідача про відкладення ще до початку розгляду справи, що свідчить про своєчасне подання та надходження такого документа до суду.

Отже, клопотання АТ «Укргазвидобування» про залишення без розгляду зустрічного позову ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» задоволенню не підлягає.

Ухвалою від 06.08.2025 повідомлено ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" та АТ «РВС Банк» про те, що наступне засідання у справі відбудеться 27.08.2025.

Протокольною ухвалою від 27.08.2025 було оголошено перерву до 11.09.2025.

Через підсистему «Електронний суд від відповідача за первісним позовом 11.09.2025 надійшли додаткові пояснення у справі, у яких останній просить долучити до матеріалів справи інформацію щодо митного оформлення та рішення судів у справі 460/8437/24.

Також відповідач зазначає, що у справі №460/8437/24 за позовом ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» до Рівненської митниці суд визнав дії митниці протиправними та незаконними. В наслідок таких дій товар був доставлений із затримкою до позивача - АТ «Укргазвидобування».

Таким чином, Державна митна служба Рівненської області обробляла декларацію з 11 березня 2024 року (дата подання декларації) по 21 березня 2024 року (дата закриття декларації), аргументуючи це аналізом митної вартості відділом митної вартості Рівненської митниці.

Оскільки декларація оброблялась з 11 березня 2024 року (дата подання декларації) по 21 березня 2024 року (дата закриття декларації), це спричинило затримку поставки до АТ «Укргазвидобування». Саме з 12.03.2024 це підприємство почало нараховувати штрафні санкції.

Тому, відповідач за первісним позовом просить врахувати, що затримка доставки виникла не з вини відповідача.

У судовому засіданні 11.09.2025 представники сторін надали усні пояснення у справі, відповіли на запитання суду.

Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на процесуальні строки розгляду справи, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. А тому справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача за первісним позовом

Позовні вимоги мотивовані тим, що наявними у справі письмовими доказами є доведеним факт прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором, а тому з відповідача підлягають стягненню пеня та штраф.

Стислий виклад позиції відповідача за первісним позовом

Відповідач не заперечує укладення між сторонами договору, однак наголошує на тому, що відповідач повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин одразу після отримання повідомлення про настання форс-мажорних обставин від експедитора ТОВ «КТЛ Україна».

На думку відповідача, жодних збитків позивачу не було завдано. У позовній заяві та інших документах відсутні будь-які обґрунтування та не надано жодних доказів з приводу завданих позивачу збитків

Стислий виклад позиції позивача за зустрічним позовом

Позивач за зустрічним позовом наголосив, що відповідач безпідставно отримав суму за гарантією в розмірі 2.994.948,00 грн, оскільки враховуючи об'єктиву неможливість виконання позивачем свого зобов'язання перед відповідачем щодо поставки товару та відповідно розірвання договору, зазначене свідчить про наявність правових підстав для стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів банківської гарантії в сумі 200.000,00 грн (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Стислий виклад позиції відповідача-1 за зустрічним позовом

Ухвалою від 24.07.2025 відзив Акціонерного товариства "Укргазвидобування" від 24.06.2025 залишено без розгляду.

Стислий виклад позиції відповідача-2 за зустрічним позовом

Відповідач-2 зазначає, що 05.12.2024 АТ «РВС БАНК» направлено на адресу ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» регресну вимогу № 4115/24-БТ від 05.12.2024, яку протягом грудня 2024 - січня 2025 року ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» погасив у розмірі 1.237.117,47 грн (включно з відсотками).

Відповідно до норм чинного законодавства та положень договору про надання гарантії банк виконав зобов'язання перед бенефіціаром, а принципал зобов'язаний відшкодувати сплачені кошти та проценти, а тому банк просить відмовити в задоволенні зустрічного позову.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини: укладення договору; поставки товару; настання строку оплати товару; наявності / відсутності повної / часткової оплати товару; наявності / відсутності заборгованості; правомірності нарахування пені та штрафу, повернення безпідставно набутих коштів.

Суд встановив, що між Акціонерним товариством «Укргазвидобування» (далі - покупець, позивач за первісним позовом) в особі Філії «УГВ-Сервіс» АТ «Укргазвидобування» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» (далі - постачальник, відповідач за первісним позовом) укладено договір поставки (графік поставки) №УГВС 321/23-23 від 12.10.2023.

Відповідно до п. 5.1 договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації та Графіку поставки до цього договору. Здійснення поставки товару не потребує будь-яких додаткових погоджень, крім тих, що передбачені договором.

Згідно із Графіком поставки товару (додаток № 3 до договору) визначено, що поставка першої партії товару в кількісті 1000 т має бути здійснена протягом 150 календарних днів з дати укладання договору з правом дострокової поставки, а поставка другої партії товару у кількості 1000 т має бути здійснена протягом 180 календарних днів з дати укладання договору з правом дострокової поставки.

Пунктом 5.2 договору визначено, що датою прийняття товару є дата підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі товару, форма якого наведена в додатку 4 до цього договору, який є невід'ємною частиною (застосовується, якщо постачальник є нерезидентом в Україні) або видаткової накладної. Датою передачі постачальником товару для прийняття покупцем є дата прибуття товару до місця поставки зазначена у відповідному товарно-транспортному документі або дата підписання сторонами акту приймання-передачі товару, якщо покупець за допомогою товарно-транспортних документів не може визначити дату їх передачі для прийняття. Право власності на товар, ризик випадкового знищення/ пошкодження переходить від постачальника до покупця з дати підписання сторонами акту приймання- передачі товару або видаткової накладної. (при наявності двух дат, датою підписання акту приймання-передачі товару або видаткової накладної вважається дата підписання покупцем).

Поставка першої партії Товару у кількості 1000 т на загальну суму 29.949.480,00 грн здійснена несвоєчасно - з простроченням строків встановлених договором, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних №0000005046, №0000005053, №0000005057 від 25.03.2024, №130, №131, №132, №133, №134, №135, №136, №137, №138, №139, №140, №141 від 04.04.2024, №142, №143, №144, №145, №146, №147, №148, №149, №150, №151, №152, №153, №154 від 05.04.2024 №155, №156, №157, №158, №159, №160, №161, №162, №163, №164, №165, №166, №167, №168, №169 від 09.04.2024, №170, №171, №172 від 15.04.2024 та копіями видаткових накладних накладні № 30, 31, 32 від 25.03.2024, №40 від 05.04.2024, № 46 від 09.04.2024, № 47 від 15.04.2024.

Поставка другої партії Товару у кількості 1000 т на загальну суму 29.949.480,00 грн не виконана (не поставлена).

14.03.2024 на адресу ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» був направлений лист №554- 060123-01 від 14.03.2024 з проханням виконати в найкоротший термін зобов'язання за Договором поставки №УГВС 321/23-23 від 12.10.2023.

19.03.2024 листом вих. №UA-1503/4 від 18.03.2024 ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» повідомило про наявність у ТОВ «КТЛ Україна» форс-мажорних обставин та зазначило, що поставка першої партії товару буде виконана в найкоротший строк.

26.03.2024 на адресу ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" був направлений лист №623- 060123-01 від 26.03.2024, у якому АТ «Укргазвидобування» просило ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" повідомити строки поставки другої партії товару.

