Справа № 372/766/25
2/368/585/25
Рішення
Іменем України
"09" вересня 2025 р. Кагарлицький районний суд Київської області
в складі:
Головуючий суддя - Закаблук О.В.
При секретарі судового засідання - Токовенко Н.О.
- розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик Київської області в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , - про розірвання шлюбу, суд, -
12.02.2025 року на адресу Обухівського районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , - про розірвання шлюбу, в прохальній частині якої позивачка просила суд винести рішення, на підставі якого:
1. Розірвати шлюб, зареєстрований 28 листопада 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №1154 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Свої позовні вимоги, які викладені в прохальній частині позовної заяви, позивачка ОСОБА_1 в мотивувальній частині позовної заяви обгрунтовує наступними фактичними обставинами, та нормами права:
- 28 листопада 2014 року між ОСОБА_1 (надалі за текстом - «Позивач») та ОСОБА_2 (надалі за текстом - «Відповідач»), а разом іменуються «Сторони», «Подружжя», було укладено шлюб, зареєстровано у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис №1154 (належним чином засвідчена копія Свідоцтва про шлюб додається у Додатках, оригінал знаходиться у Позивача).
Від спільного шлюбу Сторони мають дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (належним чином засвідчені копії Свідоцтв про народження дітей додаються у Додатках, оригінали знаходяться у Позивача).
Останнім часом у Сторін почали виникати сварки і непорозуміння, Позивача вважає, що подальше спільне життя разом із Відповідачем неможливе.
Рішення Позивача щодо розірвання шлюбу є остаточним і не підлягає перегляду, відтак просить суд не надавати Сторонам строк для примирення.
Згідно до ч. З, ст. 105 Сімейного кодексу України (надалі за текстом - «СК України») шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до ст. 110 СК України.
У відповідності до ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одног о з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом.
Судовий збір включається до складу судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч. 2 сг. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Враховуючи вищевикладене, сума судового збору складає 1211 грн. 20 коп.
Крім того, Позивач на виконання вимог п. 10 ч. 3 ст. 175 ЦПК України підтверджує, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж Відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Враховуючи те, що Сторони не мають наміру поновлювати сімейні та подружні стосунки, та у відповідності до ст. 105, 110, 112 СК України, керуючись ст. 4, 27, 43, 49, 175, 184, 187 ЦПК України, - позивачка просить суд задовольнити вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви (позовні вимоги).
12.02.2025 року автоматизованою системою документообігу Обухівського районного суду Київської області на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для розгляду даної справи по суті був визначений суддя Обухівського районного суду Київської області Рабчун Р.О., присвоєно, - справа № 372/766/25, провадження № 2 - 904/25.
18.03.2025 року Обухівським районним судом Київської області (під головуванням судді Рабчун Р.О.) винесено ухвалу, згідно з якою:
1. Справу для слухання по суті позовної заяви - передано за підслідністю - до Кагарлицького районного суду Київської області.
15.04.2025 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , - про розірвання шлюбу.
15.04.2025 року автоматизованою системою документообігу Обухівського районного суду Київської області на підставі п. 15.4) Перехідних Положень ЦПК України для розгляду даної справи по суті був визначений суддя Обухівського районного суду Київської області Рабчун Р.О., присвоєно, - справа № 372/766/25, провадження № 2/368/585/25.
01.05.2025 року Кагарлицьким районним судом на підставі ст.ст. 175, 177, 185, 187, 258, 260 ЦПК України винесено ухвалу про відкриття провадження у справі та призначено справу до слухання в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 10 год. 00 хв. 23.05.2025 року.
23.05.2025 року проведення підготовчого судового засідання відкладено на 11 год. 00 хв. 11.07.2025 року в зв'язку з неявкою відповідача ОСОБА_2 .
11.07.2025 року проведення підготовчого судового засідання відкладено на 17 год. 00 хв. 09.09.2025 року в зв'язку з неявкою відповідача ОСОБА_2 .
В підготовче судове засідання, яке відбулося 09.09.2025 року, позивачка ОСОБА_1 , та її представник - ОСОБА_5 , - не з'явилися, хоча повідомлялися судом належним чином про день, час та місце слухання справи, проте, - на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшла письмова заява представника позивачки, в якій він просить суд слухати справу без участі сторони позивача, позовні вимоги підтримує, та просить їх задовольнити, категорично заперечує проти надання терміну на примирення.
