вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" вересня 2025 р. Справа№ 910/2440/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Ходаківської І.П.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 09.09.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сидоренко Жанни Сергіївни
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 (повна ухвала складена 09.10.2024)
у справі №910/2440/24 (суддя Кирилюк Т.Ю.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Сидоренко Жанни Сергіївни
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБ Турвіль» РВ Tourville s.r.o
про стягнення 2 247 085,88 грн,
Фізична особа-підприємець Сидоренко Жанна Сергіївна (далі за текстом - позивачка) звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБ Турвіль» РВ Tourville s.r.o (далі за текстом - відповідач) про стягнення заборгованості за непоставлений товар на суму 59 842,50 доларів США, що еквівалентно станом на дату подачі позову 2 247 085,88 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов Угоди №GEN/28-2 від 07.03.2023 щодо поставки, оплаченого позивачем товару.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.10.2025 поновив провадження у справі №910/2440/24; позовну заяву Фізичної особи-підприємця Сидоренко Жанни Сергіївни до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПБ Турвіль» РВ Tourville s.r.o про стягнення 2 247 085,88 грн залишив без розгляду на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) у зв'язку із неявкою уповноваженого представника позивачки, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, у призначене підготовче засідання та ненадходження від позивача будь-яких заяв про розгляд справи за його відсутності.
Не погодившись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, позивачка звернулася до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/2440/24 та скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/2440/24.
В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги позивачка посилається на те, що розгляд справи №910/2440/24 призначено на 08.10.2024 на 09 год. 20 хв., тоді як 08.10.2024 у місті Києві була оголошена повітряна тривога з 08 год. 09 хв. по 08 год. 38 хв., враховуючи місце проживання адвоката - Поночевної Анастасії Олегівни та необхідність останньої завести у дитячий садочок її неповнолітньої дитини, слугувало причиною неявки представника позивачки - адвоката - Поночевної Анастасії Олегівни у судове засідання, призначене на 08.10.2024 на 09 год. 20 хв.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.10.2024 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сидоренко Жанни Сергіївни на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/2440/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Євсіков О.О., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 24.10.2024 витребував з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/2440/24; відклав розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Сидоренко Жанни Сергіївни на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/2440/24.
Матеріали справи №910/2440/24 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 11.11.2024.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 15.11.2024 задовольнив клопотання та поновив Фізичній особі-підприємцю Сидоренко Жанні Сергіївні пропущений строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/2440/24; відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Сидоренко Жанни Сергіївни на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/2440/24. Розгляд апеляційної скарги призначив на 09.09.2025 о 12 год. 00 хв. Зобов'язав Фізичну особу-підприємця Сидоренко Жанну Сергіївну надати суду у строк до 10.12.2024 нотаріально засвідчений переклад англійською мовою у трьох примірниках, кожен з яких прошити окремо: цієї ухвали Північного апеляційного господарського суду; апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Сидоренко Жанни Сергіївни на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/2440/24 і доданих до неї документів; оскаржуваного судового рішення для направлення Товариству з обмеженою відповідальністю «ПБ Турвіль» РВ Tourville s.r.o; прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів, підтвердження про вручення та короткого викладу документа, що підлягає врученню.
Провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Сидоренко Жанни Сергіївни на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/2440/24 суд апеляційної інстанції зупинив. За приписами статті 230 ГПК України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.
З дня поновлення провадження у справі перебіг процесуальних строків продовжується.
Провадження у справі продовжується із стадії, на якій його було зупинено.
За таких обставин, провадження у справі №910/2440/24 підлягає поновленню.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 09.09.2025 поновив апеляційне провадження у даній справі.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу позивачки не надав, що не є перешкодою для апеляційного перегляду ухвали Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/2440/24 в силу положень статті 263 ГПК України.
У судове засідання, призначене на 09.09.2025, відповідач своїх представників не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений шляхом звернення судом апеляційної інстанції до Центрального органу Чеської республіки - Ministry of Justice of the Czech Republic для передачі судового доручення з проханням про вручення судових/позасудових документів відповідачу у даній справі та направлення безпосередньо відповідачу за поштовим відправленням №RM061504925UA.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20 визначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду.
Таким чином, ризик настання наслідків, пов'язаних із неотриманням поштової кореспонденції, направленої на належну адресу особи, дійсно покладається на таку особу, тоді як суд вчинив всі необхідні заходи з метою належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
Відповідно до пункту 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
09.09.2025 представник позивача підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2025 у справі №910/2440/24 скасувати, та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.
Права та обов'язки учасників справи наведені у статті 42 ГПК України.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.
Згідно частини 2 статті 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою.
Статтею 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
При цьому згідно частини 4 статті 202 ГПК України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
За приписами пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з'явився у підготовче засідання чи у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Аналіз частини 4 статті 202 ГПК України та пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України, які перебувають у системно-логічному зв'язку, доводить до наступного висновку про те, що учасник справи має право брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника); не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов'язковою.
Тобто, як свідчить аналіз наведених норм, учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано.
