вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"03" вересня 2025 р. Справа№ 910/1383/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Ходаківської І.П.
Хрипуна О.О.
за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.
за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 03.09.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 03.07.2025 (повний текст складено та підписано 14.07.2025)
у справі №910/1383/25 (суддя Головіна К. І.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Т-Транс"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство "Державна продовольчо-зернова корпорація України"
про стягнення 1 624 276,12 грн
Короткий зміст позовних вимог
До Господарського суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю “Т-Транс» (далі - ТОВ “Т-Транс», позивач) з позовом до Акціонерного товариства “Українська залізниця» (далі - АТ “Укрзалізниця», відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 1 624 276,12 грн за договором надання послуг № 00009/ЦТЛ-2018 від 08.02.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неправомірно та безпідставно у період з січня по лютий 2019 року списав з особового рахунку позивача грошові кошти у сумі 831 786,84 грн в якості додаткових витрат, пов'язаних із затримкою вагонів на станції призначення. Позивач зазначив, що акти загальної форми, відомості плати за користування вагонами і накопичувальні картки зборів за роботи (послуги), які є первісними документами та на підставі яких здійснено списання коштів за користування вагонами, були складені відповідачем з порушенням норм чинного законодавства та без відома вантажовласника.
У позові ТОВ “Т-Транс», на підставі ст. 1212 ЦК України, просить стягнути з АТ “Українська залізниця» безпідставно набуті кошти в сумі 831 786,84 грн, інфляційні втрати в сумі 642 836,01 грн та 3% річних у сумі 149 653,27 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.07.2025 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Т-Транс» до Акціонерного товариства “Українська залізниця», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Акціонерне товариство “Державна продовольчо-зернова корпорація України» про стягнення 1 624 276,12 грн задоволено.
Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Т-Транс» грошові кошти в сумі 831 786 грн 84 коп., інфляційні втрати в сумі 642 836 грн 01 коп., 3% річних у сумі 149 653 грн 27 коп. та судовий збір у сумі 24 364 грн 14 коп.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд встановив, що наявні в матеріалах справи акти загальної форми ГУ-23 складені з порушенням встановлених Правил складання актів та відповідно не можуть бути підставою для нарахування плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу та, відповідно, - для списання таких коштів з рахунку позивача. Також суд встановив, що відомості плати за користування вагонами та накопичувальні картки, на підставі яких відповідачем були списані грошові кошти з рахунку позивача за простій вагонів, також були складені з порушенням норм чинного законодавства та не могли слугувати підставою для складання актів загальної форми та списання грошових коштів у сумі 831 786,84 грн з особового рахунку позивача. Отже, враховуючи факт безпідставного списання відповідачем збору за зберігання вантажу в сумі 831 786,84 грн, позов ТОВ “Т-Транс» до АТ “Українська залізниця» про стягнення грошових коштів в сумі 831 786,84 грн є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. Крім того, здійснивши власний розрахунок заявлених до стягнення матеріальних втрат, суд вважав правомірним та обґрунтованим стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 642 836,01 грн та 3% річних у сумі 149 653,27 грн, як просив позивач.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із вказаним рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення від 03.07.2025 у справі №910/1383/25 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є необгрунтованим та незаконним. При цьому скаржник стверджує, що з урахуванням вимог ст. ст. 134, 136 Статуту залізницьУкраїни, ч.ч. 1-4 ст. 315 ГК України, строк позовної давності по вказаній
вимозі позивача сплив 07.07.2020, а позов подано 08.10.2024, тобто після закінчення строку позовної давності. Апелянт також наголосив, що позивач міг і повинен був дізнатись про порушення свого права ще у 2019 році та звернутися з відповідним позовом до суду в межах строку позовної давності.
Узагальнені доводи та заперечення учасників судового процесу
14.08.2025 через підсистему “Електронний суд» від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
У відзиві третя особа наголосила, що у дізнавшись у травні 2024 року про обставини незаконності списання спірної суми, позивач з даним позовом звернувся в межах строку позовної давності.
Також 14.08.2025 через підсистему “Електронний суд» від позивача надійшли пояснення щодо апеляційної скарги, в яких заперечив доводи викладені в ній, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.
