Яготинський районний суд Київської області
Справа № 382/1149/25
Провадження № 3/382/657/25
02 вересня 2025 року м. Яготин
Суддя Яготинського районного суду Київської області Нарольський М. М., при секретарі Матвієнко Ю. Л., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 2 Бориспільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , за ст. ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП),
До Яготинського районного суду Київської області надійшли дві справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 та ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
Постановою суду від 28.08.2025 року об'єднано адміністративні матеріали за № 382/1149/25 (провадження № 3/382/657/25), № 382/1150/25 (провадження № 3/382/656/25) про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених, ч. 1 ст. 130 КУпАП та ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, в одне провадження під загальним № 382/1149/25 (провадження № 3/382/657/25).
До Яготинського районного суду Київської області надійшов протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 348705 від 02.06.2025 року матеріали до нього про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в якому зазначено, що 02.06.2025 о 01 год. 25 хв. в м. Яготин біля буд. 8 на пров. Довженка, громадянка ОСОБА_1 керувала ТЗ Volkswagen Caddy НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, збуджений стан, почервоніння обличчя. Від проходження медичного огляду на стан сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовилась, що зафіксовано на нагрудний персональний відеореєстратор, чим порушила п. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Крім цього, до Яготинського районного суду Київської області надійшов протоколи про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 348723 від 02.06.2025 року матеріали до нього про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 122-2.КУпАП, в якому зазначено, що 02.06.2025 о 01 год. 25 хв. в м. Яготин біля буд. 8 на пров. Довженка, водій ОСОБА_1 керувала ТЗ Volkswagen Caddy НОМЕР_2 , не виконала вимогу поліцейського про зупинку ТЗ, яку поліцейський здійснив шляхом увімкнення проблискового маяка синього і червоного кольору та увімкнення спеціального звукового сигналу, чим порушила п. 2.4. ПДР, за, що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину заперечила, зазначивши, що керував її чоловік, світлових сигналів поліції не помітила, а звукових сигналів не чула, так як поліція їх не вмикала.
Захисник в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином. Від захисника надійшла заява про проведення судового засідання у її відсутність. Крім цього, в матеріалах справи містяться письмові пояснення, в яких просили закрити справу про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. Крім цього, зазначають, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП є не доведеною належними та допустимими доказами. Так, ОСОБА_1 транспортним засобом не керувала. Як вбачається з долученого до матеріалів справи відеозапису під час підходу працівників поліції до транспортного засобу ОСОБА_1 пересідала з пасажирського сидіння на водійське місце. Вказані обставини були зумовлені тим, що остання мала намір приховати дійсного кермувальника транспортного засобу, а саме свого чоловіка. На відеозаписі працівники поліції наголошували на тому, що за кермом була не ОСОБА_1 . Проте, склали відносно неї протокол, оскільки остання визнала вину на місці зупинки транспортного засобу. Тобто, фактично працівники поліції не з?ясували всіх дійсних обставин справи під час складання протоколу, а керувалися лише визнанням вини ОСОБА_1 . Водночас, наголошують, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб?єкта владних повноважень. Наголошували, що ОСОБА_1 транспортним засобом не керувала, а перебувала у ньому в якості пасажира. Даним транспортним засобом керував чоловік ОСОБА_1 , який під час підходу працівників поліції знаходився на задньому пасажирському сидінні. Отже, будь-якого доказу факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, встановлених за допомогою об?єктивних засобів контролю (відеозаписів зроблених за допомогою камер спостереження, нагрудних камер поліцейських або ініціативних записів будь-яких осіб, зроблених із дотриманням вимог закону) матеріали справи не містять. Відтак, висновок працівників поліції про керування ОСОБА_1 транспортним засобом ґрунтується виключно на припущеннях.
Про надходження на розгляд суду вказаної справи, враховуючи судову практику ЄСПЛ, було повідомлено прокурора Яготинського відділу Бориспільської окружної прокуратури Київської області. Прокурор не скористався правом на участь у розгляді справи. Участь прокурора у вказаній категорії справ не є обов'язковою відповідно до ст. 250 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП).
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Положення ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачають відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У ході здійснення судом провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак такого сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп'яніння та факт відмови водія від проходження зазначеного огляду або згода і факт проходження огляду.
Суд вважає доведеним, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122-2 та ч. 1 ст. 130 КУпАП, що в цілому підтверджується у своїй сукупності: відомостями протоколів про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 348705, 348723 від 02.06.2025 року; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; рапортом поліції від 02.06.2025.; копією постанови серії ББА № 703223 від 02.06.2025; довідкою про отримання ОСОБА_1 посвідчення на право керування транспортними засобами; довідкою про належність транспортного засобу; довідкою про відсутність повторності вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП; відеозаписами події (боді камери поліцейських), які містяться на DVD-R диску, що долучений органом поліції до матеріалів.
Вищевказані докази отримані з дотриманням встановленого законом порядку та у передбачений законом спосіб. Відповідно відсутні будь-які сумніви у їх достовірності та істинності, вони є належними, допустимими та достатніми.
Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає доведеним факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Так, як вбачається з відеофайлу "export-gmje7" на проміжку часу 0:00:14-0:00:26 зафіксовано рух транспортного засобу та паркування, при цьому проблискові маячки ввімкнені, їх добре видно. Далі, після зупинки транспортного засобу, що відбулося не одразу, на проміжку часу 0:00:39-0:00:44 поліцейський підходить до водійського сидіння даного транспортного засобу, де за водійським сидінням сидить ОСОБА_1 . На проміжку часу 0:01:15-0:00:18 за запитання поліцейського «хто їхав за кермом?» ОСОБА_1 відповідає «Я». Далі на проміжку часу 0:01:23-0:01:24 ОСОБА_1 знов говорить «я їхала за рульом». Також як вбачається із даного дослідженого відеозапису працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та в закладі охорони здоров'я, на що вона спочатку погодилась, проте в подальшому відмовилась він проходження огляду. Із дослідженого відеозапису не вбачається факту пересідання.
