ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
10 вересня 2025 року Справа № 902/87/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р. , суддя Бучинська Г.Б.
розглянувши у порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕТОН-КВІСТ" на рішення господарського суду Вінницької області від 21.05.2025р. у справі №902/87/25, ухвалене суддею Маслієм І.В., повний текст ухвалений 30.05.2025р.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕТОН-КВІСТ"
до відповідача Фермерського господарства "ДОВІРА-Т"
про стягнення 136 937,82 грн. збитків
До Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕТОН-КВІСТ" до Фермерського господарства "ДОВІРА-Т" про стягнення 136 937,82 грн збитків.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки товару №2708/24 від 27.08.2024.
Рішенням Господарського суду Вінницької області від 21.05.25р. у справі №902/87/25 у позові Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛЕТОН-КВІСТ" відмовлено повністю. Понесені позивачем судові витрати залишено за позивачем. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕТОН-КВІСТ" на користь Фермерського господарства "ДОВІРА-Т" 6000,00 грн витрат на надання професійної правничої допомоги.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕТОН-КВІСТ" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження. Прийняти до розгляду апеляційну скаргу та задоволити її. Рішення Господарського суду Вінницької області від 21.05.2025 у справі №902/87/25 - скасувати. Ухвалити нове рішення, яким задоволити позов. Стягнути з Фермерського господарства "ДОВІРА-Т" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕТОН-КВІСТ" грошові кошти в розмірі 136 937,56 грн., з яких: 28 661,74 грн. збитки по Договору поставки №2708/24 від 27.08.2024; 23 916,00 грн. транспортні послуги, 84 359,82 грн. збитки за неотримання податкового кредиту, у зв'язку із зупинкою реєстрації податкової накладної Фермерського господарства "ДОВІРА-Т". Стягнути з Фермерського господарства "ДОВІРА-Т" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕТОН-КВІСТ" судовий збір в сумі 7570,00 грн. Стягнути з Фермерського господарства "ДОВІРА-Т" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕТОН-КВІСТ" витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 15000 грн.
Оскільки апеляційна скарга надійшла без матеріалів справи, суд апеляційної інстанції витребував їх у Господарського суду Вінницької області.
01.07.2025 матеріали справи №902/87/25 надійшли до суду апеляційної інстанції.
З апеляційної скарги вбачається, що скаржник просить поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Вінницької області від 21.05.25р. у справі №902/87/25.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З матеріалів справи вбачається, що повний текст рішення Господарського суду Вінницької області від 21.05.2025р. у справі №902/87/25 складено 30.05.2025, відтак, останнім днем строку на оскарження є 19.06.2025, в свою чергу матеріали апеляційної скарги із доданими документами було сформовано в системі "Електронний суд" 19.06.2025р. Таким чином, скаржником не пропущено строк на подання апеляційної скарги.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕТОН-КВІСТ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 21.05.25р. у справі №902/87/25 в порядку письмового провадження. Запропоновано Фермерському господарству "ДОВІРА-Т" у строк до 11.08.2025р. надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому ст.263 ГПК України та докази надсилання копій відзиву та доданих до нього документів позивачу.
23.08.2025 р. від представника відповідача надійшло клопотання про закриття провадження в частині вимоги Товариства з обмеженою Відповідальністю «ЛЕТОН-КВІСТ» про стягнення з Фермерського господарства «ДОВІРА-Т» грошових коштів в розмірі 84 359,82 грн, як збитки за неотримання податкового кредиту, у зв'язку із зупинкою реєстрації податкової накладної.
26.08.2025 р. представник Фермерського господарства "ДОВІРА-Т" через систему «Електронний суд» подав до апеляційного господарського суду клопотання про поновлення строку для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також відзив на апеляційну скаргу.
Колегія суддів вказує, що відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відтак, ст.119 ГПК України не передбачено конкретного переліку обставин, що відносяться до поважних і можуть бути підставою для поновлення пропущеного процесуального строку.
Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні статті 86 ГПК України вирішується судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У своєму клопотанні, Фермерське господарство "ДОВІРА-Т" вказує на те, що, що відзив на апеляційну скаргу не був поданий у строки, оскільки 18.08.2025 з веб ресурсу "Судова влада України" відповідачу стало відомо про відкриття апеляційного провадження за скаргою ТОВ «ЛЕТОН- КВІСТ» на рішення Господарського суду Вінницької області від 21 травня 2025 року у справі №902/87/25. В електронний кабінет не надходили відомості про апеляційну скаргу ТОВ «ЛЕТОН- КВІСТ» та відкриття провадження.
Керівник ФГ "ДОВІРА-Т" перебувала у відпустці до 16.08.2025 р., окрім того з технічних причин не могла відкрити документи, що надходять у нещодавно зареєстрований електронний кабінет фермерського господарства.
Тому, 18.08.2025 укладено договір про надання правничої допомоги і вже наступного дня, 19.08.2025, направлене відповідне клопотання до Північно-західного апеляційного господарського суду про внесення відомостей до Електронного суду, як про представника ФГ «ДОВІРА-Т», а також, надання можливості ознайомитися в електронній формі з процесуальними документами, що надійшли до суду.
21.08.2025 на електронну пошту відповідача надійшло посилання на ухвалу Північно-західного апеляційного господарського суду від 08 липня 2025 року про відкриття апеляційного провадження, за яким 22.08.2025 відповідач зміг перейти до матеріалів провадження в Електронному кабінеті.
Таким чином, 22.08.2025 відповідач ознайомився з вимогами ухвали Північно-західного апеляційного господарського суду від 08 липня 2025 року про відкриття апеляційного провадження та апеляційною скаргою.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначені обставини оцінює як достатні, а поновлення строку для надання відзиву - підставне.
Також, колегія суддів наголошує на тому, що відповідно до ч.10 ст.270 ГПК України апеляційна скарга на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами ч.13 ст.8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абзац 2 частина 10 статті 270 ГПК України).
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕТОН-КВІСТ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 21.05.25р. у справі №902/87/25 без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши надану юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, Північно - західний апеляційний господарський суд
1.Зміст рішення суду першої інстанції.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки що позивач не надав достовірних та достатніх доказів, які б надавали правові підстави стягнути з відповідача збитки, тому суд приходить до висновку, що позов є безпідставним і в його задоволенні слід відмовити.
2.Узагальнені доводи апеляційної скарги та заперечення іншим учасників по справі
В апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що рішення Господарського суду Вінницької області в даній справі є незаконним та необґрунтованим через не з'ясування в повній мірі судом обставин, що мають значення для справи, тому повинно бути скасоване з ухваленням нового рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Водночас, скаржник наголошує на тому, що соя не відповідає якісним показникам, як передбачено п.2.2. Договору поставки №2708/24 від 27.08.2024, що підтверджується лабораторним аналізом від 28.08.2024.
Оскільки ФГ «ДОВІРА-Т» поставило ТОВ «ЛЕТОН-КВІСТ» неякісну сою, а саме із ГМО, наше Товариство зазнало збитків та втратило прибуток.
Крім того, апелянт наголошує на тому, що оплатило транспортні послуги ФОП Колесніку Р.В. за перевезення сої в розмірі 23 916,00 грн., що підтверджується рахунком на оплату №7 від 30.08.2024, Актом надання послуг №7 від 30.08.2024, платіжною інструкцією №357 від 10.09.2024 року.
Також, скаржник акцентує увагу на тому, що відповідачем у серпня 2024 року на виконання умов договору був поставлений позивачу товар на загальну суму 686 929,99 грн. у тому числі ПДВ 14% - 84 359,82 грн. У свою чергу, на виконання своїх зобов'язань за договором позивач повністю оплатив поставлений у серпні 2024 року товар, що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням на загальну суму 686 929,99 грн.
Отже, за результатами здійсненої відповідачем поставки товарів позивачу та оформлення відповідної видаткової накладної відповідно до вищевказаних положень Податкового кодексу України відповідач був зобов'язаний скласти та подати на реєстрацію в ЄРПН податкову(і) накладну(і) датою відвантаження товару або датою зарахування коштів від покупця, як оплата товарів, що підлягали постачанню (у разі здійснення попередньої оплати за товар).
