10 вересня 2025 року м. Харків Справа № 922/3757/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Тихий П.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу відповідача (вх.1359Х/3) на рішення Господарського суду Харківської області від 05.05.2025 (суддя Лаврова Л.С., повний текст складено 14.05.2025) у справі №922/3757/24
за позовом Комунального підприємства «Сучасне місто», м.Харків,
до ОСОБА_1 , м.Харків,
про стягнення коштів
Позивач, Комунальне підприємство «Сучасне місто» (далі - КП «Сучасне місто»), звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за користування елементом благоустрою площею 28,35кв.м поблизу буд.5 по вул.Героїв Праці, 5, у м.Харкові у загальному розмірі 29 457,08 грн., у тому числі заборгованість за договором у розмірі 27 410,57 грн., інфляційні в сумі 464,29 грн., пеня в розмірі 1 418,64 грн., 3% річних у розмірі 163,58 грн.
Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем грошових зобов'язань за договором №2647Ф/В9/23 від 13.09.2023 про добровільне відшкодування плати за фактичне користування окремим елементом благоустрою (з урахуванням додаткової угоди від 16.04.2024) та договором №5033/К4/24 від 16.04.2024 тимчасового користування окремим елементом благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об'єктів підприємницької та іншої діяльності.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 05.05.2025 у справі №922/3757/24 задоволено частково позовні вимоги КП «Сучасне місто». Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Сучасне місто» заборгованість у розмірі 27 410,57 грн., пеню - 711,08 грн., 3% річних - 163,58 грн., інфляційні - 464,29 грн. та 2 364,21 грн. судового збору. В іншій частині вимог про стягнення пені відмовлено.
В основу рішення в частині задоволення позовних вимог покладено висновки суду про обґрунтованість таких позовних вимог. Відмова в частині задоволення пені мотивована тим, що нарахування пені не передбачено умовами договору №2647Ф/В9/23 від 13.09.2023.
Не погодившись із означеним рішенням, Ковтун Т.В. через підсистему «Електронний суд» звернулася до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 05.05.2025 у справі №922/3757/24 повністю і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви КП «Сучасне місто» до Фізичної особи-підприємця Ковтун Т.В. Судові витрати просить покласти на позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначає, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам законності, обґрунтованості та вмотивованості, з огляду на наступне:
- суд першої інстанції не наводить жодного доказу добровільності укладення договорів, ігноруючи відсутність будь-якої альтернативи для відповідача при укладені договорів;
- у матеріалах справи відсутній акт приймання-передачі, а отже відсутня передача об'єкта, що є істотною умовою для фактичного користування. Позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що Ковтун Т.В. вела будь-яку комерційну діяльність у спірний період. Натомість, представник відповідача надав доказ відсутності будь-якої комерційної діяльності з боку Фізичної особи-підприємця Ковтун Т.В. - виписку з банківського рахунку АТ КБ «ПриватБанк», де будь-який рух грошових коштів з підприємницької діяльності було припинено саме після 24.02.2022;
- Господарський суд Харківської області не дослідив документи, які підтверджують форс-мажорні обставини, на які посилався відповідач (карантин через вірус COVID-19 SARS-CoV-2, військовий стан в країні, відсутність електроенергії, фізична евакуація з району обстрілів);
- суд першої інстанції не надав правової оцінки положенням локального нормативного акту - рішення Харківської міської ради від 21.06.2017 №688/17, яким затверджено Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об'єктів. Означеним Положенням визначено мету, правовий механізм та підстави діяльності КП «Сучасне місто»;
- поза увагою місцевого господарського суду залишилася відсутність у матеріалах справи доказів відносно погоджених тарифів, строків, методу обрахунку, рішення міської ради з цього приводу. Суд першої інстанції не виконав обов'язку перевірити джерела, методику та підстави для нарахування заявлених позивачем сум;
- Господарський суд Харківської області не перевірив правомірність застосування пені в умовах форс-мажору, не дослідив, чи була заборгованість взагалі підтверджена, не надав мотивів, чому до нарахування пені застосовується подвійна ставка НБУ, яка є максимально жорсткою, і чи є це пропорційним заходом;
- місцевий господарський суд не надав оцінки показанням свідка ОСОБА_1 , яка підтвердила, що об'єкт благоустрою не використовувався у 2022-2024 роках через форс-мажорні обставин.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2025 для розгляду апеляційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Тихий П.В.
