Справа № 536/1130/25
Провадження № 2/536/952/25
05 вересня 2025 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючої судді Клименко С.М.
за участю секретаря судового засідання Веремєєвої О.Р.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
Позивач, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог посилаються, що 03 грудня 2019 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2027774632_CARD, який є змішаним договором, а саме кредитний договір та договір про надання банківських послуг, в якому містяться елементи різних договорів і надаються декілька різних видів послуг - кредитування та видача і обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток в межах якого було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 . На підставі договору факторингу № 13/10/23 укладеного 13.10.2023 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набув права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 на суму 34 256 грн 51 коп, з яких: 18 958 грн 41 коп - заборгованість по тілу кредиту та 15 298 грн 10 коп - заборгованість по відсотках.
Крім цього, 08 лютого 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 278180, який підписано її електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора. На підставі договору факторингу № 29022024 укладеного 29.02.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набув права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 на суму 13 244 грн 45 коп, з яких:8 888 грн 89 коп - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4 355 грн 56 коп - сума заборгованості за відсотками.
Просили стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 2027774632_CARD в сумі 34 256 грн 51 коп, за кредитним договором №278180 в сумі 13 244 грн 45 коп та судові витрати.
Ухвалою судді від 19 травня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Відзив на позовну заяву відповідачкою не подано.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З огляду на викладене, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами, які надані сторонами.
Відповідно ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У ч.2 ст.517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Статтею 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, ст. 76 ЦПК України.
Установлено, що 03 грудня 2019 року Акціонерне товариство «ОТП Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 2027774632_CARD, який є змішаним договором, а саме кредитний договір та договір про надання банківських послуг, в якому містяться елементи різних договорів і надаються декілька різних видів послуг - кредитування та видача і обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток в межах якого було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 .
13.10.2023 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 13/10/23, на підставі якого первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набув права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами.
Позивачем, у якості доказу переходу прав вимоги до боржника ОСОБА_1 щодо стягнення заборгованості за кредитним договором № 2027774632_CARD надано договір факторингу № 13/10/23 від 13.10.2023, укладеного між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Однак, вказаний договір факторингу є неналежним доказом, оскільки не містить всіх аркушів, а саме: після аркушу під № 1, який закінчується п.2.1, слідує аркуш № 3-4, який закінчується п.6.5, далі слідує аркуш №12.
Крім цього, на підтвердження переходу права грошової вимоги ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» наданий Витяг з Реєстру боржників №2 до договору факторингу №13/10/23 від 13.10.2023, який не містить підписів посадових осіб АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» і відтисків печаток, тобто його зміст міг бути змінений в односторонньому порядку та викладений в зручній для позивача формі, що не відповідає оригіналу, тому є неналежним доказом. Фактично доданий витяг є документом, що надрукований позивачем та підписаний його керівником.
Реєстр боржників №2 до договору факторингу №13/10/23 від 13.10.2023 позивачем суду не наданий.
Суд також зауважує, що сам по собі Витяг з Реєстру Прав Вимоги не підтверджує розмір заборгованості відповідача, як і сам факт її існування.
Отже, позивач не довів належними та допустимими доказами перехід права вимоги за кредитним договором № 2004193157 від 12.06.2013 від АТ «ОТП Банк» до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Крім цього, на підтвердження розміру заборгованості позивачем долучено розрахунок заборгованості за кредитним договором, який не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Вказаний розрахунок із зазначенням конкретного розміру заборгованості є документом, створеним самим позивачем, розрахунки складені за період з дня укладення договору факторингу, а, відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не може бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
За період дії кредитного договору детальний розрахунок первісного кредитора АТ «ОТП Банк» (із складовими, а саме: тіло кредиту, відсоткова ставка, погашення та залишок кредиту) відсутній, а тому суд немає змоги перевірити отримання, користування та повернення кредитних коштів відповідачкою.
Позивач не надав належних та допустимих доказів, що є його процесуальним обов'язком в силу положень статей 12,81 ЦПК України, на підтвердження визначеного ним у позовній заяві розміру заборгованості за кредитним договором № 2027774632_CARD.