Сума ПДВ, яку позивач сплатив відповідачу у складі оплати поставленого останнім товару, мали бути додані позивачем до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді згідно із встановленим податковим законодавством порядком.
Відповідач встановленого Податковим кодексом України обов'язку щодо реєстрації податкових накладних не виконав.
З наведеного вбачається, що такі порушення відповідача позбавили позивача права включити суму ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання на вищевказану загальну суму ПДВ, тобто позивач поніс збитки.
Відтак, має місце прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення суми ПДВ до податкового кредиту позивачем та, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи. Отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
З урахуванням викладеного позивач зазнав збитків в розмірі 52 578,00 гривень за поставку сої, яка не відповідає якісним показникам, як передбачено п. 2.2. Договору поставки №2708/24 від 27.08.2024, що підтверджується лабораторним аналізом від 28.08.2024 та у розмірі 84 359,82 грн за нереєстрацію податкової накладної.
Заперечуючи доводи апеляційної скарги відповідач в апеляційній скарзі вказує на те, що господарський суд першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з'ясував дійсні обставини справи, у зв'язку з чим оскаржуване судове рішення належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Наголошує на тому, матеріали справи не містять супровідних документів на сою з відмітками про неякісний товар також відсутнє будь-яке підтвердження щодо телефонних переговорів, а також матеріали справи не містять доказів направлення електронного повідомлення на адресу постачальника.
Результат лабораторного дослідження, на який посилається апелянт, не містить доказів того, що досліджувався саме той товар, що отримано у ФГ «ДОВІРА-Т».
Тому, в зв'язку з не доведенням ТОВ «ЛЕТОН-КВІСТ» збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками, а також спростування вказаних обставин ФГ «ДОВІРА-Т», суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення збитків у розмірі 28661,74 грн за Договором поставки №2708/24 від 27.08.2024 та вимоги про стягнення 23916,82 грн сплачених транспортних послуг за Договором поставки №P2339-SBG від 28.08.2024.
Доводи ТОВ «ЛЕТОН-КВІСТ» щодо доведеності належними та допустимими доказами факту понесення збитків, а також виконання передбачених податковим законодавством механізмів відновлення/захисту своїх прав, спростовуються матеріалами справи і зводяться апелянтом до їх переоцінки.
Разом з тим, до суду апеляційної інстанції надані докази проведення реєстрації податкової накладної та відповідно одержання апелянтом податкового кредиту. Також, зазначено, що саме ТОВ «ЛЕТОН-КВІСТ» був винний у зупинені реєстрації податкової накладної, оскільки не повернув ФГ «ДОВІРА-Т» примірник договору поставки товару з печатками.
3.Обставини справи, встановлені апеляційним судом.
27.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕТОН-КВІСТ" (покупець, далі-позивач) та Фермерським господарством "ДОВІРА-Т" (постачальник, далі - відповідач) був укладений договір поставки товару №2708/24.
Відповідно до п.1.1., 1.2. та 1.3. Договору постачальник зобов'язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити сою не ГМО 2024 року (надалі - товар), країна походження - Україна, на умовах FCA ("ІНКОТЕРМС" в редакції 2010 року), зі складу постачальника за адресою: Вінницька обл., смт.Оратів.
Постачальник гарантує, що Товар, зазначений у Договорі:
- був вироблений (вирощений) саме постачальником.
- товар, який поставляється за цим договором, є його власністю і вільний від прав третіх осіб, зокрема не є предметом застави (в тому числі податкової), не знаходиться під арештом та/або забороню, не є спільною власністю, право власності на продукцію не оскаржується третіми особами, щодо товару не ведуться судові спори, треті особи не мають права першочергової купівлі товару, з третіми особами не укладені договори відчуження товару, щодо товару не ведуться аграрні розписки тощо.
Датою поставки товару, право власності на товар та ризики випадкового знищення або пошкодження товару переходить до покупця з дати переоформлення товару на ім'я покупця по видатковій накладній.
Згідно з п. 2.1.- 2.3. Договору загальна кількість товару в заліковій вазі становить 112 (+-10%) метричних тон.
Фактична кількість товару визначається у місці виважування товару, що відображається у відповідних реєстрах. Всі витрати при невідповідності якісних показників і проведення незалежної експертизи бере на себе постачальник.