Через підсистему «Електронний суд» 11.06.2025 від ОСОБА_1 отримано заяву (вх.7285) про підтвердження дотримання процесуального строку подання апеляційної скарги та використання раніше сплаченого судового збору, згідно з прохальною частиною якої заявник просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду, як таку, що подана в межах строку та з додержанням вимог Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Через підсистему «Електронний суд» 12.06.2025 від ОСОБА_1 отримано заяву (вх.7288) про поновлення строку на апеляційне оскарження, за змістом якої апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Харківської області від 14.05.2025 (повний текст) у справі №922/3757/24; прийняти апеляційну скаргу, повторно подану через ЄСІТС 11.06.2025, до розгляду.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/3757/24. Відкладено розгляд питання щодо можливості відкриття провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Харківської області від 05.05.2025 у справі №922/3757/24 до надходження матеріалів справи.
Матеріали справи 20.06.2025 надійшли на адресу суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з метою усунення допущених при її поданні недоліків.
Після отримання 27.06.2025 через підсистему «Електронний суд» від ОСОБА_1 заяви (вх.8006) про усунення недоліків, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2025, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Харківської області від 05.05.2025 у справі №922/3757/24; встановлено строк по 23.07.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв та/або клопотань, що пов'язані з розглядом апеляційної скарги; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
Через підсистему «Електронний суд» 18.07.2025 від КП «Сучасне місто» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.8909; у межах встановленого судом строку), згідно з прохальною частиною якого позивач просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Господарського суду Харківської області від 05.05.2025 без змін.
При цьому за коротким змістом відзиву позивач зазначає наступне:
- спір, щодо якого позивач звернувся до суду, виник у зв'язку із не виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за укладеними договорами. Твердження апелянта про застосування заходів примусу при укладенні договорів не підтверджуються жодними доказами;
- оплата за договорами проводиться виключно за факт розташування на елементі благоустрою тимчасової споруди, яка належить відповідачу. Адвокат Мазюк О.М. під час судового зсідання підтвердив, що кіоск, який є об'єктом за договорами, укладеними з позивачем, розміщений на фактичному місці його розташування ще до їх укладання. Крім того і на час розгляду справи судом кіоск залишаться на тому ж місці;
- не виконання договорів не може вважатись дією форс-мажорних обставин. Документом, який засвідчує форс-мажорні обставини, є сертифікат про форс-мажорні обставини, який видає Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати. Відповідні документи відповідачем надані не були, а тому відсутні належні та допустимі докази наявності форс-мажорних обставин, на наявність яких відповідач посилається;
- окремий елемент благоустрою, на якому розміщено кіоск, не може передаватись позивачем відповідачу по акту прийняття-передачі, оскільки це не передбачено Положенням №688/17;
- всі суттєві умови договорів між КП «Сучасне місто» та ОСОБА_1 погоджено під час їх укладання, у зв'язку із чим з розміром щомісячних платежів Ковтун Т.В. погодилась, що підтверджується її підписом на договорах;
- оскільки зобов'язання за договором відповідачем не виконані, він має нести відповідальність, передбачену договором та відповідно до вимог чинного законодавства. КП «Сучасне місто» розрахувало штрафні санкції відповідно до діючого законодавства.
В якості додатків відзив на апеляційну скаргу містить, зокрема, заяву Ковтун Т.В. від 13.09.2023, за змістом якої Ковтун Т.В. зобов'язалась добровільно відшкодувати плату за фактичне користування окремим елементом благоустрою в сумі 78 500,80 грн. Означена заява не була долучена до матеріалів справи №922/3757/24 під час її розгляду Господарським судом Харківської області.
