вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
11.09.2025м. ДніпроСправа № 904/857/25 (205/11970/24)
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Соловйової А.Є., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом ОСОБА_1 , м. Дніпро
до Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ", м. Дніпро
про стягнення компенсації та середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати
Без виклику учасників справи
ОСОБА_1 звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до відповідача Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" про стягнення заробітної плати, компенсації та середнього заробітку за весь час затримки в загальній сумі 103 874,97 грн, з яких: 10 198,36 грн - заборгованість по заробітній платі, 19 195,58 грн - компенсація за невикористану щорічну основну відпустку та щорічну додаткову відпустку, 74 481,03 грн - середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 28.10.2024 прийнято позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" про стягнення заробітної плати, компенсації та середнього заробітку за весь час затримки до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2025 року у справі № 904/857/25 було відкрито провадження у справі про банкрутство Акціонерного товариства «Дніпроважмаш».
Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 22.05.2025 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" про стягнення заробітної плати, компенсації та середнього заробітку за весь час затримки постановлено передати за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області (місце знаходження: 49027, м.Дніпро, вул. Володимира Винниченка, буд. 1), для розгляду в межах справи №904/857/25 про банкрутство Акціонерного товариства «Дніпроважмаш».
21.10.2019 року набув чинності Кодекс України з процедур банкрутства.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.
Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду, на підставі положень частини 3 ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства матеріали справи №904/857/25 (205/11970/25) передані до розгляду судді Соловйовій А.Є.
Ухвалою суду від 20.06.2025 справу №904/857/25(205/11970/25) прийнято до свого провадження. Справу №904/857/25(205/11970/25) постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 25.08.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" про компенсації та середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати залишено без руху. Зобов'язано позивача протягом п'яти днів з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви, а саме:
- уточнити прохальну частину позовної заяви.
04.09.2025 від представника позивача надійшла заява б/н від 04.09.2025 про усунення недоліків до якої додана, зокрема, уточнена позовна заява б/н від 04.09.2025.
Відповідно до частини 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Також, у частині 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Так, судом встановлено, що ухвалою суду від 20.06.2025, якою справу №904/857/25(205/11970/25) прийнято до свого провадження, окрема, було роз'яснено відповідачу, що відповідно до ст. 178 ГПК України він має право надати відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. У разі ненадання відзиву на позовну заяву, додаткових доказів у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
За змістом пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Враховуючи вказане, з урахуванням положень частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 20.06.2025 була отримана відповідачем 20.06.2025, що підтверджується Довідкою Господарського суду Дніпропетровської області про доставку електронного листа до електронного кабінету Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ".
Станом на 10.09.2025 відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.
В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України 10.09.2025 судом прийнято рішення у справі.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
У період з 1980 року по 28.06.2024 ОСОБА_1 на посаді крановщика (машиніст крана), що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_1 , копія якої міститься в матеріалах справи (том 1, а.с. 8-10).
28.06.2024 ОСОБА_1 за її заявою було звільнено на підставі Наказу № 708/к/тр від 28.06.2024.
28.06.2024 ОСОБА_1 на руки було видано Наказ № 708/к/тр від 28.06.2024 та її трудову книжку, але повного розрахунку із нею по заробітній платі, у тому числі із компенсаціями проведено не було.
За період її роботи в АТ «ДНІПРОВАЖМАШ» за Відповідачем склалася заборгованість із заробітної плати на суму 27 531,18 (двадцять сім тисяч п'ятсот тридцять одна гривня 18 коп.) та компенсацій за невикористані щорічні і додаткові відпустки на суму 16 331,00 грн. (шістнадцять тисяч триста тридцять одна гривня 00 коп.).
На день звільнення Відповідач не виплатив Позивачу заробітну плату за березень 2022 року, за травень - червень 2024 року, що у сумі складає:
- Березень 2022 року - 3 970,22 грн (2/3 від заробітної плати за фактично відпрацьовані дні)
- Травень 2024 року - 15 021, 96 грн
- Червень 2024 року - 8 539,00 грн
- Компенсація за невикористані щорічні та додаткові відпустки складає 19 195,58 грн.