Загальний стан та якість товару мають відповідати ДСТУ "Соя", "Технічні умови" з урахуванням положень п.3.2. даного договору. Зокрема якісні показники мають відповідати таким показникам:
- Вміст ГМО до 0,1
- Вологість max. 12%
- Сміттєва домішка max. 10%
- Протеїн бази 39% на абсолютно суху речовину. Товар має бути у здоровому стані, не зараженим шкідниками, мати нормальний запах та колір, без самозігрівання. Олійність min. 22,15% на абсолютно суху речовину. Товар має бути у здоровому стані, не зараженим шкідниками, мати нормальний запах та колір без самозігрівання і теплового ушкодження під час сушіння, мати форму, колір і запах, властиві нормальній сої (без затхлого, пліснявого та сторонніх запахів). Наявність всіх карантинних та інших об'єктів не допускається. Всі інші показники повинні відповідати медико-біологічним вимогам, фітосанітарним та ветеринарним нормам якості, прийнятим в Україні та відповідному ДСТУ на сою, дійсному на момент укладання договору. Фактична якість товару визначається лабораторією в місці призначення. Якщо фактична якість товару не відповідає узгодженим показникам - про це робиться відмітка на видаткових документах та/або товарно-транспортній накладній та повідомляє постачальника (шляхом телефонного дзвінка за номером (050)1511111 або шляхом відправлення електронного повідомлення на eлектронну пошту letonkvist@gmail.com.
Постачальник зобов'язується поставляти товар у здоровому вигляді, не зіпрілий, без самозігрівання і теплового пошкодження під час сушки. Товар повинен мати нормальний запах (без затхлого, солодового, пліснявого та інших сторонніх запахів), нормальний колір, не допускається зараженість та радіоактивність.
П.3.1., 3.2. Договору передбачено, що сторони домовились, що ціна товару на дату укладення даного Договору становить 19100,00 грн, з урахуванням ПДВ за 1 метричну тонну.
Загальна вартість поставленого згідно даного договору товару складається з суми вартості товару, вказаної в підписаних сторонами актах приймання-передачі (видаткових накладних)на поставку товару, які є невід'ємною частиною даного договору. При цьому сторони погодилися, що сума даного договору не може перевищувати 5000000,00 грн з урахуванням ПДВ.
П. 4.1.- 4.3. договору встановлено, що покупець здійснює оплату вартості кожної партії товару на банківський рахунок постачальника у наступному порядку та у такі строки:
- 86% вартості товару сплачується покупцем за товар на підставі виставленого постачальником рахунком на оплату протягом 3 банківських днів після відвантаження товару;
- оплата залишку несплаченої суми у розмірі 14% вартості товару здійснюється покупцем протягом 3 банківських днів з дня наступного за днем реєстрації постачальником податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, а також отримання покупцем від постачальника всіх оригіналів документів (видаткових накладних актів приймання-передачі, рахунків, договору). Постачальник протягом 1 банківських днів з моменту виникнення податкового зобов'язання надсилає в електронному вигляді в системі "M.E.D.O.C." податкову накладну на узгодження покупцю. Покупець зобов'язаний в свою чергу перевірити та погодити зазначену податкову накладну, якщо податкова накладна заповнена з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством України, або надати свої пояснення щодо непогодження зазначеної податкової накладної та повідомити про таке погодження або непогодження протягом 1 дня з моменту її отримання. Зі спливом вказаного строку за відсутності від покупця відомостей про погодження податкової накладної або письмового обґрунтування непогодження податкової накладної, податкова накладна вважається погодженою покупцем та підлягає реєстрації в ЄРПН.
Відповідно до п.5.1. Постачальник зобов'язується поставити товар покупцю у власність на умовах, визначених договором в повному обсязі в строк до 03 вересня 2024 року.
П.5.3. зазначено, що факт поставки товару в рамках цього договору підтверджується оформленням акту приймання-передачі (видаткової накладної) на переданий товар, який підписується уповноваженими представниками обох сторін та скріплюється печатками обох сторін. Підписання акту приймання-передачі (видаткової накладної) здійснюється представниками сторін в момент приймання-передачі товару.
