Справа № 752/11869/25
Провадження №: 3/752/4691/25
08 вересня 2025 року cуддя Голосіївського районного суду міста Києва Вдовиченко О.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ,
13 квітня 2025 року о 22 годині 53 хвилини, у м. Києві, по вул. Володимиро-Либідській, 17 водій ОСОБА_1 керуючи ТЗ BMW М850І днз НОМЕР_1 в стані наркотичного сп'яніння. Огляд на стан наркотичного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку у лікаря нарколога, висновок лікаря 001644, чим порушив п. 2.9.а ПДР України та вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судові засідання, призначені на 05.06.2025, 27.06.2025, 11.07.2025, 07.08.2025, 08.09.2025 особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 не з'явився, хоча повідомлявся про розгляд справи шляхом надіслання судової повістки рекомендованим повідомленням про розгляд справи за місцем його проживання, вказаному в протоколі. Однак повістки поверталися на адресу суду з довідкою поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки «адресат відсутній за вказаною адресою», що свідчить про належне повідомлення ОСОБА_1 про дату судового розгляду, оскільки у суду є підстави вважати, що останній умисно не отримує дані повістки.
В своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Крім того, на офіційному сайті Голосіївського районного суду м. Києва, в розділі «Громадянам» у вкладці «Список судових справ, призначених до розгляду» з моменту призначення даної справи до розгляду були зазначені дата, час та місце розгляду справи. При цьому, ОСОБА_1 клопотання про відкладення судового засідання не подано, причини неявки не повідомлені.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України» згідно з положеннями частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням п.1 ст.6 даної Конвенції.
Зважаючи на викладені обставини, оскільки ОСОБА_1 належно сповіщався про час і місце розгляду справи, був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, не подавав письмових заперечень проти протоколу, до суду не з'явився, його поведінка свідчить про свідоме затягування та не бажання брати участь у розгляді справи.
Проте, подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Розгляд справи у розумі строки з одного боку забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого своєчасне вжиття заходів спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття (ст. 23 КУпАП). У будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно, з метою недопущення негативних наслідків, пов'язаних із тривалим розглядом справи та не вирішенням її по суті.
Таким чином, суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 268 КУпАП, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, що сприятиме досягненню завдань, визначених ст.ст. 1, 245 КУпАП, та розгляду справи в межах строків, які передбачені ст. 38 КУпАП.
Дослідивши всі обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до п. 2.9.а ПДР України, Водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
Згідно з вимогами ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Водночас ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
При цьому, особа реалізувала своє право володіти та керувати транспортним засобом, а значить погодилася виконувати додатково покладені на неї обов'язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України, пунктом 2.9.а яких заборонено керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Таким чином, водій ОСОБА_1 керуючи ТЗ BMW М850І днз НОМЕР_1 в стані наркотичного сп'яніння, порушив вимоги п. 2.9.а ПДР, та вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення, встановлено дослідженими доказами в справі, зокрема:
- протоколом про вчинення адміністративного правопорушення серії ЕПР 1 №311135 від 25 квітня 2025 року, в якому зафіксовані обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення;
- висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 17.04.2025 № 001644, відповідно до якого ОСОБА_1 перебуває у стані наркотичного сп'яніння (канабіноїди).
- відеозаписом з боді-камери поліцейського, яким зафіксовано події вчинення адміністративного правопорушення;
- іншими матеріалами справи у своїй сукупності.
З огляду на наведені обставини ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Беручи до уваги положення ст. 33 КУпАП, необхідним і достатнім убачається накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає безальтернативне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
На підставі ч. 5 ст. 4, ст. 9 Закону України «Про судовий збір», ст. 40-1 КУпАП, у зв'язку з ухваленням судом постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір підлягає стягненню з правопорушника на користь держави в сумі 605 грн. 60 коп.
Ураховуючи викладене, керуючись ст. 23, 33, ч.1 ст. 130, 283, 284, 287, 294, 303, 307, 308 КУпАП та ст. 3, 4 Закону України «Про виконавче провадження»,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у дохід держави в сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд міста Києва.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня її винесення.
Суддя О.О. Вдовиченко