12 серпня 2024 року Відповідач погасив заборгованість перед Позивачем на суму в розмірі 6 933,00 грн.
19 серпня 2024 року Відповідач погасив заборгованість перед Позивачем теж на суму в розмірі 6 933,00 грн.
20 серпня 2024 року Відповідач погасив заборгованість перед Позивачем ще на суму в розмірі 3 466,82 грн.
12 вересня 2024 року Відповідач погасив заборгованість перед Позивачем ще на суму в розмірі 10 400,00 грн.
Всього заборгованість Відповідача перед Позивачем була погашена на суму в розмірі 27 732,82 грн.
З урахуванням місяців боргу та сум заборгованості за ці місяці, сплачені Відповідачем грошові кошти в рахунок погашення заборгованості по заробітній платі погасили заборгованість перед Позивачем за березень 2022 року - 3 970,22 грн, за травень 2024 року у сумі 15 021, 96 грн, за червень у сумі 8 539,00 грн, тобто всю заборгованість по заробітній платі та частково заборгованість за невикористані щорічні та додаткові відпустки в сумі 201,64 грн.
Отже, станом на дату звернення з вказаною заявою у Відповідача перед Позивачем існує заборгованість за невикористані щорічні та додаткові відпустки в сумі 18 933,94 грн.
Статтею 43 Конституції передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов'язки, в рівній мірі кореспондується обов'язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.
Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП України).
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (частина перша статті 21 Закону України “Про оплату праці»).
Відповідно до статті 5 Закону України “Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється, крім іншого, на підставі законодавчих та інших нормативних актів, колективних договорів.
Суб'єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; роботодавці, організації роботодавців, об'єднання організацій роботодавців або їх представницькі органи; професійні спілки, об'єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.
В силу положень ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі.
Відповідно до ст. 21 Закону України “Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Згідно ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа “Суханов та Ільченко проти України» заяви №68385/10 та 71378/10, справа “Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) “майно» може являти собою “існуюче майно» або засоби, включаючи “право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні “законне сподівання»/“правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.
Відповідно до статті 115 Кодексу законів про працю України - заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Статтею 2 Закону України “Про оплату праці» визначена структура заробітної плати, зокрема, до структури заробітної плати можуть входити: додаткова заробітна плата - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій) та інші заохочувальні та компенсаційні виплати (виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).
Відповідно до статті 95 Кодексу законів про працю України, статті 3 Закону про оплату праці мінімальна заробітна плата - це встановлений законом мінімальний розмір оплати праці за виконану працівником місячну (годинну) норму праці. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств, установ, організацій усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.
За загальним правилом заробітна плата працівникам виплачується за умови виконання ними своїх функціональних обов'язків на підставі укладеного трудового договору з дотриманням установленої правилами внутрішнього трудового розпорядку тривалості щоденної (щотижневої) роботи за умови провадження підприємством господарської діяльності.
Згідно з ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
У відповідності до ч.1. ст. 24 Закону України "Про відпустки" та ч.1 ст. 83 КЗпП України передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Крім того, згідно статті 117 Кодексу законів про працю України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною 1 цієї статті.
Згідно пункту 2 розділу II Постанови № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.
Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.
У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно пункту 3 розділу ІІІ Постанови № 100, при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.
Суми нарахованої заробітної плати, крім премій (в тому числі за місяць) та інших заохочувальних виплат за підсумками роботи за певний період, враховуються у тому місяці, за який вони нараховані, та у розмірах, в яких вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт.
Згідно пункту 4 розділу III Постанови № 100, при обчисленні середньої заробітної плати за останні два місяці, крім перелічених вище виплат, також не враховуються виплати за час, протягом якого зберігається середній заробіток працівника (за час виконання державних і громадських обов'язків, щорічної і додаткової відпусток, відрядження, вимушеного прогулу тощо) та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.
