вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"08" вересня 2025 р. Справа№ 925/780/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Корсака В.А.
Алданової С.О.
за участю:
секретаря судового засідання Лукінчук І.А.,
від позивача: не з'явились;
від відповідача: Свистун Юлія Леонідівна (поза межами приміщення суду);
розглянувши апеляційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу «Сирена»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.03.2025 (повний текст складено 28.04.2025)
у справі № 925/780/24 (суддя Грачов В.М.)
за позовом Гаражно-будівельного кооперативу «Сирена»
до ОСОБА_1
про стягнення 94 450,00 грн,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
У червні 2024 року Гаражно-будівельний кооператив «Сирена» (далі - Кооператив) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) 94 450,00 грн збитків, завданих відповідачем Кооперативу, та відшкодування судових витрат.
На обгрунтування заявлених вимог Кооператив посилається на ст. 22, 1166 ЦК України та зазначає, що член Кооперативу ОСОБА_1 у період 2013-2020 років, не будучи головою правління Кооперативу і особою, уповноваженою укладати господарські угоди в інтересах Кооперативу, завдав Кооперативу матеріальну шкоду безпідставними витратами на юридичні послуги шляхом укладення і виконання договорів про надання правової допомоги з адвокатом Куликом А.О., без затвердження кошторису на ці витрати загальними зборами членів кооперативу, на загальну суму 94450 грн.
Позиції учасників справи.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 проти заявлених до нього вимог заперечив та зазначив, що такі вимоги є необґрунтованими та безпідставними. Відповідач повідомив, що з 04.08.2013 він перебував на посаді голови правління Кооперативу та в інтересах Кооперативу і для захисту прав саме Кооперативу в цивільних, господарських і адміністративних справах, де учасником був Кооператив, неодноразово укладав договори з адвокатом Куликом А.О. про надання правової допомоги. Також ОСОБА_1 заявив про застосування до позовних вимог наслідків пропуску строку позовної давності і з цієї підстави також просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Кооператив надав відповідь на відзив, у якій проти доводів поданого ОСОБА_1 відзиву заперечив та навів власні доводи на їх спростування.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.03.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Суд встановив, що усі договори, про які зазначає позивач, зі сторони позивача укладені уповноваженою особою, визначену Статутом суму не перевищують, в установленому законом порядку ці договори не змінювались, недійсними не визнавались, а тому з урахуванням приписів ст. 204 ЦК України є правомірними. За обставинами цього спору в діях відповідача суд не вбачав повного складу правопорушення, відповідальністю за яке було би відшкодування спірних збитків, тому у задоволенні позову з цих підстав відмовив повністю.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду Черкаської області від 05.03.2025, Кооператив звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким визнати позовні вимоги Кооперативу повністю; стягнути з ОСОБА_1 збитки у розмірі 94 450,00 грн витрат на послуги адвоката Кулика А.О., сплачених ОСОБА_1 без рішення загальних зборів членів ГБК «Сирена»; судові витрати покласти на ОСОБА_1 .
Скаржник зазначає, що рішенням загальних зборів членів ГБК «Сирена» від 18.03.2023 визнано витрати на послуги адвоката ОСОБА_2 на загальну суму 94 450,00 грн, сплачені ОСОБА_1 без рішення загальних зборів членів ГБК «Сирена», безпідставними витратами (збитками) Кооперативу, що підлягають поверненню до бюджету ГБК «Сирена» в судовому порядку. Рішення загальних зборів кооперативу не може бути скасовано судом за його власною ініціативою. Рішення загальних зборів кооперативу є законним, остаточним і може бути оскаржено виключно особою, чиїх прав воно стосується. Зазначені рішення загальних зборів ГБК «Сирена» відповідачем не оскаржувалися. Суд не може безпідставно відхилити такі рішення як доказ або проігнорувати їх в силу своєї суб'єктивної оцінки. Висновки за законними і нескасованими рішеннями загальних зборів кооперативу підлягають розгляду в суді в усіх випадках, за якими сторона заявила про їх існування і застосування. Оцінку достовірності запису в ЄДР щодо відповідача загальні збори ГБК «Сирена» надали самостійно в межах власної компетенції з урахуванням приписів відповідного законодавства. Особисті пояснення відповідача, що стали основою ухвалення оскаржуваного рішення, не є належним доказом в розумінні приписів ГПК України, вони в жодний спосіб не спростовують подані кооперативом докази, а є лише недопустимою формою заперечень у вигляді безпідставних та надуманих і бажаних псевдоаргументів. Неоспорюваним є факт наявності доведеної вини ОСОБА_1 у кримінальних правопорушеннях (підробки, подання недостовірних відомостей, введення в оману). Судовим рішенням у справі №925/893/23 (925/457/24) встановлена вина ОСОБА_1 у системних багаторічних боргах ГБК «Сирена». Саме діями відповідача кооператив доведений до банкрутного стану. Саме відповідач самостійно визначав «пріорітєти» в укладанні господарських договорів проти інтересів Кооперативу. І більшість адвокатських послуг надавалась Кооперативу не на захист від росту бюджетних боргів і стягненню членських внесків з боржників, а на ухилення від прозорого обліку грошових коштів.
