Справа № 369/14943/25
Провадження № 3/369/7612/25
Іменем України
10.09.2025 року м. Київ
Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Куценко М.О., розглянувши матеріали справи за протоколом про адміністративне правопорушення відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 2 ст. 173-8 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 851384 від 23.07.2025 - 16.07.2025 року ОСОБА_1 , близько 09:42, порушив вимоги термінового заборонного припису серії АА №521240 від 16.07.2025 року.
ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 173-8 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином. До суду надійшли письмові пояснення, в яких зазначено про розгляд справи за його відсутності, що відповідно ст.268 КУпАП не перешкоджає розгляду справи за відсутності особи щодо якої складено протокол.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнов проти України" зазначено, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
З метою уникнення затягування розгляду справи, відповідно до ст. 268 КУпАП вважаю за можливе розглянути справу у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на підставі наявних у справі матеріалів.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст.251 КУпАП є одним з доказів у справі про адміністративне правопорушення, надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол (ст.255 КУпАП) та не може бути перекладено на суд, оскільки суд не вправі самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушеннямст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
На підтвердження скоєння ОСОБА_1 інкримінованого адміністративного правопорушення до матеріалів справи долучено: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 851384 від 23.07.2025 року, який сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не є безумовним та беззаперечним доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, а є лише формою фіксації правопорушення. Крім того в протоколі не зазначено адресу за якою знаходився ОСОБА_1 в момент скоєння інкримінованого адміністративного правопорушення та якими саме діями останній порушив даний заборонний припис; рапорт працівника поліції від 18.07.2025 року; заява ОСОБА_2 , яка за відсутності інших належних та допустимих доказів не може вважатися достатнім доказом на підтвердження факту невиконання ОСОБА_1 вимог термінового заборонного припису; письмові пояснення ОСОБА_1 від 23.07.2025 та від 02.09.2025, в останніх ОСОБА_1 зазначив, що попередні пояснення (23.07.2025р.) писав під диктовку працівників поліції, дружині не телефонував та термінового заборонного припису не бачив, які не суперечать тому факту, що до матеріалів справи не долучено терміновий заборонний припис про який зазначено у фабулі протоколу серії ВАД № 851384 від 23.07.2025 року.
Дослідивши надані докази, приходжу до висновку, що матеріали справи не містять належних доказів, які б дозволяли суду поза розумним сумнівом дійти законного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 ознак складу інкримінованого правопорушення.
Так, ч. 2 ст. 173-8 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність, яка настає у випадку невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений.
Згідно пункту 16 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» терміновий заборонний припис стосовно кривдника - спеціальний захід протидії домашньому насильству, що вживається уповноваженими підрозділами органів Національної поліції України як реагування на факт домашнього насильства та спрямований на негайне припинення домашнього насильства, усунення небезпеки для життя і здоров'я постраждалих осіб та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства.
Про те, як вбачається зі змісту протоколу в ньому фактично не викладено суті адміністративного правопорушення, не наведено в чому воно полягало, не зазначено, які саме заборони порушила особа відносно якої складено протокол в результаті вчинення інкримінованих діянь, встановлення яких є обов'язковим для наявності складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 173-8 КУпАП. Крім того, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження видання заборонного припису з приводу порушення якого складено протокол, не долучено копію такого.
При цьому суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, викладені зокрема в рішенні від 09.09.2011 року у справі "Лучанінова проти України", від 15.05.2018 року у справі "Надточій проти України", який неодноразово зазначав, що до провадження в справах про адміністративні правопорушення застосовується кримінальний аспект та відповідні гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, згідно яких кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Зміст стандарту доведення поза розумним сумнівом надано, зокрема, в постанові Верховного Суду від 04.07.2018 року по справі N 688/788/15-к, згідно якої вказаний стандарт означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 року зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Салабіаку проти Франції" від 07.10.88 року, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Згідно приписів ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
З огляду на вищевикладене, враховуючи що суду не надано належних доказів, які б дозволяли дійти законного висновку про наявність в діяхОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-8 КУпАП, суд приходить до переконання, що провадження у справі підлягає закриттю.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір стягується у разі накладення адміністративного стягнення. Оскільки провадження по справі підлягає закриттю, то судовий збір із ОСОБА_1 не стягується.
На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 268, 283, 284 КУпАП України, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 173-8 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя: Михайло КУЦЕНКО