В підготовче судове засідання, яке відбулося 09.09.2025 року, відповідач ОСОБА_2 , - не з'явився, проте, на адресу Кагарлицького районного суду надійшла письмова заява відповідача, в якій він просить суд слухати справу без його участі, проти задоволення позовних вимог (розірвання шлюбу), - не заперечує.
Фактичне визнання позову відповідачем ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні дає підставу суду застосувати положення ч. 3 ст. 200 ЦПК України.
Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого судового засідання суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Отже, на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України суд приходить до висновку щодо можливості винесення судового рішення по результатам проведення підготовчого судового засідання, не призначаючи судове засідання до основного судового розгляду по суті.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України розглянути справу без участі осіб, які беруть участь у справі та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів, та вимоги, викладені в прохальній частині позовної заяви задовольнити, - шляхом винесення судового рішення, як окремого процесуального документу, обґрунтовуючи своє рішення наступним.
Підсудність.
Відповідно до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, - з довідки, яка видана 28.02.2025 року Управлінням обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, - відповідач, - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Що стосується тієї обставини, що с. Слобода Київської області, - наразі відноситься до Обухівського району, а справа слухається не в Обухіському районному суді Київської області, а в Кагарлицькому районному суді Київської області, то суд зазначає наступне:
Пунктом 3-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв'язку з утворенням (ліквідацією) районів відповідні місцеві суди продовжують здійснювати свої повноваження у межах територіальної юрисдикції, визначеної до набрання чинності Постановою Верховної Ради України "Про утворення та ліквідацію районів" від 17 липня 2020 року № 807-ІХ, але не довше ніж один рік з дня припинення чи скасування воєнного стану на території України, запровадженого Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про затвердження воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807/ІХ «Про утворення та ліквідацію районів», - с. Слобода, - відноситься до Обухівського району Київської області.
Разом з тим, відповідно до роз'яснення наданого Радою Суддів України, до зміни системи судоустрою та приведення її у відповідність до нового адміністративно - територіального устрою шляхом утворення, реорганізації чи ліквідації судів, - місцеві загальні суди продовжують здійснювати розгляд справ в межах раніше утворених районів та раніше визначеного адміністративно-територіального устрою, а так як с. Слобода раніше входило до складу Кагарлицького району Київської області, - то дану справу слід слухати в Кагарлицькому районному суді Київської області.
Відповідно, враховуючи предмет спору (розірвання шлюбу), враховуючи місце реєстрації та проживання відповідача - фізичної особи, та враховуючи положення ч. 1 ст. 27 ЦПК України, - дана справа підсудна Кагарлицькому районному суду Київської області, - як суду першої інстанції загальної юрисдикції, так як в даному випадку має місце правила загальної підсудності, - підсудність за місцем проживання фізичної особи - відповідача.
Фактичні обставини справи, встановлені судом в судовому засіданні.
Позивачем по справі є фізична особа - ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка місто Київ, громадянка України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 , виданий 11 серпня 2006 року Голосіївським РУ ГУ МВС України в м. Києві, РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ).
Відповідачем по даній справі є фізична особа - ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець Зугдіді, Грузія, громадянин Грузії, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ).
Спір між сторонами виник щодо шлюбу, зокрема, щодо його розірвання та стягнення аліментів, - за наступних обставин:
- 28 листопада 2014 року позивачка ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2 , - відповідачем по даній справі.
Даний факт підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , яке видане 28 листопада 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, в якому зазначено, що:
- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець Зугдіді, Грузія, громадянин Грузії, та,-
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка місто Київ, громадянка України, -
- зареєстрували шлюб 28 листопада 2014 року, про що 28 листопада 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві складено відповідний актовий запис за № 1154.
Прізвище після державної реєстрації шлюбу:
Чоловіка - ОСОБА_7 .
Дружини - ОСОБА_8 .
Від шлюбу сторони мають двох малолітніх дітей:
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ;
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Вищевказаний факт (наівність у сторін спільних малолітніх дітей) підтверджується свідоцтвами про народження:
- серії НОМЕР_5 , яке видане 15 січня 2016 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, в якому зазначено, що ОСОБА_3 , - народився ІНФОРМАЦІЯ_8 в місті Києві, Україна, про що 15 січня 2016 року складено відповідний актовий запис за № 73.
В графі «Батьки» зазначені:
Батько - ОСОБА_2 , (відповідач по даній справі).