Узагальнені доводи позивача зводяться до того, що позовна заява подана ТОВ "Т-ТРАНС" 03.02.2025 року, тобто у межах встановленого спеціального 15-місячного строку позовної давності, а тому відсутня встановлена частиною 4 статті 267 ЦК України підстава для застосування наслідків спливу позовної давності. Аргументи відповідача, які викладені в апеляційній скарзі, були нелажним чином дослідженні судом першої інстанції в межах поданих відповідачем до суду першої інстанції заяв про застосування строків позовної давності.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2025 апеляційну скаргу у справі №910/1383/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Ходаківська І.П., Хрипун О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.08.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства “Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2025 у справі № 910/1383/25. Судове засідання призначено на 03.09.2025. Витребувано матеріали справи №910/1383/25 з Господарського суду міста Києва.
28.08.2025 матеріали справи №910/1383/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.
03.09.2025 через підсистему “Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обгрунтоване поганим станом здоров'я представника - Гамарц О.С.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак, стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
Відповідно до ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
При цьому, клопотання відповідача про відкладення розгляду справи не містить жодних доказів того, що адвокат Гамарц О.С. позбавлений можливості бути присутнім у судовому засіданні у зв'язку з хворобою, що свідчить про необґрунтованість поданого відповідачем клопотання.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Отже, суд зазначає, що розумність тривалості провадження по судовій справі повинна бути оцінена в світлі обставин справи та з огляду на наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів, а також предмет спору. Відповідно до аналізу приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається в першу чергу на відповідні суди.
Згідно з ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд зазначає, що у відповідних випадках неможливості явки в судове засідання представника учасника справи (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні тощо) такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно ст. 56, 60, 61 Господарського процесуального кодексу України з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах.
Отже, відповідач не позбавлений можливості залучити іншого представника у судове засідання, а доказів неможливості розгляду спору без участі відповідача матеріали справи не містять.
Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 10.07.2018 року у справі №927/1091/17.
Судом апеляційної інстанції також врахований висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 04.09.2018 року у справі №915/593/17, згідно з яким, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.
У судовому засіданні 03.09.2025 колегією суддів відмовлено у задоволенні відповідного клопотання відповідача, оскільки зазначені в ньому обставини не підтверджені відповідними доказами, а неможливість адвоката, належним чином повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, прибути в судове засідання, не є достатньою підставою для відкладення розгляду справи. До того ж, відповідач не був позбавлений можливості забезпечити явку іншого представника в судове засідання призначене на 03.09.2025.
У судовому засіданні 03.09.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників учасників судового процесу
У судове засідання 03.09.2025 з'явився представник позивача, який надав свої пояснення. Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені шляхом доставки процесуальних документів до Електронного кабінету, що підтверджується довідками від 17.08.2025.
Відповідно до частини п'ятої статті 6 ГПК України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) у порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про ЄСІТС та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Оскільки явка представників учасників судового процесу у судове засідання не була визнана обов'язковою, зважаючи на наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідача та третьої особи про місце, дату і час судового розгляду, враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" за відсутності представників відповідача та третьої особи.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
08.02.2018 між ТОВ “Т-Транс» (вантажовідправник, вантажоодержувач, платник, замовник) та АТ “Українська залізниця» (перевізник) був укладений договір №00009/ЦТЛ-2018 про надання послуг (далі - договір).
Згідно з п. 1.1 договору предметом цього договору є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою.
За вказаним договором позивачу присвоєно коди: відправника/одержувача - 0632; платника - 88111697 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером.
Відповідно до п. 1.3 договору надання послуг за цим договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами.
Пунктом 2.1 договору визначено, що до обов'язків замовника входить: оплачувати перевізнику послуги, пов'язані з організацією та перевезенням вантажів та інші надані послуги з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.6); відшкодовувати витрати, пов'язані із затримками вагонів контейнерів і вантажів, що виникли на станціях залізниць України, через неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірку вантажів перевізником (маси вантажу), митними та іншими державними органами контролю; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини, що не залежать від перевізника, а також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов'язаних з цими затримками. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.7).
Згідно з п. 2.3 договору перевізник зобов'язаний: приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у вагонах (контейнерах) перевізника; надавати вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації АС “Месплан»; доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу; надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до цього договору (п. 2.3.2); вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов'язані з перевезенням вантажу, та надавати замовнику відповідні розрахункові документи в електронному вигляді, а у разі відсутності електронного зв'язку - в паперовому вигляді через Київський ВСП філії ЄРЦ ЗП ПАТ “Українська залізниця» (п. 2.3.4); складати документи, передбачені пунктом 1.3 цього договору щодо нарахування сум платежів (п. 2.3.5).