Рішенням загальних зборів членів ГБК «Сирена» від 18.03.2023 визнано витрати на послуги адвоката ОСОБА_2 на загальну суму 94 450,00 грн, сплачені ОСОБА_1 без рішення загальних зборів членів ГБК «Сирена», безпідставними витратами (збитками) Кооперативу, що підлягають поверненню до бюджету ГБК «Сирена» в судовому порядку.
Позиції учасників справи.
ОСОБА_1 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому проти доводів апеляційної скарги заперечує, наводить власні доводи на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як законне та обґрунтоване.
Відповідач зазначає, що, укладаючи договори про надання правничої допомоги, діяв як керівник юридичної особи у межах наданих повноважень, оскільки з 04.08.2013 перебував на посаді голови правління ГБК «Сирена»; для представництва інтересів та захисту прав ГБК «Сирена» неодноразово укладалися договори про надання правничої допомоги з адвокатом ОСОБА_2 . Така допомога надавалася не ОСОБА_1 особисто, а безпосередньо ГБК «Сирена», що підтверджується рішеннями у цивільних, господарських та адміністративних справах, де ГБК «Сирена», а не ОСОБА_1 як фізична особа, виступав стороною у справі.
Відповідач також зазначив, що позивач заявив позовні вимоги про стягнення збитків у розмірі 94 450,00 грн витрат на послуги адвоката ОСОБА_2 , сплачених ОСОБА_1 без рішення загальних зборів членів ГБК «Сирена», поза межами строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2025 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/780/24 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Кооперативу на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.03.2025 до надходження матеріалів справи №925/780/24.
28.05.2025 матеріали справи №925/780/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2025 апеляційну скаргу Кооперативу на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.03.2025 у справі №925/780/24 залишено без руху.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кооперативу на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.03.2025 у справі №925/780/24. Роз'яснено сторонам, що апеляційна скарга розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.08.2025 розгляд справи призначено на 08.09.2025.
Розгляд клопотань.
27.08.2025 до апеляційної інстанції від представника ОСОБА_1 адвоката Свистун Ю.Л. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2025 клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Свистун Ю.Л. про участь у судовому засіданні, призначеному на 08.09.2025, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3).
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
Відповідно до витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 01.07.2014 державна реєстрація юридичної особи - ГБК «Сирена» проведена 17.03.1999, ідентифікаційний код 22792088, перелік засновників (учасників) кооперативу складав 870 осіб; керівником та підписантом з 04.08.2013 зареєстрований ОСОБА_1 .