01.04.2024 листом вих. №UA-2903/2 від 29.03.2024 ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» повідомило, що ним було укладено договір №13/10/23-ФРДФ від 13.10.2024 з ТОВ «КТЛ Україна», предметом якого є надання послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних та транзитних вантажів клієнта. ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» зазначило про те, що 28.03.2024 листом №2803-07 ТОВ «КТЛ Україна» повідомило його про те, що у нього виникли форс-мажорні обставини за договором перевезення №13/10/23-ФРДФ від 13.10.2024. ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» повідомило, що не має наміру не виконувати зобов'язання за договором поставки та просило продовжити строки поставки другої партії товару.

18.04.2024 листом вих. №UA-1704/7 від 17.04.2024 ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» повідомило про наявність у нього істотної зміни обставин при виконанні поставки договору поставки №УГВС 321/23-23 від 12.10.2023, що може бути підставою для продовження строків поставки товару. У листі зазначено про те, що поставка другої партії товару відбудеться орієнтовно до 22.08.2024. До вказаного листа додано копію листа №2803-07 ТОВ «КТЛ Україна» стосовно настання форс-мажорних обставин для надання послуг з організації та забезпечення імпортних, експортних та транзитних вантажів за договором №13/10/23-ФРДФ від 13.10.2023 та копію Висновку щодо унеможливлення виконання зобов'язань за Договором поставки №УГВС 321,23-23 від 12.10.2023, спричиненого істотною зміною обставин, яку сторони не могли передбачити від 08.04.2024 вих. 131/02-03.

02.05.2024 на адресу ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" був направлений лист №940- 060123-01 від 02.05.2024, у якому АТ «Укргазвидобування» повідомило про відсутність підстав для продовження строків поставки товару та запропонувало надати додаткові документи, які підтверджують об'єктивні обставини для продовження терміну поставки товару, а також документи передбачені п. 8.3 Договору для вирішення питання щодо стягнення штрафних санкцій у відповідності до розділу VII «Відповідальність Сторін» Договору.

08.05.2024 листом вих. №UA-0705/1 від 07.05.2024 ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» повідомило, що звернулось до Торгово-промислової палати з приводу отримання сертифікатів про настання форс-мажорних обставин за договором та їх буде надано одразу після їх отримання.

29.05.2024 на адресу ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" була направлена претензія №1075-060123-01 від 29.05.2024 про сплату 4 261 201,01 грн штрафних санкцій за порушення виконання зобов'язання за Договором поставки №УГВС 321/23- 23 від 12.10.2023.

10.07.2024 листом вих. №UA-0708/1 від 08.07.2024 ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» повідомило, що порушення строків виконання договору спричинене наявністю у нього обставин непереборної сили, просило врахувати цю інформацію та не застосовувати до нього штрафні санкції.

22.07.2024 листом вих. №UA-0718/1 від 18.07.2024 ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» повідомило про одностороннє розірвання договору поставки №УГВС 321/23-23 від 12.10.2023 та надало Підтвердження Польсько-Української Господарчої Палати від 08.07.2024 вих. №PUIG/2024/WJ/07/70, сертифікат №5301-24-1346 про форс-мажорні обставини, виданий Полтавською торгово-промисловою палатою, сертифікат №5301-24-1369 про форс-мажорні обставини, виданий Полтавською торгово-промисловою палатою.

АТ «Укргазвидобування» у позові зазначає, що ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» посилається на форс-мажорні обставини, які виникли у його контрагента ТОВ «КТЛ Україна», який у свою чергу здійснював перевезення/доставку вантажу.

Пунктом 8.1 Договору визначено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). Не вважаються обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), зокрема, порушення зобов'язань контрагентами сторони-правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у сторони-боржника необхідних коштів, фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, тощо.

Тому позивач вважає, що у ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» відсутні обставини непереборної сили за Договором поставки № УГВС 321/23-23 від 12.10.2023. Посилання ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» на обставини непереборної сили у ТОВ «КТЛ Україна» не є підставою для звільнення його від відповідальності, оскільки невиконання чи неналежне виконання ТОВ «КТЛ Україна» перед ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» не є в силу статті 218 ГК України та 8.1 договору тією обставиною, що може звільняти сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» взяло на себе ризики пов'язані з виконанням/невиконанням Договору поставки № УГВС 321/23-23 від 12.10.2023, а ТОВ «КТЛ Україна» не є стороною Договору поставки № УГВС 321/23-23 від 12.10.2023 та договором не обумовлено виконання зобов'язання ТОВ «КТЛ Україна».

ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» були надані документи, а саме: сертифікат №5301-24-1346 про форс-мажорні обставини, виданий Полтавською торгово-промисловою палатою, сертифікату №5301-24-1369 про форс-мажорні обставини, виданий Полтавською торгово-промисловою палатою, Підтвердження Польсько-Української Господарчої Палати від 08.07.2024 вих. №PUIG/2024/WJ/07/70, висновок щодо унеможливлення виконання зобов'язань за Договором поставки №УГВС321/23-23 від 12.10.2023, складений Кременчуцьким відділенням Полтавської торгово- промислової палати України №131/02-03 від 08.04.2024

Пунктом 8.5 договору передбачено, що у разі коли строк дії обставин непереборної сили продовжується більше ніж 60 днів, кожна із сторін має право розірвати цей договір. Договір припиняє свою дію з дати направлення повідомлення про розірвання Договору в односторонньому порядку якою вважається дата відправлення, зазначена в документі (в тому числі, але не виключно фіскальний чек, квитанція, накладна, опис вкладення в цінний лист, декларація) підприємства зв'язку, через яке надсилається таке повідомлення.

Позивач вважає, що у ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" відсутні підстави для реалізації права щодо одностороннього розірвання Договору поставки №УГВС 321/23-23 від 12.10.2023, оскільки строк дії обставин непереборної сили у ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" не продовжується більше ніж 60 днів. 60-денний період обставин непереборної сили не розпочався у ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" за Договором поставки №УГВС 321/23-23 від 12.10.2023, оскільки воно не повідомило АТ «Укргазвидобування» про виникнення в нього обставин, які він вважає форс-мажорними, не пізніше ніж протягом 7 (семи) робочих днів з моменту їх виникнення відповідно до п. 8.2 Договору, що свідчить про втрату права ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» посилатися на дії обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов'язань за Договором поставки №УГВС 321/23-23 від 12.10.2023.

Разом з тим, з наданих ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» документів: сертифікату №5301-24- 1346 про форс-мажорні обставини, виданий Полтавською торгово-промисловою палатою, сертифікату №5301-24-1369 про форс-мажорні обставини, виданий Полтавською торгово-промисловою палатою, Підтвердження Польсько-Української Господарчої Палати від 08.07.2024 вих. №PUIG/2024/WJ/07/70, не вбачається наявність у ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» форс-мажорних обставин та не вбачається причинно-наслідковий зв'язок між обставинами, які зазначені в зазначених вище документах і неможливістю виконання ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» своїх зобов'язань за договором.

Відсутність у ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» обставин непереборної сили свідчать про те, що у нього відсутні підстави для реалізації права щодо одностороннього розірвання Договору поставки №УГВС 321/23-23 від 12.10.2023, а тому договір є нерозірваним.