Відповідно до п. 3.1 договору розмір плати за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов Збірника тарифів. Розрахунки за цим договором здійснюються через філію “Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» ПАТ “Укрзалізниця» (п. 4.1 договору).
Пунктом 4.2 договору передбачено, що оплата послуг відповідно до договору здійснюється у національній валюті України на умовах попередньої оплати шляхом перерахування коштів на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання перевізника, вказаний в пункті 14.2 розділу 14 договору.
Розділом 4 договору передбачений порядок проведення розрахунків, зокрема:
- по мірі виконання перевезень та надання послуг, перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати: вартості послуг за перевезення, зазначеної в накладній; додаткових зборів (плату за користування вагонами (контейнерами), подавання, забирання вагонів, маневрову роботу, зберігання вантажів, інших додаткових послуг); додаткових послуг за вільними тарифами; плати за користування вагонами за межами України, наведеної у зведеній відомості, що (формується на підставі інформаційних повідомлень); штрафів та пені на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (п. 4.5);
- щодобово, упродовж періоду виконання договору, перевізник надає замовнику переліки перевізних документів на електронну адресу natali@ttrans.kiev.ua, а у разі відсутності електронного зв'язку - у паперовому вигляді (п. 4.6);
- по закінченню звітного місяця, не пізніше 10-го числа місяця звітним, перевізник надає замовнику в електронному вигляді на електронну адресу, зазначену в п. 4.6 цього договору, виписки з його особового рахунку та зведену відомість для її підписання, в тому числі з накладанням ЕЦП. Виписки з особового рахунку відображають облік коштів, перерахованих замовником на виконання цього договору, та коштів, витрачених замовником на послуги з організації перевезень вантажів, наданих перевізником. При цьому у виписці відображаються дати утворення та розміри заборгованості, пеня (п. 4.7).
- у разі виявлення перевізником неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого надлишок стягнутої суми перераховується на особовий рахунок замовника, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати стягуються недоотримані грошові суми (п. 4.10).
Пунктом 13 договору передбачено, що невід'ємною частиною договору є додатки, зокрема - додаток 1 "Ставки плати за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами" та додаток 4 "Протокол погодження договірної ціни (вартість плат та додаткових зборів) при перевезенні вантажів на транспортерах перевізника, проїзду бригад, супроводження великовагових транспортерів та вагонів для проїзду цих бригад".
Пунктом 12.1 договору передбачено, що договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладанням ЕЦП в АС “Месплан» або АС “Клієнт УЗ», або вчинення замовником будь-якої дії на виконання цього договору і діє з 19.02.2018 до 31.12.2018. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, які мали місце під час дії цього договору.
Також суд встановив, що 21.09.2018 між ТОВ “Т-Транс», як виконавцем, та ПАТ “ДПЗКУ», як замовником, був укладений договір транспортного експедирування залізничним транспортом № 420 (далі - договір експедирування), пунктом 1.1 якого передбачено, що експедитор зобов'язується за плату організувати виконання транспортно-експедиційних послуг, пов'язаних з перевезенням зернових, зернобобових, олійних культур та продуктів їх переробки (далі - вантаж) залізничним транспортом (далі - послуги).
Відповідно до пункту 1.3 вказаного договору назва вантажу, кількість вантажу, вартість послуг, строки та інші умови перевезення вантажу зазначаються сторонами у додатках.
Згідно з додатком № 36 від 03.12.2018 до договору експедирування (далі - додаток № 36) сторони домовилися, що ТОВ “Т-Транс» приймає до перевезення належне відповідачу зерно пшениці 6 класу в кількості 1250 тонн (18 вагонів) за маршрутом: станція відправлення Бобровиця - станція призначення Одеса-порт.
відповідно до вантажних накладних № 34554352, № 34544031, № 54557207, № 34542928 вантаж, визначений додатком № 36, а саме - 1 243,75 тонн пшениці 6 класу, АТ “Українська залізниця» відправило вагонами у кількості 18 штук зі станції відправлення: Бобровиця Південно-західної залізниці до станції призначення: Одеса-порт Одеської залізниці.