Рішенням загальних зборів Кооперативу, оформленим протоколом №04/12 від 17.12.2012, затверджено Статут ГБК “Сирена», згідно з яким зокрема (за відповідними пунктами):
1.1. ГБК “Сирена» створений громадянами, які на добровільних засадах на загальних зборах вирішили утворити гаражно-будівельний кооператив (обслуговуючий кооператив) відповідно до чинного законодавства України, затвердити Статут та своєю працею брати участь у його діяльності;
2.3. Кооператив, здійснюючи обслуговування членів кооперативу по експлуатації гаражів для зберігання транспортних засобів, що знаходяться в особистій власності громадян, не ставить за мету отримання прибутку;
3.1. Кооператив є юридичною особою з дати його державної реєстрації;
3.2. Кооператив має цивільні права та обов'язки, здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України, цього Статуту та розроблених на їх основі внутрішніх нормативних документів;
3.4. Кооператив діє на основі повного господарського розрахунку, самофінансування та самоокупності за рахунок членських, щорічних та цільових внесків і не передбачає одержання прибутку;
7.4. За збитки, нанесені кооперативу, член кооперативу, який завдав збитків, несе відповідальність та зобов'язаний відшкодувати збитки в повному об'ємі. Термін повернення встановлюється правлінням кооперативу;
8.1. Управління кооперативом здійснюється на основі самоврядування, відкритості, участі його членів у вирішенні питань діяльності кооперативу;
8.2. Вищим органом управління кооперативом є загальні збори (збори уповноважених) членів кооперативу;
8.3. Виконавчим органом управління кооперативу є правління кооперативу;
11.2. Голова правління кооперативу, зокрема, забезпечує безумовне дотримання кооперативом, правлінням кооперативу та членами кооперативу вимог чинного законодавства України стосовно діяльності кооперативу, вимог цього Статуту; укладає договори оренди, а також інші угоди від імені кооперативу з фізичними та юридичними особами, а також органами державної влади; виконує інші обов'язки, передбачені цим статутом та чинним законодавством України;
11.3. Загальні збори членів кооперативу (збори уповноважених) можуть вносити деякі обмеження для голови правління, в тому числі на підписання господарських договорів;
12.1. Ревізійна комісія обирається на загальних зборах в кількості 5 осіб на період 2-х років і являється контролюючим органом правління кооперативу;
12.4. Ревізійна комісія має право перевіряти правильність використання матеріально-технічних ресурсів, приміщень, споруд, технічних засобів та іншого майна, вимагати від посадових осіб та членів кооперативу необхідні документи, виносити за результатами перевірок пропозиції на розгляд загальних зборів кооперативу чи уповноважених.
Згідно з наказом Кооперативу №1 від 16.05.2013 ОСОБА_1 на підставі протоколу загальних зборів кооперативу від 20.04.2013 з цього ж дня приступив до виконання обов'язків голови правління Кооперативу зі встановленням посадового окладу.
Рішенням загальних зборів ГБК «Сирена», оформленим протоколом №1-17/1 від 25.02.2017, затверджено нову редакцію Статуту ГБК «Сирена».
Виписка з протоколу загальних зборів ГБК «Сирена» від 31.01.2021 свідчить, що на порядок денний зборів було винесено питання:
1. Звіт ОСОБА_1 за 2019 р., за січень-березень 2020 р.;
2. Звіт інвентаризаційної комісії за період листопад 2020 - січень 2021;
3. Припинення повноважень правління ГБК «Сирена» (минула каденція);
4. Вибори правління ГБК «Сирена» (нова каденція);
5. Вибори ревізійної комісії ГБК «Сирена»,
а також інші питання.
З питання 5 порядку денного загальні збори прийняли рішення: обрати персональний склад ревізійної комісії ГБК «Сирена»; призначити головою ревізійної комісії ГБК «Сирена» ОСОБА_3 .
30.10.2021 рішенням ревізійної комісії ГБК «Сирена», оформленим протоколом №2/21, призначено внутрішню документальну перевірку (п. 3 порядку денного). Зокрема, загальні збори ухвалили провести окремо виділену перевірку за наявними документами в т. ч. закупівлі послуг адвоката.
Актом від 14.01.2022 перевірки ревізійної комісії ГБК «Сирена» витрат на послуги адвоката в період 2013-2020 р.р. встановлено, що
1) в архіві кооперативу відсутні протоколи загальних зборів членів Кооперативу щодо затвердження бюджету на юридичні / адвокатські послуги;
2) повноваженнями на укладення договорів з ПП «Гарант права» та адвокатом ОСОБА_2 член кооперативу ОСОБА_1 не наділений;
3) витрати кооперативу на юридичні / адвокатські послуги за актами виконаних робіт на суму 94 450,00 грн є необґрунтованими;
4) витрати кооперативу на юридичні / адвокатські послуги за актами виконаних робіт на суму 94 450,00 грн є збитками та підлягають стягненню (поверненню) з члена кооперативу ОСОБА_1 в бюджет кооперативу.
Виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 03.02.2022 щодо Кооперативу свідчить, що 03.02.2022 до реєстру внесено запис №1000261070017004060 про особу керівника - ОСОБА_4 та особу представника - Сергатий С.О.
06.08.2022 правління ГБК «Сирена» прийняло рішення, оформлене протоколом №6/22, підготувати та подати судовий позов на відшкодування збитків ГБК «Сирена», завданих ОСОБА_1 за договорами про юридичні / адвокатські послуги за участі ОСОБА_2 на загальну суму 94 450,00 грн.
Кооператив надав до матеріалів справи реєстр договорів про надання консультаційних та юридичних послуг, актів прийому-передачі послуг до цих договорів, укладених ОСОБА_1 (як особисто, так і як представником кооперативу) за період з 01.11.2013 по 10.02.2020 з адвокатом Куликом А.О. та з ПП «Гарант Права», директором якого є ОСОБА_2 , 58 договорів про надання правової допомоги на загальну суму 115 850,00 грн. На виконання цих договорів згідно з актами прийому-передачі наданих послуг з бюджету кооперативу виконавцю було виплачено 94 450,00 грн. До реєстру Кооператив долучив копії цих договорів і актів, із яких вбачається, що їх предметом було надання адвокатом Кооперативу юридичних консультацій, складання проектів установчих та інших ділових і процесуальних документів, господарських договорів, представництво в судах.
ГБК «Сирена», посилаючись на ст. 22, 1166 ЦК України, звернулось до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 збитки у розмірі 94 450,00 грн, які за наведених вище обставин вважає безпідставними витратами на оплату послуг адвоката ОСОБА_2 .
Заперечуючи проти заявлених до нього вимог, ОСОБА_1 зазначає, що дійсно укладав з адвокатом Куликом А.О. договори про надання правової допомоги і за цими договорами правова допомога надавалася не йому особисто, а безпосередньо Кооперативу, що підтверджується рішеннями у цивільних, господарських та адміністративних справах, де Кооператив, а не ОСОБА_1 як фізична особа, виступав стороною у справі.
Надані ОСОБА_1 документи свідчать про таке.
25.02.2017 загальні збори членів Кооперативу прийняли рішення, оформлені протоколом №3, якими: затвердили звіти голови правління кооперативу ОСОБА_1 за 2015, 2016 роки; затвердили кошторис кооперативу на 2017 рік; обрали правління і ревізійну комісію Кооперативу в новому складі, до складу нового правління обрали ОСОБА_1 , його ж обрано головою правління на новий термін; затвердили зміни до статуту Кооперативу; постановили, що голова правління має право підписувати договори на суму до 17 000,00 грн, а більше - за рішенням правління або загальних зборів кооперативу. Серед інших питань вказано членам кооперативу ОСОБА_4 і ОСОБА_5 в короткий термін узаконити побудований без дозвільних документів бокс.
Протокол загальних зборів членів Кооперативу №1 від 16.02.2019 свідчить, що голова правління Кооперативу ОСОБА_1 оголошував реєстрацію присутніх членів Кооперативу та встановив відсутність кворуму. Більшістю голосів головою зборів був обраний ОСОБА_6 , а секретарем зборів - ОСОБА_5 . Збори під головуванням ОСОБА_6 при секретарі ОСОБА_5 прийняли рішення про обрання складу уповноважених осіб, визначили дату та час проведення зборів уповноважених осіб.
Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30.01.2019 у справі №711/6059/16-ц, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 07.05.2019 і постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04.12.2019, частково задоволено позови ОСОБА_7 і третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_8 до ГБК «Сирена». Визнано незаконним рішення правління Кооперативу, оформлене протоколом №6 від 28.11.2016, в частині відмови ОСОБА_3 у прийнятті в члени Кооперативу, в іншій частині позову ОСОБА_3 і третьої особи ОСОБА_8 - відмовлено. Представництво відповідача у справі здійснювали ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Протокол засідання правління ГБК «Сирена» №3 від 07.08.2020 свідчить, що 15.05.2020 групою членів правління було відсторонено ОСОБА_1 від виконання обов'язків голови правління Кооперативу і проведено виїмку документації кооперативу, у зв'язку з чим правління обрало тимчасово виконуючого обов'язки голови правління і вилучену документацію передано йому (а. с. 193).
