ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
10 вересня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5540/24
м. Одеса, проспект Шевченка, 29, зал судових засідань Південно-західного апеляційного господарського суду №1
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Діброви Г.І.,
Ярош А.І.,
секретар судового засідання - Полінецька В.С.
за участю представників учасників судового процесу:
від позивача: Казачок І.П., за ордером;
від відповідача: Васильєв П.П., за ордером;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА"
на ухвалу Господарського суду Одеської області
від 19 травня 2025 року (повний текст складено 26.05.2025)
у справі № 916/5540/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА"
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарсько - виробниче підприємство "АГРОСТАР"
про стягнення 5 070 448,59 грн. -
суддя суду першої інстанції: Невінгловська Ю.М.,
місце винесення ухвали: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області
Учасники процесу належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.
В судовому засіданні 10.09.2025, відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
У грудні 2024 Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "АДАМА УКРАЇНА" (далі також - Позивач) звернулось до Господарського суду Одеської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) "Сільськогосподарсько - виробниче підприємство "АГРОСТАР" (далі також - Відповідач, ТОВ «СГВП «АГРОСТАР») про стягнення з останнього на свою користь заборгованості за Договором поставки №37197825/2024 від 22.12.2023, в розмірі 5 070 448,59 грн., з яких: 3 144 068,78 грн - основний борг, 338 008,32 грн - пеня, 628 813,75 грн. - штраф, 347 529,47 грн. - проценти та 612 028,27 грн - різниця в ціні товару.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.04.2025 у справі №916/5540/24 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Сільськогосподарсько - виробниче підприємство "АГРОСТАР" на користь Позивача 3 144 068,78 грн. - суми основного боргу, 67 601,66 грн. - пені, 125 762,75 грн. - штрафу, 40 099,54 - проценти, 612 028,27 грн. - різниці в ціні товару та витрати на сплату судового збору в розмірі 60 845,38 грн. В решті позовних вимог - відмовлено.
07.05.2025 ТОВ "Сільськогосподарсько - виробниче підприємство "АГРОСТАР" (Боржник) звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою (вх. № 2-706/25 від 07.05.2025), в якій просило суд відстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2025 у справі №916/5540/24 терміном на один рік.
Обґрунтовуючи вказану заяву, Відповідач послався на те, що станом на дату звернення з даною заявою Відповідач перебуває у вкрай скрутному фінансовому становищі. У підприємства зовсім відсутні грошові кошти, внаслідок чого він не має можливості станом на даний час одночасно виконати рішення у даній справі.
Так, за твердженням Божника, з метою забезпечення вчасного та якісного проведення посівної компанії у 2025 році, ТОВ “СГВП “АГРОСТАР» вчинило комплекс відповідних заходів (зокрема, таких як: залучення техніки, придбання палива, обробка ґрунтів та посівів, придбання посівних культур, добрив та пестицидів), для чого підприємству знадобилось залучити як всі власні кошти, так і кредитні.
При цьому, восени 2024 року Відповідачем було засіяно такі озимі культури як: пшениця, ячмінь, ріпак, та навесні у плані посів соняшника та сочевиці.
ТОВ “СГВП “АГРОСТАР» виходить з того, що товариство достатньо успішно провело осінню посівну компанію і враховуючи те, що були досить сприятливі погодні умови, Відповідач розраховує на збір у липні-вересні 2025 року врожаю, його подальшу реалізацію та, відповідно, - на отримання доходу від продажу сільськогосподарської продукції.
За таких обставин, на думку ТОВ “СГВП “АГРОСТАР», у випадку задоволення судом заяви про відстрочення виконання рішення на один рік товариство матиме змогу зібрати врожай, продати його та виручені кошти спрямувати на погашення боргу перед ТОВ “АДАМА УКРАЇНА».
Тому, посилаючись на ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, Відповідач і просив відстрочити на один рік (на 12 місяців) виконання судового рішення від 24.04.2025 у даній справі.