Мати - ОСОБА_9 , (позивачка по даній справі);
- серії НОМЕР_6 , яке видане 26 березня 2022 року Печерським відділом державної реєстрації актів цивільного стану в місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому зазначено, що ОСОБА_4 , - народився ІНФОРМАЦІЯ_9 в місті Києві, Україна, про що 26 березня 2022 року складено відповідний актовий запис за № 840.
В графі «Батьки» зазначені:
Батько - ОСОБА_2 , (відповідач по даній справі).
Мати - ОСОБА_9 , (позивачка по даній справі).
Відомостей про вагітність позивачки ОСОБА_1 в матеріалах справи, - немає.
- Обставини справи, що характеризують обставини сімейного життя сторін, та обгрунтування судом задоволення позову в частині розірвання шлюбу:
- Як встановлено судом під час судового засідання з матеріалів справи, - позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , - проживають в різнах населених пунктах, на різних житлових площах, відповідно, - не проживають спільно, як одна сім'я, - більше 6 - ти місяців, окрім того, ще на час спільного проживання на протязі тривалого часу, - між сторонами існували неприязні відносини, що слугувало виникненню сварок між сторонами, що лише сприяло погіршенню відносин між подружжям.
Позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , - практично не спілкуються між собою, відповідно, - спільного сімейного життя не мають, відповідно, - спільного бюджету не мають, більше того, - практично не спілкуються між собою, а їхнє епізодичне спілкування обумовлено наявністю спільних малолітніх дітей, та, відповідно, - обумовлено спілкуванням відповідача з своїми дітьми.
Майнових спорів між сторонами станом на час винесення рішення про розірвання шлюбу, - немає.
Відповідно, як вбачається з матеріалів справи, які встановлені судом в судовому засіданні, - позивачка ОСОБА_1 категорично наполягає на розірванні шлюбу, категорично не бажає продовжувати шлюбно - сімейні відносини з відповідачем ОСОБА_2 , категорично бажає не тільки фактичного припинення шлюбу (що вже є здійсненим фактом на протязі більше 6 - ти місяців), а й юридичного припинення шлюбу, так як продовження юридичного існування такого шлюбу суперечить її інтересам та інтересам малолітніх дітей.
Що стосується відповідача ОСОБА_2 , - то він в своїй письмовій заяві - клопотанні, яку надіслав на адресу суду, - не заперечує проти розірвання шлюбу.
Враховуючи категоричну позицію як позивачки, так і позицію відповідача, які висловлені сторонами в письмових заявах, направлених на адресу суду, та які спрямовані на розірвання шлюбу, та враховуючи фактичні обставини справи, які судом викладено вище, суд вважає, що в даному випадку примирення між сторонами є неможливим, оскільки надання сторонам строку на примирення, на думку суду, - є безперспективним, та таким, який тільки посилить негативне відношення сторін один до одного, та надання такого терміну на примирення буде шкодити як інтересам позивачки, так і інтересам малолітніх дітей.
Що ж стосується застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даного спору, то суд при винесенні рішення керувався наступним.
Норми Конституції України.
Згідно ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є не відчужуваними та непорушними.
Згідно ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Слід зазначити, що ч. 1 ст. 51 Конституції України закріплює принципове положення, за яким шлюб як сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану, набуває юридичної сили за умови, що він грунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Це положення повністю відтворено в ч. 1 ст. 24 С К України.
Слід також зазначити, що згода не може вважатися вільною, коли вона дається під впливом фізичного чи психічного насильства з боку інших осіб.
Відповідно, як вбачається з обставин, встановлених судом в судовому засіданні, в даному випадку відсутня згода на продовження існування даного шлюбу як позивачки ОСОБА_1 , - в зв'язку з тим, що в сторін різне ставлення до подружніх обов'язків, різні характери та різні погляди на життя, так має місце і пряма згода відповідача ОСОБА_2 на розірвання шлюбу, яка висловлена ним в письмовій заяві, що, на думку суду, - є достатніми підставами для розірвання такого шлюбу, так як, на думку суду, - продовження існування даного шлюбу суперечить як інтересам позивачки, так і інтересам малолітніх дітей.
Норми галузевого права, - норми СК України.
Згідно абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України регулювання сімейних відносин здійснюється з метою побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки.