03.02.2022 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено запис №1000261070017004060 про те, що керівником ГБК «Сирена» є ОСОБА_4 , представником - ОСОБА_3 . Наказом голови правління ГБК «Сирена» від 23.02.2021 ОСОБА_3 прийнято на посаду юрисконсульта кооперативу, 01.03.2021 Кооператив в особі голови правління ОСОБА_4 уклав із ОСОБА_3 трудовий договір.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено ст. 16 ЦК України. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.
Відповідно до ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Статтею 13 ЦК України визначено межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.
Правові, організаційні, економічні та соціальні основи функціонування кооперації в Україні визначає Закон України «Про кооперацію».
Згідно зі ст. 2 Закону України «Про кооперацію» у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування (абз. 2 ч. 1);
обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу (абз. 4 ч. 1).
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про кооперацію» кооперація базується на таких основних принципах: добровільності вступу та безперешкодного виходу з кооперативної організації; соціальної справедливості, взаємодопомоги та співробітництва; рівного права голосу під час прийняття рішень (один член кооперативу - один голос); вільного вибору напрямів і видів діяльності; демократичного контролю за діяльністю кооперативних організацій та їх посадових осіб з боку членів кооперативних організацій; безпосередньої участі членів кооперативної організації у її діяльності.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України «Про кооперацію» відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
Кооператив створюється його засновниками на добровільних засадах. Рішення про створення кооперативу приймається його установчими зборами. При створенні кооперативу складається список членів та асоційованих членів кооперативу, який затверджується загальними зборами (ст. 7 Закону України «Про кооперацію»).
Статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність (ч. 1 ст. 8 Закону України «Про кооперацію»).
Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про кооперацію» статут кооперативу зокрема повинен містити відомості про порядок формування, склад і компетенцію органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах.
Статут може містити інші пов'язані з особливостями діяльності кооперативу положення, що не суперечать законодавству (ч. 3 ст. 8 Закону України «Про кооперацію»).
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про кооперацію» членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Кооператив зобов'язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.
Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом. Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів. Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу (ст. 11 Закону України «Про кооперацію»).
Статтею 12 Закону України «Про кооперацію» визначено, що основними правами члена кооперативу є: участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; одержання кооперативних виплат та виплат на паї; одержання паю у разі виходу з кооперативу в порядку і в строки, визначені його статутом; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов'язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.
Основними обов'язками члена кооперативу є: додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх зобов'язань перед кооперативом; сплата визначених статутом кооперативу внесків.
Членство в кооперативі припиняється у разі: добровільного виходу з нього; припинення трудової участі в діяльності виробничого кооперативу; несплати внесків у порядку, визначеному статутом кооперативу; смерті члена кооперативу - фізичної особи; ліквідації члена кооперативу - юридичної особи; припинення діяльності кооперативу. Виключення з членів кооперативу може бути оскаржене до суду (ст. 13 Закону України «Про кооперацію»).
Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 15 Закону України «Про кооперацію» вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.
До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить: затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу; утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу; заслуховування звітів його органів управління і органів контролю; затвердження порядку розподілу доходу кооперативу; визначення розмірів вступного і членського внесків та паїв; визначення розмірів, порядку формування та використання фондів кооперативу; визначення розмірів оплати праці голови правління, голови ревізійної комісії (ревізора), а також кошторису на утримання апарату органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу; затвердження річного звіту і балансу кооперативу; затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства; прийняття рішень щодо володіння, користування та розпорядження майном; утворення спеціальних комісій із залученням як консультантів найманих працівників; прийняття рішень про вступ кооперативу до кооперативних об'єднань; прийняття рішень про реорганізацію або ліквідацію кооперативу.
Рішенням загальних зборів членів кооперативу до компетенції загальних зборів можуть бути віднесені інші питання діяльності кооперативу.