Таким чином, у зв'язку з тим, що відповідач порушив умови договору в частині дотримання строків поставки товару, що є підставою для сплати ним штрафних санкцій відповідно до п. 7.8 договору у розмірі 11.568.885,13 грн штрафних санкцій, з яких: 9.369. 694,81 грн пені, 2.199.190,32 грн штрафу, за порушення строків поставки товару

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача до суду з первісним позовом.

З метою обґрунтування заборгованості, яка визначена предметом зустрічного позову позивач за зустрічним позовом визнає укладення договору поставки (графік поставки) №УГВС 321/23-23 від 12.10.2023.

Також зазначає, що однією з умов укладення договору поставки було отримання банківської гарантії.

10.10.2023 з метою виконання зобов'язань по виконанню контракту/договору, що укладається за результатами закупівлі (номер процедури закупівлі: 23Т-240, оголошення UA-2023-07-25-001878-a від 25.07.2023 р.) « 24950000-8 - Спеціалізована хімічна продукція (Пропан в асортименті) (Лот №1 - 24950000-8 - Спеціалізована хімічна продукція (Пропан фракції 20/40)», укладеного Принципалом з Акціонерним товариством «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» (бенефіціар), Акціонерним товариством «РВС БАНК», як гарантом, видано Банківську гарантію № 2752-23Г, за якою гарант безвідклично та безумовно зобов'язався виплатити бенефіціару на вимогу будь-яку суму, вказану у вимозі бенефіціара, що не перевищує 2.994.948,00 грн, не пізніше п'яти робочих днів з дати отримання вимоги бенефіціара, що містить пояснення, у чому полягає порушення принципалом забезпечених зобов'язань, в забезпечення якого видана ця гарантія, без необхідності подання будь-яких інших документів або виконання будь-яких інших умов, надання додаткових обґрунтувань.

Ця гарантія набирає чинності з дати видачі та діє до 25.07.2024 включно.

13.10.2023 між ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" та ТОВ «КТЛ УКРАЇНА» було укладено договір № 13/10/23-ФРДФ від 13 жовтня 2023 року, предметом якого є надання послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних та транзитних вантажів клієнта (надалі - договір перевезення).

Договір поставки та договір перевезення (для можливості постачання товару) було укладено 12 та 13 жовтня 2023 року, а вже 19 жовтня 2023 року почався Конфлікт у Червоному морі.

19 жовтня 2023 року єменський рух хуситів здійснив серію атак, націлених на південь Ізраїлю та кораблі в Червоному морі. Наступні події лише підсили конфронтацію збройних нападів, у зв'язку з чим вся світова логістика та торгівля пішла в обхід транспортного сполучення Червоним морем.

Як у зустрічному позові зазначає ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД", це вплинуло на строки доставки та виконання зобов'язань за договором, адже під час морської логістики в Червоному морі активізувалися атаки на торгівельні судна. Через ризики судноплавної компанії MAERSK розмістили судна об'їздом Африки, що призвело до затримки та зміни дати прибуття судна з товаром до порту Гданська. Товар за договором поставки має постачатись з Китаю на територію портів в Європі.

В графіку поставки (додаток №3 до договору) зазначено, що строк поставки з правом дострокової поставки складає: упродовж 150 календарних днів з дати укладання Договору з правом дострокової поставки за письмової згоди покупця (перша партія товару в кількості 1000 тон) та упродовж 180 календарних днів з дати укладання договору з правом дострокової поставки за письмової згоди покупця (друга партія товару в кількості 1000 тон).

Перша партія товару в кількості 1000 тон мала бути поставлена до 10 березня 2024 року. Проте, через дію форс-мажорних обставин перша партія товару в кількості 1000 т була повністю поставлена лише 15.04.2024.

Таким чином, строк з 10 березня до 15 квітня 2024 року, було порушено виключно через форс-мажорні обставини.

Відповідно до положень договору постачання, друга партія товару має бути поставлена протягом 180 днів з дня укладення договору (12.10.2023), тобто до 11 квітня 2024 року.

28 березня 2024 року листом №2803-07 перевізник за договором перевезення (ТОВ «КТЛ УКРАЇНА») було повідомлено про настання форс-мажорних обставин для надання послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних та транзитних вантажів за договором № 13/10/23-ФРДФ від 13 жовтня 2023 року.

У відповідь на лист АТ «Укргазвидобування» від 26.03.2024, позивачем було надано відповідь від 29.03.2024 № UA-2903/2 щодо настання непередбачуваних обставин, на які Постачальник посилався у попередньому листі, що ускладнюють для нього виконання договору. Також даним листом позивач запевнив АТ «Укргазвидобування», що він не має наміру не виконувати зобов'язання за договором та посилатися на неможливість його виконання протягом часу існування форс-мажорних обставин.

ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" було отримано висновок ТПП про істотну зміну умов договору №131/02-03 від 08.04.2024, які викликають необхідність внесення змін шляхом продовження строку поставки товару.

Як у позові зазначає позивач, АТ «Укргазвидобування» 03.05.2024 було надано відмову у продовженні договору і фактично скеровано позивача за отриманням сертифікатів про настання форс-мажорних обставин.

ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» на виконання положень розділу 8 договору було отримано: Підтвердження Польсько-Української Господарчої Палати від 08.07.2024 вих. №PUIG/2024/WJ/07/70 про підтвердження форс-мажорних обставин щодо ситуації на Україно-Польському кордоні, які призвели до виникнення форсмажору з 25.01.2024 по 07.03.2024 (строком 42 дні); Сертифікат №5301-24-1346 про форс-мажорні обставини виданий Полтавською торгово-промисловою палатою України про підтвердження форс-мажорних обставин щодо ситуації на Україно-Польському кордоні, які призвели до виникнення форс-мажору з 25.01.2024 по 07.03.2024 (строком 42 дні); Сертифікат №5301-24-1369 про форс-мажорні обставини виданий Полтавською торгово-промисловою палатою України про підтвердження форс-мажорних обставин щодо ситуації в Червоному морі, які призвели до виникнення форсмажору з 16.12.2023 по 25.01.2024 (строком 40 днів).

Таким чином загальна кількість строку дії форс-мажорних обставин при виконання договору становить 82 дні. При цьому, як зазначає позивач ними повністю виконано зобов'язання з поставки першої партії товару.

Листом ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» від 18.07.2024 вих.№ UA-0718/1, повідомлено відповідача про розірвання Договору поставки на підставі положень пункту 8.5. договору та надали підтвердження та сертифікати про форс-мажорні обставини.

Відповідно до пункту 8.5. договору передбачено, що договір припиняє свою дію з дати направлення повідомлення про розірвання договору в односторонньому порядку якою вважається дата відправлення.

Таким чином, на думку позивача за зустрічним позовом, договір поставки вважається розірваним з 19.07.2024.

23.07.2024 ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» отримано повідомлення від АТ «РВС Банк» про одержання вимоги бенефіціара про сплату за банківською гарантією №2752-23Г від 10.10.2023, яку було надано згідно з договором про надання гарантії №Д-2752-23Г від 06.10.2023.

До якого також було долучено свіфт-повідомлення від АТ «Укргазвидобування». У зазначеному свіфт повідомленні АТ «Укргазвидобування» зазначило, що ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» не виконав зобов'язання щодо поставки товару в повному обсязі та просив перерахувати банківську гарантію в розмірі 10.994.948,00 грн.

