Справа № 359/11042/24
Провадження № 2/359/869/2025
Іменем України
11 вересня 2025 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді Яковлєвої Л.В.,
при секретарі Бокей А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Борисполі Київської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа : Товариство з обмеженою відповідальністю «Компані Інвест Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
14 жовтня 2024 року через систему «Електронний суд» від представника позивача Романенко М.Е. до Бориспільського міськрайонного суду Київської областінадійшов позов, в якому просить суд : стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 10003292488 від 04 березня 2021 року у розмірі 28 715,20 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04 березня 2021 року ОСОБА_1 з використанням сервісу online-кредитування https://cashberry.com.ua/подано заявку на отримання кредиту. Дана заява №10003292488 від 04 березня 2021 року знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному сайті Товариства з обмеженою відповіда-льністю "Фінансова команія "Інвест Фінанс". Електронний підпис накладено ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором. Таким чином, ОСОБА_1 укладено Договір про надання споживчого кредиту №10003506397 від 04 квітня 2021 року з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова команія "Інвест Фінанс" та 04 березня 2021 року відповідачу перераховані кредитні кошти на банківську картку в сумі 8000 грн. Мета отримання кредиту: споживчі цілі. В подальшому 05 вересня 2022 року Згідно умов Договору факторингу №556/ФК-22, ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» відступило право вимоги за Кредитним Договором №10003292488 від 04 березня 2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс». Наказом № 15-04-2024-1 від 15 квітня2024 року ТОВ «ФК «Інвест Фінанс» змінено найменування та скорочено найменування на ТОВ №Компані Інвест Фінанс". Згідно Договору факторингу сума боргу становить 28715,20 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту становить - 8000,00 грн.; заборгованість за відсотками становить 20715,20 грн.; заборгованість за комісійними винагородами становить 0 грн.; заборгованість за пенею становить 0 грн. Не зважаючи на це, відповідач не виконав свого обов'язку, у зв'язку з цим, позивач змушений звернутися до суду за захистом майнових прав.
Ухвалою суду від 25 жовтня 2024 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з викликом та повідомленням. Сторонам роз'яснено права, обов'язки та встановлено строки для вчинення процесуальних дій.
26 листопада 2024 року від представника відповідача адвоката Старча А.В. до суду надійшов відзив на позовну заяву, яким просив відмовити у задоволенні позову з підстав наведених в ньому (а.с. 111-126).
09 грудня 2024 року до суду від представника позивача ТОВ «Діджи Фінанс» надійшли додаткові пояснення по справі ( а.с. 153-168).
21 травня 2025 року ухвалою суду клопотання представник задоволено, витребувано від АТ «Укрсиббанк» інформацію.
В судове засідання представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. До початку розгляду справи направив заяву якою просив проводити розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити.
Відповідач та представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання не з'явились. Представник відповідача Старча А.В. надав клопотання про розгляд справи у його та відповідача відсутність, у задоволені позовних вимог просить відмовити з урахуванням доводів викладених у відзиві.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та ухвалити рішення.
Відповідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.
Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, прийшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року за № 2 передбачено, що відповідно ст. 55, 124 Конституції України та ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встанов-люному цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно ст. 12, 81, 89 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Доказами, відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Судом встановлено, що 04 березня 2021 року ОСОБА_1 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ "ФК Інвест Фінанс" (на даний час ТОВ "Компані Інвест Фінанс" подав Заяву про прийняття оферти (акцепт) на укладення електронного договору отримання кредиту, в якій просив надати йому кредит у сумі 8000 грн., на строк 30 днів, розмір процентної ставки 1,14% в день, річний розмір процентної ставки 416,1%.
Цього ж дня, між ТОВ "ФК Інвест Фінанс" та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства було укладено Договір про надання фінансового кредиту № 10003292488, відповідно до умов якого, сума (загальний розмір) кредиту склав 8000 грн. ( п.1.1 Договору).
Згідно п.1.3 Договору, кредит надається строком на 30 днів.
Відповідно п.1.4 Договору знижена процентна ставка в розмірі 1,14% від суми кредиту за кожний день користування кредитом.
Умови пролонгації строку кредитування визначені у розділі 4. Договору, де чітко узгоджено сторонами договору, що позичальник має право продовжити строк користування кредитом, якщо між Сторонами буде досягнута домовленість про продовження (пролон-гацію). Для продовження строку користування кредитом, Позичальник сплачує Товариству меншу суму із наступних: або нараховані проценти за ту кількість днів, на яку бажає продовжити строк, або повну заборгованість по процентах на момент оформлення пролонгації. Позичальник має право продовжити строк користування кредитом необмежену кількість разів. Факт оплати Позичальником нарахованих процентів є підставою для оформлення відповідної додаткової угоди до цього Договору. (п. 4.1 та 4.2).
Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ст. 11, 509 ЦК, договір є підставою для виникнення зобов'язань.