Згідно з ч.3 ст.269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Наведені положення визначають обов'язкову сукупність умов для вирішення питання про прийняття доказів апеляційним судом, а саме: (1) винятковість випадку та (2) причини неподання доказів у першій інстанції, що об'єктивно не залежать від учасника справи, а також (3) покладення тягаря доведення цих обставин на учасника справи, який ці докази подає. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.06.2025 у справі №906/781/24.
Прийняття апеляційним судом доказів без встановлення й оцінки обов'язкових за частиною 3 статті 269 ГПК України умов, крім порушення відповідних процесуальних приписів, матиме наслідком недотримання принципів рівності учасників процесу і змагальності сторін, принципу правової визначеності в аспекті однозначності та передбачуваності. Відповідну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 17.04.2024 у справі №903/877/20.
Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від особи, яка їх подає.
При цьому, за імперативним приписом ч.4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.
Разом з тим, у відзиві на апеляційну скаргу позивачем не наведено будь-яких об'єктивних обставин, на виконання вимог ч.3 ст.269 ГПК України, що перешкоджали б поданню позивачем до господарського суду першої інстанції вищенаведеного доказу (заяви від 13.09.2023), доказів винятковості таких обставин також не надано.
Отже, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для врахування нового доказу в цьому апеляційному провадженні.
Через підсистему «Електронний суд» 23.07.2025 від Ковтун Т.В. надійшла відповідь на відзив позивача щодо апеляційної скарги сторони відповідача (вх.9073), відповідно до якої відповідач зазначив, що повністю підтримує апеляційну скаргу і просить її задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
З аналізу інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, убачається, що станом на дату виникнення спірних правовідносин Ковтун Тамара Володимирівна була зареєстрована як фізична особа-підприємець (дата запису: 15.11.2004, номер запису: 24800000000005792). У свою чергу, станом на дату звернення КП «Сучасне місто» з розглядуваним позовом до суду (22.10.2024) в означеному реєстрі містився запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності Ковтун Т.В. (дата запису: 11.10.2024, номер запису: 2004800060004005792).
Судова колегія звертає увагу, що у випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2024 у справі №914/1362/23.
З 15.12.2017 господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за п.1 ч.1 ст.20 ГПК України спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб'єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов'язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.08.2023 у справі №342/1333/17, від 14.02.2023 у справі №591/1068/22.
Згідно відкритої інформації з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Ковтун Т.В поновила свій статус фізичної особи підприємця у квітні 2025 року.
За змістом позовної заяви КП «Сучасне місто» зазначило, що Фізична особа-підприємець Ковтун Т.В. у своїй підприємницькій діяльності використовує МАФ (малу архітектурну форму), що розташовуються на окремому елементі благоустрою комунальної власності площею 28,35кв.м поблизу буд.49 по вул.Героїв Праці, 49, у м.Харків.
Рішенням Харківської міської ради №688/17 від 21.06.2017 затверджено Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення на території міста Харкова (далі - Положення). Цим Положенням КП “Сучасне місто» визначено виконавцем з надання права тимчасового користування окремими елементами благоустрою комунальної власності міста Харкова для розміщення тимчасових об'єктів підприємницької та іншої діяльності.
Згідно з Положенням для розміщення/обслуговування тимчасових споруд (далі - МАФ, об'єкт) укладаються договори щодо елементу благоустрою комунальної власності, який обліковується на балансі позивача.
Як убачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем щодо означеного вище об'єкту укладено два договори:
договір №2647Ф/В9/23 від 13.09.2023 про добровільне відшкодування плати за фактичне користування окремим елементом благоустрою, за адресою: вул.Героїв Праці, 49, м.Харків за період з 06.04.2022 по 01.10.2023;
договір №5033/К4/24 від 16.04.2024 тимчасового користування окремим елементом благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об'єктів підприємницької та іншої діяльності для розміщення кіоску без логотипу з функціональним призначенням - інше функціональне призначення (тимчасові споруди, що не увійшли до жодної з представлених категорії), площею 28,35кв.м за адресою: вул.Героїв Праці, 49, м.Харків, який діє з 01.03.2024 по 28.02.2025 включно.
