№ 363/1540/25
№ 2/366/771/25
іменем України
11.09.2025 селище Іванків
Іванківський районний суд Київської області у складі головуючої судді Н.Слободян, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Короткий зміст позовних вимог
Позивач, ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» звернулося до Вишгородського районного суду Київської області із зазначеним вище позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 78879774 у розмірі 48000,00 гривень, а також сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 гривень.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 03.07.2023 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» та ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» укладено договір факторингу № 034-030723, за умовами якого останнє відступило ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» права вимоги, зазначені в Реєстрі прав вимоги, в тому числі право вимоги за договором позики № 78879774, укладеним 12.04.2023 між позикодавцем ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ » та позичальником ОСОБА_1 , право вимоги за яким на дату відступлення настало, і перейшло до ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» з моменту підписання відповідного Реєстру прав вимоги. Договір позики, право вимоги за яким набуте ТОВ «СІРОКО ФІНАНС», укладений дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-комунікаційних систем. За умовами зазначеного договору позики позикодавець зобов'язався передати позичальнику у власність грошові кошти (позику) на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов'язався повернути суму позики та сплатити плату від суми позики за весь час користування коштами позики в порядку і на умовах, що визначені договором позики. На виконання умов договору позики позикодавець 12.04.2023 перерахував на вказаний позичальником рахунок грошову позику за умовами договору в розмірі 12000,00 грн., виконавши належним чином взяті на себе договірні зобов'язання. Натомість, відповідач у встановлені умовами договору строки суму позики не повернув, проценти не сплатив, у зв'язку з чим за час користування коштами позики на суму позики були нараховані проценти відповідно до умов договору, загальний борг складає 48000,00 грн., який складається з неповерненої позики в розмірі 12000,00 грн., несплачених процентів у розмірі 36000,00 грн. 24.12.2024 ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» направлялась на адресу боржника письмова вимога про погашення заборгованості, яке боржником проігнороване, борг не сплачений.
Рух справи
24.03.2025 позовна заява надійшла до Вишгородського районного суду Київської області та була передана на розгляд судді Бпличевої М.Б. та ухвалою від 19.06.2025 передана за підсудністю до Іванківського районного суду , куди надійшла 10.07.2025 і була передана на розгляд судді Слободян Н.П.
11.07.2025 у справі відкрите провадження. Вирішено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження. Перший розгляд призначено на 07.08.2025, відкладено на 11.09.2025.
Позиції сторін
Представник у позові вимогах просив проводити розгляд справи за його відсутності, позов підтримує у повному обсязі та не заперечує проти винесення заочного рішення.
Відповідач про розгляд справи повідомлена належним чином, ухвала про відкриття провадження у справі разом з повісткою про виклик до суду надсилалася рекомендованою кореспонденцією відповідачу, яка повернулась до суду з відміткою про відсутність її за вказаною адресою, що відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається належним повідомленням. Крім того, відповідач повідомлявся додатково шляхом розміщення оголошення про виклик відповідача на веб-сайті "Судова влада". Відзиву, заяв чи клопотань до суду відповідач не подала.
Справа розглядається відповідно до ст. ст. 280-281 ЦПК України, в порядку заочного розгляду, за формою спрощеного провадження, з повідомленням (викликом) сторін, на підставі наявних доказів.
Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Встановлені судом обставини та застосовані норми права
Судом встановлено, що 12.04.2023 ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 у вигляді електронного документа, шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором згідно Закону України «Про електронну комерцію», уклали Договір позики (на умовах повернення позики в кінці строку позики) № 78879774, відповідно до п. 1 якого, за цим договором позикодавець зобов'язується передати позичальнику у власність грошові кошти (позику), на погоджений умовами договору строк (строк позики), шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу позичальника, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики.
Пунктом 2 договору позики визначені основні параметри та умови позики, порядок і графік повернення позики та сплати процентів, а саме: сума позики - 12000,00 грн.; строк позики (строк договору) - 30 днів; процентна ставка (базова)/день - 2,5% (фіксована); дата надання позики - 17.04.2023; дата повернення позики (останній день) - 12.05.2023; знижена процентна ставка/день (застосовується у відповідності до умов програми лояльності) - 1,125%; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день (не застосовується в період карантину) - 2,70%; пеня/день (не застосовується в період карантину) - 2,70%, орієнтовна реальна річна процентна ставка - 3340,13%; орієнтовна загальна вартість позики - 16050,00 грн. (а.с. 24-26).
На підтвердження здійснення платежу за укладеним договором позивачем до матеріалів справи довідку №КД-000004928/ТНПП від 20.12.2024, у якій підтверджено прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код за ЄДРПОУ 39861924) відповідно до умов договору про переказ коштів N?23-01-18/5 від 23.01.2018 року, укладеного між Компанією та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ЗАВЕРШЕННЯ НАСТУПНОЇ ПЛАТІЖНОЇ ОПЕРАЦІЇ:
1.???Дата 12.04.2023 року;
2.???Номер платежу с50с1817-0ba9-4c30-8343-a2e96383аc0a;
3.???Сума 12000.00 грн.;
4.???Отримувач Мартиненко Віталій - ЕПЗ номер НОМЕР_1 .
Оскільки Компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.
Інформація, яка міститься в цьому документі/додатках до цього документу. ( а.с.22) Суд звертає увагу, що зазначені документи до матеріалів позову не додані.