Як встановлено судом в даному випадку між сторонами тривалий час, - більше 6 - ти місяців, - відсутні почуття взаємної поваги та любові, підтримки, даний шлюб існує лише формально на протязі вже більше 6 - ти місяців, - завдяки його державній реєстрації, хоча фактичних - шлюбно - сімейних відносин немає понад розумні строки, (більше 6 - ти місяців), відсутнє поняття сім'ї як в розумінні норм СК України, так і в розумінні норм звичаєвого права, яке, також, на думку суду повинно враховуватися в справах даної категорії, так як воно основане на загальнолюдських поняттях, що стосуються сім'ї, напроти, між сторонами існують відносини, які унеможливлюють існування сім'ї між сторонами, та, як вважає суд, - дані негативні відносини з часом, - лише посилюються.
Згідно ч. 3 ст. 2 СК України Сімейний Кодекс України регулює сімейні особисті немайнові та (або) майнові відносини між подружжям.
Згідно ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Як судом вказано вище, під час слухання справи встановлено, що, зглядаючись на обставини проживання сторін, їхнє спільне проживання не утворює поняття «сім'я» в розумінні положень СК України, так як судом вже зазначалося вище, сторони по справі поза розумним строком, - більше 6 - ти місяців, - не проживають як чоловік та жінка, у позивачки ОСОБА_1 відсутнє бажання підтримувати будь - які відносини з відповідачем ОСОБА_2 , - що є обопільним, в зв'язку з чим, - сторони проживають на різних житлових площах, в різних населених пунктах, відповідно, - в сторін відсутній спільний побут, спільний бюджет, тощо, а тому сторони на даний час фактично є чужими людьми, які фактично нічим не пов'язані, окрім факту реєстрації шлюбу в установленому Законом порядку та наявністю спільних малолітніх дітей.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 18 СК України суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способом захисту сімейних прав та інтересів є припинення правовідношення.
Отже, припинення правовідношення, - антипод встановлення правовідношення, який має випадки, коли інтересам особи, права якої порушені значною мірою, відповідає саме припинення існуючого сімейного правовідношення.
Згідно ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Щодо відсутності згоди сторін на продовження шлюбу судом вказано вище, при обгрунтуванні застосування положень ст. 51 Конституції України до даного спору.
Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає положенню ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Аасамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно якої чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь - яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються. При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя чоловіка та дружини та збереження шлюбу буде суперечити як інтересам чоловіка, так і інтересам дружини, так і інтересам малолітніх дітей.
Суд задовольняє позовні вимоги позивачки про розірвання шлюбу, оскільки побудова сімейних відносин повинна здійснюватися на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки, як це зазначено в абз. 3 ч. 2 ст. 1 СК України, чого в даному шлюбі, на думку суду, немає, причому, - з обох сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
Отже, шлюб може бути припинено шляхом його розірвання за життя подружжя внаслідок волевиявлення обох або одного з них у суді або в органах РАЦСу. Відповідно, згідно з законом розірвання шлюбу має місце у випадках, коли подружжя або один із них вважають, що подальше спільне проживання та збереження шлюбу неможливе і бажають його розірвати.
Можливість припинення шлюбу на підставі волевиявлення одного або обох подружжя є проявом принципу свободи шлюбу і рівності подружжя, відповідно, припинення шлюбу внаслідок його розірвання має суб'єктивну підставу, яку судом слід ретельно дослідити в судовому засіданні, з метою недопущення безпідставного розірвання шлюбу, застосування можливих засобів для збереження сім'ї, як основи суспільства.
Для розірвання шлюбу потрібна воля подружжя або одного із них, спрямована на юридичне закріплення відсутності шлюбу між сторонами.
Суд наголошує, що в даному випадку має місце як пряма, визначена воля позивачки на розірвання шлюбу, яка має вираз у позовній заяві та у письмовій заяві, яка надійшла до суду, та в прямій позиції відповідача в його письмовій заяві - клопотанні, - що зводить нанівець намагання суду примирити сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Слід зазначити, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'ялений одним із подружжя у будь - який час, окрім того, одностороннє подання позовної заяви про розірвання шлюбу виникає у випадках, коли один із подружжя ініціює розірвання шлюбу, а другий вважає за можливе збереження сімейних стосунків або просто ухиляється від подачі спільної заяви до суду або від розірвання шлюбу в органах ДРАЦС.
Відповідно до ч. 1 ст. 112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя.
Як вказано судом вище, сторони фактично не підтримують шлюбно - сімейних відносин тривалий час, - більше 6 - ти місяців, спорів майнового спору між сторонами немає.
