Житомирський апеляційний суд
Справа №296/4773/25 Головуючий у 1-й інст. Аксьонов В. Є.
Номер провадження №33/4805/896/25
Категорія ч.1 ст.173-2 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
10 вересня 2025 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Корольовського районного суду м. Житомира від 13 червня 2025 року, якою її визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП,
Постановою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 13 червня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП та на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 25.04.2025 о 23 год 10 хв, перебуваючи за адресою у АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство фізичного та психологічного характеру щодо тітки ОСОБА_2 , а саме, рвала волосся, намагалась задушити, кричала в присутності неповнолітнього ОСОБА_3 , чим завдала шкоди психологічному здоров'ю останнім та вчинила правопорушення передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи. Зазначила, що судом першої інстанції не взято до уваги докази спричинення їй фізичної та моральної шкоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зокрема, діями цих осіб під час конфлікту їй спричинено легкі тілесні ушкодження, а саме: множині синці по тілу, опік очей від застосування перцевого газового балончика, що підтверджено лікарем, витягом з ЄРДР, та пошкоджено її майно - навушники. Судом першої інстанції також не надана оцінка поясненням свідка ОСОБА_4 , яка вказала, що ОСОБА_2 перебувала в стані сп'яніння, була ініціатором сварки з приводу відчинених вікон. Вказує, що конфлікт не містить ознак застосування домашнього насильства відносно потерпілої, навпаки остання, вважаючи себе повноправною власницею помешкання чіпляється до неї та членів її сім'ї. Наголосила на відсутності в матеріалах належних та допустимих доказів вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП. Послалась на судову практику у подібних справах.
Належним чином повідомлені про час та місце судового засідання потерпіла ОСОБА_2 та яка є законним представником неповнолітнього ОСОБА_3 до суду апеляційної інстанції не з'явились, будь-яких клопотань на адресу суду не направляли.
За таких обставин, з метою недопущення затягування розгляду справи, зважаючи на положення ст. 268, ч.6 ст.294 КУпАП, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, які не з'явились в судове засідання та не повідомили суд про причини неявки.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, встановлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Проте, вищевказані вимоги закону суддею місцевого суду дотримані не були і висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не підтверджується доказами.
Як на докази винуватості ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, суд першої інстанції послався на: протокол про адміністративне правопорушення серії АПР18 №498023 від 26.04.2025 (а.с.1); копію термінового забороненого припису стосовно кривдника серії АА №312688 від 26.04.2025 (а.с.4); пояснення потерпілої ОСОБА_2 (а.с.5); заяву ОСОБА_2 від 25.04.2025 (а.с.6); рапорт інспектора взводу №1 роти № 3 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Олександра Шадури (а.с.7), пояснення учасників справи, надані в судовому засіданні.
Вказані докази апеляційний суд не може визнати належними, допустимими, достовірними та такими, які узгоджуються зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного проступку, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, з огляду на наступне.
Приписами ч.1 ст.173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення насильства в сім'ї, яке, у відповідності з даною статтею, проявляється в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Згідно із п.3 ч.1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Пунктом 17 ст.1 вказаного Закону передбачено, що фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Окрім того, обов'язковою ознакою об'єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1 ст.173-2 КУпАП необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст.173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Таким чином, під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї.
Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання та образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі висловлювання спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії АПР18 № 498023 від 26.04.20525, ОСОБА_1 25.04.2025 о 23 год 10 хв, перебуваючи за адресою у АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство фізичного та психологічного характеру щодо тітки ОСОБА_2 , а саме, рвала волосся, намагалась задушити, кричала в присутності неповнолітнього ОСОБА_3 , чим завдала шкоди психологічному здоров'ю останнім, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.173-2 КУпАП (а.с. 1).
Протокол про адміністративне правопорушення, терміновий заборонний припис складено на підставі заяви потерпілої ОСОБА_2 та її письмових пояснень, у яких зазначено, що вона прийшла додому та зайшла в кімнату в якій було відчинене вікно на балкон, запитала хто відчинив. ОСОБА_5 , яка перебувала в нетверезому стані, вийшла з кухні і почала нападати, рвати волосся, намагалася придушити, ОСОБА_2 намагалась захиститися. На крики прийшов ОСОБА_3 , побачивши дану ситуацію вступився за матір. ОСОБА_5 накинулась на нього, розпочала в кімнаті вибивати двері, погрожувала. До приїзду працівників поліції намагалася втекти разом зі своєю матір'ю (а.с. 5).
Під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_1 пояснила, що її тітка ОСОБА_2 постійно конфліктує. 25.04.2025 конфлікт спровокувала тітка через відчинене вікно, а неповнолітній ОСОБА_3 заприскав їй очі газовим балончиком.
Потерпіла ОСОБА_2 суду першої інстанції пояснила, що 25.04.2025 вона прийшла додому, зайшла в кімнату, були відчинені вікна, вона запитала хто відчинив вікна, в кімнату зайшла ОСОБА_1 у нетверезому стані і почала бійку, потім прибіг її син ОСОБА_3 , побачив, що ОСОБА_1 її б'є та почав її захищати, а саме, приснув ОСОБА_1 газовим балончиком в очі.
Потерпілий ОСОБА_3 суду першої інстанції пояснив, що 25.04.2025 він був вдома, його мати ОСОБА_2 прийшла з роботи, почув крики з іншої кімнати, підійшов подивитись, що там трапилось. ОСОБА_1 сказала йому, щоб він не втручався. Він побачив, що ОСОБА_1 . б'є його матір, а тому він дістав газовий балончик та приснув ОСОБА_1 в очі.
Допитана свідок ОСОБА_4 пояснила, що ОСОБА_1 є її донькою, за подіями, які трапились 25.04.2025 вона не спостерігала. 25.04.2025 ОСОБА_1 прийшла до неї додому в гості, була відчинена кватирка, ОСОБА_2 запитала, хто її відчинив, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 почалась сварка, ОСОБА_2 схватила ОСОБА_1 за волосся, потім син ОСОБА_2 - ОСОБА_3 заприскав газовим балончиком очі ОСОБА_1 .
Суду першої інстанції ОСОБА_1 була надана медична довідка від 26.04.2025, згідно якого їй встановлено діагноз хімічний опік повік та кон'юктиви I ступеня обох очей, а також витяг з ЄРДР, згідно якого 26.05.2025 близько 00 год 00 хв за адресою АДРЕСА_2 , невідома особа нанесла тілесні ушкодження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (а.с. 19,20).
В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснила, що сварки носять обопільний характер та виникають з приводу користування житлом.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у стані триваючого конфлікту, що виникає у зв'язку з користуванням житлом та веденням особистого побуту.
При цьому, можливі нецензурні висловлювання, образи та дії фізичного характеру, які мали місце в межах конфлікту, який склався 25.04.2025 між учасниками справи, за відсутності доказів підтвердження завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілих не охоплюються складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 КУпАП, оскільки завдання шкоди в даному випадку є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони даного проступку.
В матеріалах справи відсутні докази, які б поза розумним сумнівом підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства 25.04.2025 в розумінні ч.1 ст.173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
За змістом п.2 ч.8 ст.294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та закрити провадження у справі.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд дійшов висновку про скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі стосовно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - у зв'язку з відсутністю в її діях складу інкримінованого йому правопорушення.
Керуючись ст.294 КУпАП, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову судді Корольовського районного суду м.Житомира від 13 червня 2025 року скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1ст.173-2 КУпАП - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Галацевич