На думку відповідача, дане свіфт-повідомлення, як і вимога про перерахування банківської гарантії були незаконними, оскільки вона: направлена 22.07.2024 після розірвання договору поставки, який був розірваний 19.07.2024; містить неправдиву інформацію, оскільки само АТ «Укргазвидобування» у свої повідомленнях підтверджував поставку та прийняття першої партії товару в кількості 1000 тон; не містить розрахунку щодо суми претензій до позивача; вимога є незаконною оскільки суперечить положенням ч. 3 ст. 563 ЦК України, адже в ній має бути зазначено - у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією - проте, в даній вимозі зазначено абсолютно неправдиву інформацію про невиконання в повному обсязі зобов'язання, в той час коли само АТ «Укргазвидобування» підтверджував часткове виконання і ці обставини також доводяться і первинними документами - видатковими накладними.

АТ «Укргазвидобування» отримало 2.994.948,00 грн за прострочення в постачанні товару з боку відповідача, у зв'язку і з тим, що на момент пред'явлення вимоги за банківською гарантією договір, за яким його було видано припинив свою чинність, проте АТ «Укргазвидобування» протиправно отримало суму за банківською гарантією в розмірі 2.994.948,00 грн.

Кошти за банківською гарантією були сплачені наступним чином: 530.836 грн - були списані одразу після скасування заходів забезпечення позову у спорі за банківською гарантією, оскільки знаходились на рахунку банку, як забезпечення гарантії; 29.11.2024 - 1.200.000,00 грн; 30.12.2024 - 625.487,00 грн; 31.01.2025 - 611. 625,00 грн.

Тому позивач за зустрічним позовом просить стягнути солідарно з Акціонерного товариства «Укргазвидобування» та Акціонерного Товариства «РВС Банк» на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 200.000,00 грн.

Наведені вище обставини і зумовили звернення позивача за зустрічним позовом до суду.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом первісного позову позивач визначив стягнення 9.369.694,81 грн пені, 2.199.190,32 грн штрафу.

Предметом зустрічного позову позивач за зустрічним позовом визначив стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 200.000,00 грн.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України (який був чинним станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Оцінивши зміст договору, господарський суд встановив, що сторонами погоджено його істотні умови.

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печаткою відповідача.

Договір у встановленому порядку не оспорено; не розірвано; не визнано недійсним.

Таким чином укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (частина 1 статті 265 ГК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно з ч. 6 ст. 265 ГК України та ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору поставки, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами ст. 193 ГК України, ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 656 ЦК України визначено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Статтею 662 ЦК України визначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу (ст. 663 ЦК України).

Відповідно до п. 5.1 договору строк поставки, умови та місце поставки товару, інформація про вантажовідправників і вантажоотримувачів вказується в специфікації та графіку поставки до цього договору. Здійснення поставки товару не потребує будь-яких додаткових погоджень, крім тих, що передбачені договором.

Згідно із графіком поставки товару (додаток № 3 до договору) визначено, що поставка першої партії товару в кількісті 1000 т має бути здійснена протягом 150 календарних днів з дати укладання договору з правом дострокової поставки, а поставка другої партії товару у кількості 1000 т має бути здійснена протягом 180 календарних днів з дати укладання договору з правом дострокової поставки.

Поставка другої партії Товару у кількості 1000 т на загальну суму 29.949.480,00 грн не виконана (не поставлена).

01.04.2024 листом вих. №UA-2903/2 від 29.03.2024 ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» повідомило, що ним було укладено договір №13/10/23-ФРДФ від 13.10.2024 з ТОВ «КТЛ Україна», предметом якого є надання послуг з організації та забезпечення перевезення імпортних, експортних та транзитних вантажів клієнта. ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» зазначило про те, що 28.03.2024 листом №2803-07 ТОВ «КТЛ Україна» повідомило його про те, у нього виникли форс-мажорні обставини за договором перевезення №13/10/23-ФРДФ від 13.10.2024. ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» повідомило, що не має наміру не виконувати зобов'язання за договором поставки та просило продовжити строки поставки другої партії товару.

29.05.2024 на адресу ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" була направлена претензія №1075-060123-01 від 29.05.2024 про сплату 4.261.201,01 грн штрафних санкцій за порушення виконання зобов'язання за Договором поставки №УГВС 321/23- 23 від 12.10.2023.

Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сиди) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона повинна довести, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного випадку виконання зобов'язання» (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/9258/20).

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.11.2021 у справі № 905/55/21, від 21 вересня 2022 року у cправі №911/589/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (п.5.21 постанови).

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК, ч. 2 ст. 218 ГК та ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні і невідворотні обставини за даних умов здійснення господарської діяльності, що об'єктивно унеможливлюють виконання особою зобов'язань за умовами договору, обов'язків, передбачених законодавством.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.

Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Також у постановах Верховного Суду від 15.06.2018 у справі №915/531/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 17.12.2020 у справі №913/785/17, наведено висновок щодо застосування ст.14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого: форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов'язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Суд також враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладений у постанові від 30 травня 2022 року у cправі №922/2475/21, де суд доходить висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Відповідно до ст.13, 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Листом № UA-1503/4 від 18.03.2024 ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» повідомило АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» про те, що під час виконання умов договору товариство стикнулось із дією двох обставин, що призвели до затримки строків постачання товару.

Листом № UA-2903/2 від 29.03.2024 ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» повідомило АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ», що фактично з 27.03.2024 стало відомо, що обставини будуть мати постійний та довготриваючий характер та повідомили про настання форс-мажорних обставин.

Відповідно до п. 8.1 договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором у разі виникнення обставин непереборної сили, (форс-мажорних обставин), які не існували під час укладання Договору та виникли поза волею Сторін. Обставинами непереборної сили є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання Стороною зобов'язань, передбачених умовами Договору (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо). Не вважаються обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами), зокрема, порушення зобов'язань контрагентами Сторони-правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у Сторони-боржника необхідних коштів, фінансова та економічна криза, дефолт, зростання офіційного та комерційного курсів іноземної валюти до національної валюти, тощо.

Пунктом 8.2 договору визначено, що сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим Договором унаслідок дії обставин непереборної сили, (форс-мажорних обставин), повинна не пізніше ніж протягом 7 днів з моменту їх виникнення повідомити у письмовій формі або листом на електронну пошту про це іншу Сторону. В такому повідомленні повинні бути вказана наступна інформація: конкретні обставини непереборної сили, дата та місце виникнення таких обставин, їх очікувану тривалість (якщо таку можна визначити), та реквізити цього Договору (номер та дату).

Наслідком не повідомлення чи порушення строку повідомлення про обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини) або відсутність інформації, яку повинно мати таке повідомлення, є втрата права такої Сторони посилатися на дії обставин непереборної сили, (форс-мажорні обставини), як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов'язань.

Згідно з п. 8.3 договору доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або іншим уповноваженим на це органом України та/ або Торгово-промисловою палатою або іншим уповноваженим на це органом країни розташування Сторони яка постраждала внаслідок таких обставин, та/або країни у якій виникли такі обставини, внаслідок чого постраждала Сторона. З такого документу повинно вбачатися, що він стосується неможливості виконання Стороною, яка посилається на обставини непереборної сили (форс-мажорні обставини), конкретних зобов'язань по Договору внаслідок дії таких обставини, із зазначенням конкретної обставини та тим, що така обставина є обставиною непереборної сили (форс-мажорною обставиною), місце, початок виникнення і строк дії такої обставини непереборної сили (форс-мажорної обставини), а також причинно-наслідковий зв'язок між обставиною непереборної сили (форс-мажорними обставинами) і неможливістю виконання такою Стороною своїх зобов'язань за цим Договором.