Із розрахунку заборгованості, здійсненого первісним кредитором «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» вбачається, що 12.04.2023 ОСОБА_1 було видано кредит на суму 12000,00 гривень. Встановлена базова процентна ставка - 2,50% та відсотки за користування (понад первісного строку) - 2,50%, знижена (акційна) процентна ставка - 1.13%. Загальна заборгованість станом на 05.09.2023 становить 48000,00 грн., з яких: 12000,00 грн. - залишок за тілом; 36000,00 грн. - залишок за відсотками (а.с. 4-6).
03.07.2023 між ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» (фактор) та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (клієнт) укладено договір факторингу № 034-030723, за умовами якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується прийняти такі права вимоги та сплатити клієнту ціну придбання за відповідний Реєстр плату, у передбачений цим договором спосіб. Перехід від клієнта до фактора прав вимоги відбувається в день підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників та набуває всіх прав щодо боржників в обсязі та на умовах, що існували на момент такого переходу, відповідно до вимог чинного законодавства (а.с.9-15).
Із Витягу з Реєстру прав вимог № 05/09/23, що відступаються клієнтом факторові відповідно до договору факторингу № 034-030723 від 03.07.2023 вбачається, що 05.09.2023 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» право вимоги до ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) за договором № від 12.04.2023 по заборгованості в загальному розмірі 48000,00 грн., з яких: 12000,00 грн. - заборгованість за тілом; 48000,00 грн. - заборгованість за процентами за користування (а.с. 8).
24.12.2024 року позивач ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» направило відповідачу вимогу про погашення заборгованості за договором позики № 78879774 від 12.04.2023 (а.с. 27-28).
Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України).
У ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Таким чином, укладений в електронній формі договір позики № 78879774 від 12.04.2023 на умовах, викладених у ньому, та у спосіб, визначений законом, адже такий договір містить електронний підпис одноразовим ідентифікатором h3pT66NBIS відповідача, що прирівнюється до власноручного підпису позичальника, повністю відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та засвідчує волю відповідача на укладання договору на погоджених умовах.
Уклавши даний договір на умовах, викладених у ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов'язання виконувати умови, які були в ньому закріплені.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлене договором або законом.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Тобто відступлення права вимоги за змістом означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
Таким чином, право вимоги до відповідача за договором позики № 78879774 від 12.04.2023 перейшло до позивача ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» від первісного кредитора ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» на підставі договору факторингу № 034-030723 від 03.07.2023, що відповідає вимогам статей 512-516 Цивільного кодексу України.
За правилами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Процесуальний закон містить вимоги до доказів, на підставі яких суд встановлює обставини справи, а саме: докази повинні бути належними (ст. 77 ЦПК України), допустимими (ст. 78 ЦПК України), достовірними (ст. 79 ЦПК України), а у своїй сукупності - достатніми (ст. 80 ЦПК України).
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 2 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Таким чином, висуваючи вимогу про стягнення заборгованості за кредитним договором кредитодавець зобов'язаний довести належними, допустимими, достовірними та, у своїй сукупності і взаємозв'язку, достатніми доказами наявність такої заборгованості, зокрема, факт надання та отримання грошових коштів, а також розмір заборгованості.
На підтвердження своїх позовних вимог ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» про стягнення з відповідача заборгованості надало суду договір позики № 78879774 від 12.04.2023.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 24.16.2021 року у справі № 686/19271/19, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухобліку, а свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, в той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг.
Позивачем до позовної заяви додано довідку №КД-000004928/ТНПП від 20.12.2024, видану ТОВ «ФК «Фінекспрес» про підтвердження платежу у сумі 12000,00 грн. на картку отримувача Мартиненка В. № НОМЕР_1 (а.с. 22).
Верховний Суд у своїх постановах (зокрема, у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц) неодноразово зазначав, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Зокрема, належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором/договором позики можуть бути виписки за картковими рахунками (по кредитному договору).
Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Таким чином, додана позивачем до позовної заяви довідка ТОВ «ФК «Фінекспрес» не містить підтвердження факту надання та отримання саме відповідачем ОСОБА_2 кредитних коштів на виконання умов договору позики № 78879774 від 12.04.2023.
Розрахунок заборгованості по договору позики № 78879774 від 12.04.2023, здійснений первісним кредитором ТОВ «1 безпечне агентсово необхідних кредитів», на який посилається позивач, створений самостійно первісним кредитором та не є первинним бухгалтерським документом, який підтверджує отримання кредитних коштів, користування ними, наявність та розмір заборгованості, а отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Інформація зазначена в цьому розрахунку заборгованості, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості, яку позивач просить стягнути з відповідача.
Інших доказів на підтвердження існування заборгованості, зокрема, виписки за картковим рахунком відповідача, на яку за словами позивача надавались кредитні кошти, суду не надано. Позивачем також не заявлялися клопотання про витребування необхідних доказів судом у випадку неможливості надання таких доказів самостійно для підтвердження отримання, користування коштами, наявності та розміру заборгованості.
Таким чином, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази існування та розміру заборгованості відповідача за договором позики № 78879774 від 12.04.2023.
Згідно з частиною першою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов'язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов'язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість. Згідно з цивільним процесуальним законом тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача; за таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов'язків (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 14.09.2023 у справі № 465/4873/20, провадження № 61-6627св23).
Враховуючи все вищезазначене, а також те, що належних, допустимих та достатніх доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позові щодо отримання відповідачем кредитних коштів, користування ними, наявності заборгованості та її розміру матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що в позові ТОВ «СІРОКО ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 77-81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274, 280-,282, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Іванківським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складений 11.09.2025.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СІРОКО ФІНАНС» (адреса: 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 45, офіс 510-а. Код ЄДРПОУ: 42827134).
Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_2 )
Суддя Н.П. Слободян