Сторонами досягнуто згоди щодо істотних умов вказаного договору.
27.08.2024 Фермерське господарство "ДОВІРА-Т" направило Товариству з обмеженою відповідальністю "ЛЕТОН-КВІСТ" рахунок на оплату №3 від 27.08.2024.
27.08.2024 покупець перерахував на розрахунковий рахунок постачальника грошову суму у розмірі 686929,99 грн у тому числі ПДВ 14%- 84359,82 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №317 від 27.08.2024 року.
06.08.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕТОН-КВІСТ" (як замовником) та Фізичною особою-підприємцем Колесніком Романом Вікторовичем (як перевізником) був укладений договір надання транспортних послуг №0608/1-тр.
Відповідно до п.1.1. Договору Даний договір обумовлює порядок взаємовідносин при організації та виконання перевезення зернових та олійних культур (далі- "вантаж") та розрахунки за це перевезення між замовником та перевізником.
Відповідно д п. 1.4. Договору Конкретні обсяги вантажів, строки перевезення по кожному конкретному замовленню оформляється заявкою, яка подається замовником перевізнику у письмовій або усній формі.
27.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕТОН-КВІСТ" подало Фізичній особі-підприємцю Колесніку Р.В. заявку на надання транспортних послуг №1. Пункт відправлення смт. Оратів, Вінницька обл. Найменування вантажу "Соя". Вага вантажу - 40 т. Вартість транспортних послуг 600 грн/т без ПДВ.
27.08.2024 ФОП Колеснік Р.В. на виконання Заявки на надання транспортних послуг №1 від 27.08.2024 загрузився соєю у ФГ "ДОВІРА-Т", що знаходиться у смт. Оратів Вінницької області, що підтверджується Товарно-транспортною накладною №2708/2024 від 27.08.2024.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЕТОН-КВІСТ" оплатило транспортні послуги ФОП Колесніку Р.В. за перевезення сої в розмірі 23916,00 грн, що підтверджується рахунком на оплату №7 від 30.08.2024, Актом надання послуг №7 від 30.08.2024, платіжною інструкцією №357 від 10.09.2024.
28.08.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОТРЕЙД-200" на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕТОН-КВІСТ" провело Лабораторний аналіз показників якості сої, який показав, що соя, яка була закуплена у Фермерського господарства "ДОВІРА-Т" по Договору поставки №2708/24 від 27.08.2024 містить ГМО, а також:
- сміттєві домішки по Договору мають бути мах. 2%, а є - 2,97%
- олійна домішка мах. 10%, а є - 57,24%
- олійність мін. 22,15% на абсолютно суху речовину, а є - 20,10%.
28.08.2024 між Приватним акціонерним товариством "ЛЕБЕДИНСЬКИЙ НАСІННЄВИЙ ЗАВОД" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛЕТОН -КВІСТ" (постачальник) було укладено Договір поставки товару №P2339-SBG (соя врожаю 2024 року).
П.1.1. договору вказано, що Постачальник зобов'язується поставити й передати, а покупець зобов'язується оплатити й прийняти від постачальника сільськогосподарську продукцію - Соя (врожаю 2024 року), код товару згідно з УКТ ЗЕД-1201, українського походження, насипом, відповідно до умов даного договору.
Відповідно до п.1.4. Договору №P2339-SBG від 28.08.2024, кількість Товару 40000 метричних тон (+-10%) за вибором постачальника.
П. 2.10. Договору передбачено, що строк поставки: з 28.08.2024 по 05.09.2024, обидві дати включно.
Ціна товару складає: без ПДВ -14736,84 грн, ПДВ- 2063,16 грн, разом з ПДВ - 16800,00 грн за одну метричну тонну. Загальна вартість товару, що постачається по даному Договору складає: без ПДВ-589473,60 грн, разом з ПДВ - 671999,90 грн +/-10%. Покупець здійснює оплату в українських гривнях шляхом банківського переказу вартості товару на поточний банківський рахунок постачальника. Покупець зобов'язується проводити оплату кожної партії товару у два етапи
30.08.2024 ТОВ "ЛЕТОН-КВІСТ" відвантажило ПрАТ "ЛЕБЕДИНСЬКИЙ НАСІННЄВИЙ ЗАВОД" сою, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 30.08.2024.
