Справа № 758/9141/24
Категорія 60
21 травня 2025 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Годованюк Ю.Р., розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: приватний нотаріус КМНО Гудим Ольга Леонідівна, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування
ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовною заявою до Київської міської ради (надалі за текстом - відповідач) третя особа приватний нотаріус КМНО Гудим Ольга Леонідівна (надалі за текстом - третя особа), про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (надалі за текстом - ОСОБА_2 ) після смерті якої залишилось майно - квартира АДРЕСА_1 (надалі за текстом -квартира), при цьому, оскільки позивач є єдиним спадкоємцем за законом, адже позивач вступив у спадщину, а спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не відкривалась, позивач просить суд ухвалити рішення, яким визнати за позивачем право власності на квартиру.
Відповідач просить суд прийняти рішення відповідно згідно чинного законодавства України.
Ухвалою Суду від 29.07.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд в загальному позовному провадженні, призначено підготовче засідання та розстрочено сплату судового збору не довше ніж до ухвалення рішення суду.
21.10.2024 до суду від третьої особи надійшла заява про розгляду без участі.
Ухвалою суду від 14.11.2024 витребувано докази, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
15.11.2024 до суду від позивача надійшла заява про долучення доказів сплати судового збору.
20.12.2024 до суду від третьої особи надійшли пояснення на виконання вимог Ухвали від 14.11.2024.
17.02.2025 до суду від відповідача надійшли пояснення.
Ухвалою суду від 27.03.2025 витребувано докази, на виконання вимог якої 21.05.2025 отримано відповідні докази.
За змістом ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні за відсутності учасників справи, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.
У судовому засіданні судом було прийнято, складено і підписано вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд встановив наступне.
Позивач є сином ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 05.08.1960 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ОСОБА_2 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 від 02.11.2019.
Третя особа повідомила, що позивачем або будь-якою іншою особою не було подано ані заяви про прийняття спадщини, ані заяви про відмову від спадщини.
30.01.2024 року, за запитом третьої особи, сформовано Витяг зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) № 75620062, згідно якого, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не відкривалась.
ОСОБА_2 на праві приватної належала квартира, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на житло від 24.07.1995 року, виданим Відділом приватизації житла виконкому Подільської районної Ради народних депутатів, виданого згідно з розпорядженням (наказом) від 24.07.1995 року № 7539, Технічною характеристикою квартири.
Відповідно Заповіту, від 08.02.1996 року, посвідченого Державним нотаріусом 14-ї Київської державної нотаріальної контори, зареєстрованого в реєстрі за № 4-896, ОСОБА_2 заповіла квартиру позивачу.
Відповідно Інформаційної довідки № 374429525 від 16.04.2024 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна, відомості щодо права власності на квартиру - відсутні.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.
Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач є сином померлої ОСОБА_2 , а також спадкоємцем першої черги за законом.
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (частина перша статті 1222 ЦК України).
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Так, після смерті ОСОБА_2 , відкрилася спадщина, до складу якої зокрема увійшла квартира, яку ОСОБА_2 , заповіла позивачу квартиру.
Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч.3 ст. 1270 ЦПК України).
Позивач вказує, що проживав разом із своєю матір'ю, піклувався та доглядав за нею до останнього дня її життя, а після смерті - організував похорон, поховавши на кладовищі «Південне» м.Києва та фактично прийняв спадщину.
Судом встановлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не відкривалась та відомості щодо відмови позивача від спадщини відсутні.
Статтею 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Статтями 1268 та 1269 ЦК України презюмується, що у разі, коли спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що позивач прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 .
Відповідно до статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3 ст. 1296 ЦПК України).
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно (ч.1 ст. 1297 ЦК України).
Разом з тим, відповідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомості щодо права власності на квартиру - відсутні.
У відповідності до ч. 2 - 3 ст. 1225 ЦК України до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
У відповідності п. 9) ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на нерухоме майно, проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Відповідно статті 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
У разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 01 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину.
При вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків, відповідно до Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства УРСР 31.01.1966р., яка була чинною до 13.12.1995р., реєстрації підлягали усі будинки і домоволодіння, які були закінчені будівництвом і прийняті в експлуатацію за актом, затвердженим виконкомом місцевої Ради депутатів трудящих, на підставі документів, що підтверджують право власності.
До компетенції виконкомів місцевих Рад відносилось питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у погосподарські книги місцевих Рад, які є особливою формою статистичного обліку, що здійснювалось в Україні (УРСР) з 1979 року.
На виконання Постанови Ради Міністрів УРСР від 11.03.1985 року № 105 сільськими, селищними, районними Радами народних депутатів ухвалювалось рішення щодо оформлення права власності та реєстрації будинків у бюро технічної інвентаризації за даними погосподарських книг сільських, селищних Рад із додатками списків громадян, яким ці будинки належали.
Отже, за змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права, а записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України).
Враховуючи волю заповідача, відомості щодо права власності ОСОБА_2 на квартиру, а також прийняття позивачем спадщини, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 18, 133, 141, 259, 263-265, 280-282, 289, ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради, третя особа: приватний нотаріус КМНО Гудим Ольга Леонідівна, про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування - задовольнити;
Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_2 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
Повне найменування сторін:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_3 );
Відповідач: Київська міська рада (адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРПОУ 22883141);
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гудим Ольга Леонідівна (02163, м. Київ, вул. Лісківська, буд.7; РНОКПП НОМЕР_4 );
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч. 2 ст. 354 Цивільного процесуального кодексу України. Оскарження рішення суду не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Суддя В.В. Гребенюк