Суд зауважує, що повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча й форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки насамперед для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Як вбачається з листів відповідача № UA-1503/4 від 18.03.2024, № UA-2903/2 від 29.03.2024, останній зазначав, що 19 жовтня 2023 року почався Конфлікт у Червоному морі. Так, 19 жовтня 2023 року єменський рух хуситів здійснив серію атак, націлених на південь Ізраїлю та кораблі в Червоному морі. Наступні події лише підсили конфронтацію збройних нападів, у зв'язку з чим вся світова логістика та торгівля пішла в обхід транспортного сполучення Червоним морем. Транзитний час транспортування вантажу морським шляхом збільшився з 20.12.2024 до 25.01.2024 що становить 36 календарних днів. 20.03.2024 польські фермери вийшли на загальнонаціональній страйк.

Таким чином, починаючи з 20.12.2023 наступного дня після 19.12.2023 ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» стало відомо про настання форс-мажорних обставин під час виконання умов договору поставки (графік поставки) № УГВС 321/23-23 від 12.10.2023.

Однак, відповідач повідомив позивача про настання форс-мажорних обставин лише 29.03.2024, про що не сторонами не заперечується.

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» несвоєчасно повідомило АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» про виникнення форс-мажорних обставин відповідно до п.8.2 договору поставки (графік поставки) № УГВС 321/23-23 від 12.10.2023.

Разом з тим, як вбачається з підтвердження Польсько-української господарчої палати від 08.07.2024 вих. №PUIG/2024/WJ/07/70 форс-мажорні обставини виникли з 25.01.2024 та діяли до 07.03.2024, що є підставою для зміни строків виконання зобов'язання у зв'язку із істотною зміною обставин.

Таким чином, Польсько-українська господарча палата від 08.07.2024 вих. №PUIG/2024/WJ/07/70 підтвердила відповідачу про настання форс-мажорних обставин з 25.01.2024 по 07.03.2024, що додатково підтверджує факт обізнаності позивача про наявність обставин, що перешкоджали йому виконати свої договірні зобов'язання ще у січні 2024 року, а не лише у березні 2024 року, однак про такі обставини відповідач не повідомив позивача у визначені договором строки.

З висновку щодо унеможливлення виконання зобов'язань за договором поставки (графік поставки) № УГВС 321/23-23 від 12.10.2023, складеного Кременчуцьким відділенням Полтавської торгово- промислової палати України №131/02-03 від 08.04.2024., вбачається про настання істотної зміни обставин та які можуть бути підставою для перегляду та внесення змін до умов договору в частині продовження строків поставки товару.

Непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, не залежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).

Стаття 652 ЦК містить приписи для ситуацій, коли сторона об'єктивно може виконати зобов'язання, проте внаслідок зміни обставин таке виконання втрачає для неї сенс або кінцевий результат буде не тим, на який вона розраховувала на початку. У цьому разі виникає потреба зміни умов зобов'язання (договору) до змінених суттєвим чином обставин.

Стаття 652 ЦК передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч.2 ст.652 ЦК, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених ч.4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто на відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов'язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов'язання таким чином, що виконання зобов'язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов'язання.

Аналогічні висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17, Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20 та від 31.08.2022 у справі №910/15264/21.

На відміну від форс-мажору істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов'язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин).

У рекомендаціях Міжнародної ТПП щодо застосування форс-мажорних застережень та застережень про істотну зміну обставин (hardship) 2020 року (ICC Force Majeure and Hardship Clauses 2020), у яких враховано специфіку відносин у період пандемії, також звертається увага на різне визначення та різні правові наслідки форс-мажору та істотної зміни обставин. Розрізняються ці поняття і у Принципах УНІДРУА та Принципах Європейського договірного права.

Відтак форс-мажор (ст.617 ЦК) та істотна зміна обставин (ст.652 ЦК) є різними правовими ситуаціями, ст.652 ЦК може бути застосована у випадку відсутності існування форс-мажору, але особа має довести наявність всіх чотирьох умов, необхідних для внесення змін до договору за рішенням суду. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2024 року по справі №922/4801/23.

Враховуючи викладене вище, висновок щодо унеможливлення виконання зобов'язань за договором поставки (графік поставки) № УГВС 321/23-23 від 12.10.2023, складений Кременчуцьким відділенням Полтавської торгово- промислової палати України №131/02-03 від 08.04.2024, не може підтверджувати наявність форс-мажорних обставин.

Сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17).

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Отже, посилаючись в судовому процесі на форс-мажор, як на підставу для звільнення від відповідальності, зацікавленій стороні не достатньо лише послатись на наявність форс-мажорних обставин.

Крім того, форс-мажор не презюмується, а вимагає доказування. У Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21 зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.

На підтвердження настання форс-мажорних обставин під час виконання умов договору поставки (графік поставки) № УГВС 321/23-23 від 12.10.2023 ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» надало Сертифікат №5301-24-1346 від 08.07.2024 про форс-мажорні обставини, виданий Полтавською торгово-промисловою палатою України, за яким період дії форс-мажорних обставин з 25.01.2024 по 07.03.2024; Сертифікат №5301-24-1369 від 16.07.2024. про форс-мажорні обставини, виданий Полтавською торгово-промисловою палатою України, за яким період дії форс-мажорних обставину з 16.12.2023 по 25.01.2024.

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 14-1 зазначеного Закону, ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.

У ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст. 4.1 Регламенту Торгово-промислова палата України здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до умов зовнішньоторговельних угод та міжнародних договорів України, норм законодавства, відомчих нормативних актів, а також умов договорів, контрактів, типових договорів, угод тощо між резидентами, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

Відповідно до п. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Таким чином, Торгово-промислова палата України у своїй діяльності повинна керуватись виключно Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні», іншими законами, нормативно-правовими актами та своїм Статутом.

Із наведених норм випливає, що Торгово-промислова палата України та регіональні торгово-промислові палати мають право посвідчувати форс-мажорні обставини виключно шляхом видачі сертифікату (у певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви додається окремий комплект документів.

Відтак, сертифікат №5301-24-1346 від 08.07.2024 про форс-мажорні обставини, сертифікат №5301-24-1369 від 16.07.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) були видані Полтавською торгово-промисловою палатою в межах наданих їй повноважень, визначених Законом України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Однак, як встановлено судом вище ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» несвоєчасно повідомив АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» про настання форс-мажорних обставин, відповідно до п.8.2 договору поставки (графік поставки) № УГВС 321/23-23 від 12.10.2023, відтак втратив право посилатися на дії обставин непереборної сили, (форс-мажорні обставини), як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов'язань.

Аналогічних висновків дійшов Господарський суд міста Києва у рішенні від 30.10.2024 по справі 910/9603/24.

Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідач у відзиві наполягає на тому, що договір поставки вважається розірваним з 19.07.2024, однак дане твердження спростовується встановленими судом обставинними, зокрема таким.