Дійшовши згоди щодо істотних умов зазначеного договору, 31.08.2024 ТОВ "ЛЕТОН-КВІСТ" направило ПрАТ "ЛЕБЕДИНСЬКИЙ НАСІННЄВИЙ ЗАВОД" рахунок на оплату №121 від 31.08.2024 та видаткову накладну №123 від 31.08.2024 за сою загальною вартістю 637001,25 грн, у тому числі ПДВ - 78228,22 грн, що підтверджується рахунком на оплату №121 від 31.08.2024.
В подальшому, позивачем встановлено, що ФГ "ДОВІРА-Т" поставило неякісну сою, у зв'язку з чим, 28.10.2024 позивач звернувся до відповідача із претензією про відшкодування збитків, в розмірі 52 578,00 грн впродовж семиденного строку з моменту отримання вказаної претензії та перерахувати їх на розрахунковий ТОВ "ЛЕТОН-КВІСТ".
Станом на 23.01.2025 відповідач добровільно не відшкодував збитки та відповіді на претензію не надав.
Крім того, позивачем не отримано податковий кредит в серпні місяці 2024 року на суму 84 359,82 грн (у зв'язку з зупинкою реєстрації податкової накладної відповідача в сумі 686929,99 грн), що підтверджується податковою накладною від 27.08.2024 №1 та квитанцією про реєстрацію податкової накладної (реєстрація податкової накладної від 27.08.2024 №1 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена). Обсяг постачання товару/послуги 1201, перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п.1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій (додаток 3 Порядку).
Отже, у позивача як покупця (за умови реєстрації відповідачем податкової накладної за господарськими операціями з позивачем) виникло б право на податковий кредит в розмірі зазначених сум ПДВ. Однак відповідач всупереч положенням законодавства та взятим на себе зобов'язання не здійснив реєстрації податкових накладних, внаслідок чого позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористались правом на зменшення податкового зобов'язання на суму заявлених збитків.
Наведені обставини зумовили звернення позивача до суду з позовом про стягнення 136 937,82 грн збитків.
У позовній заяві скаржник просив: стягнути з Фермерського господарства "ДОВІРА-Т" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕТОН-КВІСТ" грошові кошти в розмірі 136 937,56 грн, з яких:28 661,74 грн збитки по Договору поставки №2708/24 від 27.08.2024; 23 916,00 грн транспортні послуги, 84 359,82 грн збитки за неотримання податкового кредиту, у зв'язку із зупинкою реєстрації податкової накладної Фермерського господарства "ДОВІРА-Т".
4. Правові норми, застосовані апеляційним судом до спірних правовідносин.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
В силу положень ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до чч. 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Частиною 2 статті 650-1 ЦК України визначено, що сторона, яка умисно або з необережності надала іншій стороні неправдиві запевнення про обставини, що мають значення для укладення, виконання або припинення договору, зобов'язана відшкодувати стороні, яка покладалася на такі запевнення, збитки, завдані у зв'язку з неправдивістю таких запевнень, якщо інше не передбачено договором.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушується права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності) . Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
5. Правова позиція апеляційного суду стосовно обставин справи і доводів апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, виходячи з аналізу положень чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для скасування рішення Господарського суду Вінницької області, при цьому врахувавши наступне.
Щодо вимоги про стягнення збитків у розмірі 28 661,74 грн за Договором поставки №2708/24 від 27.08.2024 та вимоги про стягнення 23 916,82 грн сплачених транспортних послуг, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, за твердженням позивача, соя не відповідає якісним показникам, як передбачено п.2.2. Договору поставки №2708/24 від 27.08.2024, що підтверджується лабораторним аналізом від 28.08.2024.
У свою чергу, абзацом 2 п.2.2 Договору визначено, що фактична якість товару визначається лабораторією у місці призначення. Якщо фактична якість товару не відповідає узгодженим показникам - про це робиться відмітка на видаткових документах та /або товарно-транспортній накладній та повідомляє постачальника у телефонному режимі або шляхом направлення електронного повідомлення на електронну пошту.
Тобто договором визначено порядок фіксації неякісного товару.
