ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/17845/25
провадження № 2-а/753/343/25
/про залишення позову без руху/
"05" вересня 2025 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Цимбал І.К. розглянувши адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії.
Однак, дана заява не відповідає вимогам ст. 161 КАС України, зокрема:
- ч. 3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору від довідно до закону;
- ч. 2 ст. 161 КАС України, у разі подання позовної заяви та доданих до неї документів в електронній формі через електронний кабінет до позовної заяви додаються докази надсилання її копії та копій доданих документів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу.
Частиною четвертою статті 288 КУпАП передбачено, що особа, яка оскаржила постанову у справі про адміністративне правопорушення, звільняється від сплати державного мита.
Аналіз установленого статтею 288 КУпАП права на оскарження постанови державного органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення показує, що коло осіб, які мають право оскаржити таке рішення, порядок їх оскарження визначені і діють у редакції Закону України від 24 вересня 2008 року № 586-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху».
З 11 листопада 2011 року набрав чинності Закон України «Про судовий збір» (№3674-VI). Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин, що є предметом цього перегляду, за подання заяв, скарг до суду, в тому числі у випадку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державного управління, сплачується інший платіж - судовий збір, самостійні правові засади справляння якого, платник, об'єкти та розміри його ставок, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення визначено Законом №3674-VI.
Прийняття Закону №3674-VI не обмежує можливість дії чи прийняття у майбутньому законодавчих актів, які визначають пільги щодо сплати судового збору, отже, питання справляння судового збору, крім Закону № 3674-VІ, може регулюватися іншим законодавством (наприклад, частиною другою статті 239-1 КАС України в редакції Закону України від 12 лютого 2015 року №192-VІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд», згідно з якою за подання і розгляд заяви з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів, судовий збір не сплачується, тоді як у Законі № 3674-VI такої підстави для звільнення від сплати судового збору немає).
Визначальним у такому випадку є наявність норми, припису про те, що у разі звернення до суду особа не обтяжується обов'язком сплачувати платіж, який належить сплачувати на загальних підставах при поданні до суду заяви чи скарги.
Відповідно до положень статей 3, 5 Закону №3674-VI серед осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, немає таких, які б звільнялися від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви на постанову про накладення адміністративного стягнення, чи виключали б позовну заяву на постанову про накладення адміністративного стягнення з об'єктів оплати судовим збором.
У вказаній постанові від 18 березня 2020 року Велика Палата Верховного Суду, за системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначила, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.
Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Отже позивачу необхідно сплатити судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 грн. 60 коп.
Згідно ст. 169 КАС України, суддя встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160 і 161 КАС України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків.
Якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 160 і 161 КАС України, заява вважається поданою в день її первісного подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається позивачу.
Враховуючи наведене вважаю, заяву слід залишити без руху, а позивачу надати строк для їх усунення.
Керуючись ст.ст. 169, 160, 161 КАС України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: І.К. Цимбал