Житомирський апеляційний суд
Справа №296/9746/24 Головуючий у 1-й інст. Шимон Л. С.
Номер провадження №33/4805/501/25
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
10 вересня 2025 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Шмата Руслана Петровича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу адвоката Шмата Руслана Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Корольовського районного суду м.Житомира від 11 грудня 2024 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 11 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, 11.10.2024 об 11 год 47 хв в м.Житомирі, вул. Павла Сингаївського, 3, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ЗАЗ 110308 44, номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, сповільненість мови, ходи, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан наркотичного сп'яніння водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Шмат Р.П., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, однобічне та неповне з'ясування обставин справи. На його думку, ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а навпаки, погодився його пройти, однак фізіологічно не зміг здати аналіз сечі. Зокрема, як вбачається з відео, ОСОБА_1 , перебуваючи в лікарні, виконував усі необхідні дії для проведення огляду, не висловлював заперечень та не вчиняв дій, які б могли бути розцінені як відмова від проведення огляду. Послався на порушення прав ОСОБА_1 під час здійснення поліцейськими його поверхневого огляду та огляду автомобіля. Вказав, що поведінка його підзахисного була спровокована діями працівників поліції і не може свідчити про перебування в стані наркотичного сп'яніння. Також, наголосив, що ОСОБА_1 наркотичних засобів не вживає, належних доказів на підтвердження керування останнім транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння матеріали справи не містять, що вказує на відсутність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Разом із апеляційною скаргою захисник подав заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Розглянувши заяву про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши особу, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно вимог ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а у разі незгоди особи на проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Відповідно до п.6 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі-Інструкція), огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
При цьому, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я (п.12 Розділу ІІ).
Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані, висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан наркотичного сп'яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.1 ст.130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є правильним, а зміст постанови судді відповідає вимогам, передбаченим ст.ст.283, 284 КУпАП.
Так, з протоколу по адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №148265 від 11.10.2024, вбачається, що ОСОБА_1 11.10.2024 об 11 год 47 хв в м.Житомирі, вул. Павла Сингаївського, 3, керував транспортним засобом ЗАЗ 110308 44, н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: звужені зіниці очей, які не реагують на світло, сповільненість мови, ходи, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку водій відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Від керування транспортним засобом відсторонено шляхом залишення транспортного засобу в безпечному місці (а.с.1-2).
Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №148265 від 11.10.2024(а.с.1-2); копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ЕНА №3243819 від 11.10.2024відносноОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП (а.с.3); рапортом поліцейського від 11.10.2024(а.с.5);висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'янінняабо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №605 від 11.10.2024, зі змісту якого вбачається, що висновок встановити неможливо в зв'язку з відмовою ОСОБА_1 від здачі біорідини (а.с.4); відеозаписами з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудних камер поліцейських (а.с.6).
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводами апеляційної скарги під час апеляційного розгляду справи висновків суду першої інстанції не спростовано.
На наявному в матеріалах справи відеозаписі із нагрудних камер поліцейських об'єктивно зафіксовано, що водій ОСОБА_1 у закладі охорони здоров'я безумовно відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, своєю поведінкою створюючи обставини, за яких такий огляд був неможливий. При цьому, лікарем, який проводив оглядОСОБА_1 , були дотримані нормативно-правові акти, що регламентують порядок проведення огляду водія на стан сп'яніння, та правильно розцінені дії ОСОБА_1 , як відмова від проходження огляду. Доказів того, що останній з будь-яких об'єктивних причин (зокрема, зумовлених станом здоров'я) не міг пройти огляд у запропонований лікарем спосіб матеріали справи не містять.
Слід зазначити, що за змістом п.2 Розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України №1452/735 від 09 листопада 2015 року (далі-Інструкція), поліцейський, як посадова особа, на яку покладено обов'язок забезпечення безпеки дорожнього руху, самостійно за власним переконанням визначає наявність у водіїв транспортних засобів ознак сп'яніння, визначених п.п.3, 4 Розділу І цієї Інструкції, а тому доводи апеляційної скарги у частині відсутності у ОСОБА_2 видимих ознак наркотичного сп'яніння та відсутності підстав для проведення відповідного огляду не є слушними.
Апеляційний суд вважає, що дії працівників поліції відповідали вимогам Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 та ст.266 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст.256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395.
Твердженням захисника про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан сп'яніння, а дії працівників поліції були провокаційними, суд першої інстанції надав правильну та неупереджену оцінку, яка обґрунтовано викладена у мотивувальній частині судового рішення та не потребує додаткового правового аналізу.
Посилання на відсутність у матеріалах справи доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння не має правового значення, оскільки протокол відносно нього складено за відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, тобто за порушення ним п.2.5 Правил дорожнього руху, а не за вчинення адміністративного правопорушення, яке полягає в керуванні транспортними засобами в стані наркотичного сп'яніння.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови та не впливають на висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінуємого йому правопорушення.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32)
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
постановив:
Клопотання адвоката Шмата Руслана Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Корольовського районного суду м.Житомира від 11 грудня 2024 року.
Апеляційну скаргу адвоката Шмата Руслана Петровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову судді Корольовського районного суду м.Житомира від 11 грудня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Галацевич