Листом № UA-0718/1 від 18.07.2024 ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» повідомило АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» про розірвання договору поставки на підставі положень пункту 8.5 договору, до якого було додано сертифікати про форс-мажорні обставини.

Як встановлено судом вище, 60-денний період обставин непереборної сили не розпочався у ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" за договором поставки №УГВС 321/23-23 від 12.10.2023, оскільки товариство не повідомило АТ «Укргазвидобування» про виникнення в нього обставин, які він вважає форс-мажорними, не пізніше ніж протягом 7 (семи) робочих днів з моменту їх виникнення відповідно до п. 8.2 договору, що свідчить про втрату права ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» посилатися на дії обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), як причину невиконання чи порушення строків виконання зобов'язань за договором поставки №УГВС 321/23-23 від 12.10.2023.

Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з'ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов'язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №357/15284/18).

У постанові Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №910/11397/18 зазначено, що в разі, коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови в межах, встановлених нормами законодавства чи умовами договору. Обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору необхідно досліджувати під час розгляду справи судом. У кожному випадку особа, яка бажає відмовитися від договору в односторонньому порядку на тій чи іншій підставі, має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої відмови. Таким чином, суди мають у кожному конкретному випадку виходити зі встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини.

Відтак, у відповідності до п. 8.5. договору у ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" відсутні підстави для реалізації права щодо одностороннього розірвання договору поставки №УГВС 321/23-23 від 12.10.2023, оскільки у ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» було втрачено право посилатися на дії обставин непереборної, а відтак відсутні підстави для реалізації права щодо одностороннього розірвання Договору поставки №УГВС 321/23-23 від 12.10.2023, а тому договір не є розірваним.

Таким чином, відповідач порушив умови договору в частині дотримання строків поставки товару, що є підставою для сплати ним штрафних санкцій відповідно до п. 7.8 Договору.

Графіком поставки товару (додаток № 3 до договору) передбачено поставку двох партій товару: першої партії товару в кількісті 1000 т протягом 150 календарних днів з дати укладання договору, другої партії товару у кількості 1000 т протягом 180 календарних днів з дати укладання договору.

Відтак, поставка першої партії товару у кількості 1000 т має бути здійснена до 11.03.2024, поставка другої партії товару у кількості 1000 т до 08.04.2024.

Поставка першої партії товару у кількості 1000 т на загальну суму 29.949.480,00 грн здійснена несвоєчасно з простроченням строків встановлених договором, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних №0000005046, №0000005053, №0000005057 від 25.03.2024, №130, №131, №132, №133, №134, №135, №136, №137, №138, №139, №140, №141 від 04.04.2024, №142, №143, №144, №145, №146, №147, №148, №149, №150, №151, №152, №153, №154 від 05.04.2024 №155, №156, №157, №158, №159, №160, №161, №162, №163, №164, №165, №166, №167, №168, №169 від 09.04.2024, №170, №171, №172 від 15.04.2024 та копіями видаткових накладних накладні № 30, 31, 32 від 25.03.2024, №40 від 05.04.2024, № 46 від 09.04.2024, № 47 від 15.04.2024.

Поставка другої партії товару у кількості 1000 т на загальну суму 29.949.480,00 грн не виконана (не поставлена).

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. ч. 4, 6 ст. 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.8 договору у разі прострочення постачальником виконання зобов'язань з поставки товару, останній сплачує покупцю пеню у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого або несвоєчасно поставленого товару за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вказаної вартості. Сторони домовились, що нарахування пені здійснюється до моменту належного виконання постачальником порушеного зобов'язання.

Як встановлено судом вище, поставка першої партії товару у кількості 1000 т мала бути здійснена до 11.03.2024, поставка другої партії товару у кількості 1000 т до 08.04.2024.

Поставка першої партії товару у кількості 1000 т на загальну суму 29.949.480,00 грн здійснена несвоєчасно з простроченням строків 25.03.2024, 04.04.2024, 05.04.2024 09.04.2024, 15.04.2024. Поставка другої партії товару у кількості 1000 т на загальну суму 29.949.480,00 грн не виконана (не поставлена).

Позивач нарахував до стягнення з відповідача пеню за загальний період прострочення з 12.03.2024 до 14.04.2024 на загальну суму 9.369.694,81 грн.

Господарський суд перевірив розрахунок пені здійснений позивачем та визнав його таким, що арифметично вірним та таким, який і підлягає стягненню з відповідача.

Також відповідно до п. 7.8. договору позивачем нараховано 7% штрафу на загальну суму заборгованості у розмірі 2.199.190,32 грн.

Господарський суд перевірив розрахунок штрафу, здійснений позивачем та визнав його арифметично вірним та таким, що підлягає стягненню з відповідача у розмірі 2.199.190,32 грн.

При цьому, суд відзначає, що обставини щодо затримки митницею товару, на які посилається відповідач за первісним позовом, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення строків поставки.

Суд відзначає, що відповідач за первісним позовом контррозрахунку неустойки не надав, хоча саму вимогу і заперечив.

Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені та штрафу підлягають задоволенню у заявленому розмірі згідно з неспростованим відповідачем розрахунком позивача, з яким погоджується господарський суд (такі висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19 (п. 90).

Щодо зустрічних позовних вимог суд доходить таких висновків.

Заборгованість, яка заявлена до стягнення з відповідачів за зустрічним позовом, визначена відповідачем як безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 200.000,00 грн в порядку ст. 1212 ЦК України.

Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об'єктивними умовами виникнення зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Як встановлено судом вище, 12.10.2023 між ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» та АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» був укладений договір поставки № УГВС 321/23-23.

Однією з умов укладення договору поставки було отримання банківської гарантії. Для цієї мети нами було отримано банківську гарантію №2752-23Г від 10.10.2023, яку було надано згідно з договором про надання гарантії №Д-2752-23Г від 06.10.2023.

Гарантія набирає чинності з дати видачі та діє до 25.07.2024 включно.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони.

Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред'явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано (частини 1, 2, 3, 4 статті 563 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Отже, у відносинах за гарантією беруть участь три суб'єкти - гарант, беніфеціар та принципал. Забезпечувальна функція гарантії полягає у тому, що вона (гарантія) забезпечує належне виконання принципалом його обов'язку перед беніфеціаром.

Гарантія - це односторонній правочин, змістом якого є обов'язок гаранта сплатити кредитору-беніфеціару грошову суму відповідно до умов гарантій у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією. Тобто, гарантія створює зобов'язання тільки для гаранта.

Статтею 564 Цивільного кодексу України унормовано, що після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.

Гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії (ч.1 ст.565 Цивільного кодексу України).

Виходячи з Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, видачі гарантії передує укладення договору між гарантом та боржником про надання фінансових послуг з видачі гарантії. Вказаний договір виступає зв'язуючим ланцюгом між основним договором принципала і беніфеціара, оскільки у договорі про видачу гарантії вказується, що гарантія видається на прохання принципала у зв'язку з його обов'язком перед беніфеціаром за основним договором, та гарантією, видача якої є основним обов'язком гаранта за цим договором.

Відповідно до розділу І Положення гарантійний лист - це гарантія, що оформлена належним чином на паперовому носії. Гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов'язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов'язання безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій/контргарантій та їх виконання визначений підзаконним актом - Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004 (далі - Положення № 639).