Разом з тим, матеріали справи не містять супровідних документів на сою з відмітками про неякісний товар, відсутнє будь-яке підтвердження щодо телефонних переговорів, а також матеріали справи не містять доказів направлення електронного повідомлення на адресу постачальника.
Результат лабораторного дослідження (а.с. 22), на який посилається позивач, не містить доказів того, що досліджувався саме той товар, що отримано у відповідача.
У зв'язку з недоведенням позивачем збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками, а також спростування вказаних обставин відповідачем, суди доходить висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення збитків у розмірі 28 661,74 грн за Договором поставки №2708/24 від 27.08.2024 та вимоги про стягнення 23 916,82 грн сплачених транспортних послуг за Договором поставки №P2339-SBG від 28.08.2024.
Щодо вимоги про стягнення збитків у розмірі 84 359,82 грн за неотримання податкового кредиту у зв'язку із зупинкою реєстрації податкової накладної Фермерського господарства "ДОВІРА-Т" суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як встановлено п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.4 Податкового кодексу України визначено, що платники у разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер: покупцям - платникам податку - можуть складати не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведені податкові накладні на кожного платника податку, з яким постачання мають такий характер, з урахуванням усього обсягу постачання товарів/послуг відповідному платнику протягом періоду, за який складається така податкова накладна, протягом такого місяця.
Відповідно до п.201.10. Податкового кодексу України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
В силу п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Як встановлено п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідною нормою визначено, що податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді; такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.
У разі допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця; таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних; до заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.
Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення державною податковою інспекцією документальної позапланової перевірки продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за відповідною операцією.
Перевірка проводиться протягом 15 календарних днів з дня надходження заяви із скаргою платника - покупця товарів/послуг.
Підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що документальна позапланова перевірка здійснюється, зокрема, у випадку подання щодо платника податку скарги про порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначається інформація зі скарги.
Права позивача в разі нездійснення відповідачем реєстрації податкових накладних підлягають захисту шляхом подання позивачем до податкової декларації за відповідний звітний податковий період заяви зі скаргою на відповідача. У цьому випадку податковим органом здійснюється перевірка дотримання вимог податкового законодавства та вживаються заходи щодо усунення виявленого порушення.
Беззаперечно, необхідним для стягнення збитків є доведеність протиправних дій відповідача, в даному випадку доведення факту порушення правил складання та реєстрації у встановлений спосіб податкових накладних, і такий факт повинен бути підтверджений належним та допустимим доказом, яким в цьому випадку може бути акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки. Аналогічна правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 918/219/17 та від 10.03.2020 у справі №911/224/19.
Отже, Верховний Суд наголосив на необхідності доведення факту вини контрагента у подібних спорах, яка була б підтверджена належним та допустимим доказом (акт (довідка) перевірки, рішення відповідного контролюючого органу, складеного за результатами перевірки).
Водночас, колегія суддів наголошує на тому, що позивачем таких доказів не надано.
Виходячи з наведеного враховуючи, що позивачем не доведено факту звернення до податкових органів зі скаргою щодо неправомірних дій відповідача, вина відповідача не підтверджена відповідними належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, факт порушень прав відповідача з боку, суд вважає недоведеним факт винних дій відповідача, що мали своїм наслідком збитки позивача, а відтак вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.
Доводи позивача щодо доведеності належними та допустимими доказами факту понесення збитків, а також виконання передбачених податковим законодавством механізмів відновлення/захисту своїх прав, судами не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Відтак, враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача, за поданими до суду доказами, 136 937,82 грн збитків.
Таким чином, дослідивши доводи апеляційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що викладені в апеляційній скарзі доводи фактично свідчать про незгоду апелянта з висновками суду, проте по суті їх не спростовують; підстав для скасування чи зміни рішення не містять, а тому визнаються судом апеляційної інстанції безпідставними.
Також, колегія суддів розглянувши клопотання відповідача про закриття провадження в частині вимоги Товариства з обмеженою Відповідальністю «ЛЕТОН-КВІСТ» про стягнення з Фермерського господарства «ДОВІРА-Т» грошових коштів в розмірі 84 359,82 грн, як збитки за неотримання податкового кредиту, у зв'язку із зупинкою реєстрації податкової накладної, вказує наступне.