У межах своїх договірних зобов'язань позивач надав послуги з переміщення пшениці (вантажу) у вагонах №№ 95351375, 95648457, 95833554, 95683983, 95455119, 95531950, 95530473, 95636940, 95645313, 95618377, 95753000, 95678538, 95799441, 95751780, 95469920, 95310959, 95641981, 95355673 від станції Бобровиця до станції Одеса-порт, що підтверджується актом прийому-здачі виконаних робіт № 12 від 10.12.2018, підписаним позивачем та третьою особою.
На підставі договору № 00009/ЦТЛ-2018 від 08.02.2018 оплата за вказане перевезення в сумі 825 725,63 грн була списана АТ “Українська залізниця» з особового рахунку ТОВ “Т-Транс», що підтверджується переліками № 20151208 від 08.12.2018 та № 20181209 від 09.12.2018.
У свою чергу ТОВ “Т-Транс» виставило вантажовласнику (АТ “ДПЗКУ») рахунок на оплату № 249 від 10.12.2018 в якості компенсації транспортно-експедиційних послуг по маршруту Бобровиця - Одеса-порт, пшениця 6 кл. у кількості 1 243,75 т, на суму 825 725,63 грн, який був сплачений AT “ДПЗКУ». Зазначені обставини підтверджуються платіжною інструкцією № 1599096 від 13.12.2018 та випискою по IBAN/рахунку AT “ДПЗКУ» № НОМЕР_1 за період з 21.09.2018 по 08.06.2020.
Також на підставі додатку № 36 позивачем було організовано переадресацію пшениці 6 кл. в кількості 1 243,75 тонн зі станції Одеса-порт до станції Кремидівка, що підтверджується актом прийому-здачі виконаних робіт № 54 від 29.01.2019 за договором експедирування та накладною № 42812560, за що відповідачем з особового рахунку позивача була списана оплата в сумі 119773, 13 грн, що підтверджується переліком № 20181223 від 23.12.2018.
Зі свого боку позивач виставив АТ “ДПЗКУ» рахунок на оплату № 55 від 29.01.2019 на суму 119 773,13 грн за надання транспортно-експедиційних послуг переадресування (Одеса-порт - Кремидовка) пшениці 6 кл. в кількості 1 243,75 тонн. Указаний рахунок був оплачений АТ “ДПЗКУ», що підтверджується платіжною інструкцією № 912472 від 05.02.2019 на суму 119 773,13 грн.
Разом з тим, після виконання сторонами спірних відносин своїх зобов'язань, з особового рахунку ТОВ “Т-Транс» у січні-лютому 2019 відповідачем було додатково списано грошові кошти в сумі 831 786,84 грн, пов'язані з простоєм вагонів на станції Кремидівка після їх переадресування, що підтверджується переліками № 20190121 від 21.01.2019, № 20190127 від 27.01.2019; № 20190129 від 29.01.2019, № 20190130 від 30.01.2019, № 20190131 від 31.01.2019, № 20190201 від 01.02.2019, № 20190202 від 02.02.2019, № 20190203 від 03.02.2019, № 20190206 від 06.02.2019 та листом Філії “Єдиного розрахункового центру залізничних перевезень» № ЄРЦ-05/2918-Е від 25.04.2019.
На підтвердження факту затримки вагонів у січні-лютому 2019 з вини вантажовласника АТ “ДПЗКУ» на станції призначення Кремидівка в очікуванні подачі під вантажні операції АТ “Українська залізниця» склало акти загальної форми (форма ГУ-23): № 1 від 07.01.2019, № від 07.01.2019, № 3 від 08.01.2019, № 4 від 17.01.2019, № 5 від 17.01.2019, № 6 від 17.01.2019, № 10 від 19.01.2019, № 13 від 25.01.2019, № 17 від 27.01.2019, № 19 від 30.01.2019.
Також за вказаним фактом відповідачем були складені відомості плати за користування вагонами № 270190130р (без дати), № 27010003 (без дати), № 27010004 від 27.01.2019, № 29010005 (без дати), № 31010006 (без дати), № 31010007 від 31.01.2019, № 02020008 (без дати), № 02020009 (без дати), № 02020010 від 02.02.2019 на загальну суму 831 786,84 грн.
Крім того АТ “Українська залізниця» сформувало накопичувальні картки форми ФДУ-92 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу): № 17010005 від 17.01.2019, № 20010007 від 20.01.2019, № 25010008 від 25.01.2019, № 27010011 від 27.01.2019, № 30010013 від 30.01.2019, № 31010014 від 31.01.2019, за якими ТОВ “Т-Транс» було нараховано збір за зберігання вантажів на загальну суму 831 786,84 грн.