Відповідно ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно ч.1-2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно ч. 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ "ФК "Інвест Фінанс").
Оскільки умови договорів приєднання розробляються фінансовою компанією, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим фінансова установа має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідач на сайті ТОВ "ФК "Інвест Фінанс" (сайт: https://cashberry.com.ua) 04 березня 2021 року заповнив заяву до оферти, в якій зазначив: своє прізвище, ім'я та по-батькові, свої паспортні дані, адресу реєстрації та контактний номер телефону, податковий номер. Ця заява, як і укладений на її підставі договір про надання споживчого кредиту підписана відповідачем електронним підписом .
Без вчинення цих дій відповідачем, як і без надання своїх особистих даних кредитний договір не був би укладений сторонами, а тому суд дійшов до висновку, що цей правочин відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.
Згідно з інформаційною довідкою № 62/8537/12 від 14 грудня 2022 року ТОВ "Платежі Онлайн", як оператор послуг платіжної інфраструктури повідомило, що на сайті торговця через платіжний сервіс "Platon" була проведена успішна транзакція. Сайт торговця: cashberry.com.ua. Тип транзакції: видача кредиту. Номер транзакції: 31485-67737-23263, сума транзакції 8000 грн., дата і час проведення транзакції 04 березня 202 року 13:19:36, номер картки НОМЕР_1 , approval code НОМЕР_2 , банк-емітент UKRSIB BANK. Тобто кредитодавець свої обов'язки за договором виконав.
Крім того, згідно витребуваної на підставі ухвали суду від 21 травня 2025 року інформації, отриманої від АТ «Укрсиббанк» встановлено, що станом на 04 березня 2021 року на ім?я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) в АТ «УКРСИББАНК» було відкрито рахунок N? НОМЕР_4 , валюта UAH. Також підтверджено, що до рахунку N? НОМЕР_4 , валюта UAH на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) АТ «УКРСИББАНК» було емітовано платіжну карту N? НОМЕР_5 .
Згідно виписки по рахунку за номером платіжної карти № НОМЕР_5 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 04 березня 2021 року по 04 квітня 2021 року вбачається, що 04 березня 2021 року зараховано грошові кошти у розмірі 8000,00 грн., approval code (код авторизації) 127104.
Відповідач, свої зобов'язання з повернення кредитних коштів у визначений сторонами договору 30-денний строк не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем.
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок одно-сторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідачем не надано доказів щодо погашення заборгованості за тілом кредиту. Із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що її розмір за Договором про надання фінансового кредиту № 10003292488 від 04 березня 2021 року склала 28715,20 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту становить - 8000,00 грн.; заборгованість за відсотками становить 20715,20 грн.
З огляду на вказане, розмір заборгованості за тілом кредиту у сумі 8000,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо стягнення заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.
За положеннями статей 1046, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позико-давець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно ч.1 ст.1048 ЦК України та ч.1 ст.1049 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичаль-ника вимоги згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Сторони погодили строк кредитування 30 календарних днів, а відтак, у межах строку кредитування відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти за користування кредитними коштами. Умовами додатку 1 до Договору також встановлено 30 днів.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі справа №444/9519/12 виклала правову позицію щодо змісту понять "строк договору", "строк виконання зобов'язання" і "термін виконання зобов'язання".
Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Поняття "строк договору", "строк виконання зобов'язання" та "термін виконання зобов'язання" згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.
Відповідно ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (ч. 1 ст. 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (ч. 3 цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (ч. 4 ст. 631 ЦК України).
Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору.
Поняття "строк виконання зобов'язання" і "термін виконання зобов'язання" охарактери-зовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на викладене, строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання або зазначили інший строк.
Відтак, у межах строку кредитування до 03 квітня 2021 року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти за користування кредитними коштами.
Тобто, сторони погодили порядок і строки повернення кредиту, загальну вартість позики.
Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Отже, припис абз. 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Відповідно ч.1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно ст. 625 ЦК України.
Строк кредитування встановлено 30 календарних днів, тобто до 03 квітня 2021 року.
Разом з тим, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/128, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі №723/304/16-ц, від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц, від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, тобто дана судова практика є сталою.
Як зазначено вище, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість по відсотках за кредитним договором за період з 04 березня 2021 року (дата укладення кредитного договору) по 03 квітня 2021 року у сумі 2736 грн.
За умовами укладеного 04 березня 2021 року між ТОВ "ФК "Інвест Фінанс" та ОСОБА_1 . Договору про надання фінансового кредиту №10003292488, сторони визначили строк кредитування, тривалістю 30 днів. Відтак, зі спливом вказаного строку право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом та інших платежів за цим договором припинилося.
Вимогу про стягнення грошових коштів відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач не заявляв.
