ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
11 вересня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/4735/24
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Савицького Я.Ф.,
суддів: Діброви Г.І.,
Ярош А.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
на рішення Господарського суду Одеської області
від 03 квітня 2025 року (повний текст складено 15.04.2025)
у справі № 916/4735/24
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Еліткомсервіс"
про стягнення 104528,99 грн,
суддя суду першої інстанції: Найфлейш В.Д.
місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області, -
У жовтні 2024 Акціонерне товариство “Укртрансгаз» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Еліткомсервіс" про стягнення 104528,99 грн, а саме: 88899,84 грн компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за березень 2017 року, 3% річних у розмірі 3 919,18 грн, інфляційні страти у розмірі 11 709,97 грн.
В обґрунтування позовних вимог АТ “Укртрансгаз» зазначає наступне.
Між ТОВ «Компанія «Еліткомсервіс» та АТ «НАК «Нафтогаз України» 26.10.2016 було укладено договір №3667/1617-ТЕ-23 щодо постачання природного газу. Відповідно до п. 1.2 договору поставлений газ мав використовуватися виключно для виробництва теплової енергії з метою надання послуг опалення та постачання гарячої води населенню.
Під час опрацювання поданих номінацій позивач встановив, що у березні 2017 року АТ «НАК «Нафтогаз України» не подало номінацій на постачання природного газу для ТОВ «Компанія «Еліткомсервіс» в обсязі 29,981 тис. куб. м.
Таким чином, як зазначає позивач, у вказаний період відповідач мав чинні договірні відносини з АТ «НАК «Нафтогаз України», проте останнє не здійснило постачання природного газу в зазначеному обсязі. Внаслідок цього ТОВ «Компанія «Еліткомсервіс» у березні 2017 року здійснило відбір газу з газотранспортної системи за рахунок ресурсу позивача в обсязі 29,981 тис. куб. м без поданих номінацій будь-яким замовником транспортних послуг. Станом на 04.10.2024 строк оплати вартості такого газу настав.
Позивач посилається на ч. 2 ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення», відповідно до якої теплопостачальні та теплогенеруючі підприємства, що у період з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу без поданих постачальником номінацій та без підписаних актів приймання-передачі, зобов'язані - незалежно від включення до реєстру, наявності договору реструктуризації чи акта звірки - протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісячно рівними частинами компенсувати оператору газотранспортної системи (який виконував ці функції до 31.12.2019) вартість:
відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації для відповідних категорій споживачів, визначених постановами КМУ щодо спеціальних обов'язків;
послуг транспортування зазначених обсягів газу за тарифами, встановленими НКРЕКП на момент таких відборів.
У зв'язку з чим позивачем нараховано борг у розмірі 88 899,84 грн, а також додатково: 3% річних від простроченої суми - 3 919,18 грн, та інфляційні втрати - 11 709,97 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області 03.04.2025 у справі №916/4735/24 (суддя Найфлейш В.Д.) у задоволенні позовної заяви Акціонерного товариства "Укртрансгаз" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Еліткомсервіс" про стягнення 104528,99 грн відмовлено. Судові витрати покладено на позивача.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції встановив, що відповідач надав акти приймання-передачі газу за березень 2017 року (16736 куб.м. та 13719 куб.м.), тому твердження позивача про відсутність таких документів є безпідставними.
Місцевий господарський суд зазначив, що у справі №916/2436/19 позивач також просив повернути 29,981 тис. куб.м. газу, посилаючись на безпідставний відбір. Однак рішенням Господарського суду Одеської області від 10.06.2020 встановлено, що ТОВ «Еліткомсервіс» споживало газ на підставі договору з НАК «Нафтогаз України» №3667/1617-ТЕ-23, у погоджених обсягах, без порушень. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 по справі №916/2436/19 підтверджено, що подання чи неподання номінацій не свідчить про незаконне споживання.
Крім того суд зазначив, що у справі №916/1250/18 встановлено, що постачання газу у березні 2017 року здійснило ТОВ «Одесагаз-постачання», а не АТ «Укртрансгаз». Відповідач здійснював оплату цьому постачальнику, хоча й не повністю, що призвело до боргу. Це рішення набрало законної сили, відтак подвійне стягнення є недопустимим.
З огляду на підписані акти та наявні судові рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що нарахування боргу АТ «Укртрансгаз» є безпідставним.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 05.05.2025 Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області 03.04.2025 у справі №916/4735/24 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Акціонерного товариства "Укртрансгаз" в повному обсязі. Здійснити перерозподіл судових витрат та покласти такі на відповідача.