Відповідно до ухвали Господарського суду Одеської області (суддя Невінгловська Ю.М.) від 19.05.2025 у справі №916/5540/24:
- заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарсько - виробниче підприємство "АГРОСТАР" про відстрочення виконання судового рішення задоволено частково;
- відстрочено виконання рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2025 у справі №916/5540/24 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарсько - виробниче підприємство "АГРОСТАР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" 3 144 068,78 грн. суми основного боргу, 67 601,66 грн. пені, 125 762,75 грн. штрафу, 40 099,54 грн. процентів, 612 028,27 грн. різниці в ціні товару та витрати зі сплати судового збору в розмірі 60 845,38 грн. на строк до 19.11.2025:
- в решті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарсько - виробниче підприємство "АГРОСТАР" про відстрочення виконання судового рішення - відмовлено.
Суд першої інстанції, з посиланням на положення статті 331 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви Відповідача про відстрочення виконання рішення, враховуючи фінансовий стан та дії ТОВ “СГВП “АГРОСТАР», спрямовані на отримання доходу для відповідних розрахунків Суд врахував, що одномоментне стягнення суми присудженої рішенням Господарського суду Одеської області від 24.04.2025 у справі №916/5540/24 до збору врожаю може призвести до повного зупинення діяльності ТОВ “СГВП “АГРОСТАР» через неможливість сплачувати працівникам заробітну плату, податки та інші платежі, а також реалізацію третіми особами (банківськими установами) права на дострокове виконання відповідачем зобов'язань за кредитними договорами; банкрутство підприємства потягне за собою звільнення його працівників, врожай 2025 року пропаде, а грошові зобов'язання перед ТОВ “АДАМА УКРАЇНА» так і залишаться невиконаними. Крім того, судом першої інстанції також враховано існування в Україні воєнного стану через військову агресію РФ та її наслідки; інтереси сторін та забезпечення їх балансу; можливість поновлення порушеного права стягувача через реальну можливість Боржника забезпечити таке поновлення. При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що Відповідачем було повідомлено про те, що ним буде зібрано врожай в кінці серпня - вересні 2025 року, а тому, з урахуванням не обхідного часу для оброблення і підготовки врожаю для продажу, суд зазначив про можливість відстрочення Боржнику виконання відповідного судового рішення до 19.11.2025.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 у справі №916/5540/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарсько - виробниче підприємство "АГРОСТАР" у відстроченні виконання судового рішення у даній справі.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що Відповідачем не було доведено обставин неможливості виконання рішення суду, а судом не оцінено жодних аргументів та доказів Позивача стосовно безпідставності звернення Боржника до суду із заявою про відстрочення виконання рішення, які були надані ТОВ "АДАМА УКРАЇНА" при вирішенні питання про відстрочення виконання рішення.
Обґрунтування апеляційної скарги частково відтворюють зміст заперечень ТОВ “АДАМА УКРАЇНА» проти задоволення Відповідача про відстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2025 у справі №916/5540/24.
Крім того, наводячи власні розрахунки, апелянт доводить, що навіть при найгіршому варіанті, ранні культури, засіяні Відповідачем (пшениця, ріпак, ячмінь - складають 63% від усіх посівів Відповідача у 2025 році), які будуть зібрані вже у липні 2025, дадуть можливість Боржнику отримати левову частку прибутку для можливості у останнього виконати рішення суду, а тому відстрочення виконання цього рішення 19.11.2025 року не має жодного сенсу.
Також, апелянт не погоджується з відстроченням виконання рішення в частині сплати судового збору, оскільки сума сплаченого судового збору не входить до суми основного зобов'язання за судовим рішенням і, сплативши судовий збір за подання позову, Позивач має право на його відшкодування за рахунок Відповідача без будь-яких додаткових умов.
Детальніше доводи ТОВ "АДАМА УКРАЇНА" викладені в апеляційній скарзі.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 30.05.2025, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Принцевської Н.М., Ярош А.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "АДАМА УКРАЇНА" на ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 у справі №916/5540/24; продовжено розгляд вказаної апеляційної скарги на розумний строк та призначено її до розгляду на 10.09.2025 об 11:30 год. Крім того, Відповідачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу.