За змістом наведених норм процесуального Закону обов'язковими умовами для застосування передбачених частиною 4 статті 202, пунктом 4 частини 1 статті 226 ГПК України процесуальних наслідків неявки позивача у судове засідання, є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи за його відсутності.
У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, нормами статей 202, 226 ГПК України передбачено подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності. Тобто, право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.
При цьому саме у разі подання позивачем заяви про розгляд справи за його відсутності і лише в тому разі, якщо його нез'явлення перешкоджає розгляду справи, суд відповідно до вимог статей 120, 121 ГПК України може визнати явку позивача обов'язковою та викликати його у судове засідання.
Водночас частина 4 статті 202, пункт 4 частини 1 статті 226 ГПК України не містять вимог про те, що для залишення позову без розгляду позивач має не з'явитися у судове засідання саме у зв'язку з визнанням судом його явки обов'язковою та викликом до суду.
Крім того, положення частини 1 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України не пов'язують залишення позовної заяви без розгляду з необхідністю надання судом оцінки можливості вирішення спору за відсутності представника позивача, який не з'явився на виклик суду, не повідомив про причини неявки, будучи належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду. Однак, наведене не стосується випадків, коли позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності представника позивача має обов'язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з'явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд справи за його відсутності.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду к постанові від 18.11.2022 у справі №905/458/21 сформовано правовий висновок щодо застосування частини 1 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України без встановлення заборон чи обмежень судам у кожному конкретному випадку надавати оцінку діям сторін у справі та іншим обставинам, і, відповідно, визначати подальші процесуальні дії, які суди повинні вчинити для розгляду кожної конкретної справи.
Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання:
1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання;
2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання;
3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
При цьому зміст частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у судове засідання та неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов'язковою. Аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19.
Належне повідомлення про дату, час і місце розгляду справи є передумовою застосування до позивача процесуальної дії залишення позову без розгляду. Це випливає з частини 1 статті 202 ГПК України, за змістом якої будь-які питання наслідків неявки у судове засідання будь-якого учасника справи розглядаються за умови, що він був належним чином повідомлений про дату, час і місце цього засідання. Неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання є безумовною підставою для відкладення розгляду справи відповідно до пункту 1 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України. Здійснене судом повідомлення про дату, час і місце судового засідання слід вважати належним, якщо при цьому були дотримані вимоги статей 121, 122, 242 ГПК України.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain», заява № 11681/85, зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Необхідно враховувати, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в судовому розгляді, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Господарський процесуальний кодекс України передбачає порядок судового розгляду справи у змагальному порядку за участю обох сторін.
Неявка позивача або його представника в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом.
Разом з цим у разі, якщо позивач не з'явився в судове засідання, однак, повідомив суду інформацію про причини своєї неявки, суд має здійснити оцінку поважності таких причин. За відсутності такого повідомлення суд приймає рішення про залишення заяви без розгляду.
Питання поважності причин є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються відповідні обставини. Поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії.
Пункт 2 частини 1 статті 42 ГПК України передбачає право учасників справи брати участь в судових засіданнях. Проте згідно з пунктом 3 частини 2 статті 42 цього Кодексу у випадку, коли явка учасників справи визнана судом обов'язковою, вони зобов'язані з'являтися в судове засідання за викликом суду. При цьому положення статті 202 ГПК України вказують на необхідність врахування судом поважності/неповажності повідомлених позивачем суду причин своєї неявки до суду в залежності від того, чи є ця неявка першою чи повторною, та передбачають настання процесуальних наслідків у кожному конкретному випадку.
Так, зокрема у разі першої неявки позивача в судове засідання та при умови, що суд визнав поважними повідомлені позивачем суду причини неявки в судове засідання, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні відповідно до пункту 2 частини 2 статті 202 ГПК України. Натомість неповажність причин неявки позивача в судове засідання свідчить про наявність підстав для залишення позову без розгляду у зв'язку з неявкою позивача в судове засідання на підставі частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України при умові наявності інших зазначених вище обставин для залишення позову без розгляду з цієї підстави.
Отже, відповідно до частини 4 статті 202 та пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України виключенням для обов'язкового залишення позову без розгляду можуть вважатися обставини, якщо позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. Тобто, суд розглядає справу по суті за умов, якщо: (1) позивач подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та (2) його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору. При цьому, суд може розглянути можливість вирішення спору за відсутності позивача (з'ясувати, чи не перешкоджає нез'явлення позивача вирішенню спору) лише якщо від позивача надійшло клопотання про такий розгляд (про розгляд справи за відсутності позивача). У разі, якщо від позивача до суду не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд не має права розглядати справу, а тому не зобов'язаний надавати оцінку наявності такої можливості.