Скаржник зазначає, що відповідач не надав актів приймання-передачі природного газу, підписаних із постачальником ТОВ «Одесагаз-постачання», щодо спірних обсягів. Із документів вбачається, що у березні 2017 року ТОВ «Еліткомсервіс» отримало 474 куб.м. газу від ТОВ «Одесагаз-постачання» та 29 981 куб.м. від АТ «НАК «Нафтогаз України». Обсяг у 474 куб.м. не є предметом спору. Спір стосується саме 29 981 куб.м., щодо яких відповідач не оформив акти з «Нафтогазом». Натомість надані акти з АТ «Одесагаз» підтверджують доводи позивача про відсутність належно підписаних актів із постачальником. Це є підставою для застосування ч. 2 ст. 8 Закону України №1730 та стягнення заборгованості на користь АТ «Укртрансгаз».
Також, скаржник зауважує, що суд першої інстанції відмовив у позові, посилаючись на обставини, встановлені у справах №916/2436/19 та №916/1250/18. Однак, ці висновки є помилковими, оскільки преюдиційність застосовується лише за наявності тотожних сторін та предмета доказування.
У справі №916/2436/19 встановлено, що між ТОВ «Еліткомсервіс» та АТ «НАК «Нафтогаз України» діяв договір постачання газу, а спірний обсяг (29 981 куб.м) відносився саме на «Нафтогаз». Проте актів приймання-передачі за березень 2017 року підписано не було. У справі №916/1250/18 суд підтвердив, що частину газу постачало ТОВ «Одесагаз-постачання», але не визначив його точний обсяг.
Таким чином, спір стосується саме 29 981 куб.м газу, отриманого за договором із «Нафтогазом» без належного оформлення. Це повністю узгоджується з доводами Позивача та дає підстави для застосування ч. 2 ст. 8 Закону №1730, який спрямований на врегулювання боргів за спожитий, але документально не підтверджений газ. Відтак висновок суду першої інстанції про безпідставність позову є хибним.
Апелянт вказує, що у справі №916/1250/18 (за позовом ТОВ «Одесагаз-постачання» до ТОВ «Еліткомсервіс») досліджувалися правовідносини сторін за договором постачання газу №008905-ПР від 01.11.2016. АТ «Укртрансгаз» не було учасником процесу, тому щодо нього не могли бути встановлені жодні факти, що мають значення у даній справі.
Суд у справі №916/1250/18 підтвердив, що у березні 2017 року ТОВ «Одесагаз-постачання» поставило лише 474 куб.м. газу, що відрізняється від спірних 29 981 куб.м. Натомість відносини між ТОВ «Еліткомсервіс» та АТ «НАК «Нафтогаз України» за договором №3667/1617-ТЕ-23 від 26.10.2016, які стосуються постачання саме цього обсягу, предметом розгляду у справі №916/1250/18 не були.
Отже, на думку скаржника, рішення від 08.11.2018 у справі №916/1250/18 не встановлює фактів, що мають значення для даного спору, а висновок суду першої інстанції про застосування преюдиційності є безпідставним і суперечить ч. 5 ст. 75 ГПК України.
За результатами автоматизованого розподілу справ між суддями, оформленого протоколом від 05.05.2025, для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Савицького Я.Ф., суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.
Враховуючи те, що апеляційна скарга подана безпосередньо до суду апеляційної інстанції, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2025 вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" було відкладене до надходження витребуваних цією ж ухвалою з Господарського суду Одеської області матеріалів справи №916/4735/24 до суду апеляційної інстанції.
09.05.2025 матеріали справи №916/4735/24 надійшли до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" на рішення Господарського суду Одеської області від 03.04.2025 у справі №916/4735/24. Вирішено розгляд вказаної апеляційної скарги здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Апеляційний суд враховує, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Разом з цим Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського суду з прав людини у справах “Савенкова проти України» від 02.05.2013, “Папазова та інші проти України» від 15.03.2012).
Європейський суд щодо тлумачення положення “розумний строк» в рішенні у справі “Броуган та інші проти Сполученого Королівства» роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
З огляду на зазначене, з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням в Україні воєнного стану - постійні тривали повітряні тривоги, відключення електропостачання та інші чинники тощо; приймаючи до уваги навантаження суду, перебування членів апеляційної колегії у відпустках, відрядженнях та лікарняних, принцип незмінності складу суду, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційна скарга Акціонерного товариства "Укртрансгаз" розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, але, у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.
Суд апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 26.10.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Еліткомсервіс» (Споживач) та Акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник) було укладено договір №3667/1617-ТЕ-23 на постачання природного газу.
Відповідно до пункту 1.2 цього договору сторони узгодили, що природний газ, який постачається за вказаним договором, використовується відповідачем виключно з цільовим призначенням - для виробництва теплової енергії, необхідної для надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води населенню.