Виконавчим органом кооперативу є правління, яке очолює голова, повноваження якого визначаються статутом кооперативу. Виконавчий орган підзвітний вищому органу управління кооперативу і несе перед ним відповідальність за ефективність роботи кооперативу. У кооперативі, до складу якого входить менше ніж 10 членів, обирається лише голова кооперативу. Виконавчий орган кооперативу: здійснює управління кооперативом у період між загальними зборами членів кооперативу, забезпечує виконання їх рішень; представляє кооператив у відносинах з органами державної влади та органами місцевого самоврядування, міжнародними організаціями, юридичними та фізичними особами; укладає угоди між кооперативом та іншими особами; діє від імені кооперативу в межах, передбачених статутом кооперативу. Виконавчий орган може бути наділений іншими повноваженнями, визначеними вищим органом управління кооперативу або статутом кооперативу. Члени правління та голова кооперативу обираються загальними зборами членів кооперативу на строк, визначений статутом, але не більше ніж на п'ять років. Порядок обрання або відкликання членів правління та голови кооперативу, а також порядок проведення засідань правління кооперативу та прийняття ним рішень визначаються статутом кооперативу (ст. 16 Закону України «Про кооперацію»).
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про кооперацію» кооператив відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном. Порядок покриття завданих кооперативом збитків визначається його статутом. Члени кооперативу відповідають за зобов'язаннями кооперативу в межах внесеного ними паю, якщо інше не передбачено статутом кооперативу або законом. Кооператив не несе відповідальності за зобов'язаннями своїх членів.
Положення Статуту Кооперативу узгоджуються з нормами Закону України «Про кооперацію», зокрема, в частині визначення прав і обов'язків членів кооперативу, повноважень органів управління кооперативу, їх діяльності.
Члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №695/2665/16-ц).
Частиною 1 ст. 92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, а також яка є членом колегіального виконавчого органу юридичної особи, з моменту її вступу на посаду набуває обов'язків щодо такої юридичної особи, зокрема зобов'язана діяти виключно в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, у межах повноважень, наданих статутом юридичної особи і законодавством, і у спосіб, який, на її добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності юридичної особи, у тому числі уникаючи конфлікту інтересів. Члени наглядової ради або ради директорів юридичної особи мають такі самі обов'язки щодо відповідної юридичної особи та повинні діяти в інтересах цієї юридичної особи та всіх її власників (акціонерів, учасників).
Зазначеною нормою передбачено відповідальність членів органу юридичної особи, її посадових осіб, у т. ч. її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.
Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов'язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов'язків; іншими винними діями посадової особи.
Відповідно до ч. 4 ст. 92 ЦК України якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Наведеними вище положеннями ст. 92 ЦК України та ст. 89 ГК України передбачено відповідальність членів органу юридичної особи, її посадових осіб, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.
Суд ураховує і те, що у застосуванні ст. 92 ЦК України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників / акціонерів тощо. Оскільки якщо посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.
Згідно зі ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відповідно до ч. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Частинами 1 та 2 ст. 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:
- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;
- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;
- причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;
- вина заподіювача шкоди, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.
Суди, розглядаючи спори про стягнення шкоди, мають встановлювати наявність усіх елементів складу правопорушення у їх сукупності. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність у вигляді відшкодування шкоди не настає (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №910/20261/16 від 26.11.2019, постанови Верховного Суду у справах №923/1315/16 від 04.09.2018, №910/2018/17 від 04.04.2018, №910/5100/19 від 07.05.2020, №910/21493/17 від 04.12.2018, №914/1619/18 від 27.08.2019, №904/982/19 від 24.02.2021).
За загальними правилами розподілу обов'язку доказування кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1 та 3 ст. 74 ГПК України).
Суд враховує, що протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов'язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдані особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди.
Водночас зі змісту ч. 2 ст. 1166 ЦК України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Тобто наявність вини презюмується та не підлягає доведенню позивачем.
Відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування ч. 2 ст. 1166 ЦК України та презумпції вини заподіювача шкоди міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.07.021 у справі №910/12930/18, від 28.10.2021 у справі №910/9851/20, від 20.10.2022 у справі №910/3782/21 тощо.
Спростування цієї вини є процесуальним обов'язком її заподіювача, тобто відповідача у правовідносинах про відшкодування шкоди.
Суд встановив, що 17.03.1999 була проведена державна реєстрація юридичної особи позивача - ГБК «Сирена», керівником та підписантом якого з 04.08.2013 року є зареєстрований відповідач - ОСОБА_1
03.02.2022 до реєстру було внесено запис №1000261070017004060 про керівника ГБК «Сирена» - ОСОБА_4 і представника - ОСОБА_3 .