Також встановлено, що 08 лютого 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та відповідачка ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту № 278180, який підписано її електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
За умовами договору ТОВ «Селфі Кредит» зобов'язувалось надати відповідачці кредитні кошти в сумі 11 111 грн 11 коп строком на 10 тижнів зі сплатою відсотків за їх користування.
Однак матеріали справи не містять належних доказів безготівкового перерахування грошових коштів ТОВ «Селфі Кредит» відповідачці ОСОБА_1 за реквізитами платіжної картки, вказаними у п.2.1 Договору та належність такої останній.
Підписання Відповідачкою Кредитного договору №278180 не підтверджує надання їй грошових коштів, оскільки будь-які відомості про це кредитний договір не містить. Умовами кредитного договору встановлені чіткі вимоги щодо порядку виконання кредитодавцем обов'язку з надання грошових коштів відповідачці, перерахування суми кредиту у безготівковій формі.
Відповідно до Позиції Верховного Суду викладена в Постанові від 29 січня 2020 року по справі № 755/18920/18, наданий банком розрахунок заборгованості, як доказ існування між сторонами кредитних правовідносин, наявності заборгованості та її розмір, сам по собі не є належним та допустимим доказом укладення кредитного договору та наявності заборгованості за ним договором, оскільки будь-яких доказів перерахування кредитних коштів на картку чи на рахунок відповідача, позивачем не надано.
Доказами, які можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно норм ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п. 2.1.1 Постанови Національного банку України «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» від 30.12.1998 №566, оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.
Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75 встановлено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.
Враховуючи вищенаведені умови кредитного договору, доказами належного виконання кредитодавцем його зобов'язань за договором могли б стати документи, які б підтверджували безготівкове перерахування грошових коштів у сумі 11 111 грн 11 коп за реквізитами платіжної картки відповідачки.
Суд наголошує, що за своєю правовою природою кредитний договір є реальним договором, тож вважається укладеним із моменту передачі кредитором позичальникові грошових коштів.
З огляду на правову природу кредитного договору, право вимоги позивача до відповідача про повернення грошових коштів на підставі відступленого права вимоги, відповідно обов'язок відповідача виконати цю вимогу, залежить від факту передачі останньому грошових коштів первісним кредитором.
За наведених обставин, позивачем не виконано процесуального обов'язку щодо доведення обставин, якими він обґрунтовує позовні вимоги, зокрема не доведено передачі грошових коштів відповідачеві.
29.02.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 29022024, за умовами якого первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набув права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами згідно реєстру боржників.
Однак, вказаний договір факторингу є неналежним доказом, оскільки не містить всіх аркушів, а саме: після аркушу під № 4, який закінчується п.3.5, слідує аркуш № 9, розділ 3 Порядок розрахунків не заповнений та містить пусті рядки.
Наданий Витяг з Реєстру боржників №1 до договору факторингу № 29022024 від 29.02.2024, який не містить підписів посадових осіб ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» і відтисків печаток, тобто його зміст міг бути змінений в односторонньому порядку та викладений в зручній для позивача формі, що не відповідає оригіналу, тому є неналежним доказом. Фактично доданий витяг є документом, що надрукований позивачем та підписаний його керівником.
Реєстр боржників №1 до договору факторингу № 29022024 від 29.02.2024 позивачем суду не наданий.
У постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 року у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 року у справі № 334/6972/17).
З огляду на принцип диспозитивності цивільного судочинства, визначений статтею 13 ЦПК України, суд не може з власної ініціативи збирати докази у цій справі.
Отже, позивачем не доведено належними доказами факту передачі первісним кредитором відповідачці кредитних коштів та переходу права вимоги до неї за договором про надання споживчого кредиту № 278180 .
З огляду на викладене в задоволенні позову суд відмовляє.
Оскільки в задоволенні позову відмовлено, то відповідно до положень ст.141 ЦПК України, суд відмовляє позивачу і в стягнені з відповідача понесених ним судових витрат.
Керуючись статями 13, 81, 141, 259, 263-265,279 ЦПК України, суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» у позові до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його отримання до Полтавського апеляційного суду.
СуддяС. М. Клименко