Згідно з п. 2.1 договору постачальник передає споживачу з 01.10.2016 року по 31.03.2017 року (включно) природний газ обсягом до 180 тис. куб. метрів, зокрема , у березні 2017 року 35 тис. куб. метрів.
Умовами п. 3.2 договору сторони погодили, що споживач подає постачальнику до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання природного газу, належним чином оформлену заявку на планові обсяги використання природного газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. У разі ненадання або несвоєчасного надання заявки споживачем постачальник може користуватися плановими обсягами, зазначеними в пункті 2.1 цього договору, на відповідний місяць. Обсяги постачання підтверджується постачальником шляхом надання оператору газотранспортної системи номінації на відповідний місяць постачання (розрахунковий період) в установленому законодавством порядку. Постачальник протягом трьох днів з моменту підтвердження оператором газотранспортної системи номінації повідомляє споживачу про розмір поданої номінації шляхом надсилання відповідного повідомлення на електронну адресу, зазначену споживачем у розділі 13 цього договору.
Відповідно до пункту 3.4 договору, приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі. Обсяг використання природного газу споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.
Позивач, здійснивши аналіз поданих номінацій на березень 2017 року, встановив відсутність у АТ «НАК «Нафтогаз України» належним чином поданих номінацій на постачання природного газу в обсязі 29,981 тис. куб. м на користь ТОВ «Компанія «Еліткомсервіс».
Разом із тим, як зазначає позивач, ТОВ «Компанія «Еліткомсервіс» у березні 2017 року фактично здійснило відбір природного газу з газотранспортної системи України в загальному обсязі 29,981 тис. куб. м без поданих постачальником газу номінацій і без належно оформлених актів приймання-передачі з АТ «НАК «Нафтогаз України». Тобто зазначений відбір газу було здійснено із ресурсу позивача - тодішнього оператора газотранспортної системи - без будь-яких правових підстав.
Позивач вказує, що станом на 04.10.2024 року строк, передбачений законодавством та договором, для проведення оплати вартості безпідставно відібраних обсягів природного газу є таким, що настав. Проте відповідач свої зобов'язання щодо компенсації вартості зазначеного газу не виконав, унаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем.
Позивач обґрунтовує свої вимоги положеннями частини другої статті 8 Закону України від 03.11.2016 №1730-VIII «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення». Вказана норма прямо визначає, що підприємства, які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій і у яких відсутні підписані акти приймання-передачі з постачальником щодо таких обсягів, зобов'язані, незалежно від включення до відповідного реєстру, укладення договорів реструктуризації чи підписання актів звіряння взаєморозрахунків, компенсувати (оплатити) оператору газотранспортної системи вартість такого газу.
При цьому законодавець установив спеціальний механізм компенсації: протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, боржники повинні щомісячно рівними частинами сплачувати оператору газотранспортної системи (яким до 31 грудня 2019 року було АТ «Укртрансгаз») вартість безномінаційних відборів газу. Оплата здійснюється за цінами реалізації природного газу для відповідних категорій споживачів, визначеними постановами Кабінету Міністрів України про спеціальні обов'язки суб'єктів ринку природного газу (ПСО), чинними у відповідному періоді. Додатково підлягає оплаті вартість послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за тарифами, встановленими НКРЕКП.
Таким чином, позивач вказує, що внаслідок відбору ТОВ «Компанія «Еліткомсервіс» 29,981 тис. куб. м природного газу у березні 2017 року без номінацій і без підписаних актів приймання-передачі з АТ «НАК «Нафтогаз України», у відповідача виник обов'язок компенсувати позивачу - АТ «Укртрансгаз» - вартість зазначених обсягів.
Позивачем проведено розрахунок заборгованості, відповідно до якого станом на 01.10.2024 сума основного боргу становить 88 899,84 грн. Крім того, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання позивач нарахував 3% річних у розмірі 3919,18 грн та інфляційні втрати у сумі 11 709,97 грн. Сукупно загальна сума вимог за позовом складає 104 528,99 грн.
Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесені рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.
У частині четвертій статті 75 ГПК України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом (подібний правовий висновок викладено також і Верховним Судом у постановах від 16.12.2021 у справі № 916/495/21, від 03.11.2020 у справі № 909/948/18).Колегія суддів встановила, з урахуванням викладеного, зазначає наступне.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 10.06.2020 у справі №916/2436/19, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020, було відмовлено Акціонерному товариству «Укртрансгаз» в задоволенні позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Еліткомсервіс», в якій позивач просив суд зобов'язати відповідача повернути в натурі безпідставно набуте майно природний газ в обсязі 29,981 тис. куб. метрів за березень 2017 року та стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 169500,89 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна природного газу в обсязі 29,981 тис. куб. метрів.