Відповідно до підпункту 9 пункту 3 розд. І цього Положення гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.

Відповідно до п. 36 розд. V Положення № 639 банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення.

Вимога - лист або повідомлення з вимогою до банку-гаранта / банку-контргаранта сплатити кошти за гарантією / контргарантією. Вимога за гарантією складається бенефіціаром і подається у довільній формі, якщо інше не визначено умовами гарантії (у якій має зазначатися, у чому полягає порушення принципалом базових відносин, забезпечених гарантією), або надсилається у формі повідомлення банку-гаранту. Вимога за контргарантією складається банком-гарантом (або іншим банком-контргарантом) і подається за довільною, якщо інше не визначено умовами контргарантії, формою або надсилається у формі повідомлення банку-контргаранту (пп. 7 п. 2 розд. І Положення № 639).

Тобто, отримавши вимогу від бенефіціара, Банк (гарант) повинен був перевірити її на відповідність таким критеріям: 1) чи є така вимога належним представленням; 2) чи є така вимога достовірною.

Пп. 11 п. 2 розд. І Положення № 639 унормовано, що належне представлення - представлення документів за гарантією / контргарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії / контргарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія / контргарантія, а якщо немає відповідного положення в гарантії / контргарантії або правилах, - міжнародній стандартній практиці за гарантіями / контргарантіями.

Положення № 639 не дає визначення достовірності вимоги. Водночас зі змісту пунктів 54 (авізуючий банк (резидент), отримавши від іншого банку гарантію, перевіряє достовірність цієї гарантії (перевіряє ключі, підписи, формат SWIFT)), 69 (банк-гарант (резидент), отримавши від іншого банку контргарантію, перевіряє достовірність цієї контргарантії (перевіряє ключі, підписи, формат SWIFT)) випливає, що під перевіркою достовірності вимоги слід розуміти перевірку того, що вимога подана (підписана) бенефіціаром (від його імені), а не іншою особою.

У Положенні № 639 (п.п. 7 пункту 3) у відповідності з частиною третьою статті 563 ЦК України зазначено, що у вимозі має зазначатися, у чому полягає порушення принципалом базових відносин, забезпечених гарантією. Це положення корелюється з частиною першою статті 564 ЦК України, відповідно до якої після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Тобто зазначені положення спрямовані виключно на інформування боржника про дії його контрагента - кредитора, спрямовані на одержання коштів за гарантією (зокрема, для запобігання подвійної сплати боргу як гарантом, так і боржником). Ці положення не надають банку права відмовляти у сплаті коштів з підстав, не передбачених статтею 565 ЦК України.

Отже, наведені положення цього підзаконного акта відповідають § 4 глави 49 ЦК України.

Враховуючи висновки, сформульовані у цій постанові, об'єднана палата відступила від висновку, наведеного у постанові Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі №910/16898/19, що при вирішенні спору про існування обов'язку гаранта сплатити за гарантією до предмета доказування входить дослідження наявності чи відсутності виникнення порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією.

Вимогою №44.2.3-011-5362 від 22.07.2024 Акціонерне товариство «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» вимагало від Акціонерного товариства «РВС БАНК» сплатити суму у розмірі 2.994.948,00 грн за Банківською гарантією № 2752-23Г від 10.10.2023.

Повідомленням №2551/24-БТ від 23.07.2024 Акціонерне товариство «РВС БАНК» повідомило ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» про одержання вимоги бенефіціара про сплату за Банківською гарантією № 2752-23Г від 10.10.2023.

У постанові Верховного Суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20 зроблено висновок щодо можливості застосування глави 83 «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» ЦК України, які пов'язують можливість звернення з позовом за ст. 1212 ЦК України про повернення суми сплаченої банківської гарантії, за умови лише якщо бенефіціар звернеться до гаранта за відсутності основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав є недійсним).

Отже, доведенню у даній справі, підлягають факти: 1) сплати гарантом коштів на користь бенефіціара; 2) відсутності достатньої правової підстави для набуття бенефіціаром цих коштів, зокрема, якщо основне зобов'язання не було порушене принципалом (боржником).

Як встановлено судом вище ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» несвоєчасно повідомив АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» про настання форс-мажорних обставин, відповідно до п.8.2 договору поставки (графік поставки) № УГВС 321/23-23 від 12.10.2023, а відтак втратив право посилатися на дії обставин непереборної сили, (форс-мажорні обставини) як на причину невиконання чи порушення строків виконання зобов'язань. Аналогічних висновків дійшов Господарський суд міста Києва у рішенні від 30.10.2024 по справі 910/9603/24.

Підставою отримання відповідачем (бенефіціаром) коштів є односторонній правочин гаранта, який був реалізований у зв'язку з порушенням принципадом зобов'язань за Договором поставки №УГВС321/23-23 від 12.10.2023, а саме невиконання зобов'язань в частині поставки товару у повному обсязі та у строки відповідно до умов договору, що є гарантійним випадком.

Таке порушення визнається ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» та підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а тому сума гарантії була отримана АТ «Укргазвидобування» за наявних правових підстав у зв'язку з настанням гарантійного випадку.

Відповідно, коли основне зобов'язання є порушеним та не є недійсним, відсутні підстави для застосовування ст. 1212 ЦК України та стягнення коштів, оскільки вказана сума була сплачена за наявності належної правової підстави.

Таким чином, у зв'язку із задоволенням первісного позову АТ «Укргазвидобування» судом встановлена відсутність підстав для задоволення зустрічного позову, а саме відсутність форс-мажорних обставин.

Водночас суд відзначає, що у зустрічному позові ТОВ «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» також дотримується думки про те, що: «у разі задоволення зустрічного позову - дане можливо лише в разі встановлення судом наявності форс-мажорних обставин за договором - в такому разі це буде прямою підставою для відмови в задоволені позову АТ «Укргазвидобування». І навпаки - в разі задоволення позову АТ «Укргазвидобування» судом буде встановлена відсутність підстав для задоволення зустрічного позову, а саме відсутність форс-мажорних обставин».

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД» до Акціонерного товариства «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» та Акціонерного товариства «РВС БАНК» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 200.000,00 грн в порядку ст. 1212 ЦК України є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, зустрічні позовні вимоги до Акціонерного товариства «РВС БАНК» як до відповідача заявлені неналежно, оскільки кошти за гарантією фактично отримані АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ».

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності та зменшення розміру штрафних санкцій до 1 (однієї) гривні, суд зазначає таке.

Щодо застосування строку позовної давності, суд зазначає, що якщо позовні вимоги визнані господарським судом обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але у будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму).

Відтак, строк позовної давності може бути застосовано судом лише у разі, коли позовна заява підлягає задоволенню.

Так відповідач вважає, що позивачем пред'явлено позовні вимоги із пропуском строку позовної давності, що є окремою підставою для відмови в задоволені позову у зв'язку із спливом строків позовної давності.

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача з огляду на таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як зазначено у ст. 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог:

1) про стягнення неустойки (штрафу, пені);

2) про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації.

У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації або від дня, коли особа довідалася чи могла довідатися про ці відомості;

3) про переведення на співвласника прав та обов'язків покупця у разі порушення переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності (стаття 362 цього Кодексу);

4) у зв'язку з недоліками проданого товару (стаття 681 цього Кодексу);

5) про розірвання договору дарування (стаття 728 цього Кодексу);

6) у зв'язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу);

7) про оскарження дій виконавця заповіту (стаття 1293 цього Кодексу);

8) про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.