Фізичною особою-підприємцем Ковтун Т.В. у період з 06.04.2022 по 01.10.2023 використовувався окремий елемент благоустрою за адресою: вул.Героїв Праці, 49, м.Харків, що стало підставою для укладення договору №2647Ф/В9/23 від 13.09.2023 про добровільне відшкодування плати за фактичне користування окремим елементом благоустрою за період фактичного користування з 06.04.2022 по 01.10.2023 (18 місяців) на загальну суму 78 500,80 грн.
Відповідно до п.2 означеного договору сторони узгодили, що розмір суми добровільного відшкодування плати за фактичне користування елементом благоустрою складає 78 500,80 грн. у т.ч. ПДВ.
Сторона 2 зобов'язується сплатити рівними частинами у безготівковій формі на рахунок КП «Сучасне місто» суму, зазначену у п.2 цього договору, протягом 18 місяців, але не пізніше 24.02.2025 (п.3 договору).
За умовами п.4 договору сплата за фактичне користування елементом благоустрою здійснюється щомісячно рівними частинами до 25 числа кожного місяця, відповідно до графіку платежів, зазначеного у додатку 2 до цього договору.
Тобто, сторони узгодили сплату суми 78 500,80 грн. розстрочити частинами, термін розстрочення встановлено з вересня 2023 по 25.02.2025.
Згідно з п.5 договору Фізична особа-підприємець Ковтун Т.В. сплачує суму коштів, зазначену у п.2 цього договору, у вигляді щомісячного платежу, що складає до 25.09.2023 - 8 722,30 грн. (у тому числі ПДВ), після 25.09.202 - 4 104,61 грн. (у тому числі ПДВ) на рахунок КП «Сучасне місто».
Відповідно до п.7 договору укладення цього договору не звільняє Фізичну особу-підприємця Ковтун Т.В. від обов'язку оформлення права тимчасового користування елементом благоустрою відповідно до Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення на території міста Харкова, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 21.06.2017 №688/17.
Фізичною особою-підприємцем Ковтун Т.В. за період дії договору проведено дві оплати, а саме 13.09.2023 на суму 8 723,00 грн. та 13.10.2023 на суму 4 105,00 грн. Означені обставини сторонами не заперечуються.
Ковтун Т.В. звернулась до КП «Сучасне місто» із заявою від 16.04.2024, в якій, посилаючись на припинення діяльності кіоску та отримання мінімальної пенсії, просила укласти додаткову угоду і переглянути графік платежів, у зв'язку із скрутним матеріальним становищем.
16.04.2024 сторонами укладено додаткову угоду до Договору №2647Ф/В9/23 від 13.09.2023 про добровільне відшкодування плати за фактичне користування окремим елементом благоустрою.
Сторони домовились викласти пункти 3, 5 договору в наступній редакції:
« 3. Сторона-2 зобов'язується сплатити рівними частинами у безготівковій формі на рахунок КП «Сучасне місто» суму, зазначену у п.2 цього договору, протягом 18 місяців, але не пізніше 25.11.2025.
5. Сторона-2 сплачує суму коштів, зазначену у п.2 цього договору, у вересні 2023 - 8 723,00 грн. з ПДВ, у жовтні 2023 - 4 105,00 грн. з ПДВ, а у подальшому у вигляді щомісячного платежу у розмірі - 3 648,48 грн. з ПДВ до 25 числа кожного місяця починаючи з червня 2024 на рахунок КП «Сучасне місто».
Тобто, сторонами були внесені зміни, за якими встановлений інший період погашення заборгованості з 25.06.2024 по 25.11.2025.
За твердженнями позивача, з 25.06.2024 по 01.10.2024 згідно з погодженим графіком погашення боргу відповідачем заборгованість у розмірі 14 593,92 грн.(з урахуванням додаткової угоди та інформації за довідкою позивача - а.с.24; 16 т.1) не сплачена.