Якщо нез'явлення позивача перешкоджає вирішенню спору (якщо розгляд справи за відсутності позивача неможливий), суд, не зважаючи на заяву позивача про розгляд справи за його відсутності, позбавлений права розглянути справу по суті. У разі, якщо суд визнав явку позивача обов'язковою до подання позивачем клопотання про розгляд справи за його відсутності, то суд, не зважаючи на це клопотання, зобов'язаний залишити позов без розгляду. У разі, якщо до подання такого клопотання, суд не визнавав явку позивача обов'язковою, у такому випадку суд повинен повідомити позивача про те, що розгляд справи за його відсутності є неможливими та визнати його явку обов'язковою, вирішити питання про відкладення або перерву в судовому засіданні та у разі нез'явлення позивача в наступне судове засідання залишити позов без розгляду.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що питання поважності причин неявки позивача є оціночним та залежить від доводів та/і доказів, якими підтверджуються відповідні обставини. Поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 08.10.2024 у місті Києві з 08 год. 09 хв. по 08 год. 38 хв. була оголошена повітряна тривога.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 21.03.2024 у справі №910/2440/24 призначив підготовче засідання на 08.10.2024 на 09 год. 20 хв., явка учасників справи обов'язковою не визнавалась. Клопотання про розгляд справи без участі представника позивачем суду не надавалось.
Верховний Суд у постанові від 22.12.2022 у справі №910/2116/21 (910/12050/21) вказав, що указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який продовжений відповідними нормативно-правовими актами та триває і наразі.
З початку повномасштабної військової агресії населені пункти України систематично зазнають ракетних ударів, а в прифронтових містах і селах - бомбардувань, артилерійських та мінометних обстрілів.
Оповіщення про загрозу або виникнення таких надзвичайних ситуацій здійснюється через системи оповіщення різних рівнів, електронні комунікаційні мережі загального користування тощо, відповідно до статті 30 Кодексу цивільного захисту України, Положення про організацію оповіщення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайних ситуацій та організації зв'язку у сфері цивільного захисту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.09.2017 №733, зокрема шляхом уривчастого звукового попереджувального сигналу «Увага всім» та трансляції відповідного повідомлення про загрозу виникнення або виникнення надзвичайної ситуації (далі - сигнал «повітряна тривога»).
Чинним законодавством України у сфері цивільного захисту передбачений чіткий алгоритм поведінки громадян та відповідні повноваження органів державної влади, місцевого самоврядування, керівників підприємств і організацій усіх форм власності у випадку виникнення надзвичайної ситуації. Шляхом відповідних оповіщень (сигналів і повідомлень) органи управління цивільного захисту доводять до мешканців населених пунктів інформацію про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій, повітряної тривоги, аварій, катастроф, епідемій, пожеж тощо. Після отримання таких оповіщень громадяни мають діяти відповідно до наданих інструкцій та правил цивільного захисту. Зокрема, припинити роботу та вжити необхідних заходів безпеки (рішення Ради суддів України від 05.08.2022 № 23).
Відповідно до наведених приписів судами запроваджено локальні заходи (план, порядок дій, розпорядження) щодо інформування про сигнал «повітряна тривога» та реагування задля збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, зокрема для їх негайного переходу до укриття.
Враховуючи наведене, при вирішенні питання про наявність підстав для відкладення розгляду справи, у якій на початок судового засідання оголошено сигнал «повітряна тривога» господарський суд має керуватися пріоритетом збереження життя і здоров'я людини, а обов'язком суду є сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними процесуальних прав, зокрема на участь у судовому розгляді, та виходити з того, що відсутній учасник справи не з'явився в судове засідання з об'єктивних і поважних причин, за відсутності клопотання про розгляд справи за його відсутності.
При цьому обставини оголошення сигналу «повітряна тривога» у певному регіоні слід вважати загальновідомими, тобто такими що не потребують доказування, а неявка у перше підготовче судове засідання представника позивача та/або відповідача у справі може бути спричинена такою надзвичайною ситуацією, яка об'єктивно унеможливлює завчасне подання клопотання про відкладення розгляду справи з цих причин.
Слід зазначити, що за приписами пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, враховуючи те, що 08.10.2024 у місті Києві з 08 год. 09 хв. по 08 год. 38 хв. була оголошена повітряна тривога, що є загальновідомим фактом, який не потребує доказування і неявка у судове засідання представника позивача була спричинена такою надзвичайною ситуацією, яка об'єктивно унеможливила завчасне подання клопотання про відкладення розгляду справи з цієї причини.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про залишення позову без розгулу на підставі пункту 4 частини 1 статті 226 ГПК України.
Згідно із частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Апеляційним судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні висновки доводам представника позивача із посиланням на норми процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із частиною 1 статті 271 ГПК апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до частини 2 статті 277 ГПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Статтею 280 ГПК України визначено, що підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Згідно із частиною 3 статті 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність), про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство (неплатоспроможність), зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство (неплатоспроможність) без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Фізичної особи-підприємця Сидоренко Жанни Сергіївни на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/2440/24 підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/2440/24 підлягає скасуванню, з направленням справи до Господарського суду міста Києва на розгляд.
Враховуючи те, що суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги, не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат відповідно до вимог статті 129 ГПК України не здійснюється.
Керуючись статтями 129, 230, 269, 270, 271, 275, 277, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Сидоренко Жанни Сергіївни на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/2440/24 задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.10.2024 у справі №910/2440/24 скасувати.
3. Справу №910/2440/24 передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 10.09.2025.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді І.П. Ходаківська
О.О. Євсіков