Дізнавшись у травні 2024 про незаконне списання коштів на суму 831 786,84 грн, позивач звернувся до відповідача з вимогою № 7/05-24 від 29.05.2024, у якій просив повернути на поточний рахунок ТОВ “Т-Транс» вказану суму з урахуванням інфляції. Проте вказана вимога залишилася без відповіді та задоволення.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників судового процесу
Згідно статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та надані позивачем пояснення, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з такого.
Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.1998, та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно зі статтею 10 Закону України "Про залізничний транспорт" (тут і далі - в редакції, чинній на час спірних правовідносин) розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.
Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Відповідно до ст. 62 Статуту та п. 1.1 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (далі - Правила № 644), порядок розрахунків за перевезення і послуги встановлюється Укрзалізницею згідно з чинним законодавством. Платежі за перевезення вантажів і надання додаткових послуг можуть уноситися готівкою, чеками, безготівково, якщо інше не передбачено законодавством, на станціях або передоплатою через розрахункові підрозділи залізниць.
За змістом п. 2.6 Правил № 644 розрахунковий підрозділ Укрзалізниці веде облік надходження коштів на особовий рахунок платника і використання їх платником для оплати перевезень та наданих залізницею послуг. Облік витрачених коштів здійснюється на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу, які можуть бути оформлені в електронному вигляді (з накладенням електронного цифрового підпису).
Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
Судом вище встановлено, що з особового рахунку позивача були списані кошти в сумі 831 786,84 грн, пов'язані із затримкою вагонів з вини вантажовласника (АТ “ДПЗКУ») на станції Кремидівка після їх переадресування. Факт списання спірних коштів відповідачем не заперечується.
Відповідно до ст. 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача.
За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Відповідно до п. 5 Правил № 644 якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, визначені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Згідно з п. 8 Правил № 644 збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Термін безоплатного зберігання обчислюється: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів; одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; при переадресуванні - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; при затримці - з моменту затримки.
Відповідно до п. 9 Правил № 644 за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.
Згідно зі статтею 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Відповідно до ст. 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Згідно з п. 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999 (далі - Правила № 113) облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).
За змістом пункту 4 Правил № 113 відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, та є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами,
Відповідно до пунктів 6, 8-10 Правил № 113 час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій.
Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ (додаток 4). Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.
Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у “Повідомленні про затримку вагонів» (додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.
Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів.
Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).
Відповідно до п. 12 Правил № 113 загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Відповідно до п. 5.1 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» облік використання коштів з особового рахунку ведеться на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами та контейнерами. Усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (якщо вони не були включені у відомості плати за користування вагонами і контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і платника.
Перевізні документи, відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки мають бути підписані уповноваженим працівником платника. У разі відмови від підписання зазначених документів станція складає акт загальної форми, додає його до відповідного документа та надсилає в ТехПД для списання грошей з особового рахунку. У разі незгоди платника з підставами або розміром нарахування він має право звернутися з претензією та/або позовом до залізниці з вимогою повернути у встановленому Статутом порядку на особовий рахунок зайво нараховану суму.
Однак якщо платник підписує відомості плати за користування вагонами і контейнерами, накопичувальні картки тощо із запереченнями, зауваженнями чи застереженням, залізниця не має права списувати спірні суми із попередньої оплати; в такому разі спір має врегульовуватись платником безпосередньо зі станціями, які нарахували платежі, і ТехПД, що провадить розрахунки. У разі недосягнення домовленості стягнення коштів вирішується в претензійно-позовному порядку за позовом залізниці.
Крім того згідно з п. 5.10 Роз'яснень Президії Вищого господарського суду України № 04-5/601 від 29.05.2002 “Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею» зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.
У разі затримки вагонів на станції призначення з причин, які залежать від вантажовласника, залізниця складає акт загальної форми ГУ-23, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Затримка вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення оформляється наказом залізниці, актом про затримку вагонів форми ГУ-23а, що складається станцією затримки вагонів і підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання актів, але не менше як двома особами відповідно до пункту 3 Правил складання актів. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у “Повідомленні про затримку вагонів» на станцію призначення, яка повинна інформувати вантажовласника про затримку вагонів з його вини шляхом вручення копії такого “Повідомлення…» не пізніше двох годин після його отримання станцією призначення.
У вирішенні спорів про стягнення з вантажовласника плати за користування вагонами у випадку затримки вагонів і контейнерів на підходах до станції призначення судам належить перевіряти дотримання залізницями цього порядку.