З огляду на недотримання умов договору щодо своєчасного внесення коштів за фактичне користування окремим елементом благоустрою, 17.09.2024 Фізичній особі-підприємцю Ковтун Т.В. вручена вимога щодо виконання взятих за договором зобов'язань та погашення заборгованості.
На виконання вимог Положення та на підставі наданих відповідачем документів 16.04.2024 сторонами укладено договір №5033/К4/24 тимчасового користування елементом благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об'єктів підприємницької та іншої діяльності строком дії з 01.03.2024 по 28.02.2025 (включно) (п.8.1 договору).
Відповідно до п.4.1 договору розмір плати за експлуатацію (управління) елементом згідно з розрахунком становить 2 563,33 грн. (у тому числі ПДВ) на місяць (далі - плата).
Плата перераховується замовником (відповідачем) на розрахунковий рахунок виконавця (позивача) у безготівковій формі авансовим платежем до 25 числа поточного місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата (п.4.2 договору).
За твердженнями позивача, з огляду на невиконання відповідачем умов договору виникла заборгованість у розмірі 12 816,65 грн. за період з 01.05.2024 по 30.09.2024.
Згідно з п.7.1.5 договору дія договору припиняється в разі, зокрема, односторонньої відмови виконавця від договору.
За умовами п.п.7.2, 7.2.1 договору виконавець має право відмовитися від договору в односторонньому порядку та вимагати звільнення та повернення елемента благоустрою, якщо замовник не вносить плату, визначену згідно з розділом 4 цього договору, протягом двох місяців поспіль або має заборгованість, що еквівалентна двомісячному розміру плати, передбаченої цим договором.
Виконавець повідомляє замовника про намір в односторонньому порядку відмовитися від договору за 14 календарних днів до прийняття такого рішення. Письмове повідомлення виконавця про припинення (розірвання) договору чи відмову від договору вважається одержаним замовником, якщо, зокрема, це повідомлення надіслано на адресу замовника виконавцем поштою рекомендованим листом із повідомленням про вручення поштового відправлення адресату. Таке повідомлення надсилається за адресою місцезнаходження замовника, зазначеною в договорів, або за адресою, за якою здійснено реєстрацію замовника - юридичної особи чи фізичної особи-підприємця (п.7.3 договору).
Керуючись п.п.7.1, 7.2, 7.2.1 договору позивачем направлено повідомлення №6604/0/967-24 від 30.10.2024 та через 14 днів припинено дію договору №5033/К4/24 від 16.04.2024 в односторонньому порядку з 14.11.2024.
Порядок повернення елементу погоджено розділом 9 договору.
Так, відповідно до п.п.9.1, 9.1.1 договору після припинення дії договору замовник у 10-денний строк звільняє елемент від об'єкта та приводить його у стан, не гірший порівняно за той, що існував до укладення цього договору та повертає елемент виконавцю. Окремий елемент благоустрою вважається повернутим після його фактичного звільнення замовником, що підтверджується наданими замовником до виконавця доказами.
Позивач наголошує на тому, що станом на 08.01.2024 Ковтун Т.В. умови договору не виконала, заборгованість не погасила, окремий елемент, який обліковується на балансі КП “Сучасне місто», від належного їй об'єкту(кіоску) не звільнила.
На прострочену заборгованість позивачем нараховано та разом із основною заборгованістю пред'явлено до стягнення з відповідача інфляційні в розмірі 464,29 грн., пеню в розмірі 1 418,64 грн. та 3% річних у розмірі 163,58 грн.
Судова колегія враховує наступне.
За змістом ст.ст.4, 5 ГПК України та ст.15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) можливість задоволення позовних вимог вимагає наявності та доведеності наступної сукупності елементів: наявність у позивача захищуваного суб'єктивного права/охоронюваного законом інтересу, порушення (невизнання або оспорювання) такого права/інтересу з боку визначеного відповідача та належність (адекватність характеру порушення та відповідність вимогам діючого законодавства) обраного способу судового захисту. Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів, що становлять предмет доказування для позивача, унеможливлює задоволення позову.
Сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до примусового виконання договірних зобов'язань із внесення плати за тимчасове користування окремим елементом благоустрою комунальної власності, а також нарахованих 3% річних, інфляційних та пені за період прострочення внесення плати.
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч.1 ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Частинами 1, 2 ст.509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 ст.530 ЦК України унормовано, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).
У силу приписів ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Як убачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, між позивачем та відповідачем укладено два договори: 1) договір №2647Ф/В9/23 від 13.09.2023 про добровільне відшкодування плати за фактичне користування окремим елементом благоустрою; 2) договір №5033/К4/24 від 16.04.2024 тимчасового користування окремим елементом благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових об'єктів підприємницької та іншої діяльності.
За змістом апеляційної скарги Ковтун Т.В. заперечує добровільність укладення означених договорів та стверджує, що жоден із договорів не є добровільним з боку відповідача.
У свою чергу, судова колегія зауважує, що договори підписані Ковтун Т.В. власноруч. Відповідачем проведено дві оплати за договором №2647Ф/В9/23 від 13.09.2023 (13.09.2023 на суму 8 723,00 грн. та 13.10.2023 на суму 4 105,00 грн.). Крім того, як обгрунтовано зауважено позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, відповідач проявляв намір на подальше продовження спірних правовідносин, що підтверджується поданням заяви від 16.04.2024 на укладення додаткової угоди до договору №2647/Ф/В9/23 від 13.09.2023 (щодо перегляду графіку платежів) та підписанням додаткової угоди від 16.04.2024. З метою укладання договору №5033/К4/24 від 16.04.2024 відповідач звернувся до позивача із заявою відповідно до Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного та іншого призначення на території міста Харкова, затвердженого рішенням Харківської міської ради №688/17 від 21.06.2017.
Означене у сукупності підтверджує добровільність правовідносин сторін. До того ж відповідачем не надано жодного доказу застосування примусу при укладенні договорів, як і не надано доказів звернення до суду з позовом, зокрема, про визнання договорів недійсними.
Судова колегія вважає необґрунтованими доводи апелянта про монопольне становище позивача, як причину вимушеного укладення відповідачем спірних договорів, оскільки діяльність позивача з їх укладення обумовлена виконанням ним вимог нормативного документу, а саме вимог Положення № 688/17.
Відтак, з огляду на викладені вище положення законодавства та умови укладених між сторонами договорів, обов'язку КП "Сучасне місто" передати у тимчасове користування Фізичній особі-підприємцю Ковтун Т.В. окремий елемент благоустрою комунальної власності міста Харкова відповідає зустрічний обов'язок Фізичної особи-підприємця Ковтун Т.В. вносити плату за користування майном.
Як правильно виснував місцевий господарський суд, уклавши договори сторони погодили розмір, умови та строки внесення відповідачем плати за користування окремим елементом благоустрою.
За твердженнями позивача, за відповідачем обліковується заборгованість у загальному розмірі 27 410,57 грн., яку Господарський суд Харківської області визнав обґрунтованою до стягнення з відповідача.
Щодо аргументів апелянта про те, що поза увагою місцевого господарського суду залишилася відсутність у матеріалах справи доказів відносно погоджених тарифів, строків, методу обрахунку, рішення міської ради з цього приводу, судова колегія вважає за необхідне зауважити наступне.
За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У розглядуваному випадку при укладенні договорів сторонами погоджено розмір щомісячних платежів, доказів наявності спору з означеного питання матеріали справи не містять.
Однак, відповідачем не надано доказів погашення спірної заборгованості у розмірі 27 410,57 грн.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу Ковтун Т.В. також стверджує, що у спірний період не вела будь-яку комерційну діяльність.
Втім, судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що за умовами договорів необхідність внесення плати за фактичне користування окремим елементом благоустрою не ставиться у залежність від здійснення/нездійснення комерційної діяльності чи від наявності/відсутності прибутку відповідача. Обов'язок щодо проведення оплати визначається лише самим фактом розташування на елементі благоустрою тимчасової споруди, яка належить відповідачу, який (факт розташування) відповідачем не заперечується.