Згідно пункту 8 розділу ІІІ Постанови № 100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати, середній місячний заробіток Позивача складає 14 323,27 грн, оскільки за останні два календарних місяці до звільнення, Позивачу було начислено до виплати заробітну плату в таких розмірах: квітень 2024 року - 13 624,74 грн, травень 2024 року - 15 021,963 грн.
Так, заробітна плата Позивача, для виплати на руки, за фактично відпрацьований ним час, протягом двох місяців, що передують місяцю звільнення, склала: 13624,74 грн (квітень 2024 року) +15021,96 грн (травень 2024 року) = 28 646,70 грн.
Сумарна кількість робочих днів, фактично відпрацьованих Позивачем протягом останніх двох місяців, що передують місяцю звільнення: 22 дня (квітень 2024 року) +23 дня (травень 2024 року) = 45 робочих дні.
Отже, середньоденна заробітна плата Позивача склала: 28 646,70 грн : 45робочих дні = 636,59 грн.
Середньомісячна кількість робочих днів згідно з установленим у підприємстві (Відповідачем) режимом роботи: (22 дня (Квітень 2024 року) +23 дня (травень 2024 року)) : 2 = 22,5 робочих дня.
Відтак, середньомісячна заробітна плата Позивача склала 14 323,27 грн (636,59 грн х 22,5 робочих дня).
Таким чином, розмір середнього заробітку, який передбачений ст. 117 КЗпП України, за весь час затримки розрахунку з Позивачем по 12 вересня 2024 року включно, буде дорівнювати - 52 673,21 грн (сумарна кількість робочих днів за весь час затримки, тобто з наступного дня після звільнення (з 29.06.2024 року) по день дати фактичного розрахунку (по 12.09.2024 року): 23 роб. дні (липень 2024 року) + 22 роб. днів (серпень 2024 року) + 8 роб. днів (12 вересня 2024 року) = 53 робочих дні х 636,59 грн (середньоденна заробітна плата)).
Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" 18 933,94 грн - компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку та щорічну додаткову відпустку, 33 739,27 грн - середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати підлягають задоволенню в повному обсязі.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що при розгляді трудових спорів, у тому числі щодо стягнення заробітної плати, судом враховуються положення ч. 5 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до якої дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення, а також положення ч.4 ст.45 Кодексу України з процедур банкрутства, за змістом якої пропущення граничного строку на подання заяв кредиторів з конкурсними вимогами (в тому числі і щодо виплати заробітної плати) не тягне за собою зміну черговості, у разі задоволення судом таких вимог, тягне за собою наслідки передбачені абз. 3 ч. 4 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства.
Згідно пп.1 п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" розмір судового збору за розгляд позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У відповідності до приписів п.1 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору за розгляд позовних вимог в частині стягнення заробітної плати.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що звільнення позивача від сплати судового збору не звільняє відповідача від обов'язку, у разі задоволення позову, сплатити судовий збір в дохід державного бюджету України, в розмірі встановленому пп.1 п.2 ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір", при цьому враховуючи загальний розмір задоволених позовних вимог.
За приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, в частині стягнення заборгованості по заробітній платі підлягає стягненню з відповідача на користь державного бюджету України.
Судовий збір сплачений за вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені та про відшкодування завданої моральної шкоди підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, 3, код ЄДРПОУ 00168076) про стягнення компенсації та середнього заробітку за весь час затримки заробітної плати - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, 3, код ЄДРПОУ 00168076) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 18 933,94 грн - компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку та щорічну додаткову відпустку, 33 739,27 грн - середній заробіток за весь час затримки виплати заробітної плати, 1 211,20 грн - судового збору.
Стягнути з Акціонерного товариства "ДНІПРОВАЖМАШ" (49000, м. Дніпро, вул. Сухий Острів, 3, код ЄДРПОУ 00168076) в дохід Державного бюджету (отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір, код ЄДРПОУ господарського суду Дніпропетровської області 03499891) 1 816,80 грн судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили у відповідності до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення суду може бути оскаржено в порядки та строки, встановлені ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення складено та підписано 11.09.2025.
Суддя А.Є. Соловйова