Справа № 368/194/25
2/368/688/25
Рішення
Іменем України
"08" вересня 2025 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі: головуючого судді Шевченко І.І.
за участю секретаря Назаренко А.І.
представника позивача адвоката Лисюк О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кагарлик цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, -
представник позивача просить суд стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання однієї неповнолітньої дитини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї третьої всіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця і до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дати подання позовної заяви, обґрунтовуючи позов наступним.
Вона, ОСОБА_3 , є матір'ю неповнолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Батьком дитини, як свідчить запис у свідоцтві про народження дитини, є громадянин України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З 05 травня 2007 року вона з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який 06 березня 2023 року рішенням Кагарлицького районного суду Київської області у цивільній справі № 368/63/23 було розірвано.
Обов'язок по утриманню та вихованню дитини вона виконує самостійно без участі відповідача.
Вона зверталася до відповідача з проханням матеріально підтримувати дитину та надавати кошти на її утримання, проте дані прохання залишаються без уваги.
Батько дитини весь обов'язок з матеріального забезпечення дитини переклав на неї, і неповнолітній син повністю перебуває на її утриманні.
Згідно із ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка або син відповідач іншим особам аліменти не виплачує, матеріальну допомогу на утримання дитини надавати може, оскільки є особою працездатного віку без будь-яких вад здоров'я.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого манна, грошових коштів: доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомою майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини слід зазначити, що відповідач є молодою працездатною особою, має гарний стан здоров'я, на утриманні інших осіб не має.
Згідно ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану.
На думку позивача розумним та достатнім розміром аліментів, які необхідно стягнути з відповідача є одна третя заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.
Таким чином, з відповідача слід стягнути аліменти на утримання однієї неповнолітньої дитини в розмірі 1/3 частини зі всіх видів його заробітку, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно і до досягнення ними повноліття.
На її думку, при сплаті відповідачем щомісяця запропонованого розміру аліментів на утримання дитини, забезпечується достатній рівень для її проживання.
Окрім цього, дана виплата не погіршить власного фінансового становища відповідача та забезпечить сумлінне і своєчасне виконання судового рішення.
Оскільки, добровільно про сплату аліментів домовитися їм не вдалося, вона змушена звертатися до суду, прохаючи задовольнити позов та стягнути з відповідача аліменти.
Враховуючи те, що відповідач зобов'язаний утримувати дитину, але добровільно матеріальної допомоги не надає, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів.
Згідно ст. 430 ч. 1 п. 1 ЦПК України, зазначене рішення суду підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник адвокат Клапчук Ф.П. в судове засідання не з'явилися, подавши до суду заяву, в якій просять розглядати справу у відсутність відповідача та його представника. Щодо рішення по справі, то відповідач просить прийняти рішення на розгляд суду.
Суд, вислухавши представника позивача та дослідивши письмові докази, приходить до наступного висновку.
Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27.02.1991 року , визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч. 2 ст. 3 Конвенції держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Як убачається з матеріалів справи, 05 травня 2007 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_2 було зареєстровано шлюб, про що складено відповідний актовий запис № 39.
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 06.03.2023 року шлюб між сторонами було розірвано.
Від зареєстрованого шлюбу сторони мають спільну неповнолітнього сина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Кагарлицького районного управління юстиції у Київській області, актовий запис № 136.
Обов'язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов'язків (частина друга статі 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України, якою на батьків покладено обов'язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Стаття 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.
Відповідно до принципу № 4 Декларації прав дитини дитині має належати право на здорове зростання і розвиток; з цією метою спеціальний догляд і охорона повинні бути забезпечені як їй, так і її матері, включаючи допологовий і післяпологовий догляд. Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування.
Згідно зі статтею 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Частинами 1-3 статті 181 Сімейного Кодексу України передбачено, що способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Частинами 1-2 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3)наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1)наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних правна результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2)доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи,якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Аналогічні обставини викладені в пункті 17 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».
Згідно частини першої статті 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про обов'язок відповідача надавати матеріальну допомогу на утримання дитини.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Цивільне судочинство згідно частин 1-3 статті 12 ЦПК України здійснюється на засадах змагальності сторін та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, так як відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, суд розглядає справу на підставі наявних у справі доказів.
Крім того, доказів, які б свідчили про неможливість стягнення з відповідача аліментів у визначеному позивачем розмірі відповідачем не надано.
Утримання дитини є спільним обов'язком обох батьків як матері, так і батька, незалежно від того, чи вони перебувають у шлюбі, розлучені або проживають окремо. Такий обов'язок прямо передбачений статтею 180 СК України.
Законодавство не ставить виконання цього обов'язку в залежність від працевлаштування чи рівня доходу одного з батьків. Наявність чи відсутність офіційного працевлаштування не звільняє іншого з батьків від участі в утриманні дитини. Жодна зі сторін не може бути повністю усунута від виконання своїх батьківських обов'язків лише через формальні або суб'єктивні обставини, зокрема такі як фінансова скрута, часткова зайнятість чи посилання на неофіційний дохід іншого з батьків.
Навпаки, кожен із батьків має здійснювати посильний внесок у виховання, розвиток і забезпечення гідних умов життя дитини. Це відповідає принципу найкращих інтересів дитини.
Виходячи з принципів змагальності,всебічності та повноти з'ясування обставин справи, розумності та справедливості, а також встановленого законом розміру аліментів, який має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, беручи до уваги також наявність заяви відповідача ОСОБА_2 про покладення рішення на погляд суду, суд вважає за можливе стягнути з нього аліменти в розмірі 1/3 частки його доходу, на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 до його повноліття, на користь позивача, що буде відповідати інтересам дитини та обох батьків.
Відповідно до статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Оскільки відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, позивач звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення аліментів, він підлягає стягненню з відповідача в дохід держави в сумі 1211,20 грн.
На підставі вищевикладеного та керуючись постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», ст.ст. 86, 180, 182, 184 СК України ст.ст. 4, 76-89, 141, 258, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) аліменти на утримання однієї неповнолітньої дитини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі однієї третьої всіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця і до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з 10 лютого 2025 року.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на користь держави судовий збір в сумі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Ознайомитись з повним текстом судового рішенням, в електронній формі, сторони можуть за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua/.
Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його складення безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 11.09.2025 р.
Суддя І.І. Шевченко