"10" вересня 2025 р. Справа № 363/5260/25
10 вересня 2025 року Вишгородський районний суд Київської області у складі:
судді Олійник С.В.,
секретаря Онопрієнко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вишгородського районного суду Київської області заяву позивача Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про забезпечення позову,
встановив:
09 вересня 2025 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - Приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Семенюк Тетяна Василівна про визнання недійсним договору дарування, предметом якого є земельна ділянка та житловий будинок, які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 .
Разом із позовною заявою до Вишгородського районного суду Київської області надійшла заява позивача АТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення позову, в якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 яке належить ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 :
- на земельну ділянку, кадастровий номер: 3221886401:35:058:6043, площа (га): 0.0806 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2255132132218
- житловий будинок садибного типу, ідентифікатор об'єкта ЄДЕССБ: 01.3064400.5063588.20230605.98.0000.18, загальна площа (кв.м): 119.1, житлова площа (кв.м): 43.2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2962250132100.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що є підстави вважати, що дана земельна ділянка та житловий будинок садибного типу, який належить ОСОБА_2 , може бути відчужений на користь третіх осіб, а у такому разі невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Суд, дослідивши подану заяву, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 7) передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.
Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.
За змістом пункту 1 та 2 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до пункту 2 Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 2 грудня 2006 року вказано, що вирішуючи питання щодо застосування певного виду забезпечення позову, суди повинні виходити з того, що наведений у ч. 1 ст.152 ЦПК України перелік видів такого забезпечення не є вичерпним, тому за наявності відповідного клопотання можуть бути застосовані й інші його види, але з урахуванням обмежень, установлених ч. 4 зазначеної статті. Недопустимо забезпечувати позов шляхом зупинення виконання судових рішень, що набрали законної сили.
Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 2 грудня 2006 року, міститься роз'яснення, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту.
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заявлені заявником вимоги є співмірними із позовними вимогами, оскільки арешт накладається на майно, що є предметом оспорюваного договору дарування.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз'яснень Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 149, 151-153,ЦПК України, суд
постановив:
Заяву про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт на нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а саме:
- на земельну ділянку, кадастровий номер: 3221886401:35:058:6043, площа (га): 0.0806 реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2255132132218;
- житловий будинок садибного типу, ідентифікатор об'єкта ЄДЕССБ: 01.3064400.5063588.20230605.98.0000.18, загальна площа (кв.м): 119.1, житлова площа (кв.м): 43.2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 2962250132100, шляхом заборони державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії, в тому числі і реєстрацію (перереєстрацію), пов'язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власника.
Ухвала Вишгородського районного суду Київської області може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не були вручена у день її проголошення або складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання та не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,ЄДРПОУ 14360570, адреса реєстрації: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д.
Відповідач 1: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач 2: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса : АДРЕСА_3 .
Третя особа: Приватний нотаріус Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Семенюк Тетяна Василівна, РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ).
Суддя С.В. Олійник