23.06.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ТОВ "Сільськогосподарсько-виробниче підприємство «АГРОСТАР» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечує проти доводів апелянта, вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, у зв'язку з чим просить залишити останню без задоволення, а ухвалу Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 у справі №916/5540/24 - без змін.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 22.07.2025 задоволено клопотання представника ТОВ "АДАМА УКРАЇНА" - адвоката Козачок Івана Петровича про надання йому можливості брати участь у судовому засіданні поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів - через систему відеоконференцзв'язку “EasyCon». Вирішено здійснювати розгляд даної справи в режимі відеоконференції.
У зв'язку із перебуванням з 09.09.2025 по 10.10.2025 судді-члена колегії Принцевської Н.М. у щорічній відпустці, розпорядженням керівника апарату суду від 08.09.2025 №307 призначено повторний автоматизований розподіл справи №916/5540/24.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2025 для розгляду справи №916/5540/24 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді - Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2025 вказана колегія прийняла справу №916/5540/24 до свого провадження.
У судовому засіданні 10.09.2025, яке проводилось в режимі відеоконференції, сторони підтримали свої доводи та вимоги. Представник ТОВ "АДАМА УКРАЇНА" просив суд скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та відмовити у задоволенні заяви відповідача про відстрочення судового рішення. Представник ТОВ "Сільськогосподарсько-виробниче підприємство «АГРОСТАР» заперечував проти доводів позивача та просив суд апеляційної інстанції залишити оскаржувану ухвалу без змін.
У судовому засіданні 10.09.2025 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що обов'язковість судового рішення є однією з основних засад судочинства.
У відповідності до ст. 129-1 Конституції України держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку, а контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційним Судом України у п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012 зазначено, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
За змістом ст. ст. 18 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, унормовано, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Водночас, у відповідності до норми спеціального закону, зокрема, ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016, за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.
Частиною 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.
Відповідно до ч.1 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Положеннями ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд враховує, зокрема, ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події. Також, суд враховує наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення тощо (ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України).
В силу наведених приписів процесуального законодавства, підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення у визначений строк. Тобто розстрочення виконання судового рішення пов'язано з об'єктивними обставинами, котрі ускладнюють його вчасне виконання.
Положеннями ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України зазначається, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
В контексті вищенаведених норм судова колегія вважає за необхідне зауважити, що відстрочка або розстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи,при чому, такі обставини мають свідчити про неможливість або реальне ускладнення виконання рішення.
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, у зв'язку з чим, суд повинен оцінювати докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Особа, яка подала заяву про розстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.
Так, в силу приписів ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними та вирогідними (ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас судова колегія зазначає, що питання про відстрочення виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, а тому повинні досліджуватися та оцінюватися доводи та заперечення як позивача, так і відповідача. При цьому, суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.
Подібна за своїм змістом правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.01.2020 у справі №910/1180/19 та від 03.09.2020 у справі №905/30/16.
Колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом підставно задоволено заяву Відповідача про відстрочення виконання рішення з огляду на фактичні обставин справи, зокрема: неплатоспроможність Боржника, про що свідчать докази щодо недостатності коштів на рахунках Відповідача, за рахунок яких останній мав виконати рішення суду у даній справі; необхідність сплати Відповідачем як сільськогосподарським підприємством єдиного податку 4 групи, сума якого лише у 1-му кварталі 2025 становить 841 683,32 грн.; загроза звільнення працівників підприємства у кількості 38 осіб у разі банкрутства ТОВ “СГВП “АГРОСТАР», тощо, з одночасним урахуванням обставини військової агресії РФ проти України, внаслідок якої утруднена господарська діяльність суб'єктів господарювання взагалі та однозначним негативним впливом останньої саме на сільськогосподарське виробництво.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції враховує, що Боржником у 2025 році буде зібрано врожай за наслідками оброблення земельних площ, які знаходяться у Відповідача у користуванні, і подальші зібрання та продаж цього урожаю дадуть безумовну можливість ТОВ “СГВП “АГРОСТАР» виконати рішення господарського суду відносно сплати коштів ТОВ "АДАМА УКРАЇНА". Надання відстрочення не заблокує роботи підприємства Відповідача та дозволить йому отримати дохід, який надалі може спрямувати на погашення заборгованості перед Позивачем.