Відповідно до ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
При застосуванні положень ст. 112 СК України суд змушений надавати приорітет інтересам другого з подружжя, який наполягає на розірванні шлюбу на шкоду інтересам другого з подружжя.
Так, судом встановлено, що існування даного шлюбу суперечить як інтересам позивачки, так і інтересам малолітніх дітей.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при розгляді справ, які виникають у зв'язку з укладенням, припиненням шлюбу, а також з інших сімейних відносин, необхідно виходити з положень Конституції України, норм Сімейного кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Закону України від 23 червня 2005 р. N 2709-ІУ «Про міжнародне приватне право» та інших нормативно-правових актів, що регулюють сімейні відносини.
Що стосується прізвища, яке буде мати позивачка після розірвання шлюбу, то суд зазначає, що внаслідок реєстрації шлюбу, який розривається даним рішенням, - позивачка ОСОБА_1 - прізвище - не змінювала.
Що стосується порядку та способу виконання даного рішення в частині розірвання шлюбу, то згідно ч. 2 ст. 115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовиму записі про шлюб.
Згідно ч. 3 ст. 115 СК України документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Відповідно, суд з урахуванням вищевикладеного та вимог ст. 264 ЦПК України приходить до наступного висновку:
- обставини, якими обґрунтовувала позовну заяву позивачка ОСОБА_1 , - мали місце;
- із встановлених обставин випливають сімейні правовідносини, - особисті немайнові відносини між подружжям, які регулюються нормами СК України, що закріплено, зокрема, в ч. 1 ст. 2 СК України;
- до встановлених правовідносин підлягають до застосування, зокрема, наступні норми права, - ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ст. 51, ст.ст. 180 - 183, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113 Сімейного кодексу України, ч. 1 ст. 3, ст.. 4, 88, 107, 118, 119, 120, 215, 218, ч. 1 ст. 224 ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»;
- зважаючи на встановлені фактичні обставини справи, - позов підлягає до задоволення;
- підстав для допуску рішення до негайного виконання- немає;
- заходи забезпечення позову в даному цивільному провадженні не застосовувалися.
Відповідно, даний шлюб на думку суду має лише формальний характер, при його фактичному розпаді протягом тривалого часу, а тому, зважаючи на обставини справи, - суд вважає, що примирення між стронами не можливе, продовження існування даного шлюбу суперечить інтересам як позивачки так і інтересам малолітніх дітей, а тому має бути розірваний на підставі рішення суду.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 21, 51 Конституції України, абз. 3 ч. 2 ст. 1, ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 3, п. 3 ч. 2 ст. 18, ч. 1 ст. 110, ст. 112, 113, ч. 2 ст. 115 Сімейного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 3, ч. 1 ст. 4, ст. 5, ч. 1 ст. 19, ч. 1 ст. 23, ст. 29, ч.ч. 1, 3 ст. 133, ч.ч. 1, 2 ст. 144, ст. 280 - 283, п. 2 ч. 1 ст. 258, 259, 263, 263, 265, 268, п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , - про розірвання шлюбу, - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 28 листопада 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві між:
- ОСОБА_2 , ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженець Зугдіді, Грузія, громадянин Грузії, реєстраційний номер облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків НОМЕР_3 ), та, -
- ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженкою місто Київ, громадянкою України, паспорт громадянки України серії НОМЕР_1 , виданий 11 серпня 2006 року Голосіївським РУ ГУ МВС України в м. Києві, РНОКПП: НОМЕР_2 ), -
- свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_4 , яке видане 28 листопада 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис за № 1154, складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві 28 листопада 2014 року, - розірвати.
Встановити порядок виконання даного рішення в частині розірвання шлюбу, відповідно до якого воно після набрання законної сили є підставою для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб про його розірвання органом державної реєстрації актів цивільного стану (відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», ч. 2 ст. 115 СК України).
Документом, що засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку на підставі ч. 1 ст. 352 ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду на підставі ч. 1 ст. 354 ЦПК України подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Згідно ч. 1 ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Згідно п. 15.5) Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються на надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У разі порушення порядку подання апеляційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з моменту проголошення до Київського Апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області, а учасниками процесу, які не були присутні під час проголошення рішення, - протягом тридцяти днів з моменту отримання копії рішення.
Повний текст судового рішення складено 10.09.2025 року.
Суддя: Закаблук О.В.