З інших відеозаписів вбачаються ті ж самі зафіксовані події з іншої бодікамери поліцейського.
Також суд звертає увагу, що, з урахуванням зафіксованого невиконання водієм вимог про зупинку транспортного засобу, знаходження ОСОБА_1 одразу після зупинки на водійському сидінні, її неодноразові наполегливі та послідовні пояснення щодо факту саме її керування на місці зупинки, відсутності інших об'єктивних доказів протилежного, встановлення ознак сп'яніння, вимога/пропозиція про проходження огляду та подальшої відмови від його проходження, працівники поліції мали підстави для складенння відповідного протоколу.
З огляду на зазначене, досліджений відеопис, суд відхиляє доводи сторони захисту щодо некерування ОСОБА_1 транспортним засобом Volkswagen Caddy НОМЕР_2 02.06.2025, вважаючи їх такими, що спростовуються іншими матеріалами справи, в тому числі й відеозаписами, а подальшу зміну позиції вважає такою, що направлена на уникнення відповідальності, тож до наданих в суді пояснень ставиться критично.
Доводи захисника, не спростовують порушення ОСОБА_1 вимог п. 2.5 ПДР за наявності у справі вищевказаних доказів, які підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення складений відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Обставини, які зазначені в протоколі, узгоджуються із дослідженими судом відеозаписами із нагрудних камер поліцейських, на якому достатньо повно відображені події, які відбувалися 02.06.2025 року за участю ОСОБА_1 , а також із вищевказаними письмовими доказами.
З огляду на викладене, аналізуючи зазначені вище положення процесуального закону та оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження в справі про адміністративні правопорушення, не вбачає будь-яких законних підстав не довіряти вказаним доказам.
Отже вище перелічені докази узгоджуються між собою, підстав для сумнівів у їх достовірності суд не вбачає, що в сукупності підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2 та ч. 1 ст. 130 КУпАП; суд вважає доведеними обставини, які є підставами для притягнення до відповідальності.
При цьому суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування "поза розумним сумнівом", сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах "Кобець проти України" (п. 43) та "Авшар проти Туреччини" (п. 282), "Нечипорук і Йонкало проти України" від 21 квітня 2011 року, "Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії" від 6 грудня 1998 року, згідно яких доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, які наведені вище, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які доводять факт вчинення правопорушення і не викликають у суду сумнівів, які б можна було тлумачити на її користь, оскільки докази винності ОСОБА_1 одержані законним шляхом, у передбачений законом спосіб і повноважними особами.
Переконливих доводів, які б безумовно були підставами для закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення та самої події, стороною захисту не наведено і при розгляді справи судом не встановлено.
Даючи оцінку іншим доводам, викладеним стороною захисту, суд також вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах "Серявін та інші проти України", "Трофимчук проти України", "Проніна проти України"). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Наведені стороною захисту аргументи не спростовують наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Зокрема, вони не спростовують дані, в тому числі й відеозапис, що підтверджує поза розумним сумнівом те, що ОСОБА_1 керувала транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та від проходження огляду відмовився, та відомості, які містяться в протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд звертає увагу, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства від 29.06.2007 року, яке з урахуванням положень ст. ст. 8, 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Підстав для повернення протоколу про адміністративне правопорушення, так само як і підстав для закриття провадження у справі не встановлено.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд відхиляє клопотання сторони захисту про закриття справи про адміністративне правопорушення.
Враховуючи особу ОСОБА_1 , характер вчиненого правопорушення, ступінь суспільної небезпеки, дане правопорушення є порушенням Правил дорожнього руху та потенційно небезпечним для суспільства, а також становить реальну небезпеку учасникам дорожнього руху, загрожує їх життю, здоров'ю, тяжкість ймовірних наслідків, враховуючи пом'якшуючі та обтяжуючі обставини по даній справі, суд вважає призначити адміністративне стягнення у виді штрафів з позбавленням права керування транспортними засобами, а також, з урахуванням ст. 36 КУпАП призначити остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладання адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст. ст. 23, 33, 40-1, 122-2, 130, 283-284, 289, 294 КУпАП,
ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,визнати винуватою у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122-2, ч. 1 ст. 130 КУпАП та на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накласти на неї остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу та стягнути з неї 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень (отримувач коштів: ГУК у Київ.обл./м. Київ/21081300, код ЄДРПОУ- 37955989, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) номер рахунку (ІВАN) UA 488999980313030149000010001, код класифікації бюджету 21081300) та позбавити права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Стягувачем є державний орган, за матеріалами якого судом прийнято відповідне рішення.
Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір на користь держави у розмірі 605,60 грн (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (ІВАN) UA908999980313111256000026001, код класифікації бюджету 22030106. Стягувачем є Державна судова адміністрація України.
Боржником за цією постановою є особа, яка притягається до адміністративної відповідальності (анкетні дані, що видалося за можливе установити, наведені в вступній частині постанови).
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити, що у випадку несплати накладеного штрафу у передбачений законом строк, до нього можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 294 КУпАП може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Яготинський районний суд Київської області.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
Повний текст складено 10.09.2025.
Суддя М. М. Нарольський