Викладені за змістом заяви свідка ОСОБА_1 обставини означених висновків суду не спростовують, оскільки не використання власної тимчасової споруди в комерційних цілях не є тотожним не використанню окремого елементу благоустрою.
Як правильно зауважено місцевим господарським судом, відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_1 у спірний період не використовувала окремий елемент благоустрою, а саме, що належна їй тимчасова споруда не знаходилася на окремому елементі, щодо якого укладені договори.
Судова колегія також звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем умов договору №5033/К4/24 від 16.04.2024 щодо звільнення об'єкта благоустрою від тимчасової споруди та приведення елементу благоустрою у стан, не гірший порівняно за той, що існував до укладення договору, надання позивачу доказів такого звільнення( п.91; 9.1.1).
Надаючи оцінку доводам апелянта про те, що Господарський суд Харківської області не дослідив документи, які підтверджують форс-мажорні обставини, на які посилався відповідач (карантин через вірус COVID-19 SARS-CoV-2, військовий стан у країні, відсутність електроенергії, фізична евакуація з району обстрілів), Східний апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст.ст.14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також п.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України №44(5) від 18.12.2014) єдиним документом, що засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є сертифікат Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Аналогічна правова позиція підтверджується сталою практикою Верховного Суду.
З положень пунктів 6.1, 6.2 Регламенту вбачається, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак, сертифікат видається заінтересованому суб'єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.
Судова колегія наголошує, що матеріали справи не містять сертифікат про форс-мажорні обставини.
Суд апеляційної інстанції також вважає обґрунтованими зауваження місцевого господарського суду про те, що договори були укладені після початку повномасштабних військових дій і посилання відповідача на неможливість передбачити можливі перешкоди в здійсненні господарської діяльності в результаті військових дій - не відповідають обставинам виникнення між сторонами договірних відносин.
За змістом апеляційної скарги відповідач, разом з іншим, зазначає про необхідність витребування актів надання послуг та актів прийому-передачі окремого елементу благоустрою для здійснення підприємницької діяльності за період з квітня 2022 до 01.03.2024 за договором №2647Ф/В9/23 від 13.09.2023, додатковою угодою до нього від 16.04.2024 та договором №5033/К4/24 від 16.04.2024.
У свою чергу, судова колегія звертає увагу, що відповідно до положень ч.ч.1-3 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відтак, з огляду на межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, Східний апеляційний господарський суд не вбачає за доцільне витребувати у позивача акти надання послуг та акти прийому-передачі окремого елементу благоустрою для здійснення підприємницької діяльності, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
До того ж судова колегія акцентує увагу на тому, що Положення №688/17 не передбачає передачу окремого елементу благоустрою, на якому розміщено кіоск, за актом приймання-передачі. Разом з цим за умовами п.8.2 договору №5033/К4/24 від 16.04.2024 право експлуатації (управління) елемента виникає у замовника (відповідача) після укладення договору; елемент вважається переданим із дня підписання цього договору. Відсутність актів надання послуг не нівелює обов'язок відповідача щодо сплати фіксованих щомісячних платежів за користування елементом благоустрою, погоджених сторонами, сплата яких (платежів) не залежить від складання актів.
Крім того, апелянт не посилається на відсутність його кіоску на елементі благоустрою або не розташування його у період, охоплений спірними договорами. Більш того, пояснення відповідача в першій та апеляційній інстанції свідчать, що кіоск був розміщений в місці благоустрою до укладення договору від 13.09.2023 та не був демонтований на час розгляду справи судом першої інстанції.
Враховуючи вищевикладене у сукупності, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками Господарського суду Харківської області про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог КП «Сучасне місто» у частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 27 410,57 грн.
Статтею 611 ЦК України унормовано, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1). Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3).
За умовами п.10.3 договору №5033/К4/24 від 16.04.2024 за порушення строків внесення плати замовник зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розрахованої за кожний день прострочення платежу від суми заборгованості, що склалася з моменту виникнення заборгованості, включаючи день сплати заборгованості.