Таким чином, оцінюючи матеріальні інтереси обох сторін, судова колегія зазначає, що ступінь виконання заявником рішення у даній справі впливає, в свою чергу, і на фінансове становище Позивача (стягувача).
Апеляційна колегія виходить з того, що інтерес стягувача у даному випадку полягає у повному та якомога більш швидкому отриманню належних йому сум, а інтерес Боржника полягає у погашенні наявних сум боргу. Надання відстрочення виконання судового рішення у даному випадку забезпечить Відповідачу можливість сплати присуджених до стягнення сум, а Позивачу - можливість реального отримання грошових коштів.
З огляду на вказане, апеляційна колегія враховує негативні наслідки для Боржника при примусовому виконанні рішення суду станом на даний час (банкрутство, тощо) і, відповідно, для стягувача (закриття виконавчого провадження за відсутності майна, коштів Відповідача тощо); матеріальні інтереси обох сторін; а також можливість Боржника виконати судове рішення при наданні відстрочки для такого виконання.
У даному контексті апеляційний суд враховує висновок рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 у справі №1-7/2013, згідно з яким до обставин, які ускладнюють виконання судового рішення належать, зокрема, скрутне матеріальне становище боржника, наявність загрози банкрутства юридичної особи боржника тощо.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43). У зв'язку з тим, що відстрочка та розстрочка подовжує період відновлення порушеного права стягувача при їх наданні суди, в цілях вирішення питання про можливість їх надання, а також визначення строку подовження виконання рішення суду повинні враховувати закріплені в нормах матеріального права, і перш за все у Європейській конвенції про захист прав людини та основних свобод, що є частиною національного законодавства, допустимі межі надання відстрочки та розстрочки виконання судового рішення. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення. Отже, питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Згідно практики Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції («Корнілов та інші проти України», заява №36575/02, ухвала від 07.10.2003). І навіть два роки та сім місяців не визнавались надмірними і не розглядалися як такі, що суперечать вимогам розумного строку, передбаченого статтею 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 у справі «Крапівницький та інші проти України», заява №60858/00).
У цьому контексті судова колегія наголошує на тому, що питання щодо розстрочення виконання рішення належить до дискреційних повноважень суду, який виходив з достатності обґрунтування Відповідачем своєї заяви про відстрочення виконання рішення.
Поряд з цим, апеляційним судом констатується, що місцевим господарським судом чітко дотримано баланс інтересів Позивача, шляхом обмеження терміну відстрочення до 19.11.2025, а не до граничного річного строку, що не звільняє Відповідача від обов'язку виконання рішення, а межі відстрочення стосуються лише основної суми боргу та не впливають на виконання судового рішення в частині стягнення суми судових витрат.
Так, положеннями ч. 5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України не визначено особливих вимог відносно ухвали про відстрочення виконання судового рішення. Істотними критеріями є лише початок обчислення даного строку з дати ухвалення рішення та граничної дати відстрочення: не більше одного року, відтак, визначення строку відстрочення віднесено до компетенції суду.
Передбачена процесуальним законом можливість відстрочення виконання судового рішення жодним чином не звільняє сторону Боржника від виконання взятих на себе зобов'язань та виконання безспірних вимог стягувача, проте, надає сторонам можливість врегулювати фінансові питання зі зменшенням ризику негативних наслідків для обох сторін, а саме: для Боржника - загроза неможливості подальшого виконання своїх зобов'язань, а для стягувача - загроза можливості неотримання одразу протягом тривалого часу присудженої до стягнення суми коштів.
При наданні правової оцінки ухвали суду, апеляційним судом враховано висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18, згідно з якими відстрочення або розстрочення виконання рішення спрямоване на забезпечення повного виконання рішення суду та є допоміжним процесуальним актом реагування суду на перешкоди, які унеможливлюють або ускладнюють виконання його рішення. Водночас розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням. Саме розстрочення / відстрочення впливає лише на порядок примусового виконання рішення.
Таким чином, розстрочення або відстрочення виконання судового рішення не змінює цивільне або господарське зобов'язання. Відстрочення виконання судового рішення не припиняє договірного зобов'язання відповідача, а тому не звільняє останнього від наслідків порушення відповідного зобов'язання.