Обґрунтовуючи вказане клопотання представник відповідача вказав на те, що після ухвалення Господарським судом Вінницької області рішення у справі №902/87/25, а саме 05.06.2025 ТОВ «ЛЕТОН-КВІСТ» відправив ФГ «ДОВІРА-Т» другий примірник договору поставки товару №2708/24 від 27.08.2024 (кур'єрською доставкою «Нової пошти» за №20 4511 7890 5539).
ФГ «ДОВІРА-Т» надало податковому органу одержаний оригінал договору поставки товару №2708/24 від 27.08.2024 і 14.07.2025 прийняте рішення № 13068700/42859276 про реєстрацію податкової накладної.
Таким чином, окрім того, що Господарським судом Вінницької області було прийняте законне рішення від 21 травня 2025 року у справі № 902/87/25, ще й наразі відсутній предмет спору в частині вимоги ТОВ «ЛЕТОН-КВІСТ» про стягнення 84 359,82 грн. збитків за неотримання податкового кредиту, у зв'язку із зупинкою реєстрації податкової накладної Фермерського господарства «ДОВІРА-Т», оскільки податкова накладна зареєстрована і скаржнику наданий податковий кредит.
Відтак, відповідач вважає, що наявні підстави для застосування в даному випадку п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Дослідивши вказане клопотання колегія суддів вказує наступне.
Статтею 231 ГПК України визначено підстави для закриття провадження у справі. Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті спору у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Від підстав позову слід відрізняти правові підстави позову (правове обґрунтування позову) - правову кваліфікацію обставин, якими позивач обґрунтовує свої позиції (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 95)).
З урахуванням наведеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Суд апеляційної інстанції, наголошує на тому, що при застосуванні пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України слід враховувати, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального законодавства можливе у разі, коли:
- предмет спору існував на момент порушення провадження у справі та припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення і ці обставини не були взяті до уваги судом першої інстанції при ухваленні судового рішення;
- при апеляційному перегляді судового рішення першої інстанції встановлено, що судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим то, у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.
У тому разі, коли суд першої інстанції ухвалив законне і обґрунтоване рішення, то встановлені апеляційним судом обставини припинення існування предмету спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, не можуть бути підставою для скасування судового рішення згідно зі статтею 278 ГПК України та закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України. (Подібний висновок зазначений у постанові ОП КГС ВС від 30 серпня 2024 року у справі № 916/3006/23)
Оскільки, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд з достатньою повнотою дослідив усі обставини справи, надав належну оцінку представленим доказам, висновки суду не суперечать матеріалам справи, обставини, які мають значення по справі, судом установлені вірно, то і відсутні в даному випадку підстави для закриття провадження у справі.
Відтак, судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.
6.Висновки за результатами апеляційного розгляду.
Таким чином, у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б прийти до висновку про помилковість рішення суду першої інстанції.
Виходячи з положень статті 11 ГПК України, апеляційний суд виходить з того, що як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відтак, застосовуючи наведену практику європейського суду, апеляційний суд вважає що, враховуючи зміст статті 269 ГПК України, надавши оцінку основним доводам апеляційної скарги, а також не встановивши у рішенні суду першої інстанції неправильного застосування норм матеріального права в сукупності з відсутніми порушеннями норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, прийшла до висновку про відсутність таких доводів, які б були оцінені як переконливі і достатні для скасування рішення суду.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів за наслідком апеляційного перегляду приходить до висновку, що доводами апеляційної скарги висновків господарського суду не спростовано, підстав скасування чи зміни рішення, передбачених ст.277-279 Господарського процесуального кодексу України не встановлено, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта згідно ст.129 ГПК.
Керуючись ст.ст.269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЕТОН-КВІСТ" на рішення Господарського суду Вінницької області від 21.05.2025р. у справі №902/87/25 - залишити без задоволення, рішення Господарського суду Вінницької області - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції в порядку ст.284 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
Справу №902/87/25 повернути Господарському суду Вінницької області.
Повний текст постанови складений "10" вересня 2025 р.
Головуючий суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.