Європейський Суд з прав людини наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (п. 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93 та №22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; п. 57 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (п. п. 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Таким чином, застосування інституту позовної давності є одним з інструментів, який забезпечує дотримання принципу юридичної визначеності, тому, вирішуючи питання про застосування позовної давності, суд має повно з'ясувати усі обставини, пов'язані з фактом обізнаності та об'єктивної можливості особи бути обізнаною щодо порушення її прав та законних інтересів, ретельно перевірити доводи учасників справи у цій частині, дослідити та надати належну оцінку наданим ними в обґрунтування своїх вимог та заперечень доказів.

Відповідно до вимог ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

При цьому позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із наступними змінами і доповненнями) з 12.03.2020 на всій території України установлено карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню респіраторної хвороби COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України від 17.03.2020 №530-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30.03.2020 №540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві положення» ГК України доповнено п. 7 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Також доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, зокрема, п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Правова позиція щодо продовження строків позовної давності на період дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) є послідовною у судовій практиці, відповідні викладені у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі №199/782/21, від 31.05.2023 у справі №938/632/20, від 09.08.2023 у справі №910/9990/21, від 13.09.2023 у справі №357/9126/22.

Карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, був відмінений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 №651 з 24 год 00 хв 30.06.2023.

Відповідно до п. 19 Перехідних Положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (це положення діяло 03.09.2025 включно).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, що триває станом на час прийняття рішення у справі.

У зв'язку із продовженням та подальшим зупиненням до 03.09.2025 включно строку, визначеного у ст. 257 ЦК України, станом на час подання позовної заяви (16.04.2025) строк позовної давності не закінчився, а звернення з даним позовом відбулось у межах позовної давності.

З приводу заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій суд встановив таке.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання, що унормовано у ч. 1 ст. 550 ЦК України.

Разом з цим, наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом.

Важливим елементом підприємницької діяльності є ризик збитків. Підприємницький ризик - це імовірність виникнення збитків або неодержання доходів порівняно з варіантом, що прогнозується; невизначеність очікуваних доходів.

Суд зазначає, що приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд повинен виходити з того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов'язань, при цьому вона має обов'язковий для учасників правовідносин характер.

Слід також враховувати, що сторони, укладаючи договір, погодили усі його істотні умови, в тому числі ціну, штрафні санкції, строк виконання.

Відтак відповідач, прийнявши на себе зобов'язання за договором, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов'язань.

Суд зазначає, що оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, суди мають врахувати, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання робіт за договором, не є єдиною обов'язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов'язані з відповідним договором.

В чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Так, матеріалами справи доводиться як несвоєчасне так і повне невиконання зобов'язань відповідачем за договором поставки, що останнім не заперечується.

Поставка першої партії товару у кількості 1000 т на загальну суму 29.949.480,00 грн здійснена несвоєчасно з простроченням строків 25.03.2024, 04.04.2024, 05.04.2024, 09.04.2024, 15.04.2024. Поставка другої партії товару у кількості 1000 т на загальну суму 29.949.480,00 грн не виконана (не поставлена).

При цьому, суд не вбачає того, що належні до сплати штрафні санкції у даному випадку є надмірно великими.

Навпаки, суд вважає, що тривале невиконання зобов'язання по поставці товару з боку відповідача має негативний характер для позивача та суперечить як домовленостям сторін, так і положенням законодавства щодо належного виконання взятих на себе зобов'язань, а тому висновок відповідача, що саме нарахована позивачем неустойка носить караючий характер судом відхиляється як необґрунтований.

Виходячи з положень ст. ст. 76, 77, 91 ГПК України, суд приходить до висновку, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів перебування відповідача у більш скрутному фінансовому становищі, ніж позивач (зокрема, у зв'язку із веденням у крані воєнного стану).

Зважаючи на те, що відповідач в обґрунтування свого клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій не надав суду належних доказів поважності причин неналежного виконання свого зобов'язання щодо поставки товару, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача щодо зменшення розміру неустойки.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних доказів на підтвердження своїх доводів відповідач суду не надав.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд, дійшов висновку, що первісні позовні вимоги із зазначених позивачем підстав підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги - задоволенню не підлягають.

Судові витрати

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати, зокрема зі сплати судового збору у розмірі 138.826,63 грн, за первісним позовом покладаються на відповідача за первісним позовом.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати за зустрічним позовом покладаються на позивача за зустрічним позовом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом 01.01.2025 встановлено у розмірі 3.028,00 грн.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином за подання зустрічної позовної заяви про стягнення 2.994.948,00 грн позивач мав сплатити судовий збір у розмірі 35.939,38 грн.

Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.

Разом з тим, 24.07.2025 від ТОВ "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" надійшла заява про зміну підстав позову (уточнення позовних вимог), якою зменшення розмір позовних вимог до 200.000,00 грн. Судом заява позивача була прийнята до розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Цією статтею унормовано підстави повернення судового збору, зокрема зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Таким чином, підлягає поверненню з державного бюджету сума у розмірі 33.539,38 грн (35.939,38 грн - 2.400,00 грн), оскільки позивачем за зустрічним позовом було зменшено розмір суми позовних вимог.

Оскільки на час ухвалення рішення у справі клопотання особи, яка сплатила судовий збір не подано, господарський суд при ухваленні рішення не вирішує питання про повернення судового збору з Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Первісні позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРЛД ФУД ЕНД ФІД" (49000, Дніпропетровська область, місто Дніпро, ВУЛИЦЯ ЛАМАНА, будинок 19; ідентифікаційний код 40182138) на користь Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ КУДРЯВСЬКА, будинок 26/28; ідентифікаційний код 30019775) 9.369.694,81 грн (дев'ять мільйонів триста шістдесят дев'ять тисяч шістсот дев'яносто чотири грн 81 к.) пені, 2.199.190,32 грн (два мільйони сто дев'яносто дев'ять тисяч сто дев'яносто грн 32 к.) штрафу, 138.826,63 грн (сто тридцять вісім тисяч вісімсот двадцять шість грн 63 к.) судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Судові витрати за зустрічним позовом покласти на позивача за зустрічним позовом.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 11.09.2025.

Суддя С.А. Дупляк

Попередній документ

130127488

Наступний документ

130127490

Інформація про рішення:

№ рішення:	130127489
№ справи:	904/1838/25
Дата рішення:	11.09.2025
Дата публікації:	15.09.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд Дніпропетровської області
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (20.11.2025)
Дата надходження:	02.10.2025
Предмет позову:	стягнення грошових коштів

Розклад засідань:

Минулі засідання (8)

14.05.2025 11:20	Господарський суд Дніпропетровської області
11.06.2025 10:40	Господарський суд Дніпропетровської області
25.06.2025 11:40	Господарський суд Дніпропетровської області
09.07.2025 16:30	Господарський суд Дніпропетровської області
24.07.2025 10:00	Господарський суд Дніпропетровської області
06.08.2025 15:30	Господарський суд Дніпропетровської області
27.08.2025 14:00	Господарський суд Дніпропетровської області
11.09.2025 12:20	Господарський суд Дніпропетровської області