Відтак, Східний апеляційний господарський суд погоджується з висновками Господарського суду Харківської області про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 711,08 грн. пені за договором №5033/К4/24 від 16.04.2024, обрахованої з урахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розрахованої за кожен день прострочення від суми простроченої заборгованості за загальний період 01.06.2024 - 17.10.2024.
У свою чергу, як правильно зауважив місцевий господарський суд, умовами договору №2647Ф/В9/23 від 13.09.2023 нарахування пені не передбачено. За таких обставин вимоги про стягнення пені за означеним договором у розмірі 707,56 грн. задоволенню не підлягають.
Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання апелянта на неправомірність застосування пені в умовах форс-мажору та її нарахування із застосуванням подвійної облікової ставки Національного банку України. Так, вище за текстом постанови зроблено висновок про недоведеність відповідачем форс-мажорних обставин, зокрема, як підстави для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у розумінні ч.1 ст.617 ЦК України.
Судова колегія також звертає увагу на те, що період, за який позивачем нараховано, а судом першої інстанції стягнуто пеню, не охоплює період протягом якого на території України був встановлений карантин з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби Сovid -19.
За таких обставин доводи за апеляційною скаргою про неврахування періоду карантину при стягненні пені не можуть бути прийняті судовою колегією.
Судова колегія звертає увагу, що розмір пені погоджено сторонами у пункті 10.3 договору №5033/К4/24 від 16.04.2024 і правових підстав для застосування іншого розміру пені апелянтом не наведено.
У контексті приписів ст.ст.611, 625 ЦК України наслідком прострочення виконання грошового зобов'язання є право кредитора вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Місцевим господарським судом стягнуто з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 163,58 грн. та інфляційні у розмірі 464,29 грн. (у заявленому позивачем розмірі). Апеляційна скарга не містить жодних доводів щодо незгоди із означеним стягненням.
Окрім вищевикладеного судова колегія вважає за необхідне звернути увагу, що безпідставними є посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 09.11.2021 у справі №910/10921/20, від 13.11.2019 у справі №922/3763/18, від 27.04.2021 у справі №922/1535/20, від 18.05.2021 у справі №925/1013/20, від 01.12.2020 у справі №910/7436/20, від 24.03.2020 у справі №910/8472/18, від 11.01.2022 у справі №910/1353/20 та від 04.03.2021 у справі №914/2018/20, оскільки за даними Єдиного державного реєстру судових рішень означені постанови Верховного Суду відсутні.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У цій справі апелянтові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків Господарського суду Харківської області.
Відтак, враховуючи, що апеляційний господарський суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, які (доводи і вимоги апеляційної скарги) у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог у порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржника витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Щодо розумності строку розгляду апеляційної скарги судова колегія зазначає наступне.
24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 введено в Україні воєнний стан, який неодноразово продовжувався та станом на дату ухвалення постанови триває.
Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.
При цьому згідно з Рекомендаціями, прийнятими Радою суддів України, щодо роботи судів в умовах воєнного стану, при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров'ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.
Враховуючи приписи статті 3 Конституції України, яка визначає, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, у тому числі в м.Харкові та Харківській області, а також особливого (дистанційного) режиму роботи Східного апеляційного господарського суду, обмеження доступу та відвідування працівниками та суддями будівлі Східного апеляційного господарського суду з міркувань безпеки, розгляд даної апеляційної скарги здійснено судом апеляційної інстанції в межах розумного строку в розумінні положень ГПК України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того суд апеляційної інстанції зауважує, що у період з 25.08.2025 по 08.09.2025 (включно) головуючий суддя Медуниця О.Є. перебувала у відпустці; суддя-член колегії Тихий П.В. 09.09.2025 перебував у відпустці.
Керуючись ст.ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Харківської області від 05.05.2025 у справі №922/3757/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 10.09.2025.
Головуючий суддя О.Є. Медуниця
Суддя О.А. Істоміна
Суддя П.В. Тихий