З урахуванням викладеного, сума відсотків, яку відповідач має сплатити за користування кредитом в межах строку кредитування (по 03 квітня 2021 року) складає 2736 грн.
Відповідно вимог ч. 1, 3 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
Статтею 514 ЦК України, встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.
Відповідно ст.516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У частині 2 ст.517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Отже, за змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Відповідно ст.1082 ЦК України, передбачено боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно висновків Верховного Суду України, що викладені у постанові №6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06 лютого 2019 року у справі №667/11010/14-ц.
05 вересня 2022 року між ТОВ "Фінансова Компанія "Інвест Фінанс" та ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" було укладено договір про факторингу №556/ФК-22, за яким ТОВ "ДІДЖИ ФІНАНС" набуло права вимоги до відповідача.
Відповідно до Досудової вимоги від 30 жовтня 2023 (Вих. №3430905150-АВ), заборго-ваність відповідача перед ТОВ "Діджи Фінанс", як правонаступника ТОВ "ФК "Інвест Фінанс" станом на 30 листопада 2023 року становила 28715,20 грн.
Встановивши зазначені обставини, враховуючи, що відповідачем жодного разу не було сплачено відповідних платежів в рахунок погашення заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту №10003292488 від 04 березня 2021 року, суд дійшов до висновку, що ТОВ "ДІДЖІ ФІНАНС" набуло право вимоги на ту суму заборгованості, на яку мав право первісний кредитор (ТОВ "Фінансова Компанія "Інвест Фінанс"), тобто на суму 10736 грн. з яких: заборгованість за тілом кредиту становить - 8000,00 грн.; заборгованість за відсотками становить 2736 грн.
Доказів належного виконання кредитного зобов'язання відповідачем на користь як позивача так, і первісного кредитора матеріали справи не містять.
З урахуванням викладеного, вимоги ТОВ "ДІДЖІ ФІНАНС" про стягнення з відповідача заборгованості за Договором про надання фінансового кредиту №10003292488 від 04 березня 2021 року підлягають частковому задоволенню, а саме у сумі 10736 грн.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення іншого судового рішення.
Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного висновку.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаннях з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 2 ст. 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.
Відповідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
З матеріалів справи вбачається, що 16 вересня 2024 року відповідно до укладеної додаткової угоди № 10003292488 до Договору №42649746 про надання правової допомоги від 01 квітня 2024 року між позивачем та адвокатом Білецьким Богданом Михайловичем, адвокат надає позивачу правничу допомогу в обсязі та на умовах, визначених договором.
Згідно акту наданих послуг адвокатом Білецьким Б.М. від 16 вересня 2024 року, позивач отримав наступні послуги: правовий аналіз обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій (консультація) (1,5 год.) - 2250,00 грн., складання позовної заяви (3 год.) - 3000,00 грн., формування додатків до позовної заяви (1 год.) - 750,00 грн., що разом становить - 6000,00 грн. (а.с. 13).
З урахуванням наведеного, оцінюючи об'єктивно складність цієї справи, предмет спору з урахуванням ціни позову за майновою вимогою, задоволення судом позовних вимог, враховуючи, складання заяв по суті та відсутність судових засідань у цій справі; з огляду на приписи ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 6000,00 грн., що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг, а відтак заяву представника позивача задовольнити частково.
Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони, пропорційно розміру задоволених вимог.
Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При зверненні до суду з даним позовом ТОВ «Фінансова компанія «Фангарант Груп» сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн. Наведене підтверджується квитанцією про сплату № 8200-9150-5543-4894 від 11 жовтня 2024 року.
Разом з тим, позовні вимоги задоволено частково, а саме на 37,4 % (10736/ (28715,20/100)), у зв'язку з чим з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фангарант Груп» слід стягнути судові витрати у розмірі 906 грн. 00 коп. ((2422,40/ 100) х 37,4 %). Відтак, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору в розмірі 906 грн. 00 коп.
Враховуючи наведене та керуючись вимогами ст. 10 - 13, 76 - 81, 89, 133, 141, 223, 258-259, 263-265, 268, 280 - 284, 353, 354 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа : Товариство з обмеженою відповідальністю «Компані Інвест Фінанс» про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»суму заборгованості за Кредитним договором №10003292488 від 04 березня 2021 року в розмірі 10736 (десять тисяч сімсот тридцять шість) гривень 00 (нуль) копійок та судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 906 (дев'ятсот шість) гривень 00 (нуль) копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс»судові витрати по оплаті правничої допомоги у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 (нуль) копійок.
В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» відмовити.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (код ЄДРПОУ 42649746, місцезнаходження : м. Київ, вул. Авіаконструктора Сікорського, буд. 8, НОМЕР_6 в АТ «Сенс банк»).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи НОМЕР_3 , паспортні дані в матеріалах справи відсутні, місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бориспільський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Повний текст рішення суду виготовлено 11 вересня 2025 року.
Суддя Л.В. Яковлєва