При цьому, апеляційний суд наголошує на тому, що обставини, з якими закон пов'язує можливість надання відстрочки, є оціночними, а необхідність використання права на відстрочку, закон відносить на розсуд суду. Вказане право застосовується за визначених в законі умов, з урахуванням всіх обставин справи ((схожа позиція (але, відносно надання розстрочки щодо виконання рішення суду) викладена в постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі №917/138/16 від 15.06.2018)).
З огляду на викладене, колегія суддів зауважує, що у даному випадку не вбачається, що місцевим господарським суд здійснено свої дискреційні повноваження з порушенням вимог чинного законодавства або із недотриманням "справедливого балансу" між сторонами, а відтак, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції щодо задоволення заяви Відповідача про відстрочення виконання рішення від 24.04.2025 в частині задоволених позовних вимог стосовно стягнення 3 144 068,78 грн. - суми основного боргу, 67 601,66 грн. - пені, 125 762,75 грн. - штрафу, 40 099,54 - процентів, 612 028,27 грн. - різниці в ціні товару.
Отже, враховуючи наведене, встановлені судом першої інстанції обставини, а також правове регулювання спірних правовідносин, апеляційна колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку про наявність підстав для відстрочення в цій частині виконання рішення суду, відповідно до вимог ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, та часткового задоволення заяви про відстрочення виконання рішення до 19.11.2025, тобто - на 6 місяців.
Щодо відстрочення судом першої інстанції витрат на сплату судового збору в розмірі 60 845,38 грн., то судова колегія зазначає, що така вимога ТОВ «СВП «АГРОСТАР» не підлягає задоволенню, оскільки по-перше, сума сплаченого судового збору не входить до суми основного зобов'язання за судовим рішенням, і по-друге, сплативши судовий збір за подання позову позивач має право на його відшкодування за рахунок відповідача без будь-яких додаткових умов.
На переконання суду апеляційної інстанції, стягнення суми судового збору у розмірі 60 845,38 грн., з огляду на наявну фінансову звітність, не буде непомірним тягарем для ТОВ «СВП «АГРОСТАР» та відповідатиме інтересам сторони, яка ініціювала судовий розгляд, у зв'язку з чим в цій частині відсутні підстави для відстрочення виконання рішення суду.
Згідно з положеннями статті 275 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Як передбачено статтею 277 Господарського процесуального кодексу України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" підлягає частковому задоволенню, а резолютивна частина ухвали Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 у справі № 916/5540/24 підлягає зміні шляхом виключення з неї інформації щодо суми судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у даній справі, яка врахована судом першої інстанції в загальну суму, що підлягає відстроченню.
Судові витрати, що були понесені апелянтом у зв'язку з апеляційним оскарженням ухвали Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 у справі № 916/5540/24, на підставі ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України апеляційним судом покладаються на ТОВ "Сільськогосподарсько - виробниче підприємство "АГРОСТАР", враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги позивача та обставини виникнення спору у даній справі внаслідок неправомірних дій саме відповідача.
Керуючись ст. 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" задовольнити частково.
Змінити резолютивну частину ухвали Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 у справі №916/5540/24 та викласти її в наступній редакції:
« 1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарсько-виробниче підприємство "АГРОСТАР" про відстрочення виконання судового рішення у справі №916/5540/24 - задовольнити частково.
2. Відстрочити виконання рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2025 у справі №916/5540/24 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарсько - виробниче підприємство "АГРОСТАР" на користь Товариства з обмеженою Відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" 3 144 068,78 грн. - основного боргу, 67 601,66 грн. - пені, 125 762,75 грн. - штрафу, 40 099,54 грн. - річних, 612 028,27 грн. - різниці в ціні товару на строк до 19.11.2025.
3. В решті заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Сільськогосподарсько-виробниче підприємство “АГРОСТАР» про відстрочення виконання судового рішення у справі №916/5540/24 - відмовити.».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарсько - виробниче підприємство "АГРОСТАР" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АДАМА УКРАЇНА" 3 028,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням повних реквізитів сторін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Повний текст постанови складений та підписаний 11.09.2025.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Діброва Г.І.
Суддя Ярош А.І.