Отже, з 01.07.2013 до 03.02.2022 керівником був ОСОБА_1 і докази протилежного у матеріалах справи відсутні.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про кооперацію» та положень п. 11.2, 11.3 Статуту Кооперативу, рішення загальних зборів членів Кооперативу «Сирена», оформленого протоколом №3 від 25.02.2017, ОСОБА_1 як голова правління кооперативу був уповноважений укладати одноособово від імені кооперативу господарські угоди на суму до 17 000,00 грн.
Усі договори, витрати за якими Кооператив вважає збитками, укладені зі сторони Кооперативу уповноваженою особою, зазначену суму не перевищують, в установленому законом порядку ці договори не змінювались, недійсними не визнавались, а тому з урахуванням ст. 204 ЦК України є правомірними.
За таких підстав, з урахуванням обставин цього спору, у діях відповідача відсутній повний склад правопорушення, відповідальністю за яке було би відшкодування спірних збитків, тому у задоволенні позову з цих підстав відмовляє повністю.
Щодо доводів Кооперативу з посиланням на акт ревізійної комісії колегія суддів зазначає, що цей акт не є преюдиційним для вирішення цієї справи у розумінні ГПК України, а тому не може бути прийнятий судом як такий, що встановлює беззаперечні обставини.
Так, згідно зі ст. 75 ГПК України обставини, встановлені виключно рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Суд також відзначає, що згідно з положеннями розділу 12 Статуту «Ревізійна комісія Кооперативу» ревізійна комісія обирається на загальних зборах в кількості 5 осіб на період 2 роки і є контролюючим органом правління Кооперативу (п. 12.1). Ревізійна комісія зобов'язана: здійснювати контроль за виконанням Статуту Кооперативу, усіх договорів, укладених Кооперативом, законністю укладення цих договорів, господарських операцій, надходженням та видатками матеріально-технічних ресурсів, правильністю обліку, звітністю та розрахунками, за своєчасним та правильним розглядом правлінням і посадовими особами Кооперативу скарг і заяв членів Кооперативу, а також за дотриманням інших інтересів членів Кооперативу; проводити не менше 4 планових перевірок на рік фінансово-господарської діяльності Кооперативу і давати висновки про його діяльність. Акти ревізійної комісії затверджуються зборами Кооперативу; здійснювати на менше 6 раз на рік несподівані перевірки касової наявності та інших цінностей Кооперативу, які знаходяться у касі, одночасно з перевіркою стану касової звітності; здійснювати одноразові перевірки за скаргами членів Кооперативу (п. 12.3).
Ревізійна комісія має право перевіряти правильність використання матеріально-технічних ресурсів, приміщень, споруд, технічних засобів та іншого майна, вимагати від посадових осіб та членів Кооперативу необхідні документи, виносити за результатами перевірок пропозиції на розгляд загальних зборів Кооперативу чи уповноважених (п. 12.4).
Колегія суддів відзначає відсутність інших актів або документів Ревізійної комісії за період з 2013 року по 2020 рік, обов'язок складання яких за результатами виконання Статутних обов'язків покладено на Ревізійну комісію, в т. ч. щодо спірних договорів.
Інших доказів на підтвердження заявлених вимог, ніж ті, про які зазначено вище за текстом цієї постанови, позивач не надав. Зокрема, відсутні докази сплати Кооперативом спірних коштів, про перерахування яких зазначено у наданому позивачем реєстрі договорів без дат таких оплат та реквізитів платіжних документів. Саме ці кошти позивач визначив як збитки, про стягнення з відповідача яких заявлено позов у цій справі.
У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
За наведених підстав колегія суддів вважає, що Кооператив не довів наявність покладених ним на обгрунтування заявлених вимог обставин належними та допустимими доказами.
Щодо заяви відповідача про застосування позовної давності суд зазначає таке.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.
Виходячи з вимог ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. А отже, відмова в задоволенні позову у зв'язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.
Тобто, застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з підстав відсутності порушення стороною відповідача права позивача, за захистом якого він звернувся до суду, заява відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Гаражно-будівельного кооперативу «Сирена» на рішення Господарського суду Черкаської області від 05.03.2025 у справі №925/780/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 05.03.2025 у справі №925/780/24 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу повернути до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 10.09.2025.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді В.А. Корсак
С.О. Алданова