Разом з тим, суд встановив, що наявні в матеріалах справи акти загальної форми ГУ-23 № 1 від 07.01.2019, № від 07.01.2019, № 3 від 08.01.2019, № 4 від 17.01.2019, № 5 від 17.01.2019, № 6 від 17.01.2019, № 10 від 19.01.2019, № 13 від 25.01.2019, № 17 від 27.01.2019, № 19 від 30.01.2019, складені відповідачем, не містять підпису вантажовласника (АТ “ДПЗКУ»); у вказаних актах не зазначено інформації про: номер поїзда, посади і прізвища осіб, у присутності яких складено акти, станції відправлення-призначення, номери накладних, опису обставин, що викликали необхідність у складенні актів. Також в актах № 4 від 17.01.2019, № 5 від 17.01.2019, № 6 від 17.01.2019, № 13 від 25.01.2019, № 19 від 30.01.2019 не вказаний час початку затримки вагонів.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що наведені вище документи складені з порушенням встановлених Правил складання актів та відповідно не можуть бути підставою для нарахування плати за користування вагонами і збору за зберігання вантажу та, відповідно, - для списання таких коштів з рахунку позивача.
Згідно з пунктом 4 Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці.
Згідно з пунктом 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, які затверджено Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила розрахунків за перевезення вантажів), усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
У додатку 3 до пункту 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів визначено, що накопичувальну картку підписує працівник станції та працівник вантажовласника.
Разом з тим, суд встановив, що відомості № 29010005, 02020010 та накопичувальна картка № 25010008 були підписані однією і тією ж особою - Єльчаніновою Є.С. від імені і працівника станції, і представника вантажовласника; у відомостях № 02020009, 02020008, 27019130р не вказані дати складання, прізвище, ім'я та по-батькові працівника станції та вантажовласника; у відомостях № 31010006, 29010005, 27010003 не вказана дата складання; дата підписання накопичувальної картки № 20010007 працівником станції на день передує даті її складання та у ній вантажовласником зазначено ТОВ “Т-Транс» замість AT “ДПЗКУ»; у відомості плати за користування вагонами № 02020008 не вказані число, місяць, години, хвилини передачі вагона при подаванні, приймання вагона залізницею, забирання вагона залізницею.
Крім того з листа філії AT “ДПЗКУ» “Кремидівське ХПП» № 55 від 22.05.2024, вбачається, що особи, які підписали вказані вище документи від імені вантажовласника ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) не перебували у трудових відносинах із філією AT “ДПЗКУ» “Кремидівське ХПП, не були уповноважені на підписання електронним підписом документів в програмі АС “КлієнтУЗ», при цьому акти загальної форми ГУ-23 щодо затримки вагонів філією не складались.
Враховуючи вищенаведене, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що відомості плати за користування вагонами та накопичувальні картки, на підставі яких відповідачем були списані грошові кошти з рахунку позивача за простій вагонів, також були складені з порушенням норм чинного законодавства та не могли слугувати підставою для складання актів загальної форми та списання грошових коштів у сумі 831 786,84 грн з особового рахунку позивача.
Будь-яких інших належних та допустимих доказів на підтвердження факту затримки вагонів з вини третьої особи у спірних правовідносинах та наявності підстав для списання коштів з позивача відповідачем не надано.
Приписами частини першої ст. 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 Цивільного кодексу України). Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина 3 статті 1212 Цивільного кодексу України).
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
Суд першої інстанції вірно зазначив, що в даному випадку списання відповідачем з особового рахунку позивача спірної суми в якості збору за затримку вагонів на місцях загального користування відбулося у зв'язку з договором, однак, за відсутності підстав для такого списання, передбачених вказаним правочином. При цьому інших способів повернення коштів закон та договір не передбачають.
Отже, враховуючи факт безпідставного списання відповідачем збору за зберігання вантажу в сумі 831 786,84 грн, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обгрунтованість вимоги ТОВ “Т-Транс» до АТ “Українська залізниця» про стягнення грошових коштів в сумі 831 786,84 грн та наявність підстав для її задоволення.
Щодо вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 642 836,01 грн та 3% річних у сумі 149 653,27 грн, нарахованих за період з 01.02.2019 по 30.01.2025, колегія суддів зазначає таке.
Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд апеляційної інстанції встановив, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим погоджується з судом першої інстанції, що позовна вимога про стягнення 149 653,27 грн 3% річних та 642 836,01 грн інфляційних втрат підлягає задоволенню в цій частині.
Щодо покладених в основу апеляційної скарги доводів апелянта про застосування строків позовної даності, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність визначена статтею 257 ЦК України, а статтею 258 цього Кодексу передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність.
Згідно зі ст. 136 Статуту залізниць позови до залізниці можуть бути пред'явлені у шестимісячний термін, що обчислюється відповідно до вимог ст. 134 цього Статуту.
Статтею 134 Статут передбачено, що претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців.
Відповідно до частини п'ятої статті 315 ГК України для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.
Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді (ч. 2-4 ст. 315 ГК України).
Відтак положення статей 134, 136 Статуту залізниць України слід застосовувати у системному зв'язку з положеннями статті 315 ГК України таким чином, що позовна давність починає свій перебіг з дня одержання відповіді на пропозицію позивача або з дня закінчення строку, встановленою частиною третьою статті 315 ГК України для відповіді на пропозицію. Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності у розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини друга та третя статті 315 ГК України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі № 910/11949/20.
Таким чином спеціальний строк позовної давності для даної позовної вимоги, встановлений ст. 134,136 Статуту залізниць України, ч. 1-4 ст. 315 ГК України, складає 15 місяців з дня настання події, яка стала підставою для пред'явлення позову.
За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Так, матеріали справи підтверджується, що про відсутність підстав для списання грошових коштів у сумі 831 786,84 грн з особового рахунку ТОВ “Т-Транс» (незаконність складення АТ “Українська залізниця» документації по станції Кремидівка) позивач довідався лише у травні 2024 року, а саме - під час розгляду господарської справи №910/3045/24, в якій АТ “ДПЗКУ» надало з цього приводу пояснення від 24.05.2024 з відповідними доказами, які наявні в матеріалах даної справи.
Про вказані обставини свідчать наявні у даній справі запити ТОВ “Т-Транс» від 09.05.2024, відповідь АТ “Українська залізниця» від 15.05.2024 щодо обставин та підстав списання коштів за переадресування пшениці по станції Кремидівка, вимога позивача до АТ “Українська залізниця» від 29.05.2024 щодо повернення спірних коштів.
Отже, дізнавшись у травні 2024 року про обставини незаконності списання спірної суми, позивач з даним позовом звернувся 05.02.2025, тобто в межах строку позовної давності, відтак, суд першої інстанції обгрунтовано відхилив твердження відповідача про пропуск строку позовної даності, оскільки в силу наведеного вище такий строк позивачем не пропущено.
Щодо тверджень відповідача про те, що позивач міг і повинен був дізнатися ще 2019 році про порушене право ТОВ “Т-Транс» під час звернення до АТ “ДПЗКУ» з рахунком на відшкодування йому додаткових витрат в сумі 831 786,84 грн за затримку вагонів, а також під час розгляду справи №910/14757/21 в 2021 році, то суд першої інстанції правомірно відхилив такі доводи відповідача, оскільки визначальним питанням у даному спорі є відсутність підстав для списання коштів позивача через незаконність дій залізниці при складенні відповідних документів (а не факт самого списання), що з'ясувалося та стало відомо позивачу лише під час розгляду справи №910/3045/24, після подачі 24.05.2024 пояснень АТ “ДПЗКУ» в яких останній зазначив про наявність відповідних обставин. При цьому місцевий суд вірно наголосив, що позивач не був учасником обставин складення вказаних документів залізницею та їх підписантом, що вказує на те, що позивач не міг знати раніше про безпідставність проведених відповідачем списань та про порушення свого права.
При цьому колегія суддів зазначає, що покладені в основу апеляційної скарги доводи відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог у зв'язку з пропуском строку позовної давності, фактично дублюють його позицію викладену у, поданій в суді першої інстанції, заяві про застосування строків позовної давності, та зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку, з огляду на що, та враховуючи що апеляційний суд погодився з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для задоволення позову в силу викладеного вище, доводи апелянта наведені в апеляційній скарзі не спростовують встановлених судом під час розгляду справи обставин.
Викладені в апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця".
Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі рішення від 03.07.2025 відсутні.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат, а витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 03.07.2025 у справі №910/1383/25 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця".
Матеріали справи №910/1383/25 повернути Господарському суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 09.09.2025
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді І.П. Ходаківська
О.О. Хрипун