При розгляді справи №916/2436/19 судом були дослідженні обставини щодо споживання відповідачем газу у спірний період, а саме за березень 2017 року.
Так, рішенням Господарського суду Одеської області від 10.06.2020 по справі №916/2436/19 встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Еліткомсервіс" у спірний період спожило природний газ із дотриманням вимог законодавства. Також, зазначено, що враховуючи наявність договірних правовідносин між відповідачем та НАК "Нафтогаз України", що виникли в силу договору постачання природного газу № 3667/1617-ТЕ-23, за умовами яких сторонами було погоджено обсяги поставки природного газу у спірний період, приймаючи до уваги встановлення судом факту невжиття заходів щодо обмеження або припинення газопостачання споживача, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем факту неправомірного споживання ТОВ «Компанія «Еліткомсервіс» природного газу у спірний період, з огляду на що заявлені АТ «Укртрансгаз» позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними.
У постанові Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 у справі №916/2436/19 колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до умов договору постачання природного газу, укладеного між АТ «НАК «Нафтогаз України» та ТОВ «Компанія «Еліткомсервіс», у березні 2017 року відповідачу мав бути поставлений газ у обсязі 75 тис. куб. м (п. 2.1 договору). Судова колегія підкреслила, що, зважаючи на фактичне споживання відповідачем природного газу у зазначеному періоді в обсязі, погодженому договором, питання подання або неподання номінацій з боку АТ «НАК «Нафтогаз України» не перебувало у сфері впливу споживача і не може тлумачитися як доказ безпідставного споживання газу.
Також апеляційний суд врахував обставини, встановлені рішенням Господарського суду Одеської області у справі №916/1250/18, яким підтверджено, що постачання природного газу у березні 2017 року для ТОВ «Компанія «Еліткомсервіс» здійснювалося не ПАТ «Укртрансгаз», а саме ТОВ «Одесагаз-постачання» за договором №008905-ПР від 01.11.2016. Цей факт підтверджувався актами приймання-передачі природного газу, серед яких: №8905/11 від 30.11.2016, №008905/12 від 31.12.2016, №008905/01 від 31.01.2017, №008905/02 від 28.02.2017, №008905/03 від 31.03.2017, а також низкою актів за 2017- 2018 роки.
Крім того, судом у справі №916/1250/18 встановлено, що ТОВ «Компанія «Еліткомсервіс» здійснювало оплату вартості спожитого природного газу саме на рахунки ТОВ «Одесагаз-постачання», однак не у повному обсязі, що і спричинило утворення заборгованості. Вказане рішення набрало законної сили.
З огляду на наведене, апеляційний суд у постанові від 09.11.2020 у справі №916/2436/19 підкреслив, що подвійне стягнення вартості одного й того ж природного газу з відповідача на користь різних суб'єктів є неприпустимим. Отже, колегія суддів визнала, що у спірних правовідносинах відсутні правові підстави для покладення на відповідача додаткової відповідальності за споживання природного газу у березні 2017 року.
У пункті 72 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява № 48553/99) зазначено, що відповідно до прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантоване статтею 6 § 1, повинно тлумачитися в контексті преамбули Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним із основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Посилання, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду, наведено і в рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України" та інші.
Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.
Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
З урахування викладеного, колегія суддів вважає доводи скаржника про нетотожність предметів позову необґрунтованими, оскільки рішенням суду по справі №916/2436/19 вже встановлено факт, що неподання номінацій не свідчить про безпідставне споживання газу, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Еліткомсервіс" за договором №3667/1617-ТЕ-23 у спірний період спожило природний газ із дотриманням вимог законодавства, а також, що поставку природного газу у березні 2017 для ТОВ “Компанія “Еліткомсервіс» здійснило не ПАТ “Укртрансгаз», а ТОВ “Одесагаз-постачання».
Таким чином, судом першої інстанції при оцінці наявності підстав для відмови у задоволенні позову у даній справі обґрунтовано враховано преюдиціальне значення встановлених у межах справи №916/2436/19 обставин.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів доходить висновку, що судом попередньої інстанції було надано скаржникові вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення Господарського суду Одеської області 03.04.2025 у справі №916/4735/24 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" - без задоволення.
Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати апелянта по сплаті судового збору при подачі апеляційної скарги не відшкодовуються.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Рішення Господарського суду Одеської області 03.04.2025 у справі №916/4735/24 залишити без змін, апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Савицький Я.Ф.
Суддя Діброва